Ситуація 3.

АТ «Хімзавод» з початку свого відкриття після реконструкції, що відбулося 1 вересня 1998 р., скидав у озеро, розташоване біля заводу, неякісно очищені стоки. Представники громадськості систематично зверталися до різноманітних органів влади (держави та місцевого самоврядування), органів масової інформації, проте безуспішно, оскільки директор заводу досить ефективно протягом багатьох років використовував свій статус народного депутата України, ділові та родинні зв’язки, аби уникнути відповідальності. Нарешті, після чергового звернення до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, яке після резонансної телепередачі про забрудненні хімзаводом унікального озера, 21 вересня 2007 р. організувало проведення екологічної експертизи і за її результатами застосувало адміністративно-господарські санкції у формі заборони на здіснення АТ «Хімзавод» господарської діяльності до усунення виявлених порушень в очисних спорудах. Мешканці прилеглих до озера будинків, утворивши громадське об'єднання «За чисте озеро», звернулися до суду з позовом про стягнення з АТ «Хімзавод» 250 млн. грн. – як компенсації за заподіяну озеру та навколишнім мешканцям шкоду (вартість очищення озера від забруднення відходами хімічного виробництва – наскільки це можливо за сучасних технологій), насадження навколо озера лісопосадок та створення інфраструктури відпочинку для мешканців прилеглих місцевостей. Відповідач проти позову заперечував, наполягаючи на пропущенні позовної давності. Позивач наполягав на позовних вимогах, посилаючись на: а) протидію відповідача у проведенні екологічної експертизи і появу реальної можливості отримати документальні докази (в т.ч. акт експертизи) лише після втручання у вересні 2007 р. засобів масової інформації (насамперед, телебачення) та Мінприроди; б) тривалий характер порушення, негативний результат якого з роками лише накопичувався, загрожуючи загибелі озера як унікальної екосистеми; в) значну суспільну вагу відновлення озера; г) на порушення АТ «Хімзавод» публічних інтересів, ігнорування ним вимог природоохоронного законодавства, прав та законних інтересів мешканців будинків, розташованих на прилеглій до озера території, на чисту воду (вода в місцевому водогоні була з озера, і навіть після очищення не відповідала встановленим вимогам), на користування природними об’єктами для відпочинку.

Як проявляється в даному випадку порушення у сфері господарювання?

Протягом яких строків може бути застосована господарсько-правова відповідальність?

Які межі господарсько-правової відповідальності?

Чи можуть одночасно застосовуватися адміністративно-господарські санкції та відшкодування збитків?

Дайте оцінку діям сторін зазначених відносин та спрогнозуйте результат розгляду справи в суді.

Завдання для самостійної роботи:

Відповідальність за недобросовісну конкуренцію суб’єктів підприємництва. У ст. 166-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлюється адміністративна відповідальність за недобросовісну конкуренцію, під якою розуміється неправомірне використання фірмового найменування, знака для товарів і послуг або маркування товару, неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені. Зазначені дії тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції (або без неї), знарядь виробництва та сировини. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. визначає правові принципи захисту від недобросовісної конкуренції. Об’єктом цих правопорушень є суспільні відносини, що регулюють підприємницьку діяльність з метою припинення недобросовісної конкуренції. Об’єктивною стороною правопорушення є порушення постанов, розвитку та забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності за умов ринкових відносин. Суб’єктом цих правопорушень можуть бути підприємці, юридичні особи та їх об’єднання, об’єднання громадян, що не є суб’єктами господарювання, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також громадяни, які не є підприємцями. Суб’єктивна сторона правопорушення – як навмисна вина, так і вина у формі необережності.

Адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до п’ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян щодо керівних працівників юридичних осіб і до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян щодо осіб, які займаються підприємницькою діяльністю встановлюється ст. 166-1 Кодексу «Зловживання монопольним становищем на ринку». Під ним розуміється нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне положення, або додаткових умов, які не стосуються предмету договору, в тому числі нав'язування товару, що не потрібний контрагенту, обмеження або припинення виробництва, в також вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін, часткова або повна відмова від реалізації або закупки товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін, інші дії, спрямовані на створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємств, встановлення монопольних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, а також дискримінаційних цін, які обмежують права окремих споживачів.

Фіктивне підприємництво. Фіктивне підприємництво відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України (далі – КК України) це – створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Діяльність, яку здійснює підприємство можна віднести до фіктивної, у випадку наявності наступних ознак.

· підприємство зареєстроване на підроблені або загублені документи;

· засновниками, учасниками та посадовими особами юридичної особи або фізичною особою – підприємцем є так звані «підставні особи», які не займаються господарською діяльністю, а лише містяться в документах;

· підприємство не сплачує податків чи зборів до державного чи місцевого бюджету;

· підприємство здійснює діяльність, яка не передбачена у статуті, без отримання відповідних дозволів та ліцензій;

· не ведеться порядок бухгалтерського обліку та податкової звітності;

· підприємство відсутнє за місцем знаходження;

· підприємство знаходиться за неіснуючою адресою, або за адресою масової реєстрації;

· засновники таких суб’єктів господарювання досить часто реєструють нові підприємства, які займаються аналогічною фіктивною діяльністю;

· у реєстраційній справі відсутній номер телефону, (або телефон недійсний) відсутні адреси електронної скриньки та іншої контактної інформації.

У зв’язку з тим, що фіктивне підприємництво належить до злочину (згідно нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) - до кримінального правопорушення), необхідно надати кримінально-правову характеристику даному кримінальному правопорушенню.

Законодавство і література.

Конституція України від 28.06.1996 р. Офіційний вісник України, 2010, №72/1, ст.2598.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV. Офіційний вісник України, 2003, №11, ст.462.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435- IV. Офіційний вісник України, 2003, №11, ст.461.

Господарський процесуальний кодекс від 06.11.1991 р. №1798-XII. Відомості Верховної Ради України, 1992, №6, ст.56.

Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30.10.1996 р. №448/96-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1996, №51, ст.292.

Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р. №1775-III. Офіційний вісник України, 2000, №27, ст.1109.

Закон України „Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 р. №1023-XII. Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, №30, ст.379.

Закон України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” від 14.10.1994 р. №208/94-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1994, №46, ст.411.

Закон України „Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 р. №2210-III. Офіційний вісник України, 2001, №7, ст.260.

Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.1996 р. №236/96-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1996, №36, ст.111.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. №543/96. Відомості Верховної Ради України, 1997, №5, ст.28.

Закон України „Про електроенергетику” від 16.10.1997 р. №575/97. Відомості Верховної Ради України, 1998, №1, ст.1.

Закон України „Про безпечність та якість харчових продуктів” від 23.12.1997 р. №771/97. Офіційний вісник України, 1998, №3, ст.75.

Закон України „Про метрологію та метрологічну діяльність“ від 11.02.1998 р. №113/98-ВР. Офіційний вісник України, 1998, №9, ст.324.

Закон України „Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990 р. №507-XII. Відомості Верховної Ради УРСР, 1990, №52, ст.650.

Закон України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” від 20.05.1999 р. №686-XIV. Відомості Верховної Ради України, 1999, №29, ст.240.

Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 р. №3477-IV. Офіційний вісник України, 2006, №12, ст.792.

Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. №1576-XII. Відомості Верховної Ради України, 1991, №49, ст.682.

Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1995, №28, ст.205.

Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 р. №185/94-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1994, №40, ст.364.

Закон України „Про захист національного товаровиробника” від демпінгового імпорту від 22.12.1998 р. №330-XIV. Офіційний вісник України, 1999, №7, ст.229.

Закон України „Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” від 22.12.1998 р. №331-XIV. Офіційний вісник України, 1999, №7, ст.231.

23. Закон України „Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну” від 22.12.1998 р. №332-XIV. Офіційний вісник України, 1999, №7, ст.228.

Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.19991 р. №959-XII. Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, №29, ст.377.

Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р. №1264-XII. Відомості Верховної Ради України, 1991, №41, ст.546.

Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 р. №755-IV. Офіційний вісник України, 2003, №25, ст.1172.

Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.121.2000 р. №2121-III. Офіційний вісник України, 2001, №1-2, ст.1.

Закон України „Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993 р. №3659-XII. Відомості Верховної Ради України, 1993, №50, ст.472.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI. Офіційний вісник України, 2010, №92, ст.3248.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007р. у справі №К-7348/06 „Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення”.

Лист Вищого господарського суду України „Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товаров і послуг (торговельну марку)” від 17.04.2006р. №01-8/847.

Адамовська О. Cпіввiдношення термінів „штрафні санкції” та „неустойка” // Проблеми Державотворення i захисту прав людини в Україні. Матеріали XIII регіональної науково-практичної конференцїї (8-9 лютого 2007р.) - С.259.

Андреєв Д.О. Адміністративно-господарські санкції // Південноукраїнський правничий часопис. - №4, 2007. - с.221.

Лук'янець Д. Про правову природу адміністративно-господарських санкцій // Підприємництво, господарство i право. - №3, 2005.- с.13-14.

Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. - М., 1968.

Мамутов В.К., Овсиенко В.В., Юдин В.Я. Предприятие и материальная ответственность. - К., 1971.

Медведєв А. Особливості відповідальності за порушення вимог законодавства при захист економічної конкуренції // Підприємництво, господарство i право. - №9, 2008.- с.44-48.

Осадчук Г. Окремі проблеми у сфері ліцензування // Юридичний журнал. - №7, 2003. - с.51-52.

Татькова З.Ф. Господарсько-правова відповідальність: напрями вдосконалення законодавства. - Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. - №4, 2006. - с.320-331.

Терьохін С. Відповідальність за порушення комерційних контрактів // Підприємництво, господарство i право. - №7, 2004. - с.29.

Ткачук А.Л. Значення вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов'язань: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к.ю.н. - Киів, 2002 р.

Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки // Підприємництво, господарство і право. - №6, 2002. - с.6-7.

Шпомер А. Господарська відповідальність як метод державного регулювання економіки // Підприємництво, господарство і право. - №7, 2002. – с.7-8.

Щеглов Д. Відмежування фіктивного господарювання як господарського правопорушення від злочину „фіктивне підприємництво” // Підприємництво, господарство і право. - №8, 2008.

Щеглов Д. Визначення фіктивного господарювання як господарського правопорушення // Сучасні проблеми юридичної науки, - Харків, 2008.

· Примак В.Д. Непереборна сила у контексті цивільно-правової відповідальності // Вісник господарського судочинства. - 2001.-№4.-с.167-173.

· Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні. Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999.-333с.

· Татькова З.Ф. Господарсько-правова відповідальність: теоретичні аспекти правового регулювання / З.Ф. Татькова // Вісник Донецького університету. Серія В: економіка і право. – 2006. – № 2. – С. 407–415.

· Татькова З.Ф. Ответственность должника в сфере банкротства / З.Ф. Татькова // Материалы итоговой научной конференции Донецкого национального университета за период 2003-2004 гг. Правоведение (Донецк, март 2005 г.). – Донецк: ДонНУ, 2005. – С. 160–161.

· Татькова З.Ф. Свобода договору та господарсько-правова відповідальність: чи стоїть за свободою договору уникнення відповідальності / З.Ф. Татькова // Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании ′2006: сб. науч. тр по материалам междунар. науч.-практ. конф., Т.7: Юридические и политические науки. (Одеса, 15-25 декабря 2006 г.) / Одесский национальный морской університет. – Одеса: Черноморье, 2006. – С. 73–79.

· Татькова З.Ф. Застосування штрафу в договірних зобов’язаннях / З.Ф. Татькова // Проблемы и перспективы развития юридической науки в Украине: материалы итог. науч. конф. Донецкого ун-та за период 2005-2006 г: Правоведение (Донецк, апрель 2007 г.). – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2007. – С. 220–223.

· Татькова З.Ф. Застосування пені при невиконанні господарських зобов’язань / З.Ф. Татькова // Законодательное обеспечение экономической политики государства и юридическое образование: материалы междунар. науч.-практ. конф. (Донецк-Святогорск, 16-17 апр. 2009 г.) / МОН Украины. Донецкий национальный университет. – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2009. – С. 265–267.

· Кравчук В. Відповідальність за правопорушення учасниками обов’язків з формування статутного капіталу. // Право України, - 2007 р.- № 10, - ст. 73.

· В. М. Павліченко. Окремі аспекти адміністративно-правового регулювання діяльності міліції щодо виявлення і припинення адміністративних правопорушень в сфері підприємницької діяльності. / Форум права. – 2012. -№1. С. 710-714.

М.В. Шиленко. Поняття адміністративно-правової охорони суб’єктів підприємництва/ форум права. – 2013. -№1. С.1188-1193.

Дата добавления: 2015-07-15