Поняття, сфера застосування та законодавче регулювання договору поставки.

У нинішніх умовах зростає роль договору поставки як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників - підприємств, громадян - має свободу господарської діяльності та підприємства. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договір-них зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпе-чення потреб організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продо-вольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна - бартер, поста-чання енергії тощо).

договір поставки регулює господарські відносини з постачання продукції і товарів. Договір поставки є найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами. До договору поставки застосовують загальні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин сторін. Іншими словами поставка — це комерційна купівля-продаж або купівля-продаж у господарському обігу.

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами є договір поставки. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами.

Договір поставки є одним із найпоширеніших видів зобов'язань, що вико­ристовуються в підприємницькій діяльності. Укладання цього дого­вору вбачається надзвичайно зручним як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб-підприємців.

Договір поставки спроможний найбільш оптимально регулюва­ти відносини між виробниками товарів і постачальниками сирови­ни, матеріалів або комплектуючих виробів; між виробниками то­варів і оптовими організаціями, які спеціалізуються на реалізації товарів тощо. Такі відносини неодмінно повинні відрізнятися ста­більністю й мати довгостроковий характер, саме тому в їх право­вому регулюванні переважне значення мають не разові правочини щодо передачі партії товарів, а довгострокові договірні зв'язки.

Поставка як форма оплатно-грошової реалізації товару за юридичною сутністю походить із купівлі-продажу, але має свої відмінності.

Саме тому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, однак закон може передбачати особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки (ст. 712 ЦК України).

Для встановлення рис, характерних для договору поставки, проаналізуємо його визначення, що містяться в Цивільному та Господарському кодексах України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, "за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму".

Згідно зі ст. 265 ГК України, "за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму".

Договір поставки є двостороннім (правами та обов'язками наді­лені як постачальник, так і покупець), консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов) і відплатним (постачальник передає товар покупцю за відповідну плату).

У ч. 2 ст. 712 ЦК України наголошується на застосуванні до дого­вору поставки загальних положень про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру від­носин сторін. Це положення має як науково-пізнавальне, так і прак­тичне значення, оскільки в процесі реалізації прав, що випливають з конкретних зобов'язань, а також під час здійснення захисту прав у суді потрібне чітке їх визначення й правильна юридична квалі­фікація.

Разом з тим, договору поставки властиві ознаки, що виокрем­люють його серед інших договорів і дають підстави розглядати його як договір, якому властиве особливе правове регулювання:

1) до обсягу прав і обов'язків сторін входить не тільки продаж товару, що поставляється, а і його доставка;

2) передача товарів продавцем (постачальником) покупцеві по­винна здійснюватися в обумовлений договором строк або строки;

3) предме­том договору поставки, може і не бути на момент укладання договору;

4) між моментом укладання і моментом реального виконання існує великий проміжок часу. Укладення договору з одночасним чи одномоментним виконанням тягне визнання його договором купівлі-продажу;

5) предметом поставки не може бути нерухоме майно;

6) має істотне значення, з якою метою покупець хоче придбати товар у постачальника, тому що за договором поставки по­купцеві передається товар для використання його у підпри­ємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особи­стим, сімейним, домашнім і іншим подібним використанням;

7) система договірних зв'язків при укладанні договору поставки зазвичай є складною. Тому постачальником не завжди висту­пає власник (виробник) майна, що є предметом поставки, ним може бути і посередник, який реалізує покупцеві товар з метою одержання прибутку.

8) спеціальний суб'єктний склад: сторонами договору можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані як такі у встановленому законом порядку, один з яких зобов'язаний поставляти товар, а інший – приймати й оплачувати його;

9) договором поставки опосередкована підприємницька діяльність обох сторін: поставка товару та його придбання здійснюються в межах господарської діяльності не тільки постачальника, а й покупця, для якого закон встановлює вимогу щодо спеціальної мети використання предмета поставки;

10)• постачальник зобов'язаний передавати товар неодноразово, тобто більше ніж один раз.

Відносини поставки регулюються досить великим масивом нормативно-правових актів, що обумовлено неабиякою популярністю цього виду договору в підприємницькій діяльності. Поняття та загальні положення щодо порядку укладання та виконання договору поставки визначено в § 3 гл. 54 ЦК України, § 1 гл. 30 ГК України. Проте вже ч. 2 ст. 264 останнього акцентує увагу на можливості встановлення спеціальними актами особливостей поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливого порядку здійснення поставки продукції для державних потреб.
Поставки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання додатково врегульовані відповідними положеннями, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р. № 888. Поставки продукції для державних потреб, окрім загальних положень з питань поставок, врегульовані П О С Т А Н О В А КМ від 29 лютого 1996 р. N 266 " Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, З А К О Н У К Р А Ї Н И Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, ЗАКОН УКРАЇНИ Про здійснення державних закупівель. у сфері поставок діє міждержавна Угода від 20 березня 1992 року "Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежний Держав". Угода поширюється на відносини між суб'єктами господарювання (назалежно від форм власності) держав-учасниць Співдружності за міждержавними еконо-мічними зв'язками.

Дата добавления: 2015-12-08