Шляхи оптимізації поводження з ТПВ у м. Львові

Вирішення проблеми поводження з ТПВ передбачає розроблення та впровадження відповідних програмних заходів, які повинні забезпечити поступове втілення запланованих дій.

У практичному плані, враховуючи еколого-економічну ефективність утилізації відходів, обмежені фінансово-економічні можливості міста та суб’єктів господарювання, важливого значення набуває розроблення плану дій, який би максимально вирішував існуючі проблеми, ефективно розподіляв фінансові ресурси та закладав базу для розвитку системи поводження з ТПВ у майбутньому.

Першочергово необхідно створити сприятливі умови для впровадження Програми та виконати підготовчі роботи, серед яких:

- затвердити та оприлюднити Програму;

- охопити послугами зі збору та вивезення ТПВ від усього населення міста;

- завершити розробку комплексного проекту з рекультивації діючого міського полігону ТПВ;

- визначити виконавця робіт з поетапного закриття та рекультивації міського полігону ТПВ.

- визначити місце та виконати проектні роботи з будівництва сміттєсортувального комплексу та нового полігону ТПВ;

- розпочати будівництво сміттєсортувального комплексу та нового полігону ТПВ.

- провести навчання, підготовку та перепідготовку персоналу, що задіяний у сфері поводження з ТПВ;

- постійно проводити інформаційну роботу з населенням;

- проводити моніторинг втілення Програми;

- планування фінансування Програми на наступні роки.

Заходи з поетапного закриття та рекультивації міського полігону для захоронення ТПВ. З метою забезпечення поетапного закриття та рекультивації міського полігону розроблено комплексний проект з рекультивації полігону у с. Грибовичі, Жовківського району. Згідно з проектом загальна кошторисна вартість підготовчих робіт, технічної та біологічної рекультивації складає 213,155 млн.грн. Джерела та обсяги, необхідні для реалізації проекту, наведено у таблиці 4.6

В проекті прийняті рішення, які забезпечують припинення забруднення атмосфери, водного середовища та грунтів, повернення території для господарського використання за рахунок заходів з безпечного збереження кислих гудронів, ліквідацію витоків фільтрату, системи збору та утилізації біогазу, оптимізації тіла звалища.

Таблиця 4.6

Джерела та обсяги фінансування комплексного проекту з рекультивації міського полігону ТПВ

№ з/п	Роки	Джерела фінансування проекту, тис. грн.	Всього, тис. грн.
Міський бюджет м. Львова	Обласний бюджет	Державний фонд
1.		588,24	5444,27	8347,21	14379,72
2.		321,76	80,83	23389,63	23792,21
3.		931,01	163,27	25076,89	26171,17
4.		128,20	2385,61	23860,08	26373,88
5.		154,34	69,56	25440,93	25664,83
6.		175,48	6277,56	21033,84	27486,89
7.		186,33	1202,56	27041,99	28430,87
8.		529,88	1202,56	22667,45	24399,89
9.		258,64	0,00	15734,14	15992,78
10.		354,70	0,00	108,23	462,93
Кошторисна вартість, тис. грн.	3628,58	16826,212	192700,382	213155,172

Тривалість проведення рекультивації полігону складає 10 років, у тому числі: основні підготовчі роботи 2 роки, технічна та біологічна рекультивація - 8 років. Загальна кошторисна вартість будівництва в поточних цінах станом на 14.10.2013 складала 213155,172 тис. грн (з ПДВ), у тому числі: будівельно-монтажні роботи - 164892,377 тис. грн, устаткування - 5304,727 тис. грн, інші витрати - 42958,068 тис. грн. Згідно з проектом заплановано наступні кроки за роками.

Протягом першого року завершуються роботи з влаштування дренажу та каналізації фільтрату вздовж господарської зони, будівництва каналізаційної насосної станції, влаштування водовідводу дощових стоків по периметру полігону та будівництва колектору скиду фільтрату та забруднених фільтратом вод. Дані роботи зменшують забруднення підземних водоносних горизонтів фільтратом та кислими водами. У зв’язку із ліквідацією відстійників-накопичувачів фільтрату згідно проекту планується влаштування із захисним покриттям на їх місці нових карт.

У другому році завершуються роботи з влаштування двох карт, протифільтраційної завіси та протиповіневої дамби, що ліквідує забруднення підземного водоносного горизонту фільтратом та забезпечує збір катастрофічної весняної повені (0,1% забезпеченості) на водозбірну площу в 304,1 тис. м² в об'ємі 58,4тис. м³ опадів.

У третьому році завершуються роботи з влаштування нових карт, що створює передумови для оптимізації тіла полігону з влаштуванням схилів з нормативним ухилом схилів до 18° (при фактичних 25-40°). Роботи з біологічної рекультивації розпочинаються на наступний рік після завершення технічної рекультивації. Біологічний етап рекультивації ділянок залуження включає роботи з покращення родючості грунту для вирощування рослин, продовжується 2 роки і передбачає біологічну меліорацію та сівбу трав.

У четвертому році завершується формування поверхні та влаштування багатофункціонального захисного екрану (технічна рекультивація) на південно-західній ділянці полігону, що забезпечує зменшення кількості утворення фільтрату, зменшує площу виділення біогазу.

На п’ятий рік завершуються роботи з нейтралізації кислих вод з гудронових озер, перекачки рідких гудронів з трьох амбарів в залізобетонні ємності, а також екранування та гідроізоляція чотирьох амбарів, що ліквідує забруднення водоносних горизонтів кислими водами та надає можливість використання, збережених в залізобетонних ємкостях, рідких гудронів. Ліквідуються витоки фільтрату (кислих вод) в районі Голосківського кладовища.

На шостий рік завершуються роботи з біологічної рекультивації на південно-західній ділянці полігону, що створює умови для збирання і утилізації біогазу. Завершується будівництво установки утилізації біогазу, влаштування першої частини газозбірних свердловин та газопроводів, що дозволяє частково зменшити забруднення атмосфери біогазом. А також завершується формування поверхні та влаштування багатофункціонального захисного екрану (технічна рекультивація) на північно-західній ділянці полігону, що забезпечує подальше зменшення кількості утворення фільтрату та зменшує площу виділення біогазу.

На сьомий рік завершуються роботи з експлуатації полігону в режимі приймання відходів - завершується оптимізація тіла полігону.

Розпочинається спалення біогазу та отримання електроенергії. Завершується формування поверхні та влаштування багатофункціонального захисного екрану (технічна рекультивація) на південній ділянці полігону.

На восьмий рік завершується влаштування газозбірних свердловин та газопроводів, що дозволяє ввести систему утилізації біогазу на повну потужність та максимально зменшити забруднення атмосфери біогазом. Завершується формування поверхні та влаштування багатофункціонального захисного екрану (технічна рекультивація) на північній ділянці полігону, а також біологічна рекультивація північно-західної ділянки полігону.

На дев'ятий рік завершується формування поверхні та влаштування багатофункціонального захисного екрану (технічна рекультивація) по всій площі полігону, а також біологічна рекультивація південної ділянки полігону.

На десятий рік завершується біологічна рекультивація по всій площі полігону. Територія передається землекористувачам для господарського використання. Виділення біогазу буде продовжуватись до 15-ого року, а фільтрату - до 16-ого року.

Таким чином, після завершення рекультивації полігону залишаться роботи, що підлягають обов’язковому виконанню при відсутності планової діяльності та виконуються за кошти організації, що експлуатує полігон:

- очистка фільтрату на існуючій установці;

- перекачування неочищеного фільтрату в колектор з подальшою подачею самопливом в каналізаційну мережу міста;

- утримання системи утилізації біогазу;

- моніторингові спостереження.

Для реалізації цього проекту необхідно реалізувати такі заходи:

- розробка технічного завдання та документації на конкурсні торги з визначення виконавця робіт з поетапного закриття та рекультивації полігону.

- оголошення відкритих торгів з поетапного закриття та рекультивації міського полігону ТПВ та визначення переможця;

- підписання договору з переможцем щодо виконання робіт;

- фінансування проекту з державного, обласного, міського бюджетів та інших джерел.

Сьогодні у більшості розвинених країн у сфері поводження з ТПВ спостерігається перехід від стратегії складування на полігонах та сміттєспалювання до альтернативних вирішень цієї проблеми, які максимально знижують негативний вплив відходів на довкілля. Зважаючи на спливаючий термін служби полігону, потрібно вирішити питання щодо визначення інвестора, виготовлення проектно-кошторисної документації, будівництва сміттєпереробного комплексу та нового сучасного полігону з належними інженерними системами, системою збору фільтрату, а також утилізацією полігонного газу.

Необхідною умовою рекультивації та закриття міського полігону для захоронення ТПВ є вирішення таких проблемних питань:

1). Виділення нової земельної ділянки під полігон ТПВ за участі Львівської обласної ради та Львівської обласної державної адміністрації, місцевих громад.

2). Будівництво сміттєпереробного комплексу та сучасного полігону ТПВ у рамках інвестиційного проекту чи дольової участі у його фінансуванні з державного, обласного та міського бюджетів.

3). Фінансово-організаційна участь прилеглих територій Львівської області, які буде обслуговувати сміттєпереробний комплекс та новий полігон ТПВ.

Заходи з оновлення контейнерного господарства. Підприємства-перевізники, що влаштовують контейнерні майданчики та встановлюють на них контейнерну тару:

- зобов’язані утримувати у належному санітарно-технічному контейнерні майданчики і контейнерну тару, у тому числі проводити поточні ремонти, а при потребі і заміну контейнерів;

- зобов’язані проводити дезинфекцію контейнерного майданчика і контейнерної тари спеціальним розчинами;

- мають право на безоплатне розміщення зовнішньої реклами на контейнерах тощо.

Додатково для збирання великогабаритних та будівельних відходів найкраще підійдуть контейнери ємністю 15 м³. Контейнери повинні забезпечувати належний санітарний стан при зберіганні та транспортуванні.

Негабаритні відходи рекомендується збирати на спеціально відведених майданчиках або у бункерах-накопичувачах і вивозити спеціальними транспортними засобами для перевезення негабаритних відходів або звичайним вантажним транспортом.

Для збирання побутових відходів від ремонтних робіт рекомендується відводити тимчасове місце їх розташування. Великовантажні контейнери не потребують створення спеціальних майданчиків, їх можна встановлювати на тверду поверхню без спеціальної підготовки.

Для оптимізації кількості контейнерних площадок у районах приватної забудови контейнерні площадки доцільно розміщувати на перехрестях вулиць з врахуванням відстані до будинків, що передбачені чинними правилами благоустрою.

У районах приватної забудови можливо використовувати контейнери іншого об’єму, також надавати контейнери для кожного домогосподарства, але для цього потрібно провести перерахунок їх кількості залежно від об’єму контейнера та періодичності вивезення.

Підприємства невиробничої сфери та малі архітектурні форми повинні використовувати типові урни для збору ТПВ. Додатково на території кожного домоволодіння, на всіх площах, у садах, парках, на вокзалах, ринках, зупинках громадського транспорту необхідно встановити урни. В обов’язковому порядку урни встановлюють при входах у магазини, підприємства харчування (бари, кафе, їдальні, ресторани тощо), побутового обслуговування, культурно-видовищні підприємства й установи, навчальні заклади, лікувально-профілактичні установи, на вокзалах, ринках, при входах в офіси, організації, установи і підприємства, у місцях організації вуличної торгівлі. Урни слід очищати від ТПВ протягом дня у міру їх наповнення, але не рідше одного разу на добу. Урни встановлюють й очищають за рахунок підприємств, організацій та установ, власників об’єктів, на території яких вони знаходяться.

Заходи з оновлення парку автомобілів-сміттєвозів та поліпшення якості послуг. З метою найбільш ефективного використання транспортних засобів для перевезення ТПВ і забезпечення своєчасного та якісного виконання завдання, а також приймання оперативних заходів для своєчасного усунення порушень нормальної роботи слід забезпечити оперативне управління роботою транспортних засобів для перевезення ТПВ.

Під час розробки маршрутів руху транспортних засобів для збирання ТПВ необхідно вpаховувати:

- докладну характеристику об’єктів, що підлягають обслуговуванню;

- об’єми утворення ТПВ на кожному об’єкті;

- кількість і місткість контейнерів, місця їх розташування;

- стан під’їзних шляхів та зовнішнього освітлення;

- докладну характеристику району обслуговування, інтенсивність руху по вулицях, планування кварталів і дворових територій.

Не дозволяється перевозити в одному сміттєвозі одночасно вторинну сировину та змішані побутові відходи. Перед перевезенням вторинної сировини сміттєвоз повинен пройти ретельну мийку. Потрібно використовувати одні сміттєвози тільки для транспортування вторинної сировини, інші – для змішаних відходів.

Для транспортування великогабаритних та будівельних контейнерів рекомендується використовувати автомобіль-мультиліфт (хук-ліфт) з гаковим захоплювачем.

Маршрут руху автомобіля-мультиліфта повинен узгоджуватися з графіком вивозу великогабаритних контейнерів, до того ж враховувати, що автомобіль буде експлуатуватися на сміттєсортувальному комплексі та обслуговувати місця будівництва за окремими договорами. Власники або орендарі житлових та нежитлових приміщень під час виконання ремонтних робіт повинні не пізніше ніж за тиждень попередити житлово-експлуатаційне підприємство, що обслуговує даний будинок, про намір виконання ремонтних робіт, погодити місце тимчасового розміщення будівельних відходів.

Заходи з впровадження роздільного збирання ТПВ та заходи з мінімізації утворення відходів. Роздільне збирання ТПВ – це метод збирання, за яким ресурсоцінні компоненти ТПВ збираються окремо у спеціальні контейнери для подальшого надходження на перероблення чи повторне використання. Роздільне збирання відходів, як вторинної сировини, здійснюється з метою зменшення кількості ТПВ, що захоронюються на полігонах, поліпшення екологічного стану довкілля, одержання вторинної сировини. Методи та засоби роздільного збирання компонентів ТПВ, їх перевезення та перероблення дозволено обирати органам місцевого самоврядування з врахуванням морфологічного складу ТПВ, їх річного обсягу утворення, потреби у вторинних енергетичних та матеріальних ресурсах, органічних добривах, економічних факторів та інших вимог.

Враховуючи досвід з втілення роздільного збору у різних містах України, його введення потрібно впроваджувати з постійною інформаційною підтримкою. Це пов’язано з тим, що через недостатню участь населення у роздільному збиранні ТПВ та недосконалою системою роздільного збирання до контейнерів з ресурсоцінними компонентами можуть потрапляти харчові та інші відходи, що легко загнивають.

Особливої уваги потребує підвищення якості послуг з вивезення ТПВ та недопущення вивозу вторинної сировини на міський полігон ТПВ. Зокрема, забір контейнерів з вторинною сировиною повинен відбуватися регулярно по мірі накопичення та відокремлено від інших контейнерів ТПВ. Зібрана сировина має сортуватись, пресуватись та передаватись на подальшу переробку на спеціалізовані підприємства.

З метою зменшення кількості відходів та унеможливлення їх повторного використання сторонніми особами, мешканцям рекомендується проводити деформацію ПЕТ-пляшки та викидати її в контейнер для роздільного збору ТПВ. Таким чином, зменшується обсяг непотрібної пляшки в 3-4 рази. Цим відповідно заощаджується місце в контейнері. Запровадження такого експерименту не потребує фінансових витрат на створення матеріальної бази та повинен проходити як складова інформаційно-просвітницької компанії.

Важливим завданням мінімізації утворення відходів є відмова мешканцями від придбання та використання виробів із пластику: пакетів, контейнерів для продуктів, пластикової тари, одноразової посуди тощо. Не рекомендується використовувати повторно пластикову пляшку та особливо не купувати продукти на базарі у вживаних пластикових пляшках. Як альтернатива, мешканцям рекомендовано використовувати багаторазові сумки, паперові пакети для пакування продуктів харчування, паперовий одноразовий посуд тощо. Відмова від споживання їжі та напоїв із пластикової тари дозволять не тільки покращити навколишнє природне середовища але й здоров’я мешканців.

Заходи щодо організації збору небезпечних та специфічних відходів. Небезпечні відходи у складі побутових відходів – це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках і мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища або здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

На сьогоднішній день ці види відходів збираються разом з іншими ТПВ та захоронюються на полігоні, де вони становлять серйозну небезпеку для довкілля та здоров’я. Це є екологічно неприпустимо, а тому потрібно організовувати збір небезпечних відходів окремо від загальної маси ТПВ.

Тому небезпечні відходи у складі побутових відходів мешканці повинні відокремлювати на етапі збирання чи сортування та передавати спеціалізованим підприємствам, що отримали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами для їх обов’язкової наступної утилізації відповідно до чинного законодавства.

Прийманням небезпечних відходів у м. Львові займаються такі підприємства: Загін технічної служби головного управління МНС України в Львівській області, ТзОВ "Промснаб-Львів", ТзОВ "Компанія "Т.К.", Приватне підприємство "РІАЛ" тощо.

Лікувально-профілактичні установи зобов’язані не допускати попадання в контейнери для ТПВ специфічних відходів, які можуть стати джерелом різних інфекцій. Змішування відходів різних класів на всіх стадіях їх збору, зберігання, транспортування неприпустимо.

Головною метою збору небезпечних та специфічних відходів є недопущення попадання їх на полігон ТПВ.

Вибір технології та обладнання для сортування відібраних матеріалів та заходи зі створення сміттєсортувального комплексу. Законодавством України вводяться спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Зокрема вводиться заборона на захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів. Тому, одним із важливих заходів є влаштування та використання сміттєсортувальної лінії. На цій лінії проводитиметься сортування відходів, тобто розподіл їх на компоненти, які можуть бути використані як вторинна сировина і які потребують спеціальної переробки чи підготовки до складування на полігоні, що відповідає сучасним екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам.

Сміттєсортувальна лінія є головною технологічною ланкою системи санітарної очистки міста. ЇЇ призначення полягає у виконанні таких завдань:

- приймання ТПВ, що доставляються сміттєвозами;

- вилучення на сортувальній лінії корисних компонентів (паперу, картону, полімерів, скла, металобрухту, деревини тощо);

- підготовка вилучених компонентів до передачі переробним підприємствам;

- пресування залишку у брикети високої щільності для подальшого складування на полігоні.

Враховуючи можливі терміни функціонування полігону до закриття та рекультивації міського полігону, одним із місць розташування сортувальної лінії можна розглядати відпрацьовану територію існуючого полігону ТПВ.

Заходи зі створення мережі пунктів приймання вторинної сировини. У місті функціонує мережа приватних пунктів приймання вторинної сировини. Суб'єкти господарської діяльності при здійсненні збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини зобов'язані дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів, які регулюють цю діяльність. Приймальний пункт відходів як вторинної сировини - це стаціонарний або пересувний відокремлений підрозділ спеціалізованого підприємства із збирання, заготівлі відходів як вторинної сировини, що здійснює приймання, закупівлю відходів як вторинної сировини від фізичних або юридичних осіб на підставі відповідної ліцензії, має складські приміщення, кваліфікований персонал, вагове господарство, необхідну документацію стосовно правил поводження з відходами. Основним критерієм для розміщення пунктів приймання вторинної сировини є наближеність до користувачів. При розміщенні пунктів слід забезпечити достатньо місця для паркування автомашин.

Проведення інформаційно-просвітницької та агітаційної роботи. Важливою умовою впровадження Програми є постійна робота з населенням. Населення міста повинно бути інформовано про наявність цієї Програми, про її мету, завдання та цілі, про терміни виконання та досягнуті результати.

Інформаційну кампанію потрібно проводити постійно. За інтенсивністю інформаційна кампанія розподіляється таким чином, що найбільшу кількість інформації потрібно донести населенню у період реалізації роздільного збирання відходів та запровадження нових послуг, що надаються підприємствами – перевізниками ТПВ.

Сприйняття Програми та участь населення у її впровадженні відіграють вирішальне значення в успішності втілення самої Програми та отриманні результатів по кожному з запланованих заходів.

Основними етапами агітаційної роботи щодо поводження з ТПВ та широкої участі населення у роздільному збиранні ТПВ є:

- етап інформування;

- етап переконання;

- етап нагадування.

Мета етапу інформування – це ознайомлення громадськості з впливом ТПВ на довкілля, реальним станом речей у сфері поводження з відходами та перевагами роздільного збирання ТПВ. Головна мета цього етапу – це обізнаність населення з проблемою та розуміння того, що її потрібно вирішувати. Цільова аудиторія повинна знати про потребу та незворотність змін у цій галузі. Під час цього етапу розробляється стратегія агітаційної роботи, обирається гасло, що використовується протягом усієї агітаційної роботи, уточнюються методи і засоби її проведення. Цей етап повинен охоплювати найбільшу аудиторію. Інформація, яка подається населенню – у формі статей про екологію (подаються критичні статті про появу місць несанкціонованих сміттєзвалищ, наведення досвіду передових країн тощо).

Наступним етапом проведення інформаційної кампанії є етап переконання, мета якого – формування в аудиторії власної позитивної думки про необхідність свідомої участі у роздільному збиранні ТПВ. На етапі переконання, крім звичайних засобів агітаційної роботи (реклами на телебаченні і радіо, публікацій у пресі, наочної агітації тощо), необхідно провести експеримент з роздільного збирання компонентів ТПВ. Необхідне постійне інформування населення міста через засоби масової інформації, зовнішню рекламу, зустрічі, уроки у школах про проведення експерименту і його позитивні сторони. Етап переконання передбачає формування громадської думки щодо роздільного збирання ТПВ. Етап переконання триває до повного впровадження роздільного збирання ТПВ у місті. Ефективними способами досягнення уваги великих цільових груп є прес-релізи та прес-конференції про нові ініціативи і заходи у сфері поводження з ТПВ з використанням газет, радіо та телебачення. Де це можливо, інформаційно-виховні кампанії мають базуватися або включати безпосереднє спілкування з цільовими групами, наприклад, використовуючи зустрічі у житлових будинках, школах тощо. Для цієї мети доцільно залучати журналістів, громадські організації тощо.

Кампанія повинна містити спеціальну інформацію про мінімізацію обсягів відходів, сортування відходів у місцях утворення та поводження з небезпечними і великовантажними відходами.

Мають бути виготовлені 2 типи агітаційних листівок для поширення у поштових скриньках населення з різним змістом. Перша листівка інформує населення про проблему ТПВ і про відповідальність кожного мешканця за чистоту у місті. Цю листівку рекомендується поширювати у поштових скриньках у всіх районах міста. Друга листівка має більш конкретний зміст, що стосується роздільного збирання компонентів ТПВ. На вулицях потрібно розміщати агітаційні плакати на рекламних щитах про проведення експерименту та правила поводження з ТПВ.

Експонування агітаційних матеріалів повинне бути безупинним протягом всього терміну проведення агітаційної роботи щодо поводження з ТПВ.

Необхідно виготовити у достатній кількості довідники з поводження з ТПВ. Довідник перш за все буде націлений на школярів (як частина кампанії у шкільних закладах), однак він буде також доступним широким колам громадськості як друковане видання, що безкоштовно розповсюджуватиметься у місті. Довідник з поводження з ТПВ головним чином повинен складатися з таких розділів:

1. Загальний вступ до комплексного поводження з відходами;

2. Зменшення відходів у місцях утворення;

3. Роздільне збирання матеріалів та органічних відходів у місцях утворення;

4. Повторне використання;

5. Переробка.

Спільно з органами освіти рекомендується розробити цикли занять екологічного та гігієнічного навчання для дітей у дошкільних установах і школах та цикли лекцій, як доповнення до екологічних програм вищих навчальних закладів. Цикл занять для дошкільних установ і шкіл – це добірка таких матеріалів: ігор, задач на кмітливість, сценаріїв театральних постановок екологічної та гігієнічної спрямованості, а також лекцій і анкет для батьків і дітей з питання роздільного збирання ТПВ. Заняття можуть проводити вчителі загальної екології у школах, ігри можуть бути проведені в екологічних таборах, спектаклі можуть бути поставлені у театральних гуртках при школах чи центрах творчості дітей та юнацтва.

Спрямовуючи зусилля на школярів, можна досягти двох цілей – виховати дуже сприйнятливу першу цільову групу – самих дітей, а також другу цільову групу - їх сім’ї та друзів.

Етап нагадування – це найбільш віддалений за часом етап проведення агітаційної кампанії. Він застосовується вже при сталій системі роздільного збирання ТПВ і ставить на меті нагадування населенню. В агітаційній роботі аудиторією є мешканці міста, при цьому особливу увагу слід приділяти дітям та молоді, як найбільш емоційно сприйнятливій частині населення. Крім мешканців, аудиторією також є працівники житлово-комунального господарства, які безпосередньо займаються збиранням, перевезенням, переробленням, утилізацією та захороненням ТПВ. Особливу увагу потрібно приділити обізнаності та професіоналізму працівників житлово-комунального господарства, які повинні своїм прикладом демонструвати населенню правила поводження з ТПВ.

Необхідно активізувати роботу щодо еколого-освітніх заходів із здійснення роздільного збору відходів, зокрема шкоди для довкілля від використаних батарейок та люмінесцентних ламп, викинутих разом із іншими відходами у смітник.

Враховуючи ці заходи, а також використання у роботі Методичних рекомендацій з формування громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами в місті зросте рівень інформованості населення щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами та підвищиться ефективність впровадження у місті нових сучасних технологій поводження з побутовими відходами.

Організаційно-управлінські та фінансово-економічні заходи. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з ТПВ належать:

-виконання вимог законодавства про ТПВ;

-організація збирання і видалення ТПВ, а також організація роздільного збирання корисних компонентів ТПВ;

-затвердження місцевих програм поводження з ТПВ та контроль за їх виконанням;

-вжиття заходів для стимулювання суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з ТПВ;

-вирішення питань щодо розміщення на території об’єктів поводження з ТПВ;

-координація діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, у межах компетенції;

-здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з ТПВ;

-ліквідація несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів;

-сприяння роз’ясненню законодавства про поводження з ТПВ серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів ТПВ як вторинної сировини;

-надання дозволу на відведення на території міста місць чи об’єктів для зберігання ТПВ, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю;

-надання дозволів на будівництво або реконструкцію об’єкта поводження з ТПВ на відповідній території міста у порядку, визначеному законодавством;

-здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з ТПВ відповідно до законодавства;

-затвердження норм споживання та якості послуг з вивезення ТПВ, контроль за їх дотриманням;

-визначення виконавця послуг з вивезення ТПВ відповідно до законодавства;

-визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій, відповідальних за утримання об’єктів сфери поводження з ТПВ;

-управління об’єктами у сфері послуг з вивезення ТПВ, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;

-забезпечення населення послугами з вивезення ТПВ необхідного рівня та якості;

-встановлення зручного для населення режиму роботи виконавців послуг з вивезення ТПВ;

-інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію програм у сфері поводження з ТПВ, а також щодо відповідності якості послуг з вивезення ТПВ нормативам, нормам, стандартам та правилам;

-укладання договорів з підприємствами різних форм власності на виконання послуг з вивезення ТПВ;

-здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері послуг з вивезення ТПВ;

-здійснення інших повноважень відповідно до законів України.

Забезпечення виконання поставлених перед органами місцевого самоврядування такої значної кількості завдань потребує залучення кваліфікованих фахівців сфери поводження з відходами і це на сьогодні є однією з основних проблем. У сучасних умовах досягненням мети є необхідність створення окремого структурного підрозділу поводження з ТПВ. Одна із функцій даного підрозділу має бути впровадження комп’ютерної системи диспетчеризації із застосуванням GPS-навігації на сміттєвозах.

Виходячи з того, що запобігання неефективним витратам, своєчасне виявлення проектів, реалізація яких недоцільна, та включення нових перспективних проектів до Програми потребує постійного контролю за її виконанням та щоквартального коригування складу завдань і заходів, необхідно налагодити систему оперативного отримання та обробки інформації про хід виконання Програми з використанням сучасних комп’ютерних інформаційних технологій.

Створення сміттєсортувального комплексу доцільно проводити на базі діючого комунального підприємства або новоствореного підприємства в разі залучення інвестиційних коштів. Сміттєсортувальний комплекс зможе приймати вторинну сировину, а у подальшому і змішані відходи, проводити сортування за видами, пакувати та здійснювати їх реалізацію. Виходячи з норм накопичення і морфологічного складу та враховуючи етапність закупівлі обладнання для сміттєсортувального комплексу, від реалізації вторинних ресурсів можливо отримати дохід. На стадії проектування сміттєпереробного комплексу необхідно дослідити детальніший морфологічний склад.

Способом залучення інвестора у сферу поводження з ТПВ є інвестиційний конкурс. Завданням інвестиційного конкурсу є визначення на конкурентній основі юридичної або фізичної особи, що запропонує найкращі умови реалізації інвестиційного проекту. Інвестор формує інвестиційний проект та подає на розгляд в Львівську міську раду.

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок:

- коштів Державного бюджету України, у тому числі Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

- коштів обласного бюджету, у тому числі фонду охорони навколишнього природного середовища;

- коштів міського бюджету;

- залучених кредитних ресурсів;

- залучення приватного капіталу.

Дата добавления: 2015-07-11