Тема 2. Керівництво загальноосвітніми навчально-виховними закладами.

І. Система управління народною освітою.

Управління в широкому розумінні – це забезпечення певного режиму діяльності у конкретній системі для досягнення поставленої мети.

Управління освітою – самостійна частина загальної структури педагогічної діяльності, що відіграє важливу роль у розвитку суспільства.

Соціальне управління, частиною якого є управління освітою, - цілеспрямований вплив на колектив для збереження й розвитку певних якісних характеристик системи.

Структура системи управління закладами освіти:

1. Міністерство освіти і науки України
2. центральний інститут післядипломної освіти працівників освіти;
3. вищі навчальні заклади;
4. республіканські навчально-методичні установи;
5. науково-дослідні інститути.

|
Обласні управління освіти:

1. інститути післядипломної освіти;
2. позашкільні освітньо-виховні заклади;
3. професійно-технічні училища;
4. педагогічні училища.

|
Районні, міські відділи народної освіти:

1. позашкільні освітньо-виховні заклади;
2. методичні кабинети;
3. централізовані бухгалтерії;
4. дошкільні виховні заклади.

|
Рада навчально-виховного закладу. Директор:

1. загальноосвітні навчально-виховні заклади.

ІІ. Управління і керівництво навчально-виховними закладами.

Соціально-педагогічні умови, які впливають на ефективність управління загальноосвітніми навчально-виховними закладами:

1. Зовнішні – це соціально-педагогічні умови, які існують незалежно від об’єкта управління і обумовлені політичними та соціально-економічними процесами, що відбуваються у суспільстві.
2. Внутрішні – це трансформовані зовнішні умови в конкретне педагогічне середовище, які значною мірою детермінуються його специфікою.

Управління середнім загальноосвітнім навчально-виховним закладом здійснюється його засновником і відповідним структурним підрозділом місцевого органу державної виконавчої влади; безпосереднє управління середнім загальноосвітнім навчально-виховним закладом здійснюється його директором та органами громадського самоврядування.

Вищій орган громадського самоврядування в середньому загальноосвітньому навчально-виховному закладі – загальні збори (конференція) колективу. Делегати колективу обираються від таких категорій: працівників навчально-виховного закладу, учнів навчально-виховного закладу другого – третього ступенів, батьків, представників громадськості.

Загальні збори (конференція) скликаються не менше одного разу на рік. Положення визначає такі їх повноваження:

1. обирають раду середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу, її голову, встановлюють термін їх повноважень;
2. заслуховують звіт директора і голови ради зазначеного закладу про їхню роботу, дають їй оцінку відкритим або таємним голосуванням;
3. затверджують основні напрями вдосконалення діяльності навчально-виховного закладу, розглядають інші найважливіші питання навчально-виховного процесу;
4. приймають рішення про стимулювання праці директора, голови ради навчально-виховного закладу;
5. у разі коли директор не впорався зі своїми обов’язками, порушують клопотання перед відповідним структурним підрозділом місцевого органу державної виконавчої влади про його невідповідність посаді.

У період між загальними зборами (конференцією) вищим органом громадського самоврядування є рада середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу. У середньому загальному навчально-виховному закладі створюється постійно діючий дорадчий колегіальний орган – педагогічна рада (голова – директор навчально-виховного закладу).

Педагогічна рада – об’єднання педагогів навчально-виховного закладу з метою розгляду питання організації та удосконалення навчально-виховного процесу.

Педагогічна рада:

1. розглядає питання вдосконалення і методичного забезпечення навчально-виховного процесу;
2. обґрунтовує пропозиції, що надходять від педагогів, організацій, підприємств, установ, щодо морального, матеріального заохочення учнів, застосування стягнень, залишення невстигаючих учнів для повторного навчання у тому самому класі або, за певних умов, переведення їх до наступного класу;
3. організовує роботу, пов’язану з підвищенням кваліфікації педагогічних працівників, розвитком їхньої ініціативності, впровадження у практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду;
4. розглядає інші питання діяльності педагогічних працівників.

Рада школи – об’єднання працівників загальноосвітнього закладу ІІ – ІІІ ступенів, учнів, батьків і громадськості, яке діє у період між загальними зборами (конференцією) з метою вирішення соціально-організаційних та економічних питань життєдіяльності загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

До ради школи входять: вчителі, батьки, учні, представники громадськості.

Управлінські обов’язки ради школи:

1. затвердження Статуту й Концепції школи;
2. визначення мови навчання;
3. здійснення контролю за рішеннями;
4. забезпечення режиму роботи школи;
5. розрив трудової угоди;
6. проведення атестації працівників, їх заохочення, направлення на курси підвищення кваліфікації, стажування, здійснення всієї кадрової політики.

ІІІ. Планування роботи.

У підході до складання різних планів необхідно дотримуватися таких основних постулатів:

1. висловлення колективної думки;
2. реальності;
3. перспективності;
4. конкретності;
5. дієвості.

Середній загальноосвітній навчально-виховний заклад може мати такі плани:

1. перспективний план;
2. річний план;
3. календарний план;
4. розклад уроків;
5. плани роботи директора і його заступників;
6. план навчально-виховної роботи учителів-предметників;
7. план роботи класного керівника;
8. план роботи методичного об’єднання;
9. плани навчально-методичних кабінетів;
10. план роботи батьківського комітету;
11. план роботи бібліотеки.

Перспективний план загальноосвітнього навчально-виховного закладу – документ, який визначає стратегічні напрямки розвитку школи на 5-10 років.

Календарний план – документ, який визначає форми і зміст навчально-методичної й організаційної роботи навчально-виховного закладу на навчальний рік, яка реґламентована конкретними строками виконання.

Річний план роботи школи:

1. аналіз роботи школи за попередній навчальний рік;
2. завдання школи на новий навчальний рік;
3. здійснення загальної середньої освіти і підвищення якості і навчально-виховного процесу;
4. позакласна і позашкільна виховна робота з учнями;
5. спільна робота школи, сім’ї та громадськості;
6. робота педагогічної ради школи;
7. методична робота школи, підвищення кваліфікації та атестації учителів;
8. втілення досягнень науки, передового досвіду;
9. управління школою і внутрішній контроль;
10. санітарно-оздоровча робота;
11. організаційно-господарська робота і зміцнення навчально-матеріальної бази школи.

ІV. Організація внутрішнього контролю.

Етапи внутрішнього контролю:

1. визначення мети контролю;
2. складання плану перевірки;
3. вибір форм і методів контролю;
4. констатування фактичного стану справ;
5. висновки;
6. пропозиції.

Вимоги до внутрішкільного контролю:

1. індивідуальний характер, що вимагає здійснення контролю за роботою кожного члена колективу;
2. систематичність і раціональність на всіх етапах навчально-виховного процесу;
3. усебічність і різноманітність форм;
4. об’єктивність, що виключає суб’єктивні і помилкові оціночні судження і висновки;
5. диференційований підхід, що враховує специфічні особливості та індивідуальні якості контрольованих;
6. єдність вимог осіб, що здійснюють контроль.

Види внутрішкільного контролю:

1. Класно-узагальнюючий – рівень знань і вихованості учнів певного класу, якість і методи викладання в класі, якість роботи класного керівника, виконання батьківських обов’язків у вихованні дітей.
2. Фронтальний – стан викладання окремих предметів в усіх або окремих класах, стан роботи класних керівників.
3. Тематичний – робота всього колективу на якоюсь проблемою, рівень знань і вмінь учнів з якоїсь теми або предмета, стан роботи класних керівників у якомусь напрямку.
4. Персональний – продуктивність викладацької діяльності, методичний рівень вчителя в цілому або якоїсь сторони його діяльності.
5. Оглядовий – стан шкільної документації, стан трудової дисципліни, стан навчального обладнання.

Види контролю (за ознакою логічної послідовності):

1. підсумковий;
2. періодичний;
3. епізодичний;
4. поточний;
5. попередній;
6. проміжний.

Методи внутрішкільного контролю:

1. Спостереження – метод навчання, що передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному і виробничому середовищі без втручання ззовні у ці явища і процеси;
2. Перевірка документації – робота з класними журналами, щоденниками учнів, планами уроків, особовими справами учнів, т.п.;
3. Опитування – усне: невимушена або цілеспрямована бесіда за спеціально підготовленою програмою; письмове: контрольна робота (зріз), перевіряються варіанти відповідей на запрограмовані запитання, анкетування закрите – варіанти відповідей обмежені;
4. Тестування – метод психологічної діагностики для вимірювання індивідуальних відмінностей;
5. Ретроспективний розбір – оцінка діяльності школи випускниками минулих років, викладачами вищих навчальних закладів на основі аналізу вступних екзаменів.

Форми внутрішкільного контролю:

1. Колективна – до контролю залучаються всі ступені управління: адміністрація, керівники кафедр, досвідчені вчителі, учні, батьки;
2. Взаємоконтроль – взаємовідвідування навчальних занять і виховних заходів;
3. Самоконтроль – делегується найбільш досвідченими учителями та класними керівниками з обов’язковою періодичною звітністю за пропонованими схемами;
4. Адміністративний – здійснюється директором та його заступниками згідно плану внутрішкільного контролю;
5. Адміністративний регулюючий (позаплановий) – здійснюється директором та його заступниками при виникненні непередбачених планом проблем.

Зміст внутрішкільного контролю основних видів діяльності.

Дата добавления: 2015-07-11