Охорона навколишнього середовища

Екологічна ситуація залишається вкрай складною, щороку зростає навантаження на навколишнє середовище. Забруднення і виснаження природних ресурсів й надалі загрожує здоров’ю суспільства, екологічній безпеці та економічній стабільності держав світу. Для вирішення глоба-льних екологічних проблем, зокрема, кліматичних змін, раціоналізації природокористування, впровадження екологічно чистого виробництва та ін. необхідне тісне міжнародне співробітництво.

Важливу роль у галузі охорони навколишнього середовища відіг-рає Організація об’єднаних націй, яка на практиці реалізує спільні між-народні зусилля у цьому напрямку, налагоджуючи співробітництво держав світу, сприяючи розв’язанню національних проблем, пов’язаних з охороною природи.

В результаті промислової діяльності природа потерпає постійні зміни. Так в Україні суттєво скоротилася площа зелених насаджень; відбувається підкислення ґрунту і води; відходи промисловості, в тому числі різні високотоксичні речовини, забруднюють повітря, водойми, ґрунти; в результаті спалювання великої кількості мінерального палива в біосфері збільшується концентрація вуглекислоти що може призвести до зміни теплового режиму (клімату) поверхні всієї планети. Наслідки всього цього відбиваються на здоров’ї людей. Так, з року в рік збільшується кількість випадків серцево-судинних і ракових захворювань.

Тривалий час панувала помилкова думка, ніби багатства природи невичерпні, а тому, мовляв, можна і не турбуватись про їх відтворення і відновлення.

Чому сьогодні так гостро ставиться питання щодо охорони природи і раціонального використання її ресурсів? Це насамперед пов’язано з тим, що природним ресурсам планети і в Україні зокрема, вже завдано величезної шкоди. За останнє століття близько двох мільярдів гектарів земель – 15 відсотків усієї земної суші – зруйновано водою і вітровою ерозією. За всю історію людського суспільства на земній кулі знищено дві третини лісів. Нині підприємства викидають у води і повітряне середовище стільки забруднюючих речовин, що завдають серйозної шкоди населенню і природному середовищу на великих відстанях. Щорічно у моря і океани викидається один – три мільйони тонн нафтопродуктів. Тривогу викликає викидання промислових відходів у річки й озера.

Іншим поширеним забрудненням природного середовища являються ядохімікати і мінеральні добрива, які застосовуються у сільському господарстві. За останні роки застосування мінеральних добрив в Україні збільшилось в 43 рази, а різноманітних ядохімікатів в 10 разів. В результаті інтенсивної хімізації вдається отримувати більший врожай. Але одночасно зростає ступінь забруднення ґрунту, водоймищ і продуктів харчування.

Безцінним нашим багатством є вода. Значення її для людини загальновідоме. В Україні за даними науково-дослідних установ запаси води на душу населення постійно зменшуються, тоді як потреби населення, промисловості і сільського господарства щороку зростають. Лише вугільні шахти за рік «випивають» її мільярди тонн, а нафтопромисли – в десятеро більше. Особливо велику кількість води витрачає енергетика, металургійна, хімічна, легка промисловість, сільське господарство. Вже нині в ряді міст відчувається нестача прісної води. Вода багатьох річок та озер непридатна для життя і навіть купання. Ось чому під захист і охорону мають бути взяті усі водні ресурси і насамперед процес їх споживання. Мається на увазі використання міських стічних вод після їх очищення для потреб промисловості й зрошення, забезпечення оборотного водопостачання припинення забруднення річок, озер, водосховищ. До 30 % мінеральних добрив змивається з полів і потрапляє у водойми. У водоймах, збагачених поживними речовинами, швидко розмножуються водорості, як результат – «цвітіння води». Потім водорості відмирають і починається їх гноїння що супроводжується споживанням кисню. Утримання кисню у водоймі скорочується і починає гинути риба. Така вода стає непридатною для використання в побуті і навіть у технічних цілях. Забруднення атмосферного повітря, особливо поблизу великих підприємств і міст, негативно впливає на здоров’я людей. Автотранспорт, різні теплові системи і підприємства виділяють величезну кількість сірчистого ангідриду, вуглекислого газу, окису азоту та інших шкідливих для людини газів.

Тому Україна повинна приділяти велику увагу охороні навколишнього середовища. Виділялося багато коштів на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Розроблено багато законодавчих актів направлених на захист довкілля. Застосовуються штрафні санкції щодо підприємств які забруднюють навколишнє середовище. [15]

На Дніпропетровщині високий рівень урбанізації та індустріалізації, внаслідок чого виник цілий комплекс екологічних проблем. Майже вся територія області відноситься до категорії дуже забрудненої, а більше третини – до надзвичайно забрудненої.

Найбільш складною екологічною ситуацією характеризуються великі промислові агломерації та райони інтенсивного видобутку та переробки корисних копалин – Дніпропетровсько-Дніпродзержинська агломерація, Нікопольський марганцеворудний басейн, Західний Донбас, Кривбас.

Нинішня екологічна ситуація в Дніпропетровській області характеризується як кризова.Головні причини кризи:

‒ перевага розвитку сировинно-видобувних екологічно небезпечних галузей, велика концентрація небезпечних підприємств у області;

‒ низький рівень культури виробництва та технологічної дисципліни;

‒ неконтрольоване накопичення відходів, які самі по собі можуть створити небезпечні екологічні проблеми, не виключаючи й надзвичайні;

‒ низька ефективність очисних споруд;

‒ недостатній рівень екологічної освіти керівників усіх рівнів та населення;

‒ низька екологічна свідомість суспільства.

Обсяг валових викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення та автотранспорту складає понад 1 млн. тонн на рік. На Дніпропетровщині 72% викидів в атмосферу шкідливих речовин здійснюють підприємства гірничо-металургійного комплексу, 18% – енергетики, 0,9% – будівельного комплексу. Значну частку в забрудненні атмосфери займає транспорт (9%).

Щорічно, в розрахунку на 1 кв. км території, обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферу становлять 28 т, на одну людину – 240 кг (по Україні 10 т й 85 кг відповідно). Зокрема, 60% житлового масиву розташовано в забрудненій атмосфері, а ще 27% – у зоні небезпечного атмосферного забруднення.

Промислово-господарський комплекс Дніпропетровської області створювався та розвивався протягом багатьох років майже без урахування екологічних наслідків. В регіоні накопичено 8,4 млрд. тонн відходів. Щорічно на території Дніпропетровської області утворюється 20-27 млн. тонн промислових і 4 млн.м3 твердих побутових відходів (ТПВ), з яких переробляються чи утилізується тільки 11-12%.

Найбільш інтенсивне забруднення Дніпра здійснюється з території м. Дніпропетровська. У місті розташовано понад 400 підприємств металургійної, коксохімічної, металообробної та інших галузей промисловості. Проектна потужність очисних споруд міста складає 162,3 млн.м3 на рік, що дозволяє забезпечити нормативну очистку лише 17% обсягу стічних вод.

В області накопичено близько 9 млрд тон промислових відходів. Їх переробка становить лише 22% від обсягів загального річного утворення. Чотири найбільші шлаконакопичувачі створили зону екологічної небезпеки для м. Кривий Ріг, а один з них – для більшості сільської території Широківського району. Вплив на довкілля проявляється у гігантських відвалах кар'єрів та шлаконакопичувачах Кривбасу.

Щорічно утворюється близько 4 млн м3 ТПВ. Лише частина з них спалюються на Дніпропетровському заводі з термічної переробки відходів. Діючі звалища у переважній більшості не відповідають санітарним і природоохоронним нормам. Вони переповнені, більша їх частина потребує закриття. [16]

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Стаття про візуальне програмування за сайту easy-code.com.ua

2 Архангельський Я.А. Программирование в C++ Builder. – Москва: Бином, 2010. – 1304 с.

3 Хомоненко А.Д. Работа с базами данных в C++ Builder. – Санкт-Петербург: БХВ-Петербург, 2006. – 478 с.

4 Стаття про операційні системи за сайту Калінінградського торгово-економічного коледжу ktek.ru

5 Іванілов О.С. Економіка підприємства: підруч. – К.:Центр учбової літератури, 2009. – 728с.

6 Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010.- 487с.

7 Економіка підприємства: Навч. посіб./За ред.. А.В.Шегди. – К.: Знання, 2005. – 431с.

8 Економіка підприємства: Підручник/ За аг. Ред.. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ,2005.- 528с.

9 Організація виробництва: Навч. посібник / Багрова І.В. та ін. – К.: ЦНЛ, 2005 – 248 с.

10 Гогіташвілі Г.Г. Охорона праці. – Львів: Новий світ – 2000, 2012. – 544 с.

11 Атаманчук П.С Основи охорони праці – Київ 2011, 2011 – 350 с.

12 Методичні вказівки по виконанню розділу Охорона праці.

13 Артемов П.Л. Електробезпека. – Київ: Вільямб 2008. – 67с.

14 Третьяков О.В. Охорона праці. Навчальний посібник. - К:Знання, 2010. - 167 с.

15 Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. Тернопіль: Гал-Друк, 2010. – 600 с.

16 Стаття про екологію м.Дніпропетровська з сайту Теруправління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області dnop-dp.in.ua.

Дата добавления: 2015-07-15