Вимоги до графічної частини курсового проекту

Графічну частину курсового проекту виконують на трьох креслярських аркушах формату А1 (594×841 мм) олівцем або засобами комп’ютерної графіки. Вона містить такі елементи:

1. Загальний вигляд привода будівельної машини чи устаткування — аркуш № 1.

2. Складальне креслення редуктора — аркуш № 2.

3. Складальне креслення зварної рами привода — аркуш № 3 формату А2 (420×594 мм).

4. Робочі креслення основних деталей редуктора — валів, зубчастих коліс, валів-шестерень — аркуші форматів А3 (297×420 мм) або А4 (210×297 мм), які слід розмістити на іншій половині аркуша № 3.

Кожне креслення повинно мати основний напис (штамп), розташований у правому нижньому куті формату [1, с. 35], [4, с. 244].

Складальні креслення бажано виконувати в масштабі 1:1. В окремих випадках, для великогабаритних або малогабаритних виробів, складальні креслення та креслення деталей можуть виконуватись в іншому, але стандартному масштабі:

– зменшення — 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10;

– збільшення — 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1.

Робочі креслення нестандартних деталей виконують у прийнятному щодо форматів А3, А4 (див. вище) стандартному масштабі. Вони повинні містити всі дані, які визначають форму, розміри, відхилення розмірів, форми та розміщення, шорсткість поверхонь, марку матеріалу виготовлення, граничні значення твердості тощо.

Технічні вимоги до деталей на робочих кресленнях розміщують над основним написом (штампом) із наскрізною нумерацією. Крім того, робочі креслення зубчастих та черв’ячних коліс доповнюють у правому верхньому куті аркуша стандартними таблицями з характеристиками зачеплень.

Приклади та рекомендації щодо виконання робочих креслень деталей наведені у джерелах [1, с. 18–24; 41–48], [3, с. 107–115; 251–256], [4, с. 106–122], [12].

У процесі виконання проекту необхідно максимально використовувати стандартні та нормалізовані деталі і складальні одиниці, подані, як правило, у додатках навчальних посібників, атласах, технічних довідниках тощо [1, c. 153–224], [3, c. 249–272], [4], [7, c. 519–542], [9], [13], [14] та інших. У кожному випадку застосування стандартних або нормалізованих деталей і виробів у специфікаціях до складальних креслень вказують марку, номер стандарту або заводської нормалі виробів чи матеріалів.

Креслення загального вигляду (ЗВ) привода та складальне креслення (СК) редуктора виконують, як правило, у двох проекціях з необхідною кількістю розрізів і перерізів на основі попередньо розробленого у ПЗ ескізного компонування та міцнісних розрахунків основних деталей — валів, зубчастих коліс тощо.

Всі розміри на складальних кресленнях (СК) та кресленнях загального вигляду (ЗВ) наносять відповідно до чинного стандарту ЄСКД. Лінійні розміри і відхилення лінійних розмірів на кресленнях вказують у міліметрах без позначення одиниць вимірювання. Лінійні розміри і граничні відхилення, наведені в технічних вимогах, примітках та інших написах на полі креслення, вказують з одиницями вимірювання відповідних параметрів.

На проекціях креслення розрізняють такі розміри: довідкові, габаритні, установлювальні і приєднувальні, посадочні, розрахункові.

Довідковими називаються розміри, які не виконуються за кресленнями СК чи ЗВ і вказуються для зручності користування цими кресленнями, наприклад, для визначення крайніх положень рухомих частин (важелів, штоків тощо). На кресленнях такі розміри позначають зірочкою і в технічних умовах записують: * Розміри для довідок.

Габаритні розміри характеризують граничні зовнішні обриси виробу: довжину, ширину, висоту і також є довідковими. Якщо на кресленні всі розміри довідкові, їх зірочкою не відмічають, а в технічних вимогах записують: Розміри для довідок.

Установлювальні і приєднувальні розміри визначають розміри елементів, за якими виріб встановлюється на місце монтажу або приєднується до іншого виробу, наприклад, відстань між осями фундаментних болтів, діаметри та довжини вихідних кінців валів редуктора тощо і наносяться, як правило, з допусками на відхилення розмірів.

Посадочні або спряжені розміри визначають характер спряження деталей, наприклад: діаметри і посадки на валах зубчастих коліс, муфт, зірочок, шківів тощо; діаметри і посадки на вали і в корпус редуктора підшипників кочення.

Розрахункові розміри характеризують основні силові та експлуатаційні показники виробу, наприклад: міжосьову відстань зубчастих і черв’ячних передач; ширину зубчастих вінців циліндричних зубчастих коліс; зовнішній ділильний діаметр конічного колеса у конічних передачах тощо.

Текстова частина креслення загального вигляду або складального креслення містить дані, які належать до характеристики, виготовлення, контролю, складання та регулювання виробу і які не можна показати на кресленні графічно та за допомогою умовних позначень. Наприклад, текстова частина складального креслення редуктора містить характеристику основних параметрів зубчастої (черв’ячної) передачі, яку розміщують у вигляді стандартної таблиці над основним написом [1, с. 49–50], технічних вимог, та, за необхідності, деяких інших технічних характеристик.

В таблицях основних параметрів зубчастої (черв’ячної) передачі наводять такі дані: Z₁ і Z₂ — число зубів шестерні (витків черв’яка) і колеса; m — модуль зачеплення; β(γ) — кут нахилу лінії зубів (витків черв’яка); b₁ — ширину шестірні (довжину нарізної частини черв’яка); b₂ — ширину колеса; ступінь точності передачі тощо.

Текст технічних вимог розміщують, звичайно, над основним написом (штампом) у вигляді колонки шириною не більше ширини основного напису із наскрізною нумерацією пунктів, а за наявності тут таблиці з основними параметрами редуктора, — зліва від основного напису. Заголовок «Технічні вимоги» не пишуть, якщо на полі креслення додатково не наводять технічну характеристику виробу. Зазвичай в технічних вимогах указують: розміри для довідок; вимоги до покриття площини рознімання основи корпуса і кришки редуктора; вимоги до покриття внутрішніх (зовнішніх) необроблених поверхонь; сорт мастила для мащення передач редуктора; граничні відхилення розмірів, не вказані на кресленні тощо.

Наприклад, часто вживаються технічні вимоги такого змісту:

1. Неспіввісність валів електродвигуна і редуктора не більше 0,25 мм.

2. Площу роз’єму редуктора покрити герметиком при завершальному складанні.

3. Редуктор залити мастилом індустріальним 50 ГОСТ 20799-75, об’єм мастила, що заливається, — 12 л.

4. Не вказані граничні відхилення розмірів: діаметрів — Н 14; h 14, решти ± JT 14/2 та інші вимоги [4, c. 250].

Якщо з метою розширення відомостей щодо конструкції чи параметрів привода або редуктора додатково наводять технічну характеристику (наприклад, крутний момент і частоту обертання тихохідного вала, загальне передаточне число, потужність двигуна тощо), її розміщують окремо від технічних вимог із самостійною нумерацією пунктів на вільному полі креслення під заголовком «Технічна характеристика» [1, с. 39], [4, с. 233, 240]. У цьому випадку і над технічними вимогами наводять заголовок «Технічні вимоги». Обидва заголовки не підкреслюють.

Остаточне оформлення креслярських аркушів проводять після їхньої перевірки в тонких лініях керівником проекту.

Дата добавления: 2015-07-12