Основні теоретичні положення теМИ

Читайте также:

Розділ 5

Собівартість енергетичної продукції

Контрольні ПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1 Розкрийте економічну сутність собівартості. У чому полягає мета і значення обліку собівартості?

2 Охарактеризуйте види собівартості.

3 Як класифікуються витрати на виробництво?

4 Кошторис витрат підприємства: поняття, склад, характеристика.

5 Калькуляційний розріз витрат підприємства: поняття, склад, характеристика.

6 Які існують види калькуляції?

7 Охарактеризуйте класифікацію витрат підприємства за структурою. Наведіть приклади.

8 Охарактеризуйте класифікацію витрат підприємства залежно від обсягу виробництва. Наведіть приклади.

9 Які існують види витрат залежно від способу віднесення на собівартість продукції? Наведіть приклади.

10 Охарактеризуйте прямі та непрямі витрати. Наведіть приклади.

11 Охарактеризуйте методи обліку і калькулювання фактичної собівартості.

12 Як формується собівартість енергії на ТЕС і котельнях?

13 У чому полягають особливості формування собівартості електроенергії на АЕС?

14 Визначте склад собівартості передачі електроенергії. Як розраховується повна собівартість одиниці енергії?

15 Які існують шляхи зниження собівартості продукції? Назвіть резерви і фактори зниження собівартості.

основні теоретичні положення теМИ

Собівартість продукції (виробів, робіт, послуг) – це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Собівартість товарної продукції характеризує витрати на виробництво продукції. Собівартість реалізованої продукції характеризує витрати на виробництво і збут. Собівартість валової продукції включає витрати підприємства протягом планового періоду (рік, квартал, місяць) на виробництво і реалізацію продукції на всіх стадіях виробничого циклу (реалізована/товарна продукція, незавершене виробництво).

Витрати плануються і враховуються за двома основними напрямками (табл. 5.1).

Таблиця 5.1.– Напрямки врахування витрат

Напрямок	Визначення	Основні статті
Кошторис витрат	повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, згруповане за економічно однорідними елементами	1) матеріальні витрати; 2) витрати на оплату праці; 3) відрахування на соціальні заходи; 4) амортизація; 5) інші операційні витрати
Калькуляція	поданий у табличній формі розрахунок ви трат на виробництво і збут одиниці продукції (виробів, робіт, послуг) або групи однорідних видів продукції; є основою для визначення середніх витрат виробництва і реалізації одиниці продукції та її базової ціни	Виробнича калькуляція містить: 1) сировину і матеріали; 2) купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; 3) паливо й енергію на технологічні цілі; 4) зворотні відходи (відраховуються); 5) основну заробітну плату основних виробничих робітників; 6) додаткову заробітну плату основних виробничих робітників; 7) відрахування на соціальні заходи; 8) витрати на утримання та експлуатацію устаткування; 9) загальвиробничі витрати; 10) втрати внаслідок технічно неминучого браку; 11) інші виробничі витрати; 12) попутну продукцію (відраховується). Крім наведених витрат виробничої собівартості, при формуванні ціни враховують такі витрати: а) адміністративні; б) на збут; в) інші операційні

Кошторис витрат використовується для контролю загальних витрат підприємства або цеху за економічно однорідними елементами. Калькуляція використовується головним чином для розрахунку собівартості одиниці продукції і подальшого формування базової ціни на продукцію.

За етапами формування можна виділити такі види собівартості:

технологічну – це сума витрат на здійснення технологічного процесу;

виробничу – витрати на виробництво продукції;

повну – витрати на виробництво і збут.

Розрізняють такі види калькуляції:

1) планову, яка визначає середню собівартість на черговий плановий період (рік, квартал) і використовується для встановлення оптових цін, що базуються на прогресивних нормах витрат робочого часу, матеріалів, електроенергії й інших витрат;

2) нормативну, яка є різновидом планової і розраховується на усі види виробів виробничої програми, виходячи з реально досяжних в умовах діяльності підприємства найбільш прогресивних норм і нормативів, можливостей використання найбільш сучасних технологічних процесів, прогресивних видів сировини, матеріалів тощо.;

3) звітну, яка складається за фактичними даними бухгалтерського обліку виробничих витрат;

4) кошторисну калькуляцію, що розробляється на освоювані види нової продукції або на продукцію, не передбачену планом.

Специфіка енергетичної галузі є такою, що у складі собівартості одиниці енергетичної продукції відсутні витрати на сировину і матеріали, замість витрат на паливо й енергію калькулюються просто витрати на паливо, самостійним елементом є витрати на поточний ремонт і послуги, які виконуються допоміжними службами і сторонніми організаціями. Основним елементом витрат в енергетиці є вартість палива, а частка амортизації внаслідок високої капіталомісткості енергетичного виробництва значно вища, ніж у цілому по промисловості і її базовим галузям. Більш низькою є частка заробітної плати, що обумовлюється високим ступенем автоматизації основних виробничих фондів та механізацією допоміжних енергетичних виробництв. Оскільки більшість енергетичних підприємств випускають лише один вид продукції, розрахунок витрат на виробництво проводиться тільки за економічними елементами.

Витрати на виробництво можуть бути класифіковані за рядом ознак (табл. 5.2, 5.3).

Таблиця 5.2 – Класифікація витрат на виробництво

Ознака	Витрати
1. За місцем виникнення витрат	Виробництва, цеху, дільниці, служби
2. За видами продукції (робіт, послуг)	На вироби, типових представників виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію
3. За видами витрат	Економічні елементи, статті калькуляції
4. За складом витрат	Елементні (складаються тільки з одного однорідного економічного елемента і не підлягають подальшому розчленовуванню), комплексні (складаються з декількох економічно різнорідних елементів, які мають однакове виробниче призначення)
5. За способами перенесення вартості на продукцію	Прямі (пов'язані з виробництвом лише даного виду виробу і можуть бути розраховані безпосередньо (прямо), виходячи з обсягу виробленої продукції, непрямі (пов'язані з виробництвом декількох видів продукції, обчислюються в процентному відношенні від прямих видів витрат)
6. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Змінні (абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням), постійні (абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється
7. За календарними періодами	Поточні (вносяться («течуть») постійно в процесі виробництва продукції), одноразові (вносяться один раз протягом тривалого періоду часу (більше одного місяця))
8. За собівартістю продукції	Витрати на продукцію (пов'язані з виробництвом), витрати періоду (не включаються у виробничу собівартість і розглядаються як витрати того періоду, у якому вони були виконані, – адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати)

Для розрахунку накладної (непрямої) статті витрат спочатку визначається процентний коефіцієнт, яким ця стаття пов'язана з певною базою розподілу:

, (5.1)

де С_н – величина накладної (непрямої) статті, що розраховується; a_н – процентний коефіцієнт, яким накладна стаття пов'язана з базою розподілу; С_б – величина бази розподілу для даного виду продукції (тобто основної прямої статті).

Таблиця 5.3 – Класифікація статей калькуляції

Номер статті	Стаття калькуляції (скор.)	За складом витрат	За способом перенесення вартості на продукцію	За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат
	Сировина та матеріали	елем.	прям.	змін.
	Купівельні комплект. вироби	елем.	прям.	змін.
	Паливо та енергія на технолог. цілі	елем.	прям.	змін.
	Зворотні відходи (відраховуються)	елем.	прям.	змін.
	Основна зарплата виробн. робітників	елем.	прям.	змін.
	Додаткова зарплата	елем.	прям.	змін.
	Відрахування на соцзаходи	елем.	прям.	змін.
	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування*	компл.	непр.	змін. (крім аморт.)
	Загальновиробничі витрати*	компл.	непр.	пост.
	Втрати внаслідок техн. неминучого браку	елем.	прям.	змін.
	Попутна продукція (відраховується)	елем.	прям.	змін.
	Інші виробничі витрати	компл.	непр.	змін.
Виробнича собівартість
Адміністративні витрати
Витрати на збут**
Інші операційні витрати
Прибуток
Оптова ціна підприємства
ПДВ
Оптова відпускна ціна підприємства

* Найчастіше стаття розраховується пропорційно статті «Основна зарплата виробничих робітників»

** «Витрати на збут», як правило, прямо розраховуються за відповідними видами продукції

Ціна реалізації продукції розраховується за формулою

Ц = В_С + В_а + В_з + П + ПДВ, (5.2)

де Ц – ціна; В_С – виробнича собівартість продукції (робіт, послуг); В_а – визнані адміністративні витрати; В_з – витрати на збут продукції; П – сума прибутку; ПДВ – сума податку на додану вартість.

Рентабельність виробництва продукції можна визначити за формулою

, (5.3)

де Р – рентабельність виробництва продукції; П – сума прибутку; В_С – виробнича собівартість продукції; В_а – розподілені адміністративні витрати на даний вид продукції; В_з – розподілені витрати на збут даного виду продукції.

Собівартість енергії на ТЕС і котельнях. Основні елементи собівартості енергії, яка виробляється на ТЕС і котельнях, представлені в табл. 5.4. В цілому, собівартість виробництва 1 кВт · год енергії ТЕС, коп./(кВт · год), визначається за формулою:

, (5.4)

де – сума витрат, тис. грн/рік; Е_відп – кількість відпущеної із шин станції електроенергії, кВт · год, Е_вир – кількість виробленої енергії, кВт · год; Е_в.п – енергія, спожита на власні потреби, кВт · год.

Собівартість енергії на АЕС. Укрупнено річні витрати виробництва енергії на АЕС визначаються за формулою

, (5.5)

де К – сумарні капіталовкладення в АЕС; k_ам – коефіцієнт, який враховує відрахування на амортизацію (у розрахунках береться в межах 0,06-0,08), k_рем – коефіцієнт, який враховує витрати на поточний ремонт; k_ін – коефіцієнт, який враховує інші витрати; k – коефіцієнт, який враховує всю суму витрат, прийнятих в укрупнених розрахунках пропорційно капіталовкладенням; – штатний коефіцієнт АЕС; N_y – встановлена потужність АЕС; Ф – середній питомий річний фонд заробітної плати персоналу АЕС.

Таблиця 5.4. – Елементи собівартості енергії, яка виробляється на ТЕС і котельних

Складова собівартості	Характеристика
Витрати на паливо В_пал	враховується вартість палива, спаленого в котлах, для виробництва необхідної кількості пари (за рік): , де Р_річ – річна витрата умовного палива, т/рік, Q_н – середньозважена нижча теплота згоряння, використаного в розрахунковому періоді палива за його видами і марками, кДж/кг; Ц_пал – середньозважена прейскурантна ціна натурального палива з урахуванням знижок (надбавок за якість), грн/т, Ц_тр – вартість транспорту натурального палива, грн/т; k_втр – втрати палива під час перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт і збереження, %
Амортизація основних фондів В_ам	розраховується за формулою: , де Н_аі – норма амортизації для і -ї групи основних фондів; С_пері – первісна вартість основних виробничих фон дів і -ї групи
Витрати на заробітну плату В_зп	містять заробітну плату всього промислово-виробничого персоналу підприємства за винятком персоналу допоміжних цехів і служб із нарахуваннями на соцстрах
Витрати на допоміжні матеріали В_д.м	складаються з вартості купівельних матеріалів і відшкодування зносу інструментів та пристроїв
Послуги В_п	містить витрати на роботи та послуги, які виконуються сторонніми організаціями і власними ремонтними службами
Витрати на поточний ремонт В_п.р	містять вартість проведення цього виду ремонтів основних фондів усіх виробничих цехів
Інші витрати В_ін	містять усі витрати, не віднесені до жодного з попередніх елементів

Витрати на паливо в загальному випадку визначаються добутком витрати ядерного палива на його ціну. Зокрема, паливна складова витрат виробництва АЕС на теплових нейтронах з однозонними реакторами без повторного використання залишкового урану і накопиченого плутонію (розімкнутий цикл), грн/рік, може бути визначена за формулою

, (5.6)

де В_а – первісне завантаження палива в активну зону реактора, кг; Т_а – кампанія використання палива в активній зоні, роки; Ц_т – ціна завантаженого палива, грн/кг; В_відх – вартість витрат на поводження з відходами, грн/кг.

Собівартість 1 кВт·год електроенергії на АЕС конденсаційного типу визначається як і на електростанціях звичайного типу відношенням витрат виробництва до кількості корисно відпущеної споживачам електроенергії.

Собівартість енергії в системах транспортування. Річні витрати виробництва на ПЕМ (В_мер) можна розрахувати як

(5.7)

де В_експл – річні витрати на експлуатацію, дорівнюють сумі витрат на заробітну плату В_зп, допоміжні матеріали В_д.м, вартості послуг В_п, витратам на поточний ремонт В_п.р, іншим В_ін і загальномережним витратам В_зм.

Собівартість передачі електроенергії, к./(кВт · год), визначається за формулою

, (5.8)

де Е_спож – корисний відпуск електроенергії споживачам, дорівнює різниці кількості електроенергії, відпущеної із шин електростанції Е_відп, і втрат електроенергії в мережах Е_втр.

Повні витрати виробництва електроенергії в енергосистемах складаються з 3 складових: виробничих витрат електростанцій, які входять у систему ; витрат на передачу і розподіл енергії і загальносистемних витрат В_з.сист. Отже, повна собівартість енергії в енергосистемі визначається так:

. (5.9)

Метод обліку виробничих витрат – це визначення складу і розміру витрат за окремими виробами, видами, групами виробів, переділами, замовленнями тощо. Характеристика основних методів обліку витрат подані в табл. 5.5.

Таблиця 5.5. – Основні методи обліку витрат

Метод	Характеристика
Замовний	Об'єктом обліку витрат є окреме замовлення, що відкривається на заздалегідь установлену кількість однакових виробів, або певний обсяг виконаних робіт чи послуг
Попередільний	виробничі витрати враховуються за переділами виробничого процесу, а всередині кожного переділу – за калькуляційними статтями витрат
Прямого обліку	ґрунтується на аналізі фактичних витрат розрахункового періоду
Нормативний	Калькулювання собівартості здійснюється за нормативними витратами

Резерви зниження собівартості – це об'єктивні можливості зниження собівартості на підприємствах. Під факторами зниження собівартості розуміють умови, рушійні сили, які забезпечують зниження собівартості. Склад основних факторів і резервів зниження собівартості продукції поданий в табл. 5.6.

Таблиця 5.6. – Резерви і фактори зниження собівартості продукції

Резерви	Фактори
– внутрішньовиробничі (визначаються техніко-економічними та організаційними умовами роботи підприємств)	– підвищення техніко-економічного рівня виробництва (впровадження нової техніки і технології, автоматизація і механізація технологічних процесів, удосконалення техніки, використання нових видів сировини, палива, енергії)
– галузеві (визначаються процесами розвитку певної галузі, темпами впровадження в ній досягнень науково-технічного прогресу)	– підвищення рівня організації виробництва і праці (вдосконалення управління виробництвом, поліпшення організації виробництва і праці, поліпшення матеріально-технічного постачання, зниження транспортних витрат тощо)
– народногосподарські (охоплюють можливості зниження собівартості продукції народного господарства в цілому)	– зміна обсягів і структури продукції (відносне зниження постійних витрат і амортизаційних відрахувань внаслідок зростання обсягів виробництва, зміни структури продукції, підвищення якості продукції)

Завдання для розв’язання

1 Визначити процент загальновиробничих витрат, якщо відомо, що їх сума становить 250 тис. грн, а основна заробітна плата виробничих робітників підприємства дорівнює 237 тис. грн.

2 Визначити структуру собівартості за економічними елементами витрат у відсотках, користуючись такими даними, тис. грн:

Стаття витрат	Сума
Паливо
Енергія
Заробітна плата основна і додаткова
Відрахування на соціальні заходи
Амортизація основних фондів
Інші витрати
Всього за кошторисом витрат на виробництво

3 Підприємство виробляє та реалізує теплову і електричну енергію. Визначити собівартість одиниці кожного виду продукції, якщо відомо, що:

Показник	Тепло	Електроенергія
Середньомісячний випуск продукції, Гкал (МВт·год)
Витрати на паливо, тис. грн/рік	23033,5	16440,7
Заробітна плата з нарахуваннями, тис. грн/рік	2961,4	2417,7
Амортизація, тис. грн/рік	3948,6	2901,3
Матеріали, тис. грн/рік	329,0	362,6
Послуги, тис. грн/рік	658,2	362,7
Витрати на поточний ремонт, тис. грн/рік	1316,2	725,3
Інші витрати, тис. грн/рік	658,1	967,1

4 Визначити відсоток зниження собівартості порівнянної товарної продукції. Вихідні дані подані в такій таблиці:

Вид продукції	Собівартість одиниці продукції, грн/Гкал (грн/кВт·год)	Обсяг виробництва у плановому періо-ді, Гкал (МВт·год)
базовий період	плановий період
Теплова енергія
Електрична енергія	0,15	0,16

5 Виробнича собівартість 1 кВт·год електроенергії становить – 0,13 грн Витрати з реалізації електроенергії за рік склали 27932 тис. грн. Плановий прибуток підприємства 16%; річний план реалізації електроенергії 4220 тис. МВт·год. Визначити планову гуртову ціну 1 кВт·год електроенергії.

6 На енергетичному підприємстві за звітними даними вироблено теплової енергії 27500 Гкал, електроенергії 8350 МВт·год. Основна заробітна плата на виготовлення 1 кВт·год електроенергії 0,06 грн, теплової енергії – 28 грн. Визначити суму цехових витрат, що підлягають введенню в собівартість кожного виду продукції, якщо загальна їх величина становить 2030,8 тис. грн.

7 За рік реалізовано 3400 тис. МВт·год електроенергії. Виробнича собівартість 1 кВт·год склала 0,11 грн. Річні витрати з реалізації становить 13,8 млн грн. Нормативний прибуток на 1 кВт·год становить 0,04 грн. Визначити оптову ціну електричної компанії за 1 кВт·год.

8 Розрахувати собівартість 1 кВт·год електроенергії, що виробляється на ТЕС, якщо відомо, що:

– річний обсяг витрат на паливо становить 930 млн грн;

– витрати на допоміжні матеріали – 12,2 млн грн/рік;

– витрати на послуги сторонніх організацій – 25,2 млн грн/рік;

– витрати на поточний ремонт – 47,8 млн грн/рік;

– інші витрати – 40,5 млн грн/рік.

Річний фонд заробітної плати підприємства дорівнює 6,8 млн грн, додаткова заробітна плата становить 30% від основної. Соціальні нарахування – 37%. Балансова вартість основних фондів становить 820 млн грн, середньовиважена річна норма амортизації становить 15%. ТЕС виробляє 10 206 тис. МВт·год електроенергії на рік, споживаючи на власні потреби 10% виробленої електроенергії.

9 Розрахувати собівартість передачі 1 кВт·год електроенергії, якщо обсяг її передачі становить 66,4 тис. МВт·год. Амортизаційні витрати становлять 220 тис. грн, фонд основної заробітної плати – 1600 тис. грн, витрати на допоміжні матеріали – 22 тис. грн., на послуги та поточний ремонт – 37 тис. грн., загальномережні витрати – 57 тис. грн. Додаткова заробітна плата становить 20%, відрахування на соціальні заходи – 37%. Втрати електроенергії в мережах становлять 12%.

10 Визначити зміну повних витрат виробництва одиниці електроенергії в енергосистемах в поточному році порівняно з базовим, якщо в базовому році загальні виробничі витрати електростанцій, що входять до енергосистеми, становили 3,05 млрд грн, витрати на передачу і розподіл електроенергії – 648 млн грн, загальносистемні витрати – 23% від витрат на передачу і розподіл електроенергії при корисному відпуску електроенергії споживачам у розмірі 24 млн МВт·год. У поточному році підвищено відпуск електроенергії споживачам до 24,4 млн МВт·год, знижено виробничі витрати електростанцій на 3,5% з одночасним підвищенням рівня загальносистемних витрат на 15,7%.

Тести

1 Собівартість продукції (виробів, робіт, послуг) – це:

a) виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут;

b) виражені у натуральній формі поточні та капітальні витрати підприємства на її виробництво і збут;

c) виражені у грошовій формі поточні і капітальні витрати підприємства на її виробництво.

2 Витрати на виробництво і збут формують собівартість:

a) валової продукції;

b) товарної продукції;

c) реалізованої продукції.

3 Витрати підприємства протягом планового періоду (рік, квартал, місяць) на виробництво і реалізацію продукції на всіх стадіях виробничого циклу формують собівартість:

a) валової продукції;

b) товарної продукції;

c) реалізованої продукції.

4 Витрати на виробництво продукції формують собівартість:

a) валової продукції;

b) товарної продукції;

c) реалізованої продукції.

5 Витрати підприємства плануються і враховуються за двома основними напрямками:

a) економічними елементами і калькуляційними статтями;

b) економічними статтями і калькуляційними елементами;

c) економічними витратами і калькуляційними елементами.

6 Для контролю загальних витрат підприємства або цеху за економічно однорідними елементамивикористовується:

a) калькуляція;

b) кошторисвитрат;

c) собівартість.

7 Для розрахунку собівартості одиниці продукції і подальшого формування базової ціни на продукцію головним чином використовується:

a) калькуляція;

b) кошторисвитрат;

c) собівартість.

8 За етапами формування можна виділити такі види собівартості:

a) технологічну, виробничу, повну;

b) подетальну, повузлову, поцехову;

c) дільничну, технологічну, повну.

9 Витрати на виробництво і збут продукції формують такий вид собівартості:

a) технологічну;

b) виробничу;

c) повну.

10 Сума витрат на здійснення технологічного процесу формує такий вид собівартості:

a) технологічну;

b) виробничу;

c) повну.

11 Витрати на виробництво продукції формують такий вид собівартості:

a) технологічну;

b) виробничу;

c) повну.

12 Повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, згруповане за економічно однорідними елементами, називається:

a) калькуляцією;

b) кошторисом витрат;

c) повною собівартістю.

13 Поданий у табличній формі розрахунок витрат на виробництво і збут одиниці продукції (виробів, робіт, послуг) або групи однорідних видів продукції – це:

a) калькуляція;

b) кошторис витрат;

c) повна собівартість.

14 До статей кошторису витрат належать:

a) матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи;

b) сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

c) паливо й енергія на технологічні цілі, відрахування на соціальні заходи, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати;

d) амортизація, інші операційні витрати.

15 До статей кошторису витрат не належать:

a) матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи;

d) амортизація, інші операційні витрати.

16 До статей калькуляції не належать:

a) матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи;

d) амортизація, інші операційні витрати.

17 До статей калькуляції належать:

a) матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи;

d) амортизація, інші операційні витрати.

18 Сировина та матеріали, покупні матеріали, комплектуючі вироби та напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру, пальне і енергія (зі сторони), тара, зворотні відходи тощо входять до складу такої статті кошторису витрат:

a) матеріальні витрати;

b) витрати на оплату праці;

c) відрахування на соціальні заходи;

d) амортизація;

e) інші операційні витрати.

19 Основна та додаткова заробітна плата, витрати на підготовку та перепідготовку кадрів, виплати вихідної допомоги звільненим робітникам входять до складу такої статті кошторису витрат:

a) матеріальні витрати;

b) витрати на оплату праці;

c) відрахування на соціальні заходи;

d) амортизація;

e) інші операційні витрати.

20 Відрахування на державне (обов’язкове) соціальне, пенсійне страхування, відрахування в Фонд надання допомоги безробітним входять до такої статті кошторису витрат:

a) матеріальні витрати;

b) витрати на оплату праці;

c) відрахування на соціальні заходи;

d) амортизація;

e) інші операційні витрати.

21 Амортизаційні відрахування на основні виробничі фонди, надані в оренду основні фонди, витрати, пов’язані зі зношенням нематеріальних активів, входять до такої статті кошторису витрат:

a) матеріальні витрати;

b) витрати на оплату праці;

c) відрахування на соціальні заходи;

d) амортизація;

e) інші операційні витрати.

22 Витрати, пов’язані з управлінням виробництвом, службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством, оплата робіт на сертифікацію продукції, оплата вартості ліцензії та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства, витрати на перевезення робітників до місця роботи і назад, витрати на оплату відсотків за фінансовими кредитами тощо входять до складу такої статті кошторису витрат:

a) матеріальні витрати;

b) витрати на оплату праці;

c) відрахування на соціальні заходи;

d) амортизація;

e) інші операційні витрати.

23 Основою для визначення середніх витрат виробництва і реалізації одиниці продукції є:

a) калькуляція;

b) кошторис витрат;

c) собівартість;

d) базова ціна підприємства.

24 Сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій, паливо й енергія на технологічні цілі, зворотні відходи, основні додаткова заробітна плата основних виробничих робітників, відрахування на соціальні заходи, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати, втрати внаслідок технічно неминучого браку, попутна продукція та інші виробничі витрати формують:

a) виробничу собівартість;

b) повну собівартість;

c) технологічну собівартість.

25 Крім витрат, що входять до складу виробничої собівартості, при формуванні ціни на продукцію важливо враховувати такі статті витрат:

a) адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати;

b) загальновиробничі витрати, витрати на збут, інші операційні витрати;

c) адміністративні витрати, витрати на попутну продукцію, інші операційні витрати.

26 Калькуляція, що визначає середню собівартість на черговий плановий період (рік, квартал) і використовується для встановлення оптових цін, що базуються на прогресивних нормах витрат робочого часу, матеріалів, електроенергії й інших витрат, називається:

a) плановою;

b) нормативною;

c) звітною;

d) кошторисною.

27 Калькуляція, що є різновидом планової і розраховується на усі види виробів виробничої програми, виходячи з реально досяжних в умовах діяльності підприємства найбільш прогресивних норм і нормативів, можливостей використання найбільш сучасних технологічних процесів, прогресивних видів сировини, матеріалів тощо, називається:

a) плановою;

b) нормативною;

c) звітною;

d) кошторисною.

28 Калькуляція, яка складається за фактичними даними бухгалтерського обліку виробничих витрат, називається:

a) плановою;

b) нормативною;

c) звітною;

d) кошторисною.

29 Калькуляція, що розробляється на освоювані види нової продукції або на продукцію, не передбачену планом, називається:

a) плановою;

b) нормативною;

c) звітною;

d) кошторисною.

30 Особливостями калькулювання витрат в енергетиці є:

a) висока питома вага витрат на паливо, висока частка амортизації, більш низька частка заробітної плати порівняно з іншими галузями промисловості;

b) незначна питома вага витрат на паливо, невелика частка амортизації, більш висока частка заробітної плати порівняно з іншими галузями промисловості;

c) незначна питома вага витрат на паливо, висока частка амортизації, велика частка заробітної плати порівняно з іншими галузями промисловості.

31 До особливостей енергетичного комплексу належить те, що розрахунок витрат на виробництво проводиться:

a) тільки за економічними елементами;

b) тільки за статтями калькуляції;

c) як за економічними елементами, так і статтями калькуляції.

32 За складом видатків статті калькуляції поділяються на:

a) елементні і комплексні;

b) прямі і непрямі;

c) змінні і постійні;

d) поточні й одноразові;

e) видатки на продукцію і видатки періоду.

33 Статті калькуляції, що складаються тільки з одного однорідного економічного елемента і не підлягають подальшому розчленовуванню, називаються:

a) елементними;

b) комплексними;

c) прямими;

d) непрямими;

e) змінними;

f) незмінними.

34 Прикладом якого різновиду статей калькуляції є статті: сировина і матеріали, основна зарплата виробничих робітників, відрахування на соціальне страхування:

a) елементні;

b) комплексні;

c) прямі;

d) непрямі;

e) змінні;

f) постійні?

35 Статті калькуляції, що складаються з декількох економічно різнорідних елементів, які мають однакове виробниче призначення, називаються:

a) елементними;

b) комплексними;

c) прямими;

d) непрямими;

e) змінними;

f) постійними.

36 Прикладом якого різновиду статей калькуляції є статті: витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі/цехові витрати?

a) елементні;

b) комплексні;

c) прямі;

d) непрямі;

e) змінні;

f) постійні.

37 За способом перенесення витрат на собівартість продукції при її калькулюванні вони поділяються на:

a) елементні і комплексні;

b) прямі і непрямі;

c) змінні і постійні;

d) поточні й одноразові;

e) видатки на продукцію і видатки періоду.

38 Витрати, що пов'язані з виробництвом лише даного виду виробу і можуть бути розраховані безпосередньо (прямо), виходячи з обсягу виробленої продукції, називаються:

a) елементними;

b) комплексними;

c) прямими;

d) непрямими;

e) змінними;

f) постійними.

39 Прикладом якого різновиду статей калькуляції є статті: основні матеріали, купівельні комплектуючі вироби, основна зарплата основних виробничих робітників:

a) елементні;

b) комплексні;

c) прямі;

d) непрямі;

e) змінні;

f) постійні?

40 Витрати, що, як правило, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції та облік яких у собівартості даної продукції здійснюється у процентному відношенні від прямих видів витрат, називаються:

a) елементними;

b) комплексними;

c) прямими;

d) непрямими;

e) змінними;

f) постійними.

41 Розрахунок процентного коефіцієнта для обчислення накладної (непрямої) статті витрат здійснюється за формулою:

a) ;

b) ;

c) .

42 За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень видатків витрати поділяються на:

a) елементні і комплексні;

b) прямі і непрямі;

c) змінні і постійні;

d) поточні й одноразові;

e) видатки на продукцію і видатки періоду.

43 Витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням, називаються:

a) елементними;

b) комплексними;

c) прямими;

d) непрямими;

e) змінними;

f) постійними.

44 Прикладом якого різновиду статей калькуляції є статті: витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату роботи працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи:

a) елементні;

b) комплексні;

c) прямі;

d) непрямі;

e) змінні;

f) постійні?

45 Витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється, називають:

a) елементними;

b) комплексними;

c) прямими;

d) непрямими;

e) змінними;

f) постійними.

46 Витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва, належать до:

a) елементних;

b) комплексних;

c) прямих;

d) непрямих;

e) змінних;

f) постійних.

47 За календарними періодами здійснення витрати поділяють на:

a) елементні і комплексні;

b) прямі і непрямі;

c) змінні і постійні;

d) поточні й одноразові;

e) видатки на продукцію і видатки періоду.

48 Витрати, що вносяться постійно в процесі виробництва продукції, називають:

a) поточними;

b) одноразовими;

c) видатками на продукцію;

d) видатками періоду.

49 Витрати, що вносяться один раз протягом тривалого періоду часу (більше одного місяця), називають:

a) поточними;

b) одноразовими;

c) видатками на продукцію;

d) видатками періоду.

50 За собівартістю продукції витрати поділяють на:

a) елементні і комплексні;

b) прямі і непрямі;

c) змінні і постійні;

d) поточні й одноразові;

e) видатки на продукцію і видатки періоду.

51 Видатки, пов'язані з виробництвом, називають:

a) поточними;

b) одноразовими;

c) видатками на продукцію;

d) видатками періоду.

52 Витрати, що не включаються у виробничу собівартість і розглядаються як витрати того періоду, у якому вони були виконані, називають:

a) поточними;

b) одноразовими;

c) видатками на продукцію;

d) видатками періоду.

53 Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати належать до таких видів витрат:

a) поточні;

b) одноразові;

c) видатки на продукцію;

d) видатки періоду.

54 Ціна реалізації продукції розраховується за формулою:

a) Ц = В_С - В_а + В_з + П + ПДВ;

b) Ц = В_С + В_а - В_з + П + ПДВ;

c) Ц = В_С + В_а + В_з - П - ПДВ.

55 Рентабельність виробництва продукції можна визначити за формулою:

a) ;

b) ;

c) .

56 Річні витрати на паливо при виробництві енергії на ТЕС і котельнях розраховуються за такою формулою:

a) ;

b) ;

c) .

57 Річні витрати на паливо при виробництві енергії на АЕС розраховуються за такою формулою:

a) ;

b) ;

c) .

58 Амортизація основних фондів при виробництві енергії розраховується за такою формулою:

a) ;

b) ;

c) .

59 Заробітна плата всього промислово-виробничого персоналу підприємства за винятком персоналу допоміжних цехів і служб із нарахуваннями на соцстрах входить до складу:

a) витрат на допоміжні матеріали;

b) витрат на заробітну плату;

c) послуг;

d) витрат на поточний ремонт;

e) інших витрат.

60 Вартість купівельних матеріалів і відшкодування зносу інструментів та пристроїв належить до:

a) витрат на допоміжні матеріали;

b) витрат на заробітну плату;

c) послуг;

d) витрат на поточний ремонт;

e) інших витрат.

61 Витрати на роботи та послуги, які виконуються сторонніми організаціями і власними ремонтними службами, належать до:

b) витрат на допоміжні матеріали;

c) витрат на заробітну плату;

d) послуг;

e) витрат на поточний ремонт;

f) інших витрат.

62 Вартість проведення поточних ремонтів основних фондів усіх виробничих цехів енергетичного підприємства належить до:

a) витрат на допоміжні матеріали;

b) витрат на заробітну плату;

c) послуг;

d) витрат на поточний ремонт;

e) інших витрат.

63 Собівартість виробництва 1 кВт·год енергії ТЕС визначається за формулою:

a) ;

b) ;

c) ;

d) .

64 Укрупнене визначення річних витрат виробництва енергії на АЕС здійснюється за формулою:

a) ;

b) ;

c) ;

d) .

65 Собівартість передачі електроенергії визначається за формулою:

a) ;

b) ;

c) ;

d) .

66 Повні витрати виробництва електроенергії в енергосистемах визначаються за формулою:

a) ;

b) ;

c) ;

d) .

67 Річні витрати виробництва енергії на підприємствах електромереж розраховуються за формулою:

a) ;

b) ;

c) .

68 Визначення складу і розміру витрат за окремими виробами, видами, групами виробів, переділами, замовленнями тощо називається:

a) методом обліку виробничих витрат;

b) резервом зниження собівартості;

c) фактором зниження собівартості.

69 Умови, рушійні сили, які забезпечують зниження собівартості, називають:

a) методами обліку виробничих витрат;

b) резервами зниження собівартості;

c) факторами зниження собівартості.

70 Об'єктивні можливості зниження собівартості на підприємствах називають:

a) методами обліку виробничих витрат;

b) резервами зниження собівартості;

c) факторами зниження собівартості.

71 Розрахунок виробничих витрат на окреме замовлення, що містить заздалегідь установлену кількість однакових виробів, або певний обсяг виконаних робіт чи послуг, здійснюється відповідно до:

a) замовного методу;

b) нормативного методу;

c) попередільного методу;

d) методу прямого обліку.

72 Облік виробничих витрат за переділами виробничого процесу, а всередині кожного переділу – за калькуляційними статтями витрат здійснюється відповідно до:

a) замовного методу;

b) нормативного методу;

c) попередільного методу;

d) методу прямого обліку.

73 Облік виробничих витрат на основі аналізу їх фактичних значень в розрахунковому періоді здійснюється відповідно до:

a) замовного методу;

b) нормативного методу;

c) попередільного методу;

d) методу прямого обліку.

74 Калькулювання собівартості за нормативними витратами здійснюється відповідно до:

a) замовного методу;

b) нормативного методу;

c) попередільного методу;

d) методу прямого обліку.

75 Резерви зниження собівартості енергетичної продукції поділяють на:

a) внутрішньорегіональні, галузеві та народногосподарські;

b) внутрішньовиробничі, галузеві та народногосподарські;

c) внутрішньогалузеві, виробничі, генеральні та народногосподарські.

76 Резерви зниження собівартості, що визначаються техніко-економічними та організаційними умовами роботи підприємств, називають:

a) внутрішньовиробничими;

b) галузевими;

c) народногосподарськими;

d) внутрішньорегіональними.

77 Резерви зниження собівартості, що охоплюють можливості зниження собівартості продукції народного господарства в цілому, називають:

a) внутрішньовиробничими;

b) галузевими;

c) народногосподарськими;

d) внутрішньорегіональними.

78 Резерви зниження собівартості, що визначаються процесами розвитку певної галузі, темпами впровадження в ній досягнень науково-технічного прогресу, називають:

a) внутрішньовиробничими;

b) галузевими;

c) народногосподарськими;

d) внутрішньорегіональними.

79 До основних факторів зниження собівартості належить:

a) підвищення техніко-економічного рівня виробництва;

b) ефективне використання підприємством позикових коштів;

c) підвищення рівня організації виробництва і праці;

d) покращення соціального захисту найманих працівників підприємств;

e) зміна обсягів і структури продукції.

80 До основних факторів зниження собівартості не належить:

a) підвищення техніко-економічного рівня виробництва;

b) ефективне використання підприємством позикових коштів;

c) підвищення рівня організації виробництва і праці;

d) покращення соціального захисту найманих працівників підприємств;

e) зміна обсягів і структури продукції.

Дата добавления: 2015-07-14; просмотров: 173 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая страница | следующая страница ==>

Dотн » (D/X) ´ 100 %. | ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.166 сек.)

<== предыдущая страница	\|	следующая страница ==>
Dотн » (D/X) ´ 100 %.	\|	ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА