Невизначеність правового режиму комунальної власності.

У міжнародній практиці продаж комунального майна обмежений, а найбільш поширений режим щодо такого майна – довгострокова оренда (зокрема, земельних ділянок). В Україні продаж комунального майна складає дохідну частину місцевих бюджетів (стаття 71 Бюджетного кодексу України); легальне проведення земельних торгів унеможливлене через відсутність закону, що регламентує порядок їх проведення.

8. Відсутність стабільності законодавства, що унормовує інвестиційне середовище та інвестиційну привабливість регіональної економіки для реалізації інноваційних проектів. Проте така стабільність є запорукою економічного розвитку регіонів, які у такий спосіб отримують реальне джерело фінансових надходжень. Цей потенціал не використовується на повну потужність, прикладом чому − ситуація зі зниженням довіри інвесторів до технологічних парків України внаслідок втрати податкових, митних та інших пільг після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 р. № 2505-IV.

9. Соціальна сфера вітчизняного місцевого самоврядування (як на локальному, так і регіональному рівнях) не використовує у повній мірі сучасні надбання світової практики у питаннях забезпечення власної економічної спроможності.

Сучасні економічні умови регіонального розвитку у соціальній сфері (зокрема, обмеженість можливостей державної фінансової підтримки медицини, освіти, культури та посилення конкуренції на ринках означених послуг) обумовлюють потребу та можливості диверсифікації джерел фінансування цієї сфери, у тому числі – шляхом підтримки спроможностей місцевої влади до віднайдення «прихованих» резервів.

Прикладом цьому - ситуація з ендавментами – одним із ключових механізмів благодійницької допомоги, який широко використовується у світовій практиці. Проте практика використання потенціалу ендавментів в Україні не поширена, хоча необхідність розвитку цього інституту як можливості, зокрема, навчальних закладів залучати додаткові кошти передбачена політичними орієнтирами розвитку держави[15] і визначена як один з інструментів Стратегії розбудови громадського суспільства[16].

Нині заклади соціальної сфери зазвичай не користуються цим інструментом, зокрема і через те, що механізм його реалізації пов’язаний з участю фінансової (банківської або небанківської) установи. Чинне вітчизняне законодавство під «ендавментом» розуміє суму коштів або цінних паперів, які вносяться благодійником у банк або небанківську фінансову установу, завдяки чому набувач благодійної допомоги отримує право на використання процентів або дивідендів, нарахованих на суму такого ендавменту. При цьому такий набувач не має права витрачати або відчужувати основну суму такого ендавменту без згоди благодійника (п. 170.7.5 Податкового кодексу України).

Дата добавления: 2015-07-11