Неспецифічний виразковий коліт- це запально-дистрофічне захворювання товстої кишки називають неспецифічним виразковим колітом.
Етіологія та патогенез. Розповсюдженість неспецифічного виразкового коліту зросла після 70-х років XX ст. у 8-14 разів. Незважаючи на численні дослідження у цій галузі, питання етіології та патогенезу залишаються не з’ясованими. Існуючі теорії виникнення та розвитку цього захворювання Hjanowitz (1985) об’єднав у дві групи причин:
- Запалення слизової оболонки товстої кишки виникає як наслідок дії самовідновних специфічних агентів, особлива сприйнятливість до яких може бути обумовлена генетичними особливостями макроорганізму.
- Захворювання є реакцією людини на нові багатофакторні дії навколишнього середовища.
Внаслідок численних досліджень була побудована модель патогенезу неспецифічного виразкового коліту, яка показує каскад самопідтримувальних патофізіологічних процесів - адаптаційно-мікроциркуляторних, гіпоксично-метаболічних реакцій, автоімунного запалення та дисбіотичних порушень, які розвиваються на фоні генетичних особливостей імунної системи під впливом несприятливих факторів навколишнього середовища. Сформований каскад патологічних реакцій призводить до прогресуючого погіршення діяльності всіх функціональних систем організму, а за відсутності лікування - до розвитку тяжких структурних змін у слизовій оболонці товстої кишки та інших органах.
Клініка. Захворювання розвивається поступово. Початковою ознакою у більшості хворих є поява яскраво-червоної крові в оформлених чи кашкоподібних випорожненнях, у деяких хворих - кишкові дисфункції протягом кількох місяців передують виділенню крові.
Появу крові у випорожненнях і діарею супроводжують, а інколи передують їм, болі в животі, найчастіше під час їди або перед дефекацією. Біль має переймистий характер, локалізується внизу живота, в лівій гіпогастральній ділянці чи навколо пупка. Тривалість та інтенсивність болю залежить від тяжкості захворювання.
Інколи поряд з типовим початком виразкового коліту у дітей відмічають незвичайні прояви, що маскують головне захворювання. До таких симптомів належать ушкодження суглобів, рідше - висипи на шкірі у вигляді анулярної чи вузликової еритеми.
Тяжкість захворювання залежить від тривалості запального процесу: проктит чи проктосигмоїдит мають легкий перебіг, а лівобічне ураження та тотальний коліт перебігають, як правило, у помірнотяжкій та тяжкій формі.
Розрізняють блискавичну, гостру, хронічну рецидивну та торпідну форми перебігу захворювання.
Блискавична форма триває кілька днів і часто закінчується летально через ранній розвиток ускладнень.
Гостру, хронічну, рецидивну та торпідну форми диференціюють за тяжкістю проявів. Вони можуть супроводжуватися різними місцевими та системними ускладненнями, які бувають небезпечними для життя (перфорація, септикопіємія, анемія, дистрофія). За ступенем тяжкості розрізняють легку, помірну та тяжку форму.
При легкій формі загальний стан хворих не порушений, апетит зберігається, дефіциту маси тіла немає, ШОЕ у межах норми чи незначно підвищена. Рівень загального білка не знижений, відмічають незначну гіпергаммаглобулінемію.
Випорожнення нечасті - 3-5 разів на добу, кашкоподібні з невеликими домішками слизу та крові. При ректороманоскопії виявляють помірну активність процесу з дистальним ураженням.
У дітей з помірнотяжкою формою захворювання відмічають порушення загального стану, випорожнення 5-8 разів на добу, рідкі, з домішками крові, слизу, гною. Лабораторними методами можна визначити збільшення ШОЕ, тенденцію до зрушення лейкограми вліво, анемію.
При тяжкому ступені захворювання загальний стан хворих різко порушений: слабість, запаморочення, відсутність апетиту, виражений больовий синдром. Випорожнення більш ніж 10 разів на добу, смердючі, рідкі, з домішками крові, слизу, гною, переважно вночі. Маса тіла знижується на 20-25 %. У крові відмічають значне підвищення ШОЕ, лейкоцитоз з паличкоядерним зрушенням, токсичною зернистістю нейтрофілів, тяжку анемію, гіпопротеїнемію, диспротеїнемію. Дані колоноскопії свідчать про тотальний коліт з максимальною активністю.
Ускладнення. Найнебезпечнішим ускладненням є перфорація кишки. Місцеві ускладнення: масивні кишкові кровотечі, гостра токсична дилатація товстої кишки, тріщини та абсцеси в аноректальній ділянці. При тривалому перебігу процесу (більше 10 років) з тотальним ураженням виникає загроза малігнізації, для своєчасного виявлення якої необхідне щорічне ендоскопічне обстеження з біопсією.
Діагностика. Діагноз визначають на підставі клінічної картини та підтверджують інструментальними методами дослідження.
Під час колонофіброскопії в початковому періоді хвороби відсутні ознаки ерозивно-виразкового процесу. Слизова оболонка гіперемована, набрякла, легко ушкоджується, інколи з мікроабсцесами. В період маніфестації клінічних проявів відмічається потовщення циркулярних складок, зниження функції фізіологічних сфінктерів товстої кишки.
Якщо процес набуває хронічного характеру, складчастість зникає, отвір кишки стає трубоподібним, анатомічні вигини згладжуються, відмічається ригідність стінки кишечнику.
Стан слизової оболонки залежить від активності процесу.
При коліті І ступеня набряк і гіперемія слизової оболонки незначні, судинний малюнок стертий чи не визначається, можна помітити сліди невеликих загоєних ерозій та виявити незначну контактну кровотечу.
При помірному ступені активності характерні виражені гіперемія та набряк; слизова оболонка зерниста, спостерігається контактна кровотеча, судинний малюнок не визначається. Виявляють окремі ерозії, невеликі ерозивні поля, вкриті фібринозним нальотом, поодинокі поверхневі виразки, мікроабсцеси, інколи псевдополіпи.
При тяжкому ступені різко виражені набряк і гіперемія, судинного малюнка немає, спостерігається дифузна контактна кровотеча, суцільні ерозивні поля вкриті гнійно-фібринозним нальотом, є виразки, псевдополіпи.
Диференційний діагноз проводять з хворобою Крона, амебною та бактеріальною дизентерією, балантидіазом, стафілококовим колітом, поліпозом товстої кишки, злоякісними новоутвореннями, хворобою Ослера - Рандю, туберкульозом кишечнику, геморагічним васкулітом, вузликовим періартеріїтом за наявності абдомінального синдрому, анальними тріщинами та гемороєм.
Лікування. Лікують хворих на неспецифічний виразковий коліт тільки у стаціонарі. Лікування повинно бути комплексним, спрямованим на компенсацію порушених процесів обміну речовин, ліквідацію ускладнень і поліпшення регенеративних процесів у стінці товстої кишки.
Рекомендується постільний режим. Призначають дієту № 4, безмолочну.
Медикаментозна терапія: призначення азосполук сульфаніламідів із саліциловою кислотою зменшеними дозами. До цих препаратів належать салазопіридазин, салазодиметоксин, сульфосалазин, салазопірин. Починають з дози 4-8 г на добу. Курс лікування триває 4-6 міс.
За показаннями призначають ангіопротектори, анаболічні гормони та кортикостероїди.
При виявленні метаболічних та електролітних порушень проводять інфузійну терапію, що включає препарати заліза для боротьби з анемією, інколи - еритроцитарну масу.
Необхідна полівітамінна терапія, вітаміни А, С, вітаміни групи В, нікотинова та фолієва кислоти.
Місцева терапія полягає у застосуванні мікроклізм з салазопіридазином, гідрокортизоном, обліпиховою олією, вініліном, опроміненні слизової оболонки кишечнику гелійнеоновим лазером.
Хірургічне лікування показане при тяжких, небезпечних для життя ускладненнях та при неефективності комплексного консервативного лікування.
Прогноз залежить від тяжкості захворювання, характеру ускладнень та ефективності комплексної терапії.
5.2. Питання для самоконтролю
1. Класифікація захворювань кишок у дітей
2. Етіологія, патогенез функціональних захворювань кишок у дітей
3. Клініка функціональних захворювань кишок: функціональної диспесії, функціонального закрепу, синдрому подразненого кишечника, дисхезії, синдрому регургітації та румінації, абдомінальної мігрені та ін..
4.Лікування функціональних захворювань кишок у дітей
5. Клініко-діагностичний комплекс синдрому мальабсорбції
6. Клініко-діагностичні ознаки целіакії
7. Клініко-діагностичні ознаки муковісцидозу
8. Клініко-діагностичні ознаки лактазної недостатності
9. Етіологія та патогенез неспецифічного виразкового коліту у дітей
10. Клінічна картина та класифікація неспецифічного виразкового коліту у дітей
11. Лікування та профілактика неспецифічного виразкового коліту у дітей
12. Клінічна картина хвороби Крона у дітей
12. Обстеження та лікування хвороби Крона у дітей
13. Методи обстеження, які застосовуються у дітей з захворюваннями кишок
14. Диференціальний діагноз функціональних та органічних захворювань кишок у дітей
5.3 Тестове завдання
Дівчинка, 12 років, проживає у незавільних соціально-побутових умовах. Скаржиться на періодичний переймистий біль у животі, закрепи, швидку втомлюваність. Дитина емоційно лабільна. При пальпації живота визначається болючість по ходу товстої кишки, спазмована сигмовидна кишка. При колоноскопії змін зі сторони слизової оболонки товстої кишки не виявлено. Копрологічне дослідження: калові маси фрагментовані, із домішками невеликої кількості слизу, не містять решток їжі чи продуктів запалення. Яким є найбільш імовірний діагноз?
A. Паралітична кишкова непрохідність
B. Неспецифічний виразковий коліт
C. Дизентерія
D. Синдром подразнення товстої кишки *
E. Хвороба Крона
5.3 5.4 Ситуаційна задача
Дитина 1,5 роки народилася масою тіла 3100, довжиною 51 см. Годувалася грудьми. Росла та розвивалася нормально. Щеплення за графіком. Алергічних реакцій на було.
Після введення в раціон прикорму (манної каші) зявилися ознаки диспепсії, дитина перестала прибавляти в масі. Мама взнала, що деякі діти не переносять маннної крупи та поміняла кашу на вівсяну, але стан дитини погіршувався. Дівчинка втратила в масі тіла, стала плаксивою, випорожнення стали з неприємним запахом у великій кількості.
Об'єктивно: стан дитини середньої важкості, виражені явища гіпотрофії II ст., блідість шкіри, великий живіт. Дитина негативно реагує на огляд. Визначаються рахітичні зміни кісток. З боку дихальної та серцево-судинної систем без вираженої патології. Живіт вздутий, болючий при пальпації. Випорожнення у великій кількості, зловонні, пінисті.
Завдання:1. Сформулюйте попередній діагноз
2. Складіть план обстеження
3. Призначте лікування
5.5 Список рекомендованої літератури
Основна
1. Майданник В.Г. Педиатрия: Учебник для студентов высших мед. учебных заведений.- Харьков:Фолио, 2004.- 1125 с.
2. Педіатрія: Навчальний посібник / за ред.. Тяжкої О.В. – К.:Медицина, 2005.- 552 с.
3. Педіатрія. За ред. проф. Тяжкої О.В. – Вінниця: Нова Книга, 2006.- 1096 с.
4. Сміян І.С. Лекції з педіатрії.-Тернопіль: Підручники посібники,2006.-768 с.
Додаткова
1. Харчування дітей раннього віку: теорія і практика/С.Няньковський, Д.Добрянський, Ю Марушко, О.Івахненко, О.Шадрин. /Навчальний посібник. – Львів: Ліга –Прес, 2009.-288 с.
2. Белоусов Ю.В., Белоусова О.Ю. Функциональные заболевания пищеварительной системы у детей. – Х.:ИД «ИНЖЭК», 2005.-256.
3. Шабалов Н.П. Детские болезни. - 5-е изд., перераб. и доп. - С-Пб, 2004.
|
