Читайте также:
|
Акти Довгого парламенту (відкрився 3 листопада 1640 р.):
- біль про не розпуск існуючого парламенту;
- трьохрічний акт - закон підписаний королем в 1641 р. Згідно з ним перерви між засіданнями парламенту не могли перевищувати трьох років;
- велика ремонстрація – декларація англійського парламенту. Складалася з 204 статей. У В.р. викладалися звинувачення королівської влади та програма дій революційно налаштованих сил англійського суспільства: свобода торгівельно-промислової діяльності; заборона стягувати податки без дозволу парламенту; забезпечення приватної власності на землю та рухоме майно; відповідальність уряду перед парламентом; завершення кальвіністської реформації церкви; боротьба з папізмом та ін. вимоги в інтересах буржуазії та нового дворянства. В.р. відіграла величезну роль в мобілізації революційних сил на початковому етапі англійської буржуазної революції середини ХVІІ ст.
“Знаряддя управління” (1653). - конституційним акт, що декларув запровадження в Англії республіки, хоча фактично запроваджувала диктатуру на чолі з О. Кромвелем.
БРЕДСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ 1660 Р. – документ підписаний у м. Бреда сином англійського короля Карла І, страченого під час Англійської буржуазної революції, Карлом Стюартом. Б.д. підготувала реставрацію Стюартів. Містила положення про недоторканість тих, хто під час революції вів боротьбу проти королівської влади та їх майна; гарантувала свободу віросповідання та передачу всіх спірних питання щодо землі на розгляд парламенту. На цих умовах Карл Стюарт визнавався англійським королем на ім’я Карл ІІ. Встановлювалася конституційна монархія.
Низкою актів парламенту, що затвердили конституційну монархію в Англії:
1) ХАБЕАС КОРПУС АКТ 1679 Р. – правовий документ прийнятий в Англії у 1679 р. Вважається одним із найголовніших документів, що сприяв встановленню в Англії конституційної монархії. Назва походить від латинської фрази в тексті наказу судді: ”Habeas corpus ad subjiciendum” (“Ти повинен доправити (до суду) особу ув’язненого”). Кримінально-процесуальні норми означені в даному документі складають основу кримінального судочинства багатьох сучасних держав. Закон обмежив всевладдя короля та зловживання чиновників у сфері кримінального права та судочинства, проголосив панування принципу недоторканості особи, принципу презумпції невинності, законності, оперативного правосуддя за місцем скоєння злочину та з дотриманням судової процедури. Акт визначав правила арешту та притягнення звинувачуваного до суду, надавав суду право контролю за законністю затримання та арешту громадян. Попри велике значення Х.К.А., його дія як джерела юридичної практики обмежувалася низкою положень: дію акту міг припинити парламент, він не розповсюджувався на цивільні справи, розмір застави для звільнення звинувачуваного був занадто високий для громадян і далеко не кожний міг його внести.
2) БІЛЛЬ ПРО ПРАВА 1689 Р. – одна з складових Біблії Англійської конституції. Прийнятий внаслідок “славної революції” 1688 р. Юридично закріпив перемогу противників абсолютизму й верховенство парламенту в системі державних органів, сприяв розвитку конституційної монархії. Білль скасував право короля призупиняти дію законів без згоди парламенту, робити з них вилучення, вводити та збирати податки, утримувати постійне військо в мирний час. Армія ставала найманою, її чисельність встановлювалася парламентом, а витрати на утримання війська визначалися палатою общин. Проголошувалися свобода виборів до парламенту, його регулярне скликання, свобода слова, міркувань та актів у парламенті. Будь-які обмеження могли бути запроваджені самим парламентом але не іншим органом. Заборонялися надмірні податки та штрафи, жорстокі та незвичні покарання, конфіскація майна особи до її засудження. Визначався порядок формування суду присяжних. Справи щодо державної зради повинні були розбиратися тільки судом присяжних. Білль послугував зразком для Білля про права штату Віргінія 1776 р., перших 10 поправок до Конституції США (див. Білль про права 1789 – 1791 рр.).
3) АКТ ПРО ПЕРСТОЛОНАСТУПНИЦТВО 1701 Р. – один з основних законів неписаної конституції Англії. Визначав порядок престолонаступництва у Великій Британії. А.п.п. також закріплював обмеження королівської влади на користь парламенту. Встановлювався принцип контрасигнатури, згідно з яким акти видані королем вважалися дійсними тільки в тому випадку, якщо вони були підписані відповідним міністром. А.п.п. закріплював принцип незмінності судій (мали право працювати не за бажанням короля, а доти, доки “поводять себе добре”). Звільнити суддю з посади міг тільки парламент. Тобто відбулося відокремлення судової влади від виконавчої. Король не мав права без згоди парламенту виїздити за межі Великої Британії. Йому заборонялося підтримувати зв’язки з Папою Римським. Король втрачав право помилування своїх міністрів, засуджених парламентом у порядку імпічменту. Особа, що народилася за межами країни не мала право займати відповідальні посади в державному апараті, Таємній раді, бути депутатом парламенту.
58. Становлення конституційної монархії в Англії. “Habeas corpus act” 1679 р.
Король Яков ІІ проводив політику спрямовану на відновлення абсолютизму, що не задовольняло буржуазію, джентрі, феодальну верхівку та англіканську церкву. Протистояння корони та парламенту призвело у 1688 р. до державного перевороту. Парламент оголосив, що король Яків ІІ порушив політичний договір з нацією. Якова було усунуто. Королем було оголошено Нідерландського принца Вільгельма Оранського, який був змушений прийняти вимоги щодо обмеження влади монарха. С.р. була важливим кроком до встановлення в Англії конституційної монархії.
Затвердження конституційної монархії в Англії було закріплено низкою актів парламенту: ХАБЕАС КОРПУС АКТ 1679 p., БІЛЛЬ ПРО ПРАВА 1689 Р., АКТ ПРО ПЕРСТОЛОНАСТУПНИЦТВО 1701 Р.
ХАБЕАС КОРПУС АКТ 1679 p. вважається одним із найголовніших документів, що сприяв установленню в Англії конституційної монархії. Назва походить від латинської фрази в тексті наказу судді: "Habeas corpus ad subjiciendum" ("Ти повинен доставити (до суду) особу ув'язненого"). Кримінально-процесуальні норми, означені в цьому документі, складають основу кримінального судочинства багатьох сучасних держав. Закон обмежив всевладдя короля та зловживання чиновників у сфері кримінального права та судочинства, проголосив панування принципу недоторканності особи, принципу презумпції невинуватості, законності, оперативного правосуддя за місцем скоєння злочину та з дотриманням судової процедури. Акт визначав правила арешту та притягнення звинувачуваного до суду, надавав суду право контролю за законністю затримання та арешту громадян. Попри велике значення Х.К.А., його дія як джерела юридичної практики обмежувалася низкою положень: дію акта міг припинити парламент, він не розповсюджувався на цивільні справи, розмір застави для звільнення звинувачуваного був занадто високий для громадян і далеко не кожний міг його внести.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 551 | Нарушение авторских прав