Контроль – (франц. Controle) це нагляд, спостереження і перевірка успішності учнів.

Лекція № 8. Контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів.

План

1. Поняття контролю навчальних досягнень учнів, його завдання, функції та види.

2. Основні принципи, що регулюють контроль навчальних досягнень учнів.

3. Оцінювання навчальних досягнень учнів. Загальні критерії оцінювання. Поняття компетенції.

4. 12-ти бальна система оцінювання. Рівні навчальних досягнень учнів (початковий, середній, достатній, високий).

5. Методи педагогічного діагностування та оцінювання навчальних досягнень учнів.

6. Моніторинг якості знань, умінь, навичок учнів початкової школи. (самостійно)

1.

Контроль – важливий структурний компонент навчального процесу, який взаємопов’язаний з його цілями, змістом і методами. Від результатів контролю значною мірою залежать постановка цілей і завдань навчання, вибір і послідовність застосування його методів. Завдяки контролю реалізується зворотній зв’язок, що дозволяє оперативно регулювати і корегувати процес навчання, ставити конкретизовані завдання на наступний урок.

В дидактичній літературі використовують поняття контроль, перевірка, оцінювання, оцінка, облік, які вживаються у різних значеннях, і як синоніми. Їх не можна ототожнювати.

Контроль – (франц. Controle) це нагляд, спостереження і перевірка успішності учнів.

Контроль вирішує такі завдання:

- виявити прогалини у знаннях дітей;

- виявити помилкові уявлення;

- перевірити повному знань;

- перевірити уміння та привчити учнів до самоконтролю;

- вивчити динаміку успішності;

- стимулювати учнів до навчання;

- визначити продуктивність використаних методів, засобів та форм навчання.

Контроль виконує ряд функцій:

- Освітня функція забезпечує систематизацію знань учнів, коригування результатів їх навчальної діяльності.

- Виховна функція контролю полягає у формуванні моральних якостей учнів, вихованні адекватної самооцінки, дисциплінованості, самостійності, почуття відповідальності.

- Розвивальна функція контролю забезпечує формування самостійності і критичності мислення учня, розвиток пізнавальних процесів.

- Стимулююча функція контролю полягає у спонуканні учнів до систематичної праці, одержання кращих результатів у навчанні, подолання прогалин у знаннях.

- Управлінська функція контролю передбачає коригування роботи учнів і власної діяльності вчителя, удосконалення організації навчання.

Види контролю навчальних досягнень учнів:

1) Попередній (пропедевтичний), коли оцінюється здатність учнів актуалізува­ти базові знання перед вивченням нового матеріалу, ро­зуміння внутріпредметних і міжпредметних зв'язків.

2) Поточний – здійснюється у ході навчання, у ході уроку, для з'ясування наскільки учні свідомо сприймають навчальний матеріал, правильно формують ЗУН.

3) Тематичний – здійснюється після вивчення учня­ми розділу програми. Його завдання — оцінювання й корекція засвоєння певної системи знань, умінь і навичок. Для ефек­тивності проведення такої атестації доцільно, щоб учні зна­ли проміжні результати власного учіння, знали, який теоре­тичний матеріал вони мають опанувати, якими практич­ними уміннями та навичками оволодіти.

4) Підсумковий –здійснюється наприкінці семестру за результатами тематичного оцінювання.

5) Заключний – здійснюється наприкінці навчально­го року за результатами семестрового оцінювання та резуль­татами перевідних і випускних екзаменів.

2.

Контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів регулюється ря­дом принципів:

- Об'єктивність передбачає використання для оцінювання результатів освітньої діяльності науково обґрунтованих діаг­ностичних завдань (тестів) та адекватних їм критеріїв оці­нювання знань учнів, які позбавляють можливість прояву

суб'єктивізму.

- Систематичність полягає в необхідності здійснювати пе­дагогічний аналіз та оцінювання в межах повного дидактич­ного циклу — від первинного сприймання до практичного застосування знань з кожної навчальної теми.

- Гласність оцінювання полягає в залученні до нього учнів з метою вироблення у них уміння дотримуватися єдиних ви­мог та критеріїв оцінювання знань і вмінь, формуванні в них досвіду самооцінювання, інформуванні класу про відповідність оцінки встановленим критеріям оцінювання резуль­татів навчальної діяльності учнів.

- Диференційованість та індивідуальний підхід вимагають по-різному (з урахуванням максимальних можливостей кожного учня) підходити до вибору контрольних завдань за їх складністю, пам'ятаючи, що оцінка має велике виховне значення, виконує стимулюючу функцію. При цьому не­обхідно враховувати індивідуальні особливості учнів: їхній характер, здібності, інтереси, особливості мислення й мови, пам'яті, уваги, уяви, емоцій тощо.

3.

Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» (1999) перед­бачає реалізацію принципів гуманізації та демократизації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетенцій.

Компетенція — це загальна здатність, що базується на набутих вже знаннях, досвіді, цінностях, здібностях. Отже, поняття компетенції не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

До основних груп компетенцій відносяться такі:

• соціальні — пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, в суспільному житті, в регулюванні конфліктів мирним шляхом, у функціонуванні й розвитку демократичних інститутів суспільства;

• полікультурні — стосуються розуміння несхожості лю­дей, взаємоповаги до їх мови, релігії, культури тощо;

• комунікативні — передбачають опанування важливим у роботі й суспільному житті усним і писемним спіл­куванням, а також оволодіння кількома мовами;

• інформаційні — зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві й передбачають оволодіння ін­формаційними технологіями, уміннями здобувати, критично осмислювати й використовувати різно­манітну інформацію;

• саморозвитку та самоосвіти — пов'язані з потребою й готовністю постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті;

• продуктивної, творчої діяльності — реалізуються у праг­ненні й здатності до раціональної діяльності.

Компетенції є інтегрованим результатом навчальної діяль­ності учнів і формуються передусім на основі опанування змістом загальної середньої освіти. Рівень такого опанування можна виявити за допомогою оцінювання.

Оцінка – кількісний показник якості результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Оцінка передбачає співставлення того, що учні засвоюють, з тим, що вони повинні засвоїти відповідно до вимог навчальної програми. Основними компонентами оцінки є встановлення фактичного рівня знань, співвідношення виявлених знань з еталонними, оформлення результату навчальної діяльності учнів у вигляді оцінки-балу. Отже, оцінка – це не тільки результат перевірки знань учнів (виставлення балу), але й процес виявлення цього результату. Вона може бути виражена у формі: якісної словесної характеристики (“правильно”, “неправильно”, “погано”, “добре”, “досконало” та ін.), числового балу (12-бальна система). Оцінка опосередковано характеризує розвиток учня, його здібності, ставлення до навчання. Оцінка є важливим засобом стимулювання учнів до навчання тоді, коли вона сприймається як нагорода за наполегливу та сумлінну працю. Оцінка може впливати на учнів і негативно. Це має місце тоді, коли вона неправильно вмотивована, супроводжується образливими зауваженнями, байдужістю вчителя до учня, до результатів його роботи.

Єдині вимоги до оцінювання знань, умінь та навичок формулюються у вигляді критеріїв і норм. Критерій – міра оцінки, показник, на основі якого визначається рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Відповідно до критеріїв визначають норми оцінок. Норма – конкретна вимога, яка регулює виставлення оцінки - балу з навчального предмета за усну відповідь чи письмову роботу.

При визначенні навчальних досягнень учнів необхідно враховувати такі критерії:

• характеристики відповіді учня: елементарна, фрагмен­тарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтова­на, творча;

• якість знань: правильність, повнота, осмисленість, гли­бина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

• ступінь сформованості загальнонавчальних та пред­метних умінь і навичок;

• рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

• ступінь самостійності учнів в навчальній діяльності;

• досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв'язувати проблеми);

• самостійність оцінних суджень.

4.

З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня нав­чальних досягнень учнів уведена 12-бальна шкала, яка по­будована за принципом урахування особистих досягнень учня.

З означених вище критеріїв виведено чотири рівні навчальних досягнень учнів:

I. Початковий. Відповідь учня при відтворенні навчаль­ного матеріалу елементарна, фрагментарна, зумовлюється нечіткими, розрізненими уявленнями про предмет вивчен­ня; уміння не сформовані, рівень самостійності навчальної діяльності низький.

II. Середній. Знання неповні, поверхові. Учень відтворює основний навчальний матеріал, але недостатньо осмислено, не вміє самостійно аналізувати, робити висновки. Здатний розв'язувати завдання за зразком. Володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

III. Достатній. Характеризується знаннями істотних ознак понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними. Учень самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, во­лодіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти до­ пущені помилки. Його відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, проте без елементів власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.

IV. Високий. Характеризується глибокими, міцними, уза­гальненими, системними знаннями учня з предмета, вміння­ми застосовувати знання творчо. Його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, ви­являти й відстоювати особисту позицію.

Визначеним рівням відповідають розроблені критерії оці­нювання рівня навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою (табл. 1).

Таблиця 1.

Рівень навчальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання
1. Початковий		Може розрізняти об'єкт вивчення й відтворити деякі його елементи.
	Фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення, виявляє здатність елементарно викласти думку.
	Відтворює менше половини навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання.
2. Середній		Знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворити його відповідно до тексту підручника або пояснення вчителя, повторити за зразком певну операцію, дію.
	Розуміє основний навчальний матеріал, здатний дати визначення понять, сформулювати правило, але при цьому допускає помилки. Відповідь його неповна, необґрунтована. Він не вміє самостійно аналізувати, узагальнювати, робити висновки. Вміє виконувати завдання за зразком. Потребує безпосередньої допомоги вчителя.
	Виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. 3 допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки. Вміє застосовувати знання при розв'язуванні завдань за зразком.
3. Достатній		Правильно, логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії іфакти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок. Застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії.
	Знання учня є достатньо повними, він вільно застосовує вивчений матеріал в стандартних ситуаціях, вміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежності між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями.
	Вільно володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє узагальнювати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації.
4. Високий		Володіє глибокими і міцними знаннями, здатний використовувати їх у нестан­дартних ситуаціях. Самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності, критично оцінює окремі нові факти, явища, ідеї.
	Володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, уміє знаходити джерело інформації та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми. Визначає програму особистої пізнавальної діяльності; самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляє особисту позицію щодо них..
	Має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі здібності у навчальній діяльності, вміє ставити і розв'язувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію, виявляє власне ставлення до неї, переконливо аргументує особисту життєву позицію, узгоджуючи її із загальними цінностями, розвиває свої обдарування і нахили.

5.

Методи педагогічного діагностування — це способи пе­ревірки й оцінювання навчальних досягнень учнів, які доз­воляють здійснювати зворотний зв'язок у процесі навчання ³ метою отримання даних про успішність навчання, ефек­тивність навчального процесу. З їхньою допомогою отриму­ють систематичну, повну, оперативну й об'єктивну інфор­мацію про навчальний процес та його результативність.

У сучасній дидактиці виділяються такі групи методів пе­ревірки: усної перевірки, письмової перевірки, практичної перевірки.

Методи усної перевірки результатів навчання — бесіда, розповідь, пояснення (роз'яснення), читання тексту, гео­графічних, історичних карт, схем та ін. Активними форма­ми перевірки знань є залік і усний екзамен.

Методи письмової перевірки результатів навчання — цс контрольні роботи (завдання), твір, диктант, реферат, тесту­вання тощо. Вони дають можливість перевірити не лише те­оретичні знання, а й уміння їх застосовувати, ступінь ово­лодіння письмовою мовою.

Методи практичної перевірки — це проведення лабора­торного досліду, створення виробів, моделей тощо.

Методи усної і письмової перевірки навчальних досяг­нень учнів передбачають широке застосування дидактично­го тестування.

Дидактичний тест — це набір стандартизованих завдань, за допомогою яких визначається ступінь засвоєння навчального ма­теріалу учнями.

Тести розрізняють закритого, відкритого та змішаного типів.

За допомогою тестів підвищується рівень об'єктивності перевірки й оцінки знань учнів.

Дата добавления: 2015-12-07