Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Породи хімічного та біохімічного походження.

Читайте также:
  1. Алітові (алюмінієві) породи
  2. Гірські породи. Мінерали
  3. Глинисті (пелитові) породи.
  4. Кременисті породи
  5. Магматизм і магматичні гірські породи
  6. Магматичні гірські породи
  7. Метаморфічні гірські породи

 

Хімічні та біохімічні осади утворюються шляхом випадання із перенасичених хімічних розчинів, коагуляції колоїдів і участі організмів, які поглинають та концентрують деякі з¢єднання в своїх тілах та скелетах (силікати, фосфати, карбонати).

Осадові породи хімічного та біохімічного походження, виходячи з хімічного складу, поділяють на такі групи: карбонатні, кременисті, фосфатні, галогенні, сульфатні, вуглецеві, залізисті та алітові (алюмінієві).

 

Карбонатні породи.

 

Карбонатні породи найпоширеніші серед осадових порід хімічного та біохімічного походження. Це вапняки, доломіти, мергелі. Породи складаються головним чином із кальциту та доломіту з домішками глини і піску (див. табл. 4).

При визначенні карбонатних порід краще всього використовувати їх реакцію з соляною кислотою. Вапняки від дії слабкої (10%) соляної кислоти бурхливо скипають, при цьому на їх поверхні, на відміну від мергелю, не залишається брудної плями. Доломіти реагують з соляною кислотою в порошку.

І8, 19, 20, 21. Вапняки - широко розповсюджені осадові породи, які складаються з одного мінералу - кальциту. За походженням розрізняють два головних типа: вапняки органогенні і вапняки хімічні.

Більшість вапняків мають органогенне походження. Вони утворюються за рахунком вапняних скелетів і черепашок морських організмів, вапняних виділень та водоростей. В тому випадку, коли вапняк складається з цілих або битих черепашок, він називається вапняком-черепашником (18).

В залежності від переваги тих або інших організмів розрізняють:

- вапняки нумулітові (19), із залишків форамініфер, які мають черепашку у вигляді диску, сочевиці або монети;

- вапняки фузулінові (20), із залишків корененіжок (фузуліна), які нагадують за формою та розмірами зерна жита;

- вапняки коралові (21), які за формою нагадують корали.

Забарвлення вапняків переважно світле, біле, сіре: різноманітні домішки - глинисті мінерали, гідроокиси заліза - надають їм чорного, червоного, рожевого, жовтого, зеленого кольору. У воді вапняки розчиняються повільно, але добре розчиняються у воді, насиченій вуглекислотою.

22. Крейда належить до органогенних вапняків. Вона є типовим прикладом змішаного органогенно-хімічного походження. Крейда - це біла землиста порода, що складається із залишків дрібних організмів, зцементованих порошкоподібним кальцитом.

Вапняки хімічного походження зустрічаються рідко. Серед них найбільше значення мають зернисті кристалічні і оолітові вапняки, вапнякові туфи.

23. Вапняки кристалічні дуже різнорідні за структурою, текстурою та забарвленням. Вони можуть бути зернистими і мати різну величину зерен та щільними (без видимої кристалічної структури).

24. Оолітові вапняки складаються із вапняних кульок-оолітів, які мають радіально-променисту будову. Розмір оолітів змінюється від просяного зерна до горошини. Інколи оолітові зерна розчиняються і в породі залишаються круглі пустоти. Ці вапняки звичайно мають біле забарвлення.

25. Вапнякові туфи (травертини) також складаються з одного мінералу - кальциту. Це породи пористої (ніздрюватої, кавернозної) будови, білого, жовтого, бурого або сірого кольору, часто містять черепашки наземних організмів, відбитки листя та гілок рослин. Бурхливо реагують з 10% соляної кислоти.

До хімічних належать також вапнякові новоутворення: плівки, сталактити, сталагміти та ін., що виникають шляхом випадання із розчинів, які циркулюють у порожнинах гірських порід (печерах).

Усі вапняки широко використовуються як бутове каміння, стіновий матеріал, для оздоблення, при виготовленні вапна, в цементній промисловості. В металургії вапняки застосовують як флюс. Подрібнений вапняк - добриво для бідних на вапно ґрунтів.

Доломіти - поширена осадова порода, що складається з мінералу доломіту. В доломітах досить часто є домішки кальциту та глинистих мінералів. Серед доломітів та вапняків є перехідні форми, які називаються доломітизованими вапняками.

За зовнішнім виглядом доломіти - жовтувато-біла порода, інколи з буруватим або сірим відтінком. Серед них зустрічаються масивні (зернисті та щільні), пухкі та інші. Характерна шорстка поверхня злому. Макроскопічно доломіти схожі на вапняки, але на відміну від них при дії холодної 10% соляної кислоти лише розтерті в порошок доломіти скипають. Доломіт скипає також і при дії підігрітої соляної кислоти. Доломіти застосовують як будівельний камінь, для виготовлення в¢яжучих речовин, як флюс та вогнетриви.

27. Мергель - щільна або землиста порода білого, жовтого, бурого, червонуватого, чорного або строкатого забарвлення. Складається на 75...50% із кальциту органічного або хімічного походження і на 25…50% із глинистих мінералів (на відміну від крейди та вапняку). Взаємодіє із соляною кислотою, після чого на поверхні залишається брудна піна.

Мергель – перехідна порода між хімічними вапняками та глинистими породами (табл. 4). Мергелі є доброю сировиною для цементної промисловості.

 


Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 268 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Производственные ситуации | Ситуация 1 | ГОЛОВНІ ЗОВНІШНІ ОЗНАКИ. | Визначник осадових гірських порід | Хімічні та біохімічні породи | Алітові (алюмінієві) породи |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Глинисті (пелитові) породи.| Кременисті породи

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)