Матриця оцінки ризику

Частота, з якою відбувається подія (ймовірність)	Категорія небезпеки (наслідки)
І катастрофічна	ІІ Критична	ІІІ гранична	ІV незначна
(А) Часто	1А	2А	3А	4А
(В) Вірогідно	1В	2В	3В	4В
(С) Час від часу	1С	2С	3С	4С
(Д) Віддалено	1Д	2Д	3Д	4Д
(Е) Неймовірно	1Е	2Е	3Е	4Е
Індекс ризику небезпеки
Класифікація ризику	Критерії ризику
1А, 1В, 1С, 2А, 2В, 3А	Неприпустимий (надмірний)
1Д, 2С, 2Д, 3В, 3С	Небажаний (максимально припустимий)
1Е, 2Е, 3Д, 3Е, 4А, 4В	Припустимий з перевіркою (прийнятний)
4С, 4Д, 4Е	Припустимий без перевірки (знехтуваний)

ü за волевиявленням – добровільні та вимушені ризики;

ü стосовно до сфери людської діяльності – економічний, побутовий, виробничий, політичний, соціальний ризики та ризик у природокористуванні;

ü за ступенем припустимості – знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний ризики [2, с.20].

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Прямим наслідком неможливості забезпечення нульового рівня ризику є необхідність зниження ризику до деякого допустимого рівня.

Сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні саме допустимого (прийнятного) ризику. Допустимий рівень ризику формується індивідуальною та суспільною свідомістю і є функцією соціального, економічного та культурного рівня розвитку суспільства.

Концепція допустимого ризику – досягнення такого малого ризику, який, з одного боку, є технічно можливим, а з іншого – допустимим суспільством на певний час [1, с.155].

Причиною виникнення ризиків є невизначеність, яка існує у кожному виді діяльності. Поряд із відомими ризиками, тобто такими, які названі, оцінені і для яких можливе планування дій з метою протистояння можливій їх реалізації, мають місце і невідомі ризики – невизначені, приховані ризики і небезпеки, які складно передбачити.

Успіх роботи щодо зниження рівня ризиків чи їх мінімізації прямо залежить від продуктивності дій з управління цим специфічним видом діяльності. Класичною схемою дій з управління ризиками, коли ризик сприймається як сукупність частоти реалізації небезпеки (ризику) і завданої ним шкоди (збитку), що виражається, як правило, у грошовій формі, є наступна послідовність:

Управління ризиками Планування управління

Ідентифікація ризиків Якісна та кількісна оцінка ризиків

Заходи реагування на ризики Моніторинг і контроль [1, с.158-165].

Основними питаннями теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети в будь-якій ситуації можна такими шляхами:

· повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

· заміна небезпечних операцій іншими – менш небезпечними;

· удосконалення технічних систем та об’єктів;

· розробка та використання спеціальних засобів захисту;

· заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Аналіз небезпек починають з попереднього дослідження, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек. Методи аналізу та прийоми, які використовуються при його виконанні, відомі під різними назвами. Серед них типи аналізу:

ü попереднійаналіз небезпек (ПАН);

ü системний аналіз небезпек (САН);

ü підсистемний аналіз небезпек (ПСАН);

ü аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО).

Методи та прийоми, що використовуються при аналізах:

ü аналіз пошкоджень та викликаного ними ефекту (АПВЕ);

ü аналіз дерева помилок (АДП);

ü аналіз ризику помилок (АРП);

ü прорахунки менеджменту та дерево ризику (ПМДР);

ü аналіз потоків та перешкод енергії (АППЕ);

ü аналіз поетапного наближення (АПН);

ü програмний аналіз небезпек (ПрАН);

ü аналіз загальних причин поломки (АЗПП);

ü причинно-наслідковий аналіз (ПНА);

ü аналіз дерева подій (АДПд) [3, с.50-53].

Вивчення ризику проводиться в три стадії:

1. Попередній аналіз небезпеки – визначення системи й виявлення загалом потенційних небезпек.

1.1. Виявлення джерел небезпеки.

1.2. Визначення частин системи (підсистем), що можуть викликати ці небезпечні стани.

1.3. Уведення обмежень на аналіз ризику.

---

Дата добавления: 2015-07-15