Інститут виключного права

Під виключними правами розуміють тільки майнові права. Сам термін «виключне право» походить з часів середньовіччя, коли окремим особам як виняток із загального права надавали деякі права. Буржуазна система, проголосивши загальну рівність, ска­сувала поняття виключного права, проте нині щодо об'єктів інте­лектуальної власності воно відродилося.

Виключне право - це абсолютне право на нематеріальний об'єкт. Виключне право виконує для нематеріальних об'єктів ту саму функцію, що й право власності для матеріальних об'єктів, хоча вона і не вичерпує значення першого.

2.7. Строковість права інтелектуальної власності

Володілець права інтелектуальної власності має виключні по­вноваження щодо використання відповідного об'єкта протягом певного строку, встановленого державою. Тобто право інтелек­туальної власності має строковий характер.

Строки, протягом яких діють виключні права на результати інтелектуальної діяльності або засоби індивідуалізації, розрізня­ють залежно від виду об'єкта інтелектуальної власності або засо­бу індивідуалізації. їх встановлює ЦК або спеціальне законо­давство.

Після закінчення певного строку, встановленого законодав­ством, зазначені об'єкти стають суспільним надбанням, тобто їх можна використовувати без згоди право володільця та виплати відповідної винагороди. При цьому слід дотримуватися особис­тих немайнових прав творців об'єктів інтелектуальної власності, які є невідчужуваними та діють безстроково.

2.8. Специфіка результатів інтелектуальної діяльності

Об'єкти інтелектуальної власності нематеріальні, їх можуть одночасно використовувати кілька осіб. Такі об'єкти є результа­тами або виявленнями розуму.

Всі об'єкти інтелектуальної власності мають вартісну оцінку, як і інші результати людської праці. Особа, здійснюючи інтелек­туальну діяльність, реалізує свою права чинність володіти, кори­стуватися та розпоряджатися результатами цієї діяльності. Ви­никле право за своєю правовою природою абсолютне: ніхто не має права порушувати його.

2.9. Інтелектуальна та промислова власність

Інтелектуальну власність слід відрізняти від промислової, яка, будучи складовою першої, характеризується тим, що її об'єкти знаходять застосування у виробничій діяльності (винаходи, про­мислові зразки тощо).

Поняття «промислова власність» було вперше вжито в тексті ст.1 Паризької конвенції про охорону промислової власності на Гаванській конференції 1925 р. Для об'єктів права промисло­вої власності характерна наявність територіального принципу охорони, який полягає в тому, що виключне право на такий об'єкт дійсне тільки в межах держави, де його було одержано. Виключне право на об'єкти промислової власності підтверджує спеціальний охоронний документ, виданий компетентним органом (як прави­ло, патентним відомством).

Необхідність спеціальної реєстрації об'єктів промислової влас­ності зумовлена тим, що для них на відміну від творів, які охоро­няє авторське право і для яких переважне значення має форма втілення, важливіший зміст. Якщо форма твору унікальна і за за­гальним правилом не може бути відтворена іншою особою, то об'єкти промислової власності можуть створити незалежно одна від одної кілька осіб. У зв'язку з цим необхідна реєстраційна сис­тема, яка засвідчила б першість творця.

Охоронні документи (патент, свідоцтво) діють протягом пев­ного строку, по закінченні якого об'єкти промислової власності стають суспільним надбанням, тобто їх можна використовувати без згоди право володільця і без виплати винагороди. Разом із тим, деякі права (наприклад, право на позначення найменування то­вару) не мають часових обмежень.

2.10. Об'єкти права інтелектуальної власності

Традиційно інтелектуальна власність охоплює дві правові сфе­ри: авторське право та промислову власність.

Авторське право надає авторам та іншим творцям інтелектуаль­них творів (наука, література, мистецтво) певні права, відповідно до яких вони можуть протягом обмеженого періоду часу дозволя­ти або забороняти використовувати їхні твори в той чи інший спосіб. З авторським правом пов'язані суміжні права (права виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій мовлення).

Промислова власність передбачає охорону винаходу, захист певних комерційних інтересів за допомогою законодавства про комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазна­чення, а також законодавства про промислові зразки, компону­вання (топографії) інтегральних мікросхем, сорти рослин і поро­ди тварин, комерційну таємницю.

Відповідно до ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності інтелектуальна власність містить права щодо:

• літературних, художніх і наукових творів;

• виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- та те­левізійних передач;

• винаходів у всіх галузях людської діяльності;

• наукових відкриттів;

• промислових зразків;

• товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень;

• захисту проти недобросовісної конкуренції, а також усі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях».

Відповідно до ст. 420 ЦК до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

• літературні та художні твори;

• комп'ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних);

• виконання;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мов­лення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (зна­ки для товарів і послуг), географічні зазначення;

• комерційні таємниці.

2.11. Суб'єкти права інтелектуальної власності

Суб'єктами права інтелектуальної власності є передусім творці об'єктів права інтелектуальної власності (автори, виконавці, ви­нахідники тощо). Творцем інтелектуальної власності може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку. Вона є первинним суб'єктом права інтелектуальної власності, що на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб -правонаступників, які є похідними суб'єктами права інтелекту­альної власності.

2.12. Інтелектуальна власність і зобов'язальне право

Результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалі­зації можуть бути предметом різних зобов'язальних правовідно­син, і у зв'язку з цим на них поширюються загальні положення зобов'язального права.

При цьому обіг інтелектуальної власності має свої особливості. Так, правоволоділець передає іншим особам не саму інтелекту­альну власність, а право користуватися нею.

2.13. Інтелектуальна власність і поняття володіння та користування

Щодо нематеріальних благ, якими є всі продукти інтелекту­альної діяльності, незастосовна правомочність володіння: не мож­на фізично володіти ідеями й образами. Не можна прямо застосо­вувати до нематеріальних об'єктів і майнову правомочність ко­ристування.

Науково-технічні об'єкти та художні образи можуть бути вод­ночас у користуванні необмеженого кола суб'єктів.

3. ОСНОВНІ ІНСТИТУТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

3.1. Загальні положення

У широкому розумінні інтелектуальна власність означає за­кріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяль­ності у промисловій, науковій, літературній і художній галузях.

За усталеною традицією інтелектуальну власність поділяють на промислову власність і авторське право.

Промислова власність передбачає охорону винаходу за допо­могою патентів, захист певних комерційних інтересів за допомо­гою законодавства про торговельні марки та комерційні найме­нування, а також законодавства про охорону промислових зразків.

Авторське право надає авторам та іншим творцям творів (на­ука, література, мистецтво) певні права дозволяти або забороня­ти протягом обмеженого періоду часу використовувати їхні твори в той чи інший спосіб. З авторським правом тісно пов'язані суміжні права.

3.2. Авторське право та суміжні права

Авторське право стосується творів. У більшості європейських мов англійський термін «копірайт» (дослівно право на виготов­лення копій) заміняє словосполучення «авторське право». Термін «копірайт» наголошує на дії, яку щодо літературних або художніх творів може здійснювати тільки сам автор або інша особа з його дозволу. Мова йде про виготовлення примірників твору. Термін «авторське право» наголошує на особі творця літературного або художнього твору, підкреслюючи, що автор має певну право­мочність щодо свого твору.

Суміжні права зазвичай об'єднують три різновиди прав: права виконавців на виконання, права виробників фонограм на фоно­грами та права організацій ефірного мовлення на радіо- та те­левізійні програми.

3.3. Патенти та споріднені поняття

Патенти на винаходи. Винахід - це таке оригінальне технологічне (технічне) вирішення (втілення ідеї), яке дозволяє на практиці розв'язати певну проблему в області техніки, і відповідає умовам патентоздатності. Тому, відповідно до законодавства у сфері винахідництва, для того, щоб яка-небудь ідея могла стати об'єктом правової охорони (бути патентоспроможною), вимагається, щоб вона була новою у тому значенні, що не було ніяких відомостей про те, що вона вже була опублікована, або публічно використана; повинна бути неочевидною у тому значенні, що не виникла б у будь-якого фахівця відповідної області промисловості, якби його попросили знайти рішення даної конкретної проблеми; повинна бути відразу придатна для застосування у промисловості в тому значенні, що вона може бути вироблена або використана промисловим способом.

Іншими словами - винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.

Об’єктам промислової власності державна охорона надається документом, який зветься патентом, і видається Державним департаментом інтелектуальної власності.

Патент – це охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід, корисну модель, або промисловий зразок.

Патентами охороняються: продукти - пристрої, речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин або тварин; способи - процеси здійснення дій у будь-якій сфері технології над матеріальними об'єктами за допомогою матеріальних засобів; результати творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Об’єкт, який охороняється патентом, повинний бути новим у тому значенні, що не було ніяких відомостей про те, що об’єкт вже був опублікований, або публічно використаний.

Обов’язковою умовою патентоздатності такого об’єкту також є його промислова придатність у тому значенні, що він може бути використаний у промисловості, або в іншій сфері діяльності.

Патенти видаються на термін 20 років (патенти на винаходи) і 10 років (деклараційні патенти на корисні моделі і промислові зразки).

20-річний і 10-річні патенти, у рівній мірі, охороняють виключне право їх власника.

Визначивши об’єкт, на який передбачається отримати охорону, необхідно вибрати потрібний вид цієї охорони, і того, на кого буде оформлений охоронний документи, тобто – хто буде власником об’єкту, а значить, і власником виключних на нього прав.

Патентовласниками в Україні можуть бути як юридичні так і фізичні особи, або групи осіб.

Корисні моделі. Другий спосіб охорони винаходів полягає в реєстрації або видачі патенту на корисну модель.

Корисна модель — таке нове і промислово придатне конструктивне втілення ідеї, яке дозволяє на практиці розв'язати певну проблему в області техніки.

Поняття «Корисна модель», в патентному праві України, відноситься як до пристрою, так і до способу та речовини.

Корисна модель є новою, якщо сукупність її істотних ознак не відома з рівня техніки, тобто будь-яких опублікованих у світі відомостей про засоби того ж призначення, що і заявлена корисна модель, а також відомостей про їх застосування в Україні, що стали загальнодоступними до дати пріоритету корисної моделі.

Корисна модель є промислово придатною, якщо вона може бути використана у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Промислові зразки. Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Об’єктом промислового зразку може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Умовами патентоспроможності промислового зразку є новизна та промислова придатність.

3.4. Засоби індивідуалізації товарів і послуг

Товарні знаки та торговельні марки. Під товарним знаком розуміється відмітне позначення, що ідентифікує визначені товари чи послуги, вироблені чи надані конкретною особою чи підприємством.

Товарні знаки застосувалися здавна – ще з тих часів, коли ремісники позначали свої вироби, ставлячи на них власні підписи, або певні знаки – так звані клейма.

З роками ці знаки поступово перетворилися в сучасну систему охорони і реєстрації товарних знаків. Система допомагає споживачам ідентифікувати і полегшувати вибір виробів та послуг, які засвідчені відмітними товарними знаками.

Українське законодавство вирізняє такий знак для товарів і послуг як торговельна марка. Однак, відповідно до закону, правовий статус торговельної марки практично не відрізняється від товарного знаку.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Як на товарний знак так і на торговельну марку видається охоронний документ який зветься Свідоцтвом на знак для товарів і послуг.

Охоронне свідоцтво на знак для товарів і послуг можна отримати на словесне, образотворче, об'ємне та інші позначення або їх комбінації), навіть на звук (мелодію). У ряді країн реєструються також нюхові знаки.

Власником знаку для товарів і послуг в Україні можуть бути як юридичні так і фізичні особи, або групи осіб (наприклад в Росії - власником товарного знаку може бути тільки юридична особа, або фізична особа, зареєстрована як підприємець без утворення юридичної особи).

Комерційні (фірмові) найменування. Комерційні найменуван­ня містять назву, терміни або найменування, які засвідчують ха­рактер діяльності фірми та допомагають відрізнити її від інших виробників.

У той час як торговельні марки допомагають відрізнити това­ри та послуги певного виробника, найменування фірми ідентифі­кує будь-яке підприємство безвідносно до товарів і послуг, реалі­зовуваних ним на ринку, і засвідчує репутацію відповідної фірми. Комерційне найменування є цінним активом останньої, а також джерелом корисної інформації для споживачів.

Охорона найменувань відповідає інтересам як виробників, так і споживачів, однаковою мірою зацікавлених у наявності право­вих інструментів, що запобігають використанню комерційного найменування способами, які вводять в оману або призводять до плутанини.

Географічні зазначення. Зазначення походження та наймену­вання місця походження, відомі як географічні зазначення, є од­ним із видів комерційних позначень.

Зазначення походження — це найменування, вираз або знак, який вказує на те, що виріб або послуга має своє позначення у країні, регіоні або конкретному місці. Як правило, використання неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походжен­ня є протиправним.

Географічне зазначення служить для позначення виробу, ха­рактерні риси якого є виключно або в основному наслідком гео­графічного оточення, природного і (або) людського фактору. Вживання географічного зазначення є правомірним тільки для певного кола осіб і підприємств, розташованих у відповідному географічному районі, і тільки у зв'язку з конкретними вироба­ми, що походять звідти.

3.5. Нетрадиційні результати інтелектуальної діяльності

До нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності відносять наукові відкриття, комерційну таємницю, компонуван­ня інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, раціо­налізаторські пропозиції.

Наукові відкриття. Основними цілями системи державної ек­спертизи та реєстрації наукових відкриттів є:

• підтвердження достовірності наукових положень, заявлених як відкриття;

• встановлення авторського та державного пріоритету;

• моральне та матеріальне стимулювання авторських відкриттів;

• сприяння вирішенню науково-технічних проблем, пов'яза­них із відкриттями;

• державний облік та інформація про відкриття з метою їх всебічного використання в науці та народному господарстві.

Комерційна таємниця. Введення особливої правової охорони комерційної таємниці зумовлене необхідністю охороняти законні інтереси учасників товарного обороту, які витрачають час, сили та кошти на розробку і впровадження передових технологій і ме­тодів ведення бізнесу, що їх не завжди можна захистити тради­ційними способами правової охорони.

Правила недобросовісної конкуренції передбачають наявність в інших учасників обороту можливості самостійно домагатися аналогічних результатів, але забороняють втручатися у сферу чужих технічних і комерційних таємниць шляхом промислового шпіонажу, підкупу та іншими недозволеними способами.

Компонування інтегральних мікросхем. Швидкий розвиток сучасної обчислювальної техніки, основою якої є інтегральні мікросхеми, зумовив необхідність правової охорони останніх як на рівні структурно-функціональної схеми, так і на рівні компо­нування інтегральних мікросхем.

Структурно-функціональну й електричну схеми інтегральних мікросхем можна захищати в межах патентного права, оскільки вони підпадають під технічне вирішення завдання.

Щодо компонування інтегральних мікросхем, вони виявилися практично беззахисними перед копіюванням. Копіювання техно­логій, здійснюване шляхом послідовного мікрофотографування шарів кристала та виготовлення за цими фотографіями фотошаблонів, є швидким і дешевим процесом порівняно з первинною розробкою технологічної схеми.

Неможливість забезпечити ефективну охорону зазначених об'єктів за допомогою норм авторського та патентного права при­звела до появи спеціального цивільно-правового інституту охо­рони компонувань інтегральних мікросхем.

Сорти рослин і породи тварин (селекційні досягнення). Не­обхідність визнання та правової охорони результатів творчої діяльності селекціонерів є очевидною. Проте через специфіку, властиву об'єкту охорони, а також особливості його правового режиму ця сфера творчої діяльності вимагає спеціальної право­вої регламентації.

Раціоналізаторські пропозиції. Специфічна правова охорона раціоналізаторських пропозицій зумовлена необхідністю стиму­лювати в межах конкретних підприємств творчі зусилля праців­ників для вдосконалення застосовуваної техніки, технології, а також розробки корисних для підприємств пропозицій організа­ційного й організаційно-технічного характеру.

Дата добавления: 2015-07-15