Послідовність дій під час догляду за хворим з гарячкою

Догляд за хворим у стадії підвищення температури тіла

1. Укладіть хворого в ліжко.

2. Добре закутайте ковдрою.

3. До кінцівок прикладіть грілки.

4. Дайте хворому випити гарячого молока з медом або чаю з малиною, калиною чи липовим цвітом.

Догляд за хворим у стадії збереження температури тіла на високому рівні

1. Для послаблення головного болю на лоб покладіть холодну примочку (можна додати 1 столову ложку оцту на 1 склянку хо­лодної води).

2. Годуйте хворого 6—7 разів на добу (навіть у нічний час) висококалорійною, вітамінізованою, рідкою та напіврідкою їжею, яка легко засвоюється (бульйон, картопляне пюре, молоко, смета­на, кефір, фрукти, ягоди).

3. Для виведення токсичних продуктів з організму давайте хворому пити часто, але невеликими порціями. Це може бути від­вар шипшини, молоко з медом або гідрокарбонатом натрію, ово­чеві, фруктові та ягідні соки, а також лужна мінеральна вода.

4. Після приймання їжі запропонуйте хворому прополоскати рот перевареною водою. Кілька разів на добу допоможіть йому здійснити туалет ротової порожнини. Тріщини на губах змащуй­те обліпиховою олією. Можна використати також 10% розчин бу­ри в гліцерині.

5. Здійснюйте часткове оброблення шкіри, своєчасно змінюй­те білизну, особливо в разі посиленого потовиділення.

6. Проводьте профілактику пролежнів, запалення легень. Стеж­те, щоб хворий тривалий час не залишався в одному й тому поло­женні, особливо лежачи на спині. Повертайте його в ліжку, мож­на надати йому положення напівсидячи.

7. Провітрюйте приміщення, але не робіть протягів. Під час провітрювання вкрийте хворого ковдрою, а голову прикрийте руш­ником або шапочкою.

Протягом усього гарячкового періоду хворий повинен дотри­муватися ліжкового режиму.

Догляд за хворим, який перебуває в стані марення, галюцинацій 1. Якщо з'явилися перші ознаки стану марення, сповістіть про це лікаря та більш пильно доглядайте за таким хворим.

2. Забезпечте для нього повну тишу та, якщо це можливо, вста­новіть індивідуальний пост. Це може бути санітарка чи родичі хворого.

3. Якщо є можливість, ізолюйте хворого.

4. Зафіксуйте хворого в ліжку за допомогою спеціальних по­ясів.

5. За призначенням лікаря введіть хворому медикаменти: внут-рішньом'язово 50% розчин анальгіну — 2 мл; 1% розчин димедро­лу — 1—2 мл; 2,5% розчин аміназину — 2 мл.

6. Використайте фізичні методи зниження температури тіла (холодні примочки та обкутування, пузир з льодом до голови), грілки з холодною водою на сонні й стегнові артерії. В умовах підвищення температури тіла понад 38—38,5 °С фізичні методи охолодження можна застосовувати лише після введення хіміоте­рапевтичних засобів, які усувають спазм судин шкіри та вплива­ють на центри терморегуляції, інакше охолодження буде посилю­вати теплопродукцію та збільшувати гіпертермію.

Запам'ятайте! Треба бути дуже уважними до хворого, котрий перебуває в стані марення та галюцинацій, оскільки такий хво­рий може травмувати себе й оточуючих.

Догляд за хворим, в якого знизилася температура тіла, про­довжуйте здійснювати так, як і тоді, коли температура утриму­валася на високому рівні. Уважно стежте за діяльністю серце­во-судинної системи пацієнта при критичному зниженні високої температури тіла. При значному потовиділенні своєчасно здійс­нюйте часткове оброблення шкіри хворого та змінюйте натільну й постільну білизну.

Надання невідкладної допомоги в разі виникнення колапсу

1. З-під голови хворого заберіть подушку та опустіть підголів­ник ліжка.

2. Підніміть ножний кінець ліжка на 30—40 см. Викличте лі­каря.

3. Дайте випити пацієнтові міцного солодкого чаю або кави.

4. До кінцівок прикладіть грілки.

5. Уведіть хворому підшкірно (за призначенням лікаря) 1 мл 10% розчину кофеїн-бензоату натрію і 2 мл 10% розчину сульфо-камфокаїну.

6. У разі поліпшення стану витріть хворого насухо, замініть натільну й постільну білизну.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПУЛЬСУ

Навчальна мета: уміти дослідити частоту, наповнення, напру­ження та ритм пульсу; записати показники частоти пульсу в тем­пературний листок.

Виховна мета: усвідомити значення показників пульсу для оцінки стану здоров'я людини.

Початковий обсяг знань: знати характеристику основних пара­метрів пульсу та судин, які найчастіше використовують для паль­пації пульсу.

Оснащення:

1) секундомір;

2) температурний листок;

3) стетофонендоскоп.

Характеристика основних параметрів пульсу. Пульс — це пе­ріодичні коливання стінок артерій унаслідок руху крові та зміни тиску в судинах при кожному скороченні серця. За характером пульсу можна визначити стан серцево-судинної системи та загаль­ний стан хворого.

Частота пульсу — це кількість пульсових коливань за 1 хв. У здорової людини вона складає 60—80 за 1 хв і відповідає кіль­кості серцевих скорочень. Частоту серцевих скорочень понад 80 за 1 хв називають тахікардією, а частоту серцевих скорочень мен­шу ніж 60 за 1 хв — брадикардією.

У фізіологічних умовах частота пульсу залежить від багатьох чинників: віку (найбільша частота пульсу в перші роки життя); фізичної роботи, під час якої пульс прискорюється; фізіологічно­го стану (під час сну пульс сповільнюється); статі (у жінок пульс на 5—10 ударів частіший, ніж у чоловіків); психічного стану (від страху, гніву, болю пульс прискорюється). Підвищення темпера­тури тіла на 1 °С прискорює пульс на 8—10 за 1 хв. Особливо тривожним симптомом є зниження температури тіла з тахікар­дією, що наростає.

Наповнення пульсу визначають за кількістю крові, яка утворює пульсову хвилю й залежить від систолічного об'єму сер­ця. У разі доброго наповнення відчуваються під пальцями високі пульсові хвилі, а у разі поганого — малі пульсові хвилі. Частий, ледве відчутний пульс називають ниткоподібним.

Напруженням пульсу називають ступінь опору артерії натиску пальця. Його визначають силою, з якою необхідно при-

тиснути стінку артерії, щоб припинити пульсацію. Напруження залежить від тиску крові в артерії, зумовленому діяльністю сер­ця й тонусом судинної стінки. Так, у разі гіпертонічної хвороби судину здавити важко. Такий пульс називають напруженим, або твердим. Навпаки, у разі різкого зниження артеріального тиску, наприклад при колапсі, навіть легке натискання на артерії при­зводить до того, що пульс зникає. Такий пульс називають м'яким.

У здорової людини серце скорочується ритмічно, з однакови­ми інтервалами між пульсовими хвилями. У разі захворювання серцево-судинної системи часто виникають аритмії.

Найбільш важливими для оцінки стану здоров'я людини є та­кі види аритмій:

1. Екстрасистолічна — між двома черговими скорочення­ми серця виникає додаткова систола (екстрасистола). Пауза, що настає за екстрасистолою, називається компенсаторною паузою і є значно довшою від звичайної. Екстрасистоли можуть бути по­одинокими й груповими. При деяких захворюваннях виникають напади екстрасистолічної тахікардії, які можуть тривати від де­кількох секунд до кількох діб.

2. Миготлива аритмія характеризується відсутністю за­кономірності ритму та наповнення пульсу. Вона характерна для тяжкого ураження міокарда.

Дуже часто в умовах миготливої аритмії розвивається дефіцит пульсу, при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в арте­рії достатню кількість крові. Іноді пульсова хвиля не досягає пе­риферійних артерій і не визначається під час пальпації. У цьому випадку недостатньо порахувати пульс на променевій артерії, а обов'язково треба порахувати кількість серцевих скорочень.

Судини, які найчастіше використовують для пальпації пульсу

Найчастіше пульс визначають на променевій артерії (на долон­ній поверхні передпліччя хворого біля основи великого пальця).

Визначають пульс на сонній артерії, яка розташована на шиї — по передньому краю груднинно-ключично-соскоподібного м'яза, приблизно на його середині.

На скроневій артерії пульс досліджують на рівні брів, відступивши від зовнішнього кута ока на 1 — 1,5 пальця в бік вуха.

Пульсацію стегнової артерії визначають нижче від пах­винної складки, приблизно на її середині.

Пульс на ліктьовій артерії визначають на 1 см медіальні-ше від ямки ліктьового згину.

І КО

Дата добавления: 2015-07-11