Читайте также:
|
Розрахунок починаємо з корегування періодичності технічних дій на автомобіль.
2.1.1. Визначаємо зкориговану періодичність ТО-1:
L ¢ =L1H × k1 × k3;
де L1H = 4000 – нормативна періодичність пробігу до ТО-1, км;
L ¢ = 2592 км
k1 = 0,8 – коефіцієнт коригування нормативу періодичності залежно від умов експлуатації
k3 = k3× k3= 0,81
- коефіцієнт коригування нормативу періодичносі залежно від природнокліматичних умов.
2.1.2. Визначаємо показник кратності пробігу до ТО-1 до середньодобового пробігу:
= 2592/240=10,8
Приймаємо n1 =11 (закругляти до цілого числа).
2.1.3. Уточнюємо періодичність ТО-1:
L1=lсд ×n1 =240 х 11 = 2640
2.1.4. Коригуємо періодичність пробігу до ТО-2:
L2 =L2H × k1 × k3 =16000 х0.8 х 0.81=10368
Де L2H = 16000 км
2.1.5. Визначаємо показник кратності пробігу до ТО-2 до пробігу ТО-1:
=10368 / 2640= 3.92
Приймаємо n2 = 4 (закругляти до цілого числа).
2.1.6. Уточнюємо періодичність пробігу до ТО-2:
L2=L1 × n2 = 2640 х 4 =10560
2.1.7. Коригуємо пробіг за цикл нових автомобілів, які не пройшли КР:
L ¢ цн=Lкрн × k1 × k2 × k3 = 300000 х 0.8 х1,00 х 0,81=194400
Де Lкрн – нормативний пробіг автомобіля до КР, км;
Lкрн =300000
k2 – коефіцієнткорегування нормативу залежно від модифікації рухомого складу та організації його роботи
k2 =1,00
2.1.8Визначаємо пробіг до КР автомобілів, які раніше пройшли КР: 
194400 х 80 / 100 =1555200
де b =80 – відсоток пробігу автомобілів, які раніше пройшли КР.
2.1.9. Визначаємо середній скорегований пробіг автомобілів у підприємстві за цикл:
194400 х99+1555200 х121 /99+121=942840
де А¢ пр – кількість нових автомобілів з пробігом до капітального ремонту;
А¢¢ пр - кількість автомобіцлів з пробігом після капітального ремонту.
А¢пр=Апр · 45٪=220 х 45=99
Апр′′=Апр-Апр′= 220-99=121
2.1.10. Визначаємо показник кратності пробігу за цикл до ТО-2:
942840 / 10560= 89,2 км
Приймаємо nk = 89 (закруглити до цілого числа).
2.1.11. Уточнюємо пробіг автомобілів за цикл:
Lц=L2× nk.= 10560 х 89=939840
км
4.1.12. Коригуємо максимально-допустимий простій автомобіля в ТО і ПР на 1000 км пробігу:
dтор=dторн×k¢4ср=0,43
де dторн – нормативний простій автомобіля, ТО і ПР на 1000 км пробігу, дн/1000 км;
dторн= дн/1000 км;
k¢4ср – коефіцієнт корегування тривалості простою на ТО і ремонт залежно від пробігу з початку експлуатації автомобілів.
Коефіцієнт k¢4ср визначаємо за формулою:
де k4H – середній коефіцієнт обліку автомобілів, які не пройшли КР;
k4k – коефіцієнт обліку пробігу автомобілів, які пройшли КР.
2.1.13. Визначаємо плановий простій автомобіля в даному КР:
Д кр =0
2.1.14. Визначаємо простій автомобіля в ТО і ПР за цикл:
939840/1000 х 0,43+0=404 дн.
2.1.15. Визначаємо кількість днів експлуатації автомобіля за цикл:
939840/240=3916
2.1.16. Визначаємо коефіцієнт технічної готовності авто-підприємства:
3916/ 3916+ 404 =405 (до трьох цифр після коми);
2.1.17. Визначаємо коефіцієнт використання автомобілів на підприємстві:
253/365 х405х0,96=269.4
Де Дра – коефіцієнт врахування зниженя використання технічно-справних автомобілів у робочі дні автопідприємства з експлуатаційних причин.
кв = 0,96
2.1.18. Визначаємо пробіг автомобілів підприємства за рік:
365 х 220 х 240 х 269 =5184168000 км
Розрахунок кількості технічних дій на автомобілі на підприємстві за рік.
2.2.19. Визначаємо кількість капітальних ремонтів і списань за рік:
Nкрс=Апр×ккрс = 220 х0,1 =22, од; (заокруглити до цілого числа).
Де ккрс – коефіцієнт планування необхідності КР.
ккрс =0.1
2.1.20. Визначаємо кількість сезонних обслуговувань за рік:
Nco=2×Aпр =2 х 220= 440
2.1.21. Визначаємо кількість ТО-2 за рік:
5184168000 /10560 –22 =491
2.1.22. Визначаємо кількість ТО-1 за рік:
5184168000 /2640—(491+22)=1963
2.1.23. Контрольно діагностичні роботи – невідємна складова частина ТО, тому немає рації робити аналогічні розрахунки виробничої програми за видами діагностики Д-1 і Д-2. Кількість Д-1 і Д-2 дорівнює програмі ТО-1 і ТО-2 відповідно
2.1.24. Визначаємо кількість ЩО за рік:
5184168000 х 0.6 / 240=12960420
де кщо – коефіцієнт виконання частоти ЩО;
кщо=0.6
2.1.25. Визначаємо кількість СО, які необхідно сумістити з ТО-2:
491х2 /12=81.8
де іп=2 – число місяців виконання СО за рік;
ir=12 – кількість календарних місяців за рік.
2.1.26. Визначаємо кількість СО, які необхідно сумістити з ТО-1:
440-81.8=358.2
Визначаємо добову виробничу програму.
2.1.27. Визначаємо кількість ТО-2 за зміну:
=491/253=1.94
де DP2 – дні роботи зони ТО-2 за рік, дн.
Дні роботи зони обслуговування за рік можна взяти у межах 251-365 залежно від кількості вихідних і святкових днів у році.
2.1.28. Визначаємо кількість ТО-1 за зміну:
=1963/253=7.75
2.1.29. Визначаємо кількість ЩО за зміну:
=12960420 / 253=51226.95
2.2 Розрахунок виробничої програми в трудових показниках.
Для розрахунку загальної трудомісткості спочатку визначаємо зкориговану питому трудомісткість для кожного виду обслуговування.
2.2.1. Коригуємо питому трудомісткість ЩО:
0.75 х 1 х 1.15 х 0.5=0.43125
де 
- нормативна трудомісткість ЩО, люд. год.
=0.75
- коефіцієнт коригування нормативу трудомісткості залежно від модифікації рухомого складу та організації його роботи.
= 1
- коефіцієнт коригування нормативу трудомісткості ТО і ПР залежно від кількості обслуговуваних і ремонтованих автомобілів на АТП та кількості технологічно сумісних груп рухомого складу.
=1.15
=0,5 – коефіцієнт, який враховує механізацію робіт.
2.2.2. Коригуємо питому трудомісткість ТО-1:
3.4 х 1 х 1.15=3.91
де 
- нормативна трудомісткість ТО-1, люд. год.
=3.4
2.2.3. Коригуємо питому трудомісткість ТО-2:
13.8 х 1 х 1.15=15.87
де 
- - нормативна трудомісткість ТО-2, люд. год.
=13.8
2.2.4. Визначаємо питому трудомісткість СО:
=0.2 х 15.87=3.174
Коригуємо питому трудомісткість ПР:
= 6.0 х 0.8 х1 х 0.81 х 1 х 1.15=4.4712 люд. год./1000 км.
Де 
- нормативна трудомісткість ПР, люд. год./1000 км.
= 6.0
- коефіцієнт коригування нормативу трудомісткості залежно від умов експлуатації.
- коефіцієнт коригування нормативу трудомісткості залежно від природокліматичних умов.
- коефіцієнт коригування нормативу трудомісткості залежно від пробігу автомобілів з початку експлуатації.
Коефіцієнт визначаємо за формулою:
1
- коефіцієнт визначення трудомісткості
для автомобі
2.2.5 Визначаємо питому трудомісткість Д-1:
tд-1 = t1 ∙ В4
де t1 – розрахована трудомісткість одного ТО-1, люд. год. (пункт 2.5.2)
В4 – доля трудомісткості діагностичних робіт при ТО-1, %, (Напольський, ст. 43 табл. 2.9.)
2.5.5. Визначаємо питому трудомісткість Д-2:
tд-2 = t2 ∙ В5 =
де t2 – розрахована трудомісткість одного ТО-1, люд. год. (пункт 2.5.2)
В5 – доля трудомісткості діагностичних робіт при ТО-1, %, (Напольський, ст. 43 табл. 2.9.)
2.2.6Визначаємо річну трудомісткість ЩО:
2.2.7Визначаємо річну трудомісткість ТО-1:
2.2.7. Визначаємо річну трудомісткість ТО-2:
2.2.8. Визначаємо річну трудомісткість СО:
2.2.10. Визначаємо річну трудомісткість поточного ремонту:
2.2.11. Визначаємо загальну трудомісткість Д-1:
Тд-1 = tд-1 ∙ (1,1N1 + N2) =
де tд-1 – трудомісткість одного діагностування Д-1, люд.-год.
tд-1 = [п.2.5.6];
1.1 – показник, який враховує виконання Д-1 за вимогами ВТК, (10%) [Напольський Г.М.с.38];
N1 – кількість обслуговувань ТО-1 за рік, од. [п.2.4.22]
N2 – кількість обслуговувань ТО-2 за рік, од. [п.2.4.21]
2.2.12. Визначаємо загальну трудомісткість Д-2;
Тд-2 = t2 ∙ 1,2 ∙ N2 =
де tд-2 – трудомісткість одного діагностування Д-2, люд.-год.
tд-2 = [п.2.5.7];
1.2 – показник, який враховує виконання Д-2 за вимогами ВТК, (20%) [Напольський Г.М.с.38];
N2 – кількість обслуговувань ТО-2 за рік, од. [п.2.4.21]
2.2.13. Визначаємо загальну трудомісткість профілактичних робіт:
2.2.14. Визначаємо виробничу трудомісткість:
2.2.15. Визначаємо трудомісткість допоміжних робіт, які складаються з робіт на самообслуговування Тсам підприємства (поточний догляд за будівлями і спорудами, ремонт устаткування та інвентаря) і робіт загально виробничого характеру Тзаг (щоденне забезпечення виробництва автомобілями, запасними частинами, теплом).
де 
- коефіцієнт допоміжних робіт (якщо в АТП до 200 автомобілів, то b=0,3; від 200 до 400 – b=0,25; понад 400 автомобілів – b=0,20.
2.2.16. Визначаємо трудомісткість робіт на самообслуговування підприємства:
де 0,4-0,5 – коефіцієнт самообслуговування підприємства.
2.2.17. Визначаємо трудомісткість загальновиробничого характеру:
де 0,5-0,6 – коефіцієнт загально-виробничого характеру.
2.2.18. Визначаємо сумарну трудомісткість робіт, що виконується на підприємстві.
Виробничі роботи виконуються на робочих постах біля автомобіля і в цехах, де обслуговують і відновлюють деталі і вузли, зняті з автомобіля. Відповідно до цього загальну трудомісткість виробничих робіт поділяють на трудомісткість постових 
і цехових 
робіт.
2.2.19. Визначаємо виробничу трудомісткість постових робіт:
де С2, Спр – для постових робіт, що виконуються відповідно при ТО-2 і ПР (середні значення С2=0,8-0,9; Спр=0,4-0,55).
2.2.20. Визначаємо трудомісткість цехових робібт:
2.2.21. Визначаємо трудомісткість виробничих робібт:
2.2.22. Визначаємо річну трудомісткість дільниці:
де в – доля робіт від виробничої цехової трудомісткості;
2.2.23. На дільницях систем живлення, електротехнічної, акумуляторної і шиномонтажної, можливе часткове виконання ТО-2, тому для даних дільниць трудомісткість визначаємо за формулою:
де в1=0,1 – доля цехових робіт від трудомісткості ТО-2.
в2 - доля профілактичних робіт від трудомісткості ТО-2 даної дільниці.
2.3 Розрахунок річних фондів часу.
2.3.1. Визначаємо дійсний фонд часу урочого:
- коефіцієнт, який враховує втрати робочого часу за рік по поважних причинах (хвороба, виконання державних обов’язків і інше);
- кількість робочих днів протягом року;
- тривалість робочого дня, год.; = 8 год. – для нормальних умов праці, а для шкідливих умов праці тривалість робочого дня – 7,2 год., для тяжких – 7,7 год.
- кількість передсвяткових днів, протягом року;
= 1 год. – скорочення зміни у передсвятковий день;
- кількість робочих годин чергової відпустки.
Тривалість основної відпустки встановлена 18 робочих днів для нормальних умов праці;
21 для шкідливих умов праці;
23 для важких умов праці;
2.3.2. Визначаємо номінальний річний фонд робочого місця при однозмінній роботі за формулою:
=
- кількість святкових днів за рік;
- втрати робочого часу в святковий день.
2.4.Розрахунок кількості робітників на дільниці, їх розподіл.
До виробничих робітників належать робітники різних зон і відділень, які безпосередньо виконують роботи з ТО і ремонту рухомого складу. При розрахунку відрізняють технологічно необхідну (явочну) і штатну (списочну) кількість робітників.
2.4.1. Визначаємо технологічно необхідну (явочну) кількість робітників:
де 
= 1,05¸1,2 - коефіцієнт перевиконання норм виробітку за рахунок впровадження
прогресивної організації праці та механізації робіт протягом року;
- річна трудомісткість підрозділу, що проектуємо, люд. год.
2.4.2. Визначаємо штатну кількість робітників:
2.4.3. Розподіл робітників:
В залежності від типу дільниці, розподіл робітників може проводитись за вузлами, агрегатами, системами або видами робіт. Для цього потрібно вибрати (знати) долю, або відсоток, який припадає на даний вузол, агрегат, систему чи вид робіт. Вони вибираються з довідкової літератури (ГНТП АТП, СТО-01-91). При кількості робітників менше двох їх роподіл на дільниці не проводиться.
2.5. Вибір технологічного обладнання і оснащення.
При виборі технологічного обладнання необхідно користуватись табелем технологічного обладнання АТП, каталогами, прейскурантами, довідками, типовими проектами робочих місць і дільниць. Вибране обладнання представляють в трьох таблицях. Як наприклад, розглянемо вибір обладнання для шиномонтажної дільниці.
2.5.1. Технологічне обладнання:
| Назва | Кіл | Тип або моделі | Габаритні розміри в Плані, мм | Площа | |
| Од. | загальна | ||||
2.5.2. Організаційне оснащення.
| Назва | Кіл | Тип або моделі | Габаритні розміри в Плані, мм | Площа | |
| Од. | загальна | ||||
2.5.3. Технологічне оснащення:
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 273 | Нарушение авторских прав