Принцип роботи BIOS

Старт BIOS

Одразу після подачі живлення центральний процесор комп'ютера починає виконувати програму BIOS, яка міститься у відповідній мікросхемі. Власне, ця стадія стосується лише завантажувальної частини BIOS, яка називається Boot-блок. Програма завантажувального блоку обчислює контрольні суми BIOS й виходячи з цього приймає рішення про доцільність подальшої роботи у звичайному режимі. Позаяк у випадку невідповідності контрольних сум приймається рішення про пошкодження програмного коду BIOS.

Відновлення BIOS

При негараздах BIOS, що можуть виникнути в результаті яких-небудь дій користувача або збою апаратури, управління передається спеціальній процедурі, на яку покладено функцію відновлення — Crisis Recovery. Ця процедура покликана в аварійному порядку прочитати з дискети, інколи навіть з жорсткого диска, файл BIOS, а потім записати його в мікросхему замість пошкодженого коду, тим самим відновивши стан персональної платформи до нормального.

Початкова стадія

На цьому етапі виконується початкове тестування всіх вузлів та компонентів комп'ютера, яке називається POST (Power-On Self Test — самотестування після подачі живлення). Окрім цього, метою процедури POST є робота з програмними ресурсами персональної платформи: обчислення обсягу оперативної пам'яті, пошук та ініціалізація відео системи, послідовних та паралельних портів, накопичувачів на гнучких та жорстких дисках, додаткових пристроїв, що підключені до PCI та USB шин абощо.

Етапи ініціалізації та перевірки працездатності відстежуються засобами діагностики BIOS. Для цього процедури POST при переході від одного до іншого пристрою щоразу посилають у діагностичний порт (Manufacturing Test Port) спеціальні сигнали, що називаються POST-кодами. Деякі з них дублюються відповідними звуковими сигналами. В разі, коли виникають помилки, завантаження комп'ютера припиняється до усунення несправності. Про характер несправності можна зробити висновки, судячи з останнього POST-коду або звукового сигналу.

У своїй роботі процедури POST керуються налаштуванням BIOS, читаючи їх із CMOS-пам'яті] — особливого різновиду пам'яті, призначеного для зберігання апаратної конфігурації комп'ютера. Крім того, тут також знаходяться всі налаштування BIOS, які може змінювати користувач — характеристики оперативної пам'яті (таймінги),частота роботи процесора, параметри жорсткого диска і ін.

Фінальна стадія

На фінальній стадії виконується те, задля чого власне й розроблявся BIOS. В наперед заданий (один і той же для всіх персональних платформ) програмний сегмент записуються процедури обробки операцій введення та виведення даних. Це дозволяє операційній системі, коли вона перейме управління від BIOS, послуговуватись бібліотеками програм в оперативній пам'яті, що вже запопадливо розміщені там.

Якби всі програми самостійно намагалися опікуватися периферійними пристроями та містили б в собі подібні інструкції, то вони працювали вельми не ефективно та займали б забагато місця. Окрім того, кожен новий пристрій потребував би повної модифікації існуючих програм. Щоб уникнути подібних проблем, велику частину роботи по обробці даних переклали на BIOS. Це, напевно, не вирішило всіх проблем, але щонайменше значно спростило їх вирішення.

Хоча сучасні операційні системи практично не використовують або взагалі не використовують можливості BIOS по обробці операцій введення-виведення, з розвитком технічного прогресу роль BIOS зовсім не зменшується. З введенням у дію стандарту ACPI одна із першочергових задач BIOS — підготовка та передача операційній системі методів керування ресурсами персональної платформи. Це додаткові можливості без яких не можливо уявити сучасний комп'ютер.

Фінальна стадія завершується завантаженням операційної системи. Управління передається програмі, що знаходиться в Boot-секторі (завантажувальному секторі)дискети, жорсткого диска, компакт-диска) або віддаленого носія, вказаного по мережі. Далі управління беруть на себе вбудовані механізми операційної системи.

Класифікація та характеристики сучасних ПЗП
За способом організації доступу до пам'яті ПЗП – це пристрої з безпосереднім (довільним) доступом.
За методом пошуку необхідного слова (необхідної ділянки) – це адресні пристрої (тобто інформація відшукується за вказаною адресою).
По типу фізичного середовища, яке здійснює зберігання інформації, ПЗП, як правило є напівпровідниковими пристроями.
За способом зберігання інформації ПЗП мають статичну пам'ять.
За способом запису (перезапису) інформації ПЗП можна класифікувати:

1)ЗП типа ROM

2)МАСОЧНІ ПЗП

3)ОДНОРАЗОВО ПРОГРАМОВАНІ ПЗП

4)РЕПРОГРАМОВАНІ ПЗП

5)З УФ СТИРАННЯМ

6)З ЕЛЕКТРИЧНИМ СТИРАННЯМ

1.6 Енергонезале́жна па́м'ять — це комп'ютерна пам'ять, яка може зберігати інформацію при відсутності живлення. Прикладами енергонезалежної пам’яті є ПЗП, флеш-пам'ять, більшість видів магнітних накопичувачів (наприклад, твердий диск, дискета абомагнітна стрічка), оптичний диск, і такі давні комп’ютерні методи зберігання, як паперова стрічка і перфокарти.

Енергонезалежна пам’ять, як правило, використовується, як вторинна пам’ять, або для довгострокового постійного зберігання. Найбільш широко використовуванапервинна пам'ять сьогодні — це ОЗП, а це означає, що коли комп’ютер вимикається, все, що міститься в пам'яті, втрачається. На жаль, більшість форм енергонезалежної пам’яті мають обмеження, які роблять їх непридатними для використання в якості основного сховища. Як правило, енергонезалежна пам’ять або більше коштує, або має повільніший доступ.

Ряд компаній працює над покращенням швидкодії та місткістю енергонезалежної пам’яті. Наприклад, IBM наразі розробляє магнітну пам’ять (MRAM). Така технологія може не лише зекономити енергію, але й забезпечити миттєве вмикання та вимикання комп’ютерів, минаючи повільний процес зупинки та запуску.

Щороку проводиться ряд конференцій, що спеціалізуються на енергонезалежній пам’яті. Одна з відоміших — Non-Volatile Memory Technology Symposium

Енергонезалежну пам’ять можна категоризувати на електронно-адресовні системи постійних запам'ятовуючих пристроїв і механічно-адресовні системи, такі, як твердий диск, оптичний диск, магнітна стрічка, голографічна пам'ять тощо. Електронно-адресовні системи мають кращу швидкодію, а механічно-адресовні — дешевші.

1. 7 Моніто́р — електронний пристрій для відображення інформації. Сучасні комп'ютерні монітори бувають кількох типів:

на основі електронно-променевої трубки (CRT).

рідкокристалічні (LCD, TFT як підвид LCD)

плазмові

проекційні

OLED-монітори

Характеристики моніторів

Розмір екрану — визначається довжиною діагоналі (традиційно вимірюється в дюймах)

Співвідношення сторін екрану — стандартний (4:3) та широкоформатний (16:9, 16:10)

Роздільність дисплею — кількість пікселів по вертикалі та горизонталі

Глибина кольору — кількість біт на кодування одного пікселя (від монохромного (1 біт) до 32-бітного)

Розмір зерна (для CRT) чи пікселя (для LCD)

Частота оновлення зображення (вимірюється в герцах, для LCD практично однакова)

Швидкість відклику пікселів (не для всіх типів моніторів, у LCD, як правило, суттєво нижча ніж у CRT)

Максимальний кут огляду — максимальний кут під яким не виникає суттєвого погіршення якості зображення (актуально для LCD)

Клавіатура

Клавіату́ра — сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для введення і редагування даних, а також керування виконанням окремих операцій.

Клавіша тут виступає як елемент клавіатури, натисканням якого генерується код відповідного знака або ініціюється деяка дія.

Клавіатури використовуються в найрізноманітніших пристроях — друкарських машинах, калькуляторах, мобільних телефонах, а також є однією з комплектуючих комп'ютера.

Типи клавіатур за конструктивно-технічним

Клавіатури можуть мати різні конструкції:

Механічні, історично найперші — рух клавіші за допомогою більш чи менш складної системи важелів, тяг тощо безпосередньо виконує свою корисну функцію (наприклад, важелів в друкарській машині чи клапанів у духових музичних інструментах).

Кнопкова — рух клавіші безпосередньо з'єднує або роз'єднує електричні контакти.

Дата добавления: 2015-07-11