Розвиток освіти та науки в Україні у другій половині ХІХ – поч. ХХ ст.

Розвиток капіталістичних відносин передбачав реформу в галузі освіти, яка була здійснена в 1864 р. Всі типи початкових шкіл дістали назву початкових народних училищ. Чимало народних шкіл відкрили земства. Відкрилися двокласні початкові училища, в яких викладали історію, географію, малювання та ін. У 1872 р. більшість повітових училищ реорганізували у 6-річні міські училища.

У 1897 р. на землях Лівобережної України існувало близько 17 тисяч початкових шкіл, які могли охопити навчанням лише третину дітей. До того ж українці в початкових школах мали вдвоє меншу кількість класів, ніж поляки. Ці диспропорції поглиблювалися в гімназіях та університетах, оскільки поляки робили все можливе, щоб уповільнити зростання освіченості української еліти. Так, у 1897 р. з 14 тисяч учнів середніх шкіл у провінції 80% складали поляки й менше 16% – українці. Поляки мали 30 гімназій, українці – дві. У 1911 р. з майже 80 викладачів у Львівському університеті професорів-українців було всього 8.

Наприкінці ХІХ ст. в Україні було 129 гімназій і 19 реальних училищ, де вчилися представники заможних верств.

Середнім типом школи була колегія Павла Галагана, заснована 1871 р. в Києві в пам’ять про смерть його сина Павла, який помер навесні 1869 р. За своїм статутом вона була гімназією, що мала тільки старші класи. Після її закінчення випускники мали можливість вступати до університету, який здійснював навчальний нагляд за колегією.

Колегія мала гуманітарний характер. Тут вивчали російську мову і літературу, закон Божий, загальну історію, мови (грецьку, латинь, французьку, німецьку), малювання, креслення, географію, космографію, фізику, алгебру, геометрію, тригонометрію. Від учнів вимагали напруженої аналітичної праці, інформаційні лекції доповнювались самостійними письмовими роботами. Учням ставили оцінки за чверть року і за рік, а замість поточних – рецензії на їх твори.

Навчально-виховний процес в колегії базувався на принципах, які сприяли високому рівню підготовки учнів. Серед найголовніших були такі, як добір складу викладачів, підтримка і розвиток справжніх талантів, природної обдарованості, звернення до джерел народної культури та матеріально-технічне забезпечення колеґії (обладнання, безплатне навчання частини учнів та ін.).

У 70-90 рр. ХІХ ст. відкривається Новоросійський в Одесі і Чернівецький університети, Харківський, Київський і Львівський політехнічні інститути та інші вищі навчальні заклади. В цих університетах та інститутах працювало багато відомих вчених – математиків, хіміків, біологів, істориків, мовознавців, літераторів.

Помітним явищем в історії шкільництва цього періоду були недільні школи, що виникли наприкінці 50-х років. Ідея заснування такого типу шкіл для народу виникла серед керівників харківсько-київського гуртка студентів, коли керівників гуртка переведено до Києва. У вересні 1859 р. група студентів Київського університету (М. Драгоманов, К. Шейковський та ін.) звертається до куратора Київської учбової округи М. Пирогова з проханням дозволити їм відкрити в будинку Києво-Подільської дворянської школи безплатну недільну і святкову школу для хлопчиків «ремісничого класу». М. Пирогов дав дозвіл, і в жовтні того ж року перша недільна школа була відкрита. Тоді ж з проханням дозволити недільну школу звертається й друга група студентів – М. Муравйов, А. Свидницький та ін.

Трохи пізніше, в квітні 1860 р. було відкрито недільну школу в Полтаві. Ініціаторами тут виступили члени Громади, в складі якої поряд з лібералами були також члени києво-полтавського студентського гуртка, члени організації «Земля і воля». Всього на Полтавщині було відкрито 17 недільних шкіл, стільки і на Київщині. Крім того, в Києві були засновані жіночі недільні школи при Київській другій жіночій гімназії та при фундуклеївській жіночій гімназії.

Велику увагу недільним школам приділяв Т. Шевченко. Вже будучи тяжко хворим Шевченко працював над букварем, посібником для початкового навчання. В цей час уже було кілька таких посібників для початкового навчання українською мовою. Ще 1857 р. П. Куліш видав свою «Граматику», що була не тільки букварем, а й книжкою для читання й підручником з арифметики. Однак всі букварі і посібники не задовільняли Шевченка передусім ідейним змістом. Тому він видав власний «Буквар южнорусский» (1861), на сторінках якого вміщено також молитви. Псалми й уривки з них він дав у власних переспівах. Зразки для першого читання автор узяв з української народної творчості: думи про Олексія Поповича, Марусю Богуславку, прислів’я. Шевченко мав намір видати і далі посібники, але передчасна смерть перешкодили здійсненню цих намірів.

За повелінням Олександра ІІ в 1862 р. всі недільні школи та народні читальні було закрито.

Дата добавления: 2015-07-17