Затверджені 1 страница

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

по дисципліні “Водовідведення ”

до курсового проекту № 2

“Каналізаційні очисні споруди”

для студентів спеціальності 7.092601

“Водопостачання та водовідведення”

всіх форм навчання

Затверджені

на засіданні кафедри “Водопостачання, водовідведення і охорона водних ресурсів”

23 жовтня 2008 р протокол № 3

Макіївка, ДонНАБА 2008 р

УДК 628.2/07/

Методичні вказівки по дисципліні “ Водовідведення ” до курсового проекту №2 “Каналізаційні очисні споруди” для студентів спеціальності 7.092601 “Водопостачання та водовідведення”/ В.М. Чернишев, - Макіївка: ДонНАБА, 2008. – 75 с.

Приведені методика визначення необхідної ступені очищення стічних вод, складання технологічної схеми очисних споруд і методики розрахунку її елементів. Дані рекомендації щодо складу і оформлення пояснювальної записки і графічного матеріалу.

Укладач: доц. Чернишев В.М.

Рецензенти: проф. Найманов А.Я.

доц. Омельченко М.П.

Відповідальний за випуск доц. Нездоймінов В.І.

ВСТУП.

Методичні вказівки призначені для студентів спеціальності 7.092.601 “Водопостачання та водовідведення”. У вказівках намічена послідовність виконання курсового проекту, даються рекомендації по розрахунку і проектуванню основних споруд, приведені деякі нормативні дані.

Вказівки не є єдиним джерелом всіх необхідних відомостей для курсового проектування. Успішне виконання курсового проекту потребує широкого використання підручників, нормативної літератури, довідників та посібників. Список рекомендованих літературних джерел наведений у кінці методичних вказівок.

1. Вихідні дані ПРОЕКТУВАННЯ

1.1. РОЗРАХУНКОВІ ВИТРАТИ СТІЧНИХ ВОД.

При виконанні курсового проекту використаються наступні розрахункові витрати:

- середні: добові (м³/доб), годинні (м³/год) та секундні (м³/с);

- максимальні: годинні (м³/год) та секундні (м³/с);

- мінімальні: годинні (м³/год) та секундні (м³/с);

При наявності головної насосної станції, що подає стічні води на очисні споруди, розрахункові витрати визначають за графіком подачі стоків насосами (див. розрахунки насосної станції). Допускається в учбовому проекті, не маючи графіка відкачування води насосною станцією, припустити, що характер надходження стічних вод по напірному трубопроводу аналогічний самопливному надходженню. В такому випадку розрахункові витрати необхідно визначати за годинним графіком притоку. Методика складання графіка залежіть від співвідношення витрати виробничих стічних вод до загальної витрати, яка надходить на очисні споруди. Якщо витрата виробничих стічних вод не перевищує 45% загальної витрати, годинний графік складається з урахуванням коефіцієнта загальної нерівномірності, який визначається по таблиці 2 [2]. Для цього необхідно знати добові витрати господарчо-фекальних і виробничих стічних вод, яки повинні бути приведені у завданні до курсового проекту. По сумарної добової витраті цих видів стічних вод визначають середню секундну витрату і по таблиці 2 [2] визначають величину коефіцієнта загальної нерівномірності. По визначеному коефіцієнту з використанням зразкового годинного розподілу сумарної добової витрати [1,3] складають свою таблицю, у якої приводиться розподіл сумарної добової витрати по годинам доби як у відсотках, так і у м³/год.

Якщо витрата виробничих стічних вод рівна або перевищує 45% загальної витрати, годинний графік складається з урахуванням розподілу усіх видів стічних вод (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1. Витрати стічних вод, що поступають на очисні споруди на протязі доби

Години доби	Годинні витрати господарчо-фекальних стічних вод	Годинні витрати стічних вод підприємства	Сумарні витрати стічних вод, м^3/год
Витрати виробничих стічних вод, м^3/год	Витрати побутових стічних вод, м^3/год	Витрати душових стічних вод, м^3/год
%	м^3/год

Користуючись даними таблиці, виписують або обчислюють усі необхідні витрати. Якщо в задані на курсовий проект указана потужність промислового підприємства, добова витрата виробничих стоків визначається за формулою:

, м³/доб,

де m – норма водовідведення виробничих стічних вод м³/ одиницю готової продукції [3];

М – потужність підприємства, одиниця готової продукції/доб.

1.2. РОЗРАХУНКОВІ КОНЦЕНТРАЦІЇ ЗАБРУДНЕНЬ СТІЧНИХ ВОД

В курсовому проекті для розрахунку основних споруд достатньо знати БПК_повн; концентрації завислих і поверхнево-активних речовин (ПАР), азоту амонійного у суміші побутових та виробничих стічних вод, що поступають на очисні споруди.

Концентрації забруднень в побутових стічних водах по завислим речовинам, БПК_повн і ПАР визначаються за формулою:

де С_dom - концентрація завислих речовин, БПК_повн, азоту амонійного чи ПАР, мг/л;

а - кількість забруднень в розрахунку на одного жителя:

завислі речовини – 65 г/доб; БПК_повн освітленої рідини – 40 г/доб; азот амонійний – 8 г/доб; ПАР - 2,5г/доб [2];

N_c, N_uc - число жителів, що проживають відповідно в каналізованих і в неканалізованих районах;

Q_dom - витрати побутових стічних вод, м³/доб;

0,33 - коефіцієнт, що враховує зменшення кількості забруднень

від жителів, що проживають в неканалізованих районах.

Середня концентрація забруднень в суміші побутових і виробничих стічних вод визначається за формулою, яка є загальною для усіх забруднень:

де С_en - середня концентрація забруднень у суміші стічних вод, мг/л;

С_dom, C_ind - концентрація забруднень (завислі речовини, БПК, азот амонійний, азот нітратний чи ПАР) відповідно в побутових і виробничих стічних водах, мг/л;

Q_dom, Q_ind - витрати відповідно побутових і виробничих стічних вод, м³/доб.

Далі в розрахунках споруд використовуються наступні позначення концентрацій для суміші неочищених стічних вод: С_en – завислі речовини, L_en – БПК_повн, - азот амонійний, - азот нітратний.

1.3. ЗведенА КІЛЬКІСТЬ жителів

Зведена кількість жителів по завислим речовинам і БПК_повн визначається за формулою:

N_Г=N_c+(1-0,33) N_uc+N_eq,

де N_Г - зведене число жителів (по БПК чи по завислим речовинам);

N_eq - еквівалентне число жителів, тобто таке їх число, що вносить

ту ж кількість забруднень, що і зазначені витрати виробничих стічних вод.

Еквівалентне число жителів по біохімічній потребі в кисні дорівнює:

і по завислим речовинам:

,

де С_ind^BOD - БПК_повн виробничих стічних вод, мг/л;

С_ind^SS - концентрація завислих речовин у виробничих стічних

водах, мг/л;

Q_ind - витрати виробничих стічних вод, м³/доб;

40 - кількість забруднень, виражена в БПК_повн на 1 жителя, г/доб;

65 - кількість завислих речовин на 1 жителя, г/доб.

2. НЕОБХІДНИЙ СТУПІНЬ ОЧИСТКИ СТІЧНИХ ВОД.

2.1. Нормативи якості води водоймища.

Нормативи якості води водоймища, в котрі скидаються очищенні стічні води, встановлюються в залежності від виду використання (категорії) цих водоймищ [3,4]. Деякі необхідні для курсового проектування нормативні дані приведені в табл.2.1.

У відповідності до вказаних у завданні до курсового проекту видів водовикористання належить встановити нормативні вимоги до якості води водоймища: БПК_повн, концентрацію розчиненого кисню, допустиме збільшення концентрації завислих речовин, котрі повинні бути враховані при визначенні необхідного ступеню очистки стічних вод.

Таблиця 2.1 Припустимі зміни деяких показників складу води в водоймах після випуску стічних вод

Показники складу и властивостей води у водоймі після випуску стічних вод	Вимоги до складу и властивостям води у водоймі
Господарчо-питного та культурно-побутового призначення	рибогосподарського призначення
категорії	категорії
1-ая	2-ая	1-ая	2-ая
Зміст завислих речовин	Допускається збільшення не більш, чім на
0,25 мг/л	0,75 мг/л	0,25 мг/л	0,75 мг/л
Для водойм, яки в межень містять більш 30 мг/л природних мінеральних речовин, допускається збільшення змісту на 5%
Біохімічна потреба у кисні БПКполн при температурі 20^0С	Не повинна перевищувати
3 мг/л	6 мг/л	3 мг/л	3 мг/л
Наявність розчиненого кисню	≥4 мг/л	≥4 мг/л	≥6 мг/л	≥6 мг/л летом ≥4 мг/л зимою під льодом
Токсичні речовини	Не допускаються в концентраціях перевищуючих ГПК
Водневий показник рН	Не повинен виходити за межу 6,5-8,5

2.2. Розрахунковий коефіцієнт змішування стічних вод з водою водоймища.

Величина коефіцієнту змішування, що визначає частку витрати річки, яка реально може брати участь у розбавленні стічних вод у розрахунковому створі, рекомендується визначати методом В.А.Фролова – І.Д.Родзіллера [1,3‑6]. Визначення здійснюється в наступному порядку.

Коефіцієнт турбулентної дифузії:

Е=V_mid×H_mid/200,

де V_mid – середня швидкість течії води у річці між випуском стічних

вод і розрахунковим створом, м/с;

H_mid – середня глибина річки на тій же ділянці, м.

Коефіцієнт, що враховує гідравлічні умови змішування стічних вод з водою річки:

де φ - коефіцієнт звивистості річки, рівний відношенню відстані по

фарватеру від місця випуску стічних вод до

розрахункового створу до відстані між цими пунктами

по прямій;

x - коефіцієнт, що залежить від місця і конструкції випуску

стічних вод у водоймища: при випуску біля берега

коефіцієнт дорівнює 1,0; при заглибленому русловому випуску у фарватеру – 1,5; при русловому розсіючому – 3,0;

q - максимальна витрата стічних вод, що скидаються у водоймище, м³/с.

Коефіцієнт змішування стічних вод з річковою водою:

де Q – найменша розрахункова витрата води в річці (витрата води водоймища в гідрологічній рік 95% забезпеченості), м³/с;

е – основа натурального логарифму (е=2,718);

L – відстань по фарватеру річки від місця випуску стічних вод до

розрахункового створу, м.

Відстань до розрахункового створу L приймається в залежності від виду використання водоймища: для водоймищ питного і культурно-побутового водовикористання – розрахунковий створ розміщується на 1 км вище найближчого по течії пункту водовикористання, для рибогосподарських водоймищ – розрахунковий створ розміщується на межі рибогосподарської дільниці.

2.3. Необхідний ступінь очистки стічних вод по завислих речовинах.

Гранично допустима концентрація завислих речовин в очищених стічних водах, що скидаються в водоймище, дорівнює:

мг/л,

де р – допустиме збільшення концентрації завислих речовин у

водоймищі після випуску стічних вод, мг/л;

Cr – концентрація завислих речовин у воді водоймища до випуску

стічних вод, мг/л.

2.4. Необхідний ступінь очистки стічних вод по БСК

Допустима біохімічна потреба в кисні стічних вод, що скидаються у водоймище, дорівнює:

, мг/л,

де L_W – БПК_повн стічних вод, яка повинна бути досягнута в процесі

очистки, мг/л;

L_mp – гранично допустиме значення БПК_повн у розрахунковому

створі водоймища, мг/л (табі.2.1);

L_r – БПК_повн річкової води до місця випуску стічних вод, мг/л;

t – тривалість переміщення води від місця випуску стічних вод до

розрахункового створу, рівна відношенню відстані по

фарватеру до середньої швидкості води у річці на даній

ділянці, доб.;

k₁ – константа швидкості споживання кисню стічної водою;

k₂ – константа швидкості споживання кисню річковою водою.

Константи швидкості споживання кисню залежать від температури і визначаються за формулою:

к_(Т) = к₍₂₀₎·1,047^Т-20

к_(Т) і к₍₂₀₎·відповідно константи швидкості споживання кисню при заданої температурі і температурі 20^оС.

Гранично допустима БПК_повн стічних вод, що скидаються у водоймище, визначається для літніх умов.

2.5. Необхідний ступінь очистки стічних вод по розчиненому кисню.

Розрахунок здійснюється без урахування поверхневої реаерації водоймища. Потрібна оптимальна концентрація розчиненого кисню у воді водоймища для літніх умов буде забезпечена, якщо БПК_повн стічних вод, що скидаються, не буде перевищувати величину:

мг/л,

де L_W – БПК_повн стічних вод, яка повинна бути досягнута в процесі

очищення стічних вод, мг/л;

O_r – концентрація розчиненого кисню у річковій воді до місця

випуску стічних вод, мг/л;

O_min – найменша концентрація розчиненого кисню, яка повинна бути забезпечена в воді водоймища в зоні максимального забруднення, мг/л;

L_r – БПК_повн річкової води до випуску стічних вод, мг/л;

0,4 – коефіцієнт для перерахунку БПК_повн у двохдобову (БПК₂).

Оскільки допустима БПК_повн стічних вод визначалась по двом нормованим показникам – БПК_повн та концентрації розчиненого у воді водоймища кисню, то з обчислених значень БПК_повн слід примати за розрахункову мінімальну БПК_повн.

3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО БИБОРУ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СХЕМИ ОЧИСТКИ СТІЧНИХ ВОД.

Технологічна схема і склад очисних споруд що проектуються, призначається в залежності від необхідного ступеню очистки, витрат стічних вод та місцевих умов (характеру ґрунтів, рельєфу майданчика та інше.). При виборі складу очисних споруд необхідно пам’ятати, що технологічна схема очищення стічних вод повинна включати споруди механічного і біологічного очищення, а також споруди по знезаражуванню очищених стічних вод і по обробці осаду. Обробка осаду повинна включати споруди по стабілізації і зневоднюванню. У необхідних випадках після біологічного очищення можуть проектуватися і споруди доочищення.

При відповідному обґрунтуванні та по узгодженню з керівником курсового проектування склад і типи споруд можуть уточнятися і переглядатися.

При виборі і обґрунтуванні технологічної схеми очистки стічних вод і складу очисних споруд рекомендується керуватися наступними основними положеннями.

В складі очисних споруд механічного очищення повинні передбачатися решітки, піскоуловлювачі та споруди первинного відстоювання. Передбачаються решітки з прозорами не більш 16мм або решітки-дробарки. На очисних станціях з механізованими решітками установлюються дробарки для подрібнення покидьків або шнекові преси для попереднього зневоднення і далі транспортування їх у спеціальні контейнери. Роздроблені у дробарках покидьки допускається спрямовувати в стічну воду до решіток, а також перекачувати в метантенки. При безпосередньому перекачуванні роздрібних покидьків в метантенки як рідину, що подається до дробарки, слід використовувати згущений надлишковий активний мул. Роздроблені покидьки допускається спрямовувати в мулопровід від первинних відстійників.

Піскоуловлювачі повинні передбачатися у всіх випадках при продуктивності станції більше 100 м³/доб. Тип піскоуловлювача необхідно вибрати з урахуванням продуктивності очисної станції та відповідних рекомендацій [1-3,7,8].

Для виділення осаду з піскоуловлювачів можуть застосовуватися гідроелеватори, ерліфти, піскові насоси або спеціальні механізми (норії, шнеки та інші.). Робочою рідиною для гідроелеваторів використовується освітлена вода після первинних відстійників. При використанні гідромеханічної системи змиву осаду в аерованих та горизонтальних піскоуловлювачах як робоча рідина може бути також використана вода, освітлена в первинних відстійниках.

Для підсушування піску, що виділяється з піскоуловлювачів, слід передбачити піскові майданчики або піскові бункери, пристосовані для наступного навантаження в автомашини. Воду від піскових майданчиків та бункерів слід спрямовувати в канал перед піскоуловлювачами або в резервуар насосної станції очисних споруд з наступним перекачуванням в приймальну камеру очисних споруд.

Вибір типу первинних відстійників слід робити з урахуванням продуктивності очисної станції: до 20000м³/доб – вертикальні, понад 15000м³/доб – горизонтальні, понад 20000м³/доб – радіальні та з обертовими розподільними пристроями, до 30000м³/доб – освітлювачі-перегнивачі, до 10000м³/доб – двохярусні відстійники. При цьому необхідно враховувати місцеві умови (характеристика ґрунту, рівень ґрунтових вод, тощо).

При необхідності знизити вміст забруднень в освітлених водах понад тим, що здатні забезпечити первинні відстійники необхідно передбачати споруди, які інтенсифікують роботу первинних відстійникі. Рекомендується використовувати споруди для попередньої аерації, біокоагулятори, преаератори та освітлювачі з природною аерацією.

Попередні аератори можуть передбачатися перед первинними відстійниками усіх типів у вигляді окремих споруд, а біокоагулятори та освітлювачі – у вигляді споруд, суміщених з вертикальними та радіальними відстійниками. Попередні аератори слід використовувати на очисних станціях як з аеротенками, так і з біологічними фільтрами.

Замість первинних відстійників з попередніми аераторами можуть бути використані флотаційні біокоагулятори [9].

Краплинні біофільтри проектуються для повної біологічної очистки стічної рідини до БПК_повн =15 мг/л при продуктивності станції очистки не більше 1000 м³/доб.

Високо навантажені біологічні фільтри проектуються на повну та часткову очистку і використовуються для очисних станцій продуктивністю до 50000м³/доб. При відповідному обґрунтуванні допускається використання їх і для очисних станцій з більшим розрахунковими витратами. В несприятливих кліматичних умовах і при необхідності деякого додаткового поліпшення якості очистки стічних вод можливе використання двохступінчастих біофільтрів [11].

Використання біологічних фільтрів потребує значного перепаду (до 6м) відміток рівнів води в первинних і вторинних відстійниках, тому очисні станції з біофільтрами доцільно розміщати на майданчиках з великими похилами поверхні землі до (0,02). Остільки вторинні відстійники після біофільтрів виявляються звично повністю заглибленими в грунт, схеми споруд з біофільтрами можуть виявитися неекономічними при розміщені споруд на майданчиках з високим рівнем ґрунтових вод.

Аеротенки різних типів можуть використовуватись при повній (БПК_повн=15¸20мг/л) та частковій біологічній очистці стічних вод. При виборі типу аеротенка перевагу слід віддавати сучасним конструкціям [9], тим, які в найбільшому ступені відповідають конкретним умовам.

Вибір типу вторинних відстійників проводиться аналогічно до вибору первинних відстійників в залежності від продуктивності станцій та місцевих умов (при виборі слід ураховувати прийняття однотипних будівельних конструкцій). При використанні високопродуктивних аеротенків замість вторинних відстійників доцільно застосувати флотаційні муловідкремлювачі [9,10].

Знезаражування стічних вод рідким хлором чи гіпохлоритом натрію повинно передбачатись на станціях повної та неповної біологічної очистки. Для змішування стічної води з хлором можуть бути використані змішувачі будь-якого типу. Контактні резервуари слід проектувати як первинні відстійники без скребків. Можливе також використання контактних резервуарів інших конструкцій [1,3].

Очищені стічні води після знезаражування відводяться до місця випуску по закритому трубопроводу або відкритому каналу. Тип випуску стічних вод у водоймище враховується при визначенні коефіцієнта змішування (див. розділ 2). На даному етапі проектування слід уточнити конструктивні параметри та місце розміщення випуску.

У тих випадках, коли необхідні концентрації завислих речовин і БПК_повн очищених стічних вод виявляються меншими 15мг/л і не можуть бути досягнуті звичайними методами біологічної очистки, необхідно передбачити доочищення біологічно очищених стічних вод у біологічних ставках, на табілінераці або фільтрах з зернистим завантаженням, а також у табілінерац з волокнистим завантаженням і з використанням фізико-хімічних та інших методів [1-3,12].

При концентрації завислих речовин у біологічно очищених стічних водах 15-20мг/л (після вторинних відстійників) зниження концентрацій забруднень слід приймати: на мікрофільтрах – по завислим речовинам 50-60%, по БПК_повн 25-30%, на фільтрах – по завислим речовинам 45-80%, по БПК_повн 35-70%. В біологічних ставках БПК_повн знижується до 4‑6мг/л, в біореакторах з волокнистим завантаженням БПК_повн і концентрація завислих речовин знижується до 3-5 мг/л Використовуючи фізико-хімічні методи, можна забезпечити зниження БПК_повн стічних вод до 2-3 мг/л і концентрацій завислих речовин до 2мг/л.

Для стабілізації осадів з первинних відстійників, надлишкового активного мулу та біологічної плівки можуть використовуватися метантенки з мезофільним або термофільним режимом анаеробного зброджування, а також аеробні стабілізатори.

Для наступної обробки осаду, забродженого у мезофільних умовах, можуть використовуватись: сушіння на мулових майданчиках і наступне компостування; механічне зневоднення на вакуум-фільтрах, центрифугах та фільтрпресах, термічне сушіння, спалювання. Для осаду, забродженого у термофільних умовах, можливе використання тих же засобів обробки.

Можливе використання механічного зневоднення для обробки сирого осаду та надлишкового активного мулу [13]. У випадку утилізації зневоднених сирих осадів та активного мулу необхідно передбачити їх дегельмінтизацію [3,13].

На очисних станціях з аеротенками необхідні споруди для згущення надлишкового активного мулу. Для згущення мулів можуть використовуватися спеціальні споруди типу вертикальних або радіальних відстійників [1-3, 9-10]. Доцільно використовувати також флотаційні мулозгущувачі [3,9,10].

Транспортування сирого осаду з первинних відстійників проводиться, як правило, під гідростатичним напором до насосної станції первинних відстійників, а звідти по напірному трубопроводу у розподільну камеру метантенків. Заброджений осад самопливом чи за допомогою насосної станції направляється на мулові майданчики чи на цех механічного зневоднення. Дренажні стічні води з мулових майданчиків слід перекачувати у голову очисних споруд (приймальну камеру).

Надлишковий активний мул може подаватися в мулозгущувачі з трубопроводу циркуляційного активного мулу. Мулова вода з мулозгущувачів звичайно самопливом направляється в канал перед аеротенками або в голову очисних споруд. Для допомоги у розробки технологічної схеми очищення стічних вод можна використовувати навчальну та технічну літературу [1,3,8,18]

Прийнята технологічна схема очистки стічних вод і обробки осадів повинна бути затверджена керівником проекту, описана у пояснювальній записці з її обґрунтуванням і показом типу використаних споруд.

4. РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ СПОРУД.

4.1. Загальні вказівки.

Розрахунок споруд та комунікацій очисної станції повинен виконуватися у відповідності до діючих будівельних норм та правил [2], згідно правилам та рекомендаціям, наведеним в учбових посібниках та інших літературних джерелах [3,7-15]. При виконанні проекту дозволяється використовувати типові споруди, але разом з цим слід намагатися використовувати у проекті останні наукові та технічні досягнення, нові ефективні споруди та методи їх розрахунку.

Розрахунок споруд очисної станції доцільно вести у послідовності, відповідній до руху води по спорудам: решітки, піскоуловлювачі, первинні відстійники, споруди біологічної очистки, вторинні відстійники, споруди для знезаражування води (змішувач, контактні резервуари), випуск, комунікації (лотки, трубопроводи, дюкери, водозливи). Потім розраховуються споруди для обробки осаду: піскові майданчики або бункери, споруди для стабілізації, мулові майданчики, установки для механічного зневоднення та термічного сушіння осаду, мулозгущувачі та інші споруди в залежності від вибраної технологічної схеми.

При розрахунку окремих споруд потрібно викреслювати їх розрахункові схеми або привести ксерокопії прийнятих типових споруд, що повинні бути приведені в пояснювальній записці до проекту.

Слід звернути увагу на то, що в даних вказівках приведені методики розрахунків різних типів споруд. При виконанні проекту необхідно розраховувати споруди відповідно своєї вибраної технологічної схеми і попередньо уточнити принцип їх роботи.

4.2. Решітки

При проектуванні необхідно ураховувати послідовне. Ширину прозорів решіток слід приймати рівною або менш 16мм. При цьому розрахункова кількість покидьків, що знімаються з решіток з прозорами 16 мм, складає 8 л. в рік на 1 жителя [2]. При меншій величині прозорів кількість покидьків необхідно брати з коефіцієнтом, визначеним по рис. 4.1. Наприклад, для решіток з прозорами 10мм цій коефіцієнт рівний 2,05 і кількість покидьків буде визначатись як 2,05·8 = 16,4 л в рік на одного жителя.

Рис 4.1. Коефіцієнт зміни нормативу задержання покидьків в залежності від ширини прозорів решітки

В ході розрахунку обов’язково погодяться параметрі роботи каналів і решіток, визначається кількість покидьків і засоби їх подальшої обробки, а також утрати напору на решітках. Нижче приводиться послідовність розрахунку решіток (див. табі. 4.1.)

Таблиця 4.1. Розрахунок решіток

Найменування величин	Один. виміру	Розрахункова формула	Значення
1. Розрахункова витрата	м^3/год	-максимальна годинна витрата (з таблиці 1.1)
2. Тип решітки		Вибирається по розрахункової витраті і таб. пропускної здібності при умові мінім. кількості решіток (див. додаток 1 і табі. 11.1.[3])
3. Макс. пропускна здібність решітки	м^3/год	,див. додаток 1
4. Кількість робочих решіток		, округляється до цілого числа в більшу сторону
5. Кількість резервних решіток		Приймається по п. 5.12 [2]
6. Кількість прозоров решіток		приймається по додатку 1 або табл. 11.1.[3]).
6. Ширина прозоров	м	b, приймається по додатку 1 або табл. 11.1.[3]).
7. Швидкість руху рідини в прозорах	м/с	V, приймається по п. 5.14 [2]
8. Ширина каналу в місці установки решітки (ширина решітки)	м	Врприймається по додатку 1 або табл. 11.1.[3])
9. Глибина каналу в місці установки решітки	м	Нк , приймається по додатку 1 або табл.11.1.[3])
10. Наповнення у канали в місці установки решітки	м	повинна відповідати вимогам п. 6.23 [2], тобто Нк-h≥0.5 м
11. Швидкість руху у канали в місці установки решітки	м/с	, повинна бути ≥0,6м/с
12. Ширина, наповнення каналу перед решіткою, ухил, швидкість руху рідини	м     м/с	По таблицях гідравлічного розрахунку [15] визначається ширина (В2), наповнення (Н2), а також ухил (і2) каналу і швидкість руху рідини (V2) по витраті . Наповнення повинно бути рівним або декілька менш h, швидкість руху V2 приблизно рівнім V	В2= Н2= і2= V2=
13. Наповнення та швидкість руху рідини в каналі перед решіткою при витраті 1,4·.	м м/с	По таблицях гідравлічного розрахунку [15] при тій же ширині (В2) і ухилі (і2) визначається наповнення (Н2^1,4), а також швидкість руху рідини (V2^1,4)	Н2^1,4 = V2^1,4 =
14. Ширина, наповнення каналу, що підводить стоки до будинку решіток, ухил, швидкість руху рідини	м   м/с	По таблицях гідравлічного розрахунку [15] визначається ширина (В1), глибина (Н1), а також ухил (і1) каналу і швидкість руху рідини (V1) по витраті . Наповнення повинно бути рівним або декілька менш Н2, швидкість руху приблизно рівнім V	В1= Н1= і1= V1=

Дата добавления: 2015-07-15