Теми: 7, 8. Ринок праці та його регулювання. Соціально-трудові відносини зайнятості

Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

1. Особи у працездатному віці, які потенційно могли б брати участь у виробництві товарів та послуг, відносяться до категорії:

А) економічно активного населення;

Б) економічно неактивного населення;

В) трудових ресурсів;

Г) трудового потенціалу суспільства.

2. Відношення кількості працівників, звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни, до середньоспискової чисельності персоналу за певний період характеризує коефіцієнт:

А) стабільності персоналу;

Б) обороту зі звільнення;

В) плинності персоналу;

Г) постійності кадрів.

3. Рівень кваліфікації робітника визначається:

А) тривалістю роботи за спеціальністю;

Б) тарифною ставкою;

В) тарифним розрядом;

Г) продуктивністю праці.

4. Сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, – це:

А) трудовий потенціал суспільства;

Б) людський капітал;

В) трудові ресурси суспільства;

Г) трудовий потенціал працівника.

5. Частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різно­манітних послуг:

А) економічно неактивне населення;

Б) економічно активне населення;

В) трудові ресурси суспільства;

Г) трудовий потенціал суспільства.

Теми: 3, 4, 5, 6. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва. Соціально-трудові відносини як система. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин: організаційні аспекти. Соціальне партнерство

1. Система управлінських, організаційних, регулюючих дій і заходів, спря­мованих передусім на сприяння цілеспрямованій діяльності гро­мадян, їх всебічному розвитку, забезпеченню відповідного рівня їх життя і праці, їх соціальному захисту:

А) соціальне партнерство;

Б) соціальна політика;

В) соціально-трудові відносини;

Г) соціальне страхування.

2. Спосіб створення необхідних економічних передумов для збере­ження працездатності економічно активної частини населення та забезпечення у разі втрати працездатності, старості, втрати годувальника відноситься до:

А) соціального забезпечення;

Б) соціального партнерства;

В) соціального захисту;

Г) соціального страхування.

3. Прагнення держави, роботодавців і найманих працівників досягти загального блага в суспільстві шляхом підвищення продуктивності праці, розвиток НТП, збільшення ВНП, підвищення рівня життя – це:

А) принцип соціального партнерства;

Б) мета соціального партнерства;

В) напрям соціальної політики;

Г) сутність системи соціального захисту населення.

4. Розмір внесків до державних соціальних фондів диференційований залежно від:

А) рівня опла­ти праці;

Б) виду економічної діяльності;

В) форми власності підприємства;

Г) чисельності персоналу підприємства.

5. Відображає професійну приналежність праці, склад виконуваних робіт, їх складність, послідовність виконання:

А) завдання праці;

Б) зміст праці;

В) вид праці;

Г) функція праці.

Теми: 7, 8. Ринок праці та його регулювання. Соціально-трудові відносини зайнятості

1. Ситуація на ринку праці, за якою попит на працю перевищує пропозицію, є типом кон’юнктури:

А) праценадлишкової;

Б) працедефіцитної;

В) рівноважної;

Г) змішаного типу.

2. Потреба економіки в певній кількості працівників певного професійно-кваліфікаційного рівня на певний момент часу – це:

А) попит на працю;

Б) пропозиція праці;

В) кон’юнктура ринку праці;

Г) ринкова ціна робочої сили.

3. Політика зайнятості – це:

А) система заходів щодо приведення у відповідність попиту і пропозиції на ринку праці;

Б) діяльність держави та її органів щодо забезпечення мінімального рівня життя;

В) кадрова політика підприємств;

Г) механізм регулювання рівня оплати праці.

4. Інфраструктура ринку праці являє собою:

А) систему державного регулювання ринку праці;

Б) систему закладів зі сприяння зайнятості;

В) співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці;

Г) систему соціального захисту населення.

5. Сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виро­бництва товарів та послуг – це:

А) ціна робочої сили;

Б) пропозиція робочої сили;

В) трудовий потенціал працівника;

Г) індивідуальна робоча сила.

Теми: 9, 10. Планування праці. Організація праці

1. Об’єднання, встановлення взаємозв’язків між відокремленими, спеціалізованими виконавцями в процесі трудової діяльності – це процес:

А) організації праці;

Б) кооперування праці;

В) одиничного розподілу праці;

Г) операційного розподілу праці.

2. Частка виробничого простору з усім розташованим на ньому обладнанням, оснащенням, інвентарем, інструментарієм, які необхідні для певного виду робіт, – це:

А) робоча зона;

Б) робоче місце;

В) виробниче оснащення;

Г) організація виробничого процесу.

3. Виробничі меблі, тара, засоби сигналізації, зв’язку й освітлення відносяться до наступного виду оснащення робочого місця:

А) основне технологічне обладнання;

Б) допоміжне технологічне обладнання;

В) технологічне оснащення;

Г) організаційне оснащення.

4. Регламентовані величини режимів роботи обладнання на виробництві, витрат праці та часу перерв у роботі встановлюють:

А) функції організації праці;

Б) функції нормування праці;

В) нормативи з праці;

Г) норми з праці.

5. Нормативи з праці, які поділяються на міжгалузеві, галузеві та місцеві, класифікуються за ознакою:

А) за укрупненням;

Б) за призначенням;

В) за сферою використання;

Г) за періодом дії.

Дата добавления: 2015-07-11