Стаття 1217. Види спадкування

1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Можливе одночасне спадкування і за заповітом, і за законом.

Спадкування за заповітом

Кожний спадкодавець може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком фізичним особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також юридичним особам (державі Україна, територіальним громадам, громадським організаціям тощо).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Зміст заповіту складає розпорядження майнового характеру.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Це право здійснюється особисто.

Стаття 1236. Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом

1. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

2. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

3. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

4. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Стаття 1237. Право заповідача на заповідальний відказ

1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.

2. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.

Стаття 1238. Предмет заповідального відказу

1. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.

2. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.

Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.

Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено інше.

3. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно.

4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. До таких осіб відносять: неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатну вдову (вдівця) та непрацездатних батьків, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Стаття 1242. Заповіт з умовою

1. Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

2. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

Стаття 1249. Посвідчення нотаріусом секретних заповітів

1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

2. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.

Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

Стаття 1254. Право заповідача на скасування та зміну заповіту

1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

3. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

4. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

5. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

6. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Спадкування за законом

Цивільний кодекс України передбачає п'ять черг спадкоємців:

- перша черга - діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦКУ);

- друга черга - рідні брати й сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦКУ);

- третя черга - рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦКУ);

- четверта черга - особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦКУ);

- п'ята черга - інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно та утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї, але були на утриманні не менше п'яти років (ст. 1265 ЦКУ).

Спадкоємці другої черги закликаються до спадкування лише у тому випадку, якщо немає спадкоємців першої черги, або якщо спадкоємці першої черги відмовились від спадщини, або якщо вони позбавлені спадщини

Крім зазначених осіб, особами, які мають право спадкувати за законом, є внуки, правнуки спадкодавця та інші особи (спадкування за правом представлення).

Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їх померлого родича ділиться між ними порівну.

Другою підставою спадкового правонаступництва є відкриття спадщини.

Під відкриттям спадщини мається на увазі настання обставин, які тягнуть за собою спадкування. Таких обставин є дві: смерть людини і вступ в законну силу судового рішення про оголошення фізичної особи померлою. Тут важливо підкреслити, що ніхто з родичів, навіть найближчих, не має ніяких спадкових прав на майно людини, поки не відкрилась її спадщина. Тільки після відкриття спадщини починається спадкування і можуть здійснюватися спадкові права.

Відкриттям спадщини завершується перший юридичний склад спадкового правонаступництва, що приводить до виникнення права спадкоємців на прийняття спадщини. На цьому етапі важливо знати про час і місце відкриття спадщини. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини (ст.68 Закону України "Про нотаріат").

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, визнаний рішенням суду датою смерті громадянина, який пропав безвісті за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, або день набрання законної сили рішення суду про оголошення спадкодавця померлим, якщо дата його смерті не визначалась.

Місцем відкриття спадщини визначається останнє місце (постійне) проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме — місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутністю нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Третім юридичним фактором, який завершує юридичний склад виникнення права спадкування, права спадкоємця на спадщину, є акт прийняття спадщини. Настання цього юридичного факту є третьою підставою спадкового правонаступництва.

Для здійснення свого права спадкування, тобто, щоб стати правонаступником, необхідно прийняти спадщину, зокрема, спадкоємці повинні висловити своє бажання вступити у всі відносини спадкодавця, що складають в сукупності спадщину.

Така виражена спадкоємцем згода називається прийняттям спадщини. Прийняття спадщини - одностороння угода, яка містить волевиявлення спадкоємця, спрямованого на придбання спадщини.

Прийняття спадщини, будучи угодою, як і всяка угода, вимагає наявності певних умов:

- по-перше, правоздатність фізичної особи, яка приймає спадщину. У випадку прийняття спадщини недієздатними особами, від їх імені діють законні представники (батьки, усиновителі, опікуни). Для прийняття спадщини неповнолітніми вимагається згода їх батьків чи піклувальників;

- по-друге, вияв волі прийняти спадщину повинен бути непримусовий і спрямований на прийняття спадщини в цілому, так як часткове прийняття спадщини, прийняття спадщини під умовою чи з застереженнями не допускається (ст. 1268 ЦК України);

- по-третє, прийняття спадщини повинно бути вчинено належним чином і в установлений строк.

Вступ у фактичне управління майном потрібно підтвердити у нотаріальній конторі. Доказом такого вступу може бути - довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, місцевого органу влади про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Як вже відзначалося, цивільний кодекс встановлює шестимісячний строк для прийняття спадщини. Однак, для деяких фізичних осіб, спадкоємство для яких виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, закон встановлює, що вони можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився, а якщо ця частина строку менша трьох місяців, то вона продовжується до трьох місяців (ст. 1270 ЦКУ).

Пропуск вказаних строків тягне втрату спадкоємцями права спадкування. Пропущений строк може бути продовжений судом.

Крім цього, спадщина може бути прийнята після закінчення строку (шестимісячного) і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Шестимісячний строк продовжується судом за заявою заінтересованої особи при доведенні поважності причини його пропуску. Ними можуть бути: важка хвороба спадкоємця, невідворотні обставини (стихійне лихо) та інші.

Отже, прийнявши спадщину, спадкоємці цим самим здійснюють своє право спадкування. Після прийняття спадщини до спадкоємців переходять всі права і обов'язки.

Об'єктом спадкового правонаступництва є спадщина, яка відкривається в день смерті спадкодавця. Об'єктом спадкового правонаступництва є майно спадкодавця, причому тільки те майно, яке належить йому на законній підставі. Таке майно називається спадщиною або спадковою масою і переходить до спадкоємців в тому складі, який воно мало в момент смерті спадкодавця.

Отже, в склад спадщини входить актив і пасив. Актив — права спадкоємця, а пасив - його обов'язки, в тому числі і його борги. До прав спадкодавця, що входять в спадщину, перш за все належать майнові права.

Головне місце серед майнових прав займає право приватної власності спадкодавця.

Об'єкти спадкування:

- житлові будинки, квартири;

- гаражі та автомобілі;

- дачі і садові будинки;

- цінні папери;

- авторські права.

Дата добавления: 2015-07-12