Основні джерела забруднення атмосфери та їх біоіндикація.

Розрізняють природні (природні) і антропогенні (штучні) джерела забруднення. К природним джерел відносяться: пилові бурі, пожежі, різні аерозолі рослинного, тваринного або мікробіологічного походження і т.п. Антропогенні викиди в атмосферу щорічно складають більше 19 млрд. т, з них більше 15 млрд. т вуглекислого газу, 200 млн. т оксиду вуглецю, понад 500 млн. т вуглеводнів, 120 млн. т золи і ін. Найбільш небезпечними і дуже поширеними вважаються наступні вісім категорій забруднювачів: 1) суспензії - найдрібніші частки речовини в підвішеному стані; 2) вуглеводні та інші леткі органічні сполуки, що знаходяться в повітрі у вигляді пари; 3) чадний газ (СО) - надзвичайно отруйний; 4) оксиди азоту (NOx) - газоподібні сполуки азоту і кисню; 5) оксиди сірки (SO2 діоксид) - отруйний газ, небезпечний для рослин і тварин; 6) важкі метали (мідь, олово, ртуть, цинк і т.д.); 7) озон та інші фотохімічні окислювачі; 8) кислоти (переважно сірчана і азотна).

Тверді - утворюються при механічній обробці матеріалів або їх транспортуванні, при спалюванні і теплових процесах виробництва. До них відносяться пил і суспензії, що утворюються: перші - при видобутку, переробки і транспортування сипучих матеріалів, різних технологічних процесах та вітрової ерозії, другі - при відкритому спалюванні відходів та з промислових труб в результаті самих різних технологічних процесів.

Рідкі забруднюючі речовини - продукт хімічних реакцій, конденсації або розпилення рідини в технологічних процесах. Основними рідкими забруднювачами є нафта і продукти її переробки, що забруднюють атмосферу вуглеводнями.

Газоподібні забруднювачі утворюються в результаті хімічних реакцій, електрохімічних процесів, спалювання палива, реакцій відновлення. Найбільш поширеними забруднювачами в газовому стані є: оксид вуглецю СО, діоксид вуглецю СО2, оксиди азоту NO, N2O, NO2, NO3, N2O5, діоксид сірки SO2, сполуки хлору і фтору.

Пил і суспензії - це зважені в повітрі тонкі частинки, наприклад, диму і сажі (табл.4.2). Основними джерелами суспензії є промислові труби, транспорт і відкрите спалювання палива. Ми можемо спостерігати такі суспензії у вигляді смогу або серпанку.

На сьогодні за допомогою ліхено- та бріоіндикаційних методів складені карти забруднення повітря більш, ніж для 100 міст світу. Одне з чільних місць серед модельних об’єктів займають епіфітні мохоподібні, які завдяки специфічності мінерального живлення, широкому спектру реакцій на полютанти, дають можливість охопити різні рівні забруднення. На підставі аналізу частоти трапляння, проективного покриття та кількості місцезнаходжень епіфітних мохоподібних, використовуючи індекс чистоти повітря (De Sloover J., LeBlanc F., 1968), видiлені чотири зони забруднення повітря у м. Львові й на околицях: сильнозабруднена, середньозабруднена, слабозабруднена та незабруднена. На листках дерев при забрудненні атмосфери з'являються некрози (відмираючі ділянки). По присутності деяких стійких до забруднення видів та відсутності нестійких видів (наприклад, лишайників) визначається рівень забруднення атмосфери міст. Здатність деяких видів біоіндикаторів акумулювати забруднюючі речовини дозволила Швеції виявити наслідки аварії на Чорнобильській АЕС при аналізі лишайників. Береза і осика можуть сигналізувати про підвищений вміст барію та стронцію в навколишньому середовищі неприродно зеленим кольором листя.

42. Газостійкість і газочутливість рослин. Їх залежність від зовнішніх чинників. ДИВ.43

ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН — здатність багатьох видів рослин зберігати життєздатність в умовах забруднення середовища токс. газами. Забезпечується їхніми анат.-морф., фізіол. та біохім. особливостями, що здійснюють ефективну метаболічну деградацію та окиснювальну детоксикацію домішок, що надходять. По характеру реакції (тобто швидкості і силі прояву патологічних процесів під впливом газів) в рослин розрізняють газочутливість і газостійкість. Для газостійкості істотна властивість рослин: 1) регулювати надходження токсичних газів, 2) підтримувати буферність цитоплазми і її іонний баланс, 3) здійснювати детоксикацію отрут, що утворюються.

Газостійкість рослин підвищується при оптимізації мінерального живлення і загартуванні насінневого матеріалу. Замочування насіння у слабких розчинах соляної і сірчаної кислот підвищує стійкість рослин до кислих газів. Хоча забруднення атмосферного повітря завдає великої шкоди рослинності, саме рослини поряд з регуляцією водного, вітрового й іншого режимів середовища являють собою могутній фактор, що очищає атмосферу.

Газочутливість визначається ступенем та швидкістю прояву в рослин ознак пошкодженості їх токсичними газами.

Під газо чутливістю розуміють здатність рослин витримувати значні концентрації токсичних газів, зберігаючи при цьому свою життєвість та декоративність.

Дата добавления: 2015-07-17