Загальні положення про зобов'язання.

ЛЕКЦІЯ 4. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ТА СПАДКОВЕ ПРАВО.

1. Загальні положення про зобов'язання.

2. Загальні положення про договір.

3. Договірні зобов'язання.

4. Недоговірні зобов'язання.

5. Загальні положення про спадкування.

6. Спадкування за заповітом.

7. Спадкування за законом.

8. Спадковий договір.

Загальні положення про зобов'язання.

Зобов'язальне право — це система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини у сфері товарообігу, а також майнові відносини з покриття заподіяної шкоди за участю юридичних і фізичних осіб.

Система зобов'язального права поділяється на загальну й особливу частини. Загальна частина складається з норм, які поширюються на всі зобов'язання, що виникають у цивільно-правових відносинах. Особлива частина зобов'язального права містить норми, які регулюють окремі види зобов'язань.

Зобов'язання являє собою таке правовідношення, згідно з яким одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єктами зобов'язання є кредитор, тобто особа, якій належить право вимоги, і боржник – особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора.

Об'єкти зобов'язань — це відповідні дії, на реалізацію яких спрямовано права та обов'язки суб'єктів (передача майна, виконання роботи, сплата грошей тощо).

Зобов'язання виникають з таких підстав:

- за договорами та іншими правочинами;

- внаслідок створення літературних, мистецьких творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної діяльності;

- внаслідок заподіяння матеріальної та моральної шкоди іншій особі;

- через інші юридичні факти.

Крім того, зобов'язання можуть виникати безпосередньо з акту цивільного законодавства, а у випадках, встановлених актом цивільного законодавства або договором, підставою виникнення зобов'язань може бути настання або ненастання певної події.

Зобов'язання повинні виконуватися у встановлений строк. Якщо строк не визначено, то зобов'язання повинно бути виконане на вимогу кредитора. Боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо інший строк не випливає з закону, договору чи суті зобов'язання.

Способи забезпечення виконання зобов’язання: неустойка (штраф, пеня), застава, порука, завдаток, гарантія, притримання. Вони забезпечуються законом чи договором і є додатковими до договору.

Неустойка (штраф чи пеня) - це визначена договором або законом грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення виконання (ст. 549 ЦКУ).

Порука - договір, за яким поручитель бере на себе обов'язок відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання основним боржником (ст. 553 ЦКУ).

Одним із способів виконання зобов'язань у відносинах між юридичними особами є гарантія. За договором гарантії гарант (банк, інша установа) зобов'язується перед кредитором (бенефіціаром) погасити заборгованість боржника (принципала), якщо останній не виконує його.

Застава — це спосіб забезпечення зобов'язання, за допомогою якого кредитор (заставоутримувач) у разі невиконання зобов'язання має право повернути стягнення з вартості заставленого боржником майна (ст. 572 ЦКУ).

Різновидністю застави є іпотека - застава землі, нерухомого майна, при якій земля чи майно, що становлять предмет застави, залишаються у заставодавця або третьої особи.

Завдаток це грошова сума, або рухоме майно, що видається однією з договірних сторін другій стороні на підтвердження договору і забезпечення його виконання. Коли договір не виконано стороною, що дала завдаток, вона втрачає його. Коли ж у невиконанні договору винна сторона, яка одержала завдаток, вона зобов'язана повернути завдаток у подвійному розмірі (ст. 570 ЦКУ).

Притримання - спосіб забезпечення вимоги кредитора. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання (ст. 594 ЦКУ).

Згідно глави 50 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються:

- виконанням;

- зарахуванням;

- переданням відступного і прощенням боргу;

- поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

- за домовленістю сторін;

- унаслідок зміни плану;

- за неможливістю виконання;

- зі смертю громадянина або з ліквідацією юридичної особи.

Дата добавления: 2015-07-12