Затверджені 5 страница

4.11. Змішувачі, контактні резервуари та хлораторна.

При знезаражуванні стічних вод хлором повинні бути визначені необхідні добові кількості активного хлору, максимальна годинна продуктивність хлораторної, марки та необхідна кількість хлораторів та іншого обладнання хлораторної.

При розрахунках дозу активного хлору слід приймати:

- після механічної очистки – 10г на 1м³ відстояних стічних вод;

- після повної фізико-хімічної та глибокої біологічної очистки – 3г/м³;

- після неповної біологічної очистки – 5г/м³.

При проектуванні хлорного господарства очисних споруд слід керуватися вимогами розділу СНиП на проектування зовнішніх мереж і споруд водопостачання (СНиП 2.04.02-84).

Хлорне господарство очисних споруд повинно забезпечити можливість збільшення розрахункової дози хлору в 1,5раза без зміни місткості складу для реагентів [2].

Для змішування стічної води з хлором можуть використовуватись змішувачі будь-якого типу [1,3,7,8].

Контактні резервуари проектуються на тривалість перебування, конструктивно виконуються як первинні відстійники, число резервуарів – не менше двох. Тривалість контакту хлору з стічною водою в резервуарі, відвідних лотках та трубопроводах належить приймати 30 хв.

Кількість осаду, який випадає в контактних резервуарах, слід приймати:

- на станціях механічної очистки – 1,5 л/м³ стічних вод по максимальному припливу;

- на стаціях повної біологічної очистки в аеротенках відповідно – 0,5л/м³.

Вологість осаду, що видаляється із контактних резервуарів – 98%.

4.12. Вимірювачі витрати стічних вод.

Вимірювання витрати стічних вод на очисних станціях може проводитись за допомогою незатопленого водозливу з тонкою стінкою, трикутного рівнобедреного водозливу з тонкою стінкою, лотка Паршаля, лотка Вентури тощо. Витрати розраховуються по відомим формулам гідравліки.

Розміри лотка Паршаля та втрати напору в ньому встановлюються у залежності від витрати стічних вод [1,3].

4.13. Споруди для ущільнення мулу і стабілізації осаду

Нижче приведена методика розрахунку найбільш розповсюджених способів стабілізації осадів (сирого осаду і залишкового мулу) каналізаційних очисних споруд в аеробних (аеробних стабілізаторів) і анаеробних (метантенках) умовах. При проектуванні споруд слід звернути увагу на наступне. Перед подачею в метантенки залишковий активний мул необхідно обов’язково ущільнювати, перед подачею в аеробні стабілізатори ущільнення не обов’язково, однак слід ураховувати, що осад з ущільненим мулом потім гірше зневоджується і концентрація сухої речовини в аеробному стабілізаторі не повинна перевищувати 20 г/л.

Таблиця 4.10. Розрахунок гравітаційних ущільнювачів мулу, яки установлені перед стабілізацією

Найменування величин	Один. виміру	Розрахункова формула	Значення
1. Кількість залишкового активного мулу	м^3/доб	Qзал див. таблицю 4.6., або 4.7. розділ «Розрахунок кількості зворотного і залишкового мулу»
2 Концентрація завислих речовин у залишковому мулі	кг/м	аr,приймається як у зворотному (див розрахунок аеротенків).
3. Тривалість ущільнення	год	tущ, приймається по табл. 58 [2]
4. Загальний об’єм ущільнювачів	м^3	Wущ= Qзал∙tущ
5. Тип ущільнювача		призначається від кількості залишкового мулу
6. Кількість ущільнювачів		nущ, призначається в залежності від загального об’єму ущільнювачів і об’єму типової споруди, але не менш двох.
7. Об’єм одного ущільнювача	м^3	Wущ,1=Wущ/nущ
8. Розміри ущільнювача	м	для вертикальних і радіальних ущільнювачів по об’єму одної споруди призначається діаметр (dущ) і глибина (Нущ)	dущ= Нущ=

9. Фактичний об’єм ущільнювача	м^3
10. Вологість ущільненого мулу	%	Рущ,приймається по табл. 58 [2]
11. Кількість ущільненого мулу	м^3/доб	Qзал.ущ= , γущ –щільність мулу, 1 т/м^3
12. Кількість мулової води	м^3/доб	Qм.в. = Qзал – Qзал.ущ
12. Висхідна швидкість мулової води	мм/с	≤ 01, визначається для вертикальних ущільнювачів [2].При невиконанні умови слід збільшити діаметр або кількість ущільнювачів.

Таблиця 4.11. Розрахунок споруд для стабілізації осадів

Найменування величин	Один. виміру	Розрахункова формула	Значення
Аеробні стабілізатори і мулоущільнювачі
1. Кількість сирого осаду	м^3/доб	Qmud, див. таблицю 4.4. рядок 30
2. Вологість сирого осаду	%	Pmud, див. таблицю 4.4. рядок 28
3. Кількість залишкового активного мулу	м^3/доб	Qзал див. таблицю 4.6., або 4.7. розділ «Розрахунок кількості зворотного і залишкового мулу». Якщо передбачається попереднє ущільнення мулу за Qзал необхідно брати Qзал,ущ (таблиця 4.10)
4. Концентрація сухої речовини в аеробному стабілізаторі	г/л
5. Кількість суміші осадів, яка надходить у стабілізатори	м^3/доб	Якщо сmixне більш 20 г/л, Qmix = Qmud + Qзал,ущ якщо більш 20 мг/л необхідно відмовитись від попереднього ущільнення мулу і Qmix = Qmud + Qзал.
6. Тривалість стабілізації	доба	tстаб,приймається згідно пункту 6.365 [2]
7. Температура суміші осадів у стабілізаторі	^оС	τ, по завданню

8. Температурний коефіцієнт		Кτ =1,якщо τ=20^оС; Кτ =1+0,1∙(τ-20),якщо τ>20^оС; Кτ =1-0,05∙(20-τ),якщо τ<20^оС(див. п.6.365 [2])
9. Об’єм стабілізаторів	м^3	Wстаб=Qmix∙tстаб∙Кτ
10. Кількість секцій стабілізаторів		nстаб,приймається не менш 2-х
11. Розмири секції	м	Конструкція по типу коридорних аеротенків, при призначенні розмірів секції можна орієнтуватись на дані таблиці 27.7 [3], Н – глибина стабілізатора, В – ширина коридору, L – довжина стабілізатора, nкор- кількість коридорів	H= B= L= nкор=
12. Вологість суміші осадів, яки надходять в стабілізатори	%	Рmix=100-Сmix/10
13. Питома витрата повітря	м^3/год на м^3 об’єму стабіл.	qпов,приймається по п 6.366 [2] в залежності від вологості суміші осадів при інтерполяції.
14. Інтенсивність аерації	м^3/(м^2∙год)	Іаер, приймається по п. 6.366 [2].
15. Витрата повітря	м^3/год	Qпов,приймається найбільшим з двох значень: 1)Qпов= qпов∙Wстаб;2)Qпов= Іаер∙L∙B∙nкор∙nстаб
16.Тривалість ущільнення	година	tущ, приймається по табл. 58 [2]
17. Загальний об’єм ущільнювачів	м^3	Wущ= Qзал∙tущ
18. Тип ущільнювача		призначається від кількості залишкового мулу
19. Кількість ущільнювачів		nущ, призначається в залежності від загального об’єму ущільнювачів і об’єму типової споруди, але не менш двох.
20. Об’єм одного ущільнювача	м^3	Wущ,1=Wущ/nущ
21. Розміри ущільнювача	м	для вертикальних і радіальних ущільнювачів по об’єму одної споруди призначається діаметр (dущ) і глибина (Нущ)	dущ= Нущ=
22. Вологість ущільненого мулу	%	Рущ,приймається по п [2].
23. Кількість сухої речовини сирого осаду, який надходить на стабілізацію	т/доб

24. Кількість сухої речовини залишкового мулу, який надходить на стабілізацію	т/доб
25. Зольність сирого осаду		sс.о., приймається 0,25
26. Зольність активного мулу		sа.м., приймається 0,3
27. Кількість беззольної речовини сирого осаду, який надходить на стабілізацію	т/доб
28. Кількість беззольної речовини залишкового мулу, який надходить на стабілізацію	т/доб
29. Вологість стабілізованого мулу	%
30. Кількість ущільненого осаду	м^3/доб
31.Кількість мулової води з ущільнювачів	м^3/доб	Qм.в.= Qmix - Qущ
Метантенки
1. Кількість сирого осаду	м^3/доб	Qmud, див. таблицю 4.4. рядок 30
2. Вологість сирого осаду	%	Pmud, див. таблицю 4.4. рядок 28
3. Кількість ущільненого активного мулу	м^3/доб	Qзал.ущ,див. таблицю 4.10 рядок 11
4. Вологість ущільненого мулу	%	Рущ,див. таблицю 4.10 рядок 10
5. Кількість сирого осаду по сухої речовині	т/доб	Gmud=
6. Кількість ущільненого мулу по сухої речовині	т/доб	,γущ, див. таблицю 4.10 рядок 11.
7. Вологість суміші сирого осаду і ущільненого мулу	%

8. Добова доза завантаження метантенків	%	D,див таблицю 59 [2]
9. Вихідна концентрація ПАР у стічної воді	мг/л	Сen^ПАР,див. розділ 2.1.
10. Кількість ПАР у сирому осаді	мг/г сухої речовини	,див. таблицю 60 [2]
11. Кількість ПАР у залишковому мулі	мг/г сухої речовини	,див. таблицю 60 [2]
12. Кількість ПАР у суміші сирого осаду і залишкового мулу	мг/г сухої речовини	Сdt=
13. Гранично припустиме завантаження метантенків	%	Dlim, див. п. 6.351. [2]
14. Добова доза завантаження метантенків в залежності від концентрації ПАР	%
14. Розрахункова добова доза завантаження метантенків	%	Dрозр,приймається найбільшою з рядка 8 і 14
14. Об’єм метантенків	м^3
15. Об’єм одного метантенка	м^3	Wм1,призначається (можна по типовим рішенням)[3]
16. Кількість метантенків		nм = Wм/Wм1,округляється до цілого, але не менш двох
17. Зольність активного мулу		sа.м.,приймається 0,3
18. Зольність сирого осаду		sс.о.,приймається 0,25
19. Беззольна речовина активного мулу.	т/доб
20. Беззольна речовина сирого осаду	т/доб

21. Межа розпаду беззольної речовини суміші осадів	%	див. п 6.353 [2]
22. Розпад беззольної речовини суміші осадів	%	Rr=Rlim-Kr∙Dрозр, де Kr - коефіцієнт, який залежіть від вологості суміші осадів (див. таблицю 61 [2])
23. Вихід газу з метантенків	м^3/доб	Г=Rr∙(
24. Об’єм газгольдерів	м^3	, де t – час зберігання газу у газгольдерах (див. п 6.359 [2])
25. Об’єм одного газгольдера	м^3	Wгаз1. приймається по типовим проектам, указати діаметр[3]
26. Кількість газгольдерів		nгаз = Wгаз/Wгаз1, округлити до цілого

4.14. Споруди ДЛЯ зневоднЕннЯ осаду

У цей час при обробці осадів в основному застосовується механічне зневоднювання. Мулові площадки, як правило, проектуються як аварійні споруди на випадок виходу з ладу механічного зневоднювання. У рідких випадках (наприклад, на очисних станціях невеликої продуктивності) мулові площадки можуть проектуватися як самостійні споруди.

4.14.1. Мулові майданчики

Об’єм осаду, що подається із звичайних метантенків на мулові майданчики, приймається таким же, як і до зброджування. При подачі на мулові майданчики осаду із двохярусних відстійників, аеробних стабілізаторів з мулозгущувачами, двохступінчастих метантенків необхідно враховувати зменшення об’єму осаду, що подається, за рахунок його розпаду та згущення.

Навантаження на мулові майданчики, конструктивні та технологічні параметри слід приймати у відповідності до вказівок СНиП 2.04.03‑85 (пп. 6.387. – 6.400)

Площа мулових майданчиків повинна перевірятися на зимове наморожування. Тривалість періоду, на протязі якого відбувається наморожування, визначається числом днів у році із середньодобовою температурою нижче мінус 10°С. Для наморожування допускається використовувати до 30% площі мулових майданчиків. Товщину наморожуваного шару осаду допускається приймати на 0,1м менше висоти огороджувального валика. Площа аварійних мулових майданчиків визначається у відповідності з п. 6.386. [2].

4.14.2. Споруди для механічного зневоднення осаду.

При механічному зневодненні на вакуум фільтрах зброженого осаду необхідно запроектувати споруди для промивання та згущення осаду, реагентне господарство для зберігання, приготування робочих розчинів та дозування реагентів, барабанні вакуум-фільтри із допоміжним обладнанням [1‑3,7,8,13].

При обробці сирих осадів із первинних відстійників, а також згущеного надлишкового активного мулу промивання їх не передбачається. Для зневоднення сирих осадів належить передбачати вакуум-фільтри із сходячим полотном [2,3,13].

У результаті проведених розрахунків повинне бути підібране основне обладнання цеху механічного зневоднення осаду [3,14].

При зневодненні осадів на фільтр-пресах розрахунок їх слід проводити на основі експериментальних даних про дози реагентів, питому продуктивність, початкову та кінцеву вологість осаду [2,3,13].

При використанні для механічного зневоднення осадів центрифуг їх продуктивність, ефективність затримання сухої речовини і вологість зневоднених осадів слід приймати по СНиП 2.04.03‑85, спосіб обробки фугату, що отримується при центрифугуванні осадів, приймається у залежності від вирішення загальної технологічної схеми станції з урахуванням конкретних місцевих умов [2,3,13].

При проектуванні механічного зневоднення осадів необхідно передбачати аварійні мулові майданчики п. 6.386. [2]. Для складування зневоднених осадів слід передбачати відкриті майданчики, розраховані на 4-5місячне зберігання при висоті шару 1,5‑2м.

У випадку утилізації зневоднених сирих осадів та активного мулу необхідно передбачити їх дегельмінтизацію терморадіаційним чи іншими способами [3,13,14].

5. ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН МАЙДАНЧИКА І висотна СХЕМА ОЧИСНИХ СПОРУД.

5.1. Компоновка та благоустрій майданчика очисних споруд.

Очисні споруди що проектуються, повинні розміщатися у межах території, план якої прикладається до завдання на курсовий проект. Генплан очисної станції необхідно виконати у масштабі 1:500. В окремих випадках при великій продуктивності станції можливе прийняття масштабу 1:1000.

На генплан наносять очисні і допоміжні споруди, лотки та трубопроводи різного призначення, а також дороги, огорожу, зони озеленення та ін.

Розташування очисних споруд у плані повинно забезпечити самопливний рух стічних вод при мінімальному об’ємі земляних робіт і по найкоротшим відстаням між спорудами. Споруди повинні розміщатися по природному похилу місцевості.

Одночасно з проектуванням генерального плану майданчика слід розрахувати профілі руху води та мулу (профілі “по воді” та “по мулу”), що дозволить, враховуючи висотне розташування окремих споруд, правильно розмістити їх у плані, встановити розміри виїмок і насипів та максимально використати можливості рельєфу місцевості.

Слід прагнути до симетричного розміщення споруд і скорочення шляхів руху води та осадів. Раціональне використання території досягається при умові, що основні споруди вписуються у квадрат чи близький до нього прямокутник.

Розміщення споруд, лотків та трубопроводів повинне забезпечувати автоматичний розподіл води між окремими спорудами. Для рівномірного розподілу рідини по спорудам, окрім їх симетричного розташування, використовуються розподільні чаші чи камери, аеровані канали чи інші пристрої. Розподільні чаші чи камери обов’язкові перед відстійниками та метантенками з безперервним завантаженням. Перед аеротенками як розподільний пристрій слід використовувати аеровані канали.

Споруди повинні розміщуватися як можливо ближче одна до одної для скорочення довжини комунікацій та площі, яку займає територія очисних споруд. Слід розглядати можливі варіанти об’єднання споруд (блокування), наприклад, об’єднання попередніх аераторів з первинними відстійниками; первинних відстійників, аеротенків та вторинних відстійників тощо.

При проектуванні плану необхідно врахувати ширину проекції насипів та виїмок, що виконуються у залежності від виду грунту з похилом від 1:1 до 1:1,5. Потрібно передбачити також проходи та проїзди між спорудами та краями насипів та виїмок. Компоновка споруд повинна забезпечити можливості будівництва по чергам і розширення станції у випадку збільшення припливу стічних вод. Необхідно передбачити на генплані станції резервні території для розширення окремих споруд і не слід розміщати на цих територіях капітальні споруди, будівлі та комунікації.

У складі очисних споруд повинні бути передбачені пристрої для виключення із роботи, спорожнення та промивки споруд і трубопроводів при їх ремонті, очистці і т.д., а також трубопроводи або лотки для аварійного скидання стічної рідини перед і після споруд механічної очистки.

Розриви між окремими спорудами у плані при розміщенні їх на одній площині з відносно спокійним похилом попередньо можуть намічатися наступними:

- між групами однойменних споруд - 2¸3м;

- між групами різнойменних споруд (з невеликими перепадами між ними) - 5¸10м;

- між спорудами та муловими майданчиками - 25¸30м.

Газгольдери (при місткості кожного менше 1000м³) повинні розміщатися на відстані: 15м від внутрішньо майданчикових доріг; 20м від виробничих та підсобних будівель; 35м від складів палива; 65м від житлових та громадських будівель, базисних складів палива і від джерел відкритого вогню. Розрив між сусідніми газгольдерами приймається рівним півсумі їх діаметрів.

Слід враховувати, що для правильної роботи водомірних лотків Паршаля ділянка каналу на відстані 15м вище місця встановлення лотка повинна бути прямолінійною у плані.

Всі будівлі і споруди повинні бути забезпечені під”їздними та пішохідними доріжками. Ширина доріг на очисних спорудах приймається разом з шириною проїзжої частини не менше 3,5м при загальній ширині з обочинами 5,5м. Розміри майданчиків, що забезпечують розворот автомашин, повинні призначатися не менше 12´12м; заокруглення при сполученні доріг повинні бути не менше 8м, рахуючи по внутрішньому радіусу.

Окрім основних виробничих споруд на території станції розміщуються допоміжні та обслуговуючі об’єкти: котельна, майстерні, насосні, повітродувна, трансформаторні підстанції, склад хлору, прохідна, адміністративний корпус, лабораторії та ін. Склад, кількість та площі обслуговуючих приміщень встановлюються у залежності від продуктивності очисної станції та інших факторів [2,3]. Доцільно блокувати споруди, наприклад, насосні станції з хлораторною та повітродувною станцією, гараж з майстерньою та складами і т.д. Допоміжні споруди слід розміщувати по можливості в одному блоці.

При розміщенні допоміжних споруд у плані слід враховувати, що котельну зручно розмістити у центрі зони обслуговування теплоспоживачів, але не ближче 25м від метантенків. Склад хлору повинен розміщуватися з урахуванням максимальних розривів між ним і найближчими будівлями: від адміністративних та побутових будівель очисної станції не ближче 100м; від виробничих будівель, в котрих постійно знаходиться обслуговуючий персонал, - 50м; від виробничих будівель і споруд, в котрих обслуговуючий персонал буває періодично - 30м.

На межі майданчика очисних споруд слід передбачити посадку зеленої захисної зони смугою 5-10м, а на самому майданчику - озелення доріг на всіх вільних територіях.

Територія очисних споруд повинна бути загороджена огорожею висотою не менше 1,2м. Окрім цього, окремі споруди повинні бути загороджені у відповідності до правил техніки безпеки [16].

5.2. Схема висотного розміщення очисних споруд.

Для визначення взаємного висотного розташування окремих споруд очисної станції складаються профілі руху води та мулу. Одночасно визначаються розміри каналів та трубопроводів, що зв’язують ці споруди.

Для складання профілю “по воді” шлях руху її по комунікаціям та спорудам розбивається на розрахункові ділянки по ознаці постійної витрати. Для побудови профілю вибирається найбільш довгий шлях руху води. Довжина кожної ділянки (у метрах) визначається по генплану очисних споруд.

Отримані таким чином довжини розрахункових ділянок служать основою для побудови профілю, горизонтальний масштаб котрого приймається однаковим з масштабом генплану, а вертикальний - 1:100.

При побудові профілю руху води необхідно враховувати слідуюче.

На мережі каналів та трубопроводів, що зв’язує окремі споруди очисної станції, є диктуючі точки, до яких відносяться розподільні чаші та камери з незатопленими водозливами; збірні водозливи первинних та вторинних відстійників; вимірювачі витрати води, діючі по принципу незатоплених водозливів; водозливи стабілізатори швидкості води у піскоуловлювачах; зрощувальні системи біологічних фільтрів; вільні перепади між спорудами, що утворюються при крутому рельєфі місцевості тощо. У кожній диктуючій точці приймається запас на вільний вилив, рівний 10-15см і більше при пропусканні розрахункової витрати стічних вод.

Гідравлічні втрати у системах каналів та трубопроводів доцільно визначати проти течії рідини, починаючи з визначення напору в диктуючій точці.

При визначенні висотного розміщення основних споруд слід звернути увагу на те, щоб вони опирались на природній грунт. На підсипці дозволяється розміщати решітки та піскоуловлювачі.

Слід прагнути до того, щоб об’єми насипів та виїмок збігались. Це забезпечує скорочення робіт по транспортуванню грунту. З цією ж метою споруди, що мають велику висоту (вертикальні відстійники, двохярусні відстійники та ін.), доцільно розміщувати наполовину вище рівня землі.

Для визначення висотного розміщення основних споруд ураховують розрахункові втрати напору у кожному з них, у каналах та трубопроводах по ходу руху стічних вод, мулу осадів. Втрати напору в окремих спорудах станції допускається приймати без спеціального розрахунку ([1], стор.437, [3,8]).

Дата добавления: 2015-07-15