Північно-Західна русь. Новгородська та Псковська республіки

Новгоро́дська респу́бліка — олігархічне державне утворення на північному сході Європи з 1136 по 1478 рік із центром у Великому Новгороді, правлячу верхівку якого складало велике боярство
-У період найбільшого розквіту крім власне Новгородської землі включала також території від Балтійского моря на заході до Уральских гір на сході й від Білого моря на півночі до верхів'їв Волги та Західної Двіни на півдні.
-Тенденції до відокремлення від Києва у Новгороді Великому — столиці Новгородської республіки виявилися вже на початку XI століття. Їхнім виразником було новгородське боярство, підтримане міським населенням, зобов'язаним платити данину та поставляти війська для походів київського князя. На початку XII століття Новгород уже починає запрошувати князів без узгодження з київським великим князем.
- У 1136 році боярство й купецька верхівка Новгородської феодальної республіки, використавши широкий рух народних мас, домоглися політичної самостійності. Значні торгово-ремісничі посади існували в стародавніх новгородських містах — Старій Руссі, Ладозі, Торжці, Корелі, Орешці, що мали політичне самоврядування та вважалися пригородами (васалами) Великого Новгорода.
У XII–XIII століттях до складу Новгородської республіка входив Псков, що став відокремлюватися від Новгорода з середини XIII століття. Юридично його незалежність від Новгорода було визнано Болотовським договором 1348 року.
В XII–XIII століттях відбувалося розширення території Новгородської феодальної республіки у східному та північно-східному напрямку. Освоювалися Обоніжжя, Подвиння, береги Білого моря. Югорські ж племена, що жили на Північному Уралі, сплачували данину Великому Новгороду. Північні володіння, багаті на хутро, морського звіра, рибу, сіль та інше, мали велике економічне значення для Новгородської феодальної республіки

-Вищим органом влади Новгородської республіки було віче,
-Основою господарства були землеробство та скотарство. Широке поширення мали полювання, бортництво (збір меду), рибальство. У більшості районів промисли поєднувались із землеробством

-Псковська феодальна республіка отримала самостійність у XIV ст.
-До цього землі Пскова входили до складу Новгородської республіки, а Псков вважався передмістям Новгорода, тобто залежним від ньогомістом. І хоча з XIII ст. Псков мав окремий князівський стіл, на який цілком самостійно запрошували князів, Новгород відмовлявся визнати самостійність Псковської республіки
-Після роздроблення Київської Русі в 12 столітті Псков з прилеглими до нього територіями по річці Великій, озерах Чудському й Псковському і річці Нарові ввійшов до складу Новгородської феодальної республіки.
-В 13 столітті значення Псковської землі зросло в зв'язку з участю псковичів у боротьбі проти Лівонського ордену в 1240 і 1242 роках. З середини 13 стоілття вона стала фактично самостійною.
-Відокремлення Пскова оформив Болотовський договір 1348 року, за яким новгородські бояри відмовлялися посилати у Псков своїх посадників. --- Основним заняття псковичів було землеробство, рибальство, ремесла, торгівля. Псков був одним з найбільших ремісничо-торгівельних центрів регіону. Соціальні відносини, що склались у Псковській республіці відображає Псковська судна грамота.
-Найвищим органом влади було віче.
-В 1510 році Псковська республіка була приєднана до Московії. Псков був значним центром літописання (Псковські літописи).

11. Північно Східна русь. Ростово суздальське к-во.
-. Північно Східна русь. Ростово суздальське завжди була далекою окраїною східнослов’янських земель. До IX ст. тут жили фіно-угорські та балтські племена.
-Лише на зламі IX – X ст. сюди з новгородської землі почали переселятися ільменські слов’яни, а з південного заходу — в’ятичі.
- В XI – XII ст., коли ці землі стали найактивніше заселятися, тут поряд зі старими містами (Ростов, Муром, Рязань) виникли нові — Ярославль, Суздаль, Владимир-на-Клязьмі, Переяславль-Залеський та ін.
-Підноситися Владимиро-Суздальське князівство, яке спершу називали Ростовським, потім Ростово-Суздальським (за назвами головних міст — Ростова і Суздаля) стало за князя Юрія, прозваного Долгоруким. Юрій Долгорукий залучав до переселення на свої землі селян з інших князівств, надаючи їм на перший час різноманітні пільги, сприяв господарському освоєнню нових земель. Він був одним з перших видатних державних діячів Північно-Східної Русі, за якого ці землі перетворились у молоде і могутнє Ростово-Суздальське князівство. Коли Юрій Долгорукий після тривалої боротьби завоював Київ і осів там, він переселив сюди і свого сина Андрія. Однак Андрій, який не любив Київ, усупереч волі батька повернувся в Ростово-Суздальську землю. Столицею своєю він зробив Владимир-на-Клязьмі. Після смерті батька він став князем тепер уже Владимиро-Суздальського князівства — Андрієм Боголюбським (1157 – 1174 рр.).
-Всеволод Велике Гніздо (1176 – 1212 рр.). Своє прізвисько він отримав за те, що мав вісім синів і вісім онуків,
вів війни проти сусідами
-Ще за життя Всеволод почав надавати окремі наділи своїм синам. Після смерті Всеволода Велике Гніздо 1212 р. єдине Владимиро-Суздальське князівство було переділене на сім окремих князівств, де правили діти Всеволода.

-У першій половині XIII ст. Північно-Східна Русь розпалася на окремі землі-князівства.

Дата добавления: 2015-07-18