Примітки. 2) Довгаля московський уряд не признавав за правосильного полковника

¹) Акты XV, с. 47.

²) Довгаля московський уряд не признавав за правосильного полковника, і його миргородські посланці звуться просто миргородськими сотниками. Коли Розряд запитував, хто в Миргороді полковником, дано йому інформацію (мб. з Малоросійського Приказу), що там наказний Олекса Козел (котрого Довгаль скинув) — т. XV, с. 162.

³) Розуміти — очевидно — треба про сотників і чернь.

⁴) “и в поминЂ не было”.

⁵) Акты Ю.З.Р, XV. с. 48-55.

⁶) “или ему гетман давал скарбъ”. Очевидно дяки мали на гадці “казну” але приміняючись до української термінології невпопад переклали це словом “скарб”.

⁷) Акты XV, с. 451 — 6.

⁸) Акты VII, с, 206, мову Лісницького я перевожу місцями на першу особу.

⁹) Там же, с. 207.

¹⁰) Акты Ю.З.Р. IV, 109-110.

¹¹) Протокол друкований двічі — в т. IV і т. VII Актів Ю.З.Р. в т. IV одзначено місця зачеркнені в чорновику.

¹²) В Приказі Бережецький заявив, що привіз лист від Виговського до царя але Виговський велів його віддати Лісницькому “тому що з ним (Лісницьким), не було послано листа до царя”. Ця фраза викликає деякі сумніви. Виходить, що лист Виговського до царя датований 19 березня — де він виправдується, що сам не їде до Москви, а посилає Лісницького (Акты VII, с. 215 — вище) був присланий з Бережецьким, наздогін.

¹³) Акты Ю.З.Р. VII, с. 215. Виходить, що в посольстві мав їхати і Богун, але, очевидно, не поїхав — в Москві про нього не чути (див. нижче), але дивно, що він стоїть тут на другім місці після якогось Бережецького, безтитульної і видимо незначної особи — простого гінця.

¹⁴) “в землю Украинную”.

¹⁵) В друк.: “Дикою”.

¹⁶) “мучительскіе поступки”.

¹⁷) Акты Ю.З.Р. VII, с. 216.

¹⁸) Акты VII, c. 218-9.

¹⁹) Себто відомість про це одержав Виговський, після того, як виправив Лісницького до Москви.

²⁰) В моск. копії “набойщика”.

²¹) З 18 на 19 березня с. с., так як пише й Виговський.

²²) Не рахуючи самого Боклевського.

²³) В пер.: “во дворЂ не только дворъ устрашили”.

²⁴) Акты Ю.З.Р. VII, c. 219-220.

²⁵) “Апреля в 21 день указалъ в. государь В. Б. Шереметеву, Б. М. Хитрово, думному дьяку Алмазу Ів. да дьяку Е. Юрьеву гетмана Ів. В. посланцовъ: Прокофья Бережецкого да Ив. Богуню в посольскомъ приказе спросить...” Акты IV, с. 110. На цій підставі пишуть про Бережецького і Богуна, як дійсне посольство (напр. Барсуков, Родъ Шереметевыхъ V, с. 25-7). Але Богуна написано тут тільки тому, очевидно, що ім'я його стояло на наказі, поданім до Пос. Приказу. В Москві його не видно.

²⁶) Акты Ю.З.Р. VII, с. 212.

²⁷) Малорос. Приказу стовб. 5840/29 л. 49-41.

²⁸) Видано в Актах Ю.З.Р. IV, ч. 63.

²⁹) В оригіналі помилково: “о Тимоше Прокофьеве и Порывае”.

³⁰) Акты Ю.З.Р. XV, с. 55-8.

³¹) Акты Ю.З Р. IV, ч. 62.

³²) Акты VII, с. 221, ст. 1.

³³) Там же, с. 225, ст. 1,

³⁴) Акты Ю.З.Р. VII, ч. 75, див. вище

³⁵) Акты VII, с. 204.

³⁶) Як бачимо, це те, що говорилося Лісницькому в Приказі 22 с. с. квітня.

³⁷) При чорновику наказу на осібній картці ще такий факт до обслідування: “Показав гетьман Василю Кікіну лист полковника Нечая своєму шуринові Юрасю Хмельницькому, було в нім написано, що ц. в-во на полк. Лісницького гнів свій положив, велів його заслати на Сибір. Василь просив того листа, але гетьман не дав: “Тому не треба вірити, ми знаємо государську ласку до нас”.

Дата добавления: 2015-07-18