Догляд за хворими з гарячкою

Навчальна мета: уміти здійснити догляд за хворим, в якого підвищена температура тіла; здійснити догляд за хворим, в якого висока температура тіла тримається досить довго; здійснити спо­стереження та догляд за хворим, який перебуває в стані марення; здійснити догляд за хворим, в якого настало зниження темпера­тури тіла; надати невідкладну допомогу в разі виникнення колапсу.

Виховна мета: усвідомити значення спостереження за хворим у гарячковому стані. Уміння визначити ступінь тяжкості стану хворого й відповідно підвищити увагу до нього.

Початковий обсяг знань: знати ступені підвищення температу­ри тіла; типи гарячок залежно від коливань температури тіла про­тягом доби; стадії гарячки, їх коротку характеристику.

Оснащення:

1) медичний термометр;

2) температурний листок;

3) тепла вода;

4) рушник;

5) мило туалетне;

6) полотняна серветка;

7) пузир з льодом;

8) грілка з гарячою водою;

9) столовий оцет;

10) 50% розчин анальгіну в ампулах;

11) 1% розчин димедролу в ампулах;

12) 2,5% розчин аміназину в ампулах;

13) 10% розчин кофеїн-бензоату натрію в ампулах;

14) 10% розчин сульфокамфокаїну в ампулах.

За ступенем підвищення температуру тіла поділяють на: а) субфебрильну - 37-38 °С; б) помірну гарячку - 38-39 °С; в) високу гарячку — 39—41 °С; г) надвисоку гарячку — понад 41 °С.

Типи гарячок залежно від коливань температури тіла протя­гом доби

1. Гарячка постійного типу: температура тіла встановлюється на високих цифрах (39—40 °С), добові коливання температури ті­ла невеликі (не більше ніж 1 °С). Спостерігається в разі крупоз­ної пневмонії, черевного тифу.

2. Гарячка послаблювального, ремітуючого, типу: висока тем­пература тіла з коливаннями протягом доби від 1 до 2 °С без зни-

ження ранкової температури до нормального рівня. Характерна для гнійних інфекцій.

3. Гарячка переміжного, інтермітугочого, типу: спостерігаєть­ся короткочасне раптове підвищення температури тіла до 39—40 °С і швидке її зниження до нормального рівня. Повторюється через 1—2—3 доби, характерна для малярії.

4. Гарячка гектичного типу: характеризується дуже великими (до 3—4 °С) коливаннями добової температури тіла з різким зни­женням до норми та навіть нижче. Ці коливання супроводжують­ся значним потовиділенням, виснажувальною слабкістю. Спосте­рігається така гарячка при сепсисі.

5. Хвилеподібна гарячка: тривалі періоди підвищення темпе­ратури змінюються періодами нормальної температури тіла. Ха­рактерна для лімфогранулематозу, бруцельозу.

6. Гарячка зворотного типу: спостерігається раптове підвищен­ня температури тіла до 39—40 °С і вище. Така температура три­мається кілька днів, потім раптово знижується до норми, а через декілька днів знову виникає гарячка з наступним зниженням тем­ператури тіла. Характерна для поворотного тифу.

7. Гарячка неправильного типу: добові коливання температу­ри тіла різнорідні, різної тривалості. Спостерігається при ревма­тизмі, дизентерії, грипі, сепсисі.

Стадії гарячки, їх коротка характеристика. Розрізняють 3 ста­дії гарячки: підвищення температури тіла, збереження температу­ри на високому рівні та зниження температури тіла.

Стадія підвищення температури тіла супроводжується появою ознобу. Тепловіддача при цьому зменшується внаслідок спазму периферійних кровоносних судин, з'являється синюшність шкіри та видимих слизових оболонок, шкіра холодна на дотик, набуває вигляду гусячої. Хворі скаржаться на головний біль, погане само­почуття, ниючий біль у всьому тілі.

У стадії збереження температури на високому рівні посилені тепловіддача та теплопродукування. У цей період шкіра хворо­го червона, гаряча. Хворі скаржаться на відчуття жару, загальну слабкість.

У разі значного підвищення температури тіла у хворого мо­жуть з'явитися марення, галюцинації. Іноді він може перебувати в непритомному стані.

Під час гарячки насамперед порушується обмін речовин: з од­ного боку, посилюється згорання, а з іншого — внаслідок зниже-

ної функції травлення та всмоктування, а також погіршення апе­титу надходження поживних речовин в організм зменшується. Це призводить до того, що починають згорати власні тканини орга­нізму: вуглеводи печінки, жири жирової клітковини. Розкладають­ся білки.

Чим сильніша й триваліша гарячка, тим більше виснаження

організму.

Підвищення температури тіла на 1 °С призводить до збіль­шення обміну речовин приблизно на 11%.

Унаслідок порушення обміну речовин продукти неповного зго­рання отруюють клітини й тканини організму. При цьому виве­дення шкідливих продуктів здійснюється недостатньо інтенсивно внаслідок зниження функції нирок.

Отруєння нервової системи недоокисленими продуктами об­міну та мікробними токсинами проявляється головним болем, безсонням, а іноді й порушенням свідомості.

У разі значного підвищення температури тіла у хворого мо­жуть з'явитися марення, галюцинації.

Унаслідок недостатнього слиновиділення у хворого розвива­ється сухість слизової оболонки ротової порожнини.

Порушення функцій кишок може проявитись як закрепом, так і проносом.

Порушення функцій серцево-судинної системи й дихання ви­ражається в зниженні артеріального тиску, прискоренні пульсу та дихання пропорціонально рівню температури тіла.

Зниження температури тіла може відбуватися літично — по­вільно, поступово або критично — швидко, протягом кількох годин.

У разі літичного зниження температури тіла стан хворого по­ступово поліпшується. Це безпечно для хворого.

Криза може мати сприятливий перебіг, коли зниження темпе­ратури тіла супроводжується рясним потовиділенням, пульс і ди­хання не прискорюються, свідомість не порушується, безсоння змінюється сном.

Перебіг кризи може супроводжуватися погіршенням стану хво­рого. Може виникнути гостра судинна недостатність — колапс. Хворий скаржиться на сильну слабкість, спрагу, відчуття холоду, озноб. Пульс стає дуже частим, погано пальпується, дихання по­верхневе, свідомість затьмарена. Хворий блідне, потім розвива­ється ціаноз, шкіра вкривається холодним липким потом. Якщо не вжити відповідних заходів, то хворий може померти.

Дата добавления: 2015-07-11