|
Читайте также: |
Морський і річковий транспорт має велике значення у вирішенні питань перевезення пасажирів і вантажів.
Під прапорами більш як 130 країн світу виходять у Світовий океан понад 55 тис. великотоннажних і 200 млн. дрібних суден (туристські і прогулянкові катери, вітрильні яхти). Близько 4/5 транспортних перевезень на земній кулі здійснюється Світовим океаном.
Щодоби в морях і океанах знаходиться 25 тис. суден, екіпажі яких нараховують близько 1 млн. чоловік. При такій величезній кількості суден, незважаючи на досконалість їхньої конструкції й оснащення новітніми засобами судноводіння, неможливо повністю уникнути аварій і катастроф.
За даними відомого лондонського класифікаційного товариства — «Реєстру судноплавства Ллойда» — щорічно гине 350-400 суден загальним тоннажем 600-800 тис. брутто-тонн, тобто щодня гине одне судно. Протягом року на 7-8 тис. суден стаються серйозні аварії, що не призводять до катастрофічних наслідків.
Існує така класифікація аварій і катастроф на водному транспорті:
· аварія корабля — загибель судна або його повна конструктивна руйнація;
· аварія — ушкодження судна або його перебування на мілині не менше 40 год. (пасажирського — 12 год.);
· аварійна подія.
До катастроф, у широкому розумінні цього слова, належать всі аварії корабля й аварії, що спричинили людські жертви.
Протягом останніх 20 років через збільшення танкерного флоту різко зросла кількість аварій і катастроф на нафтоналивних суднах. Особливо небезпечними є зіткнення танкерних суден, через що виникають вибухи, гігантські пожежі, розливи величезної кількості нафти й нафтопродуктів.
Більшість значних аварій і катастроф на суднах відбувається не під впливом сил стихії (урагани, шторми, тумани, льоди), а з вини людей. Їхні помилки можна поділити на дві групи: допущені під час проектування й будівництва судна і ті, що виникли в процесі його експлуатації. У переважній більшості випадків причинами катастроф і значних аварій є помилки, що належать до другої групи. Вони призводять до зіткнення і перекидання суден, вибухів і пожеж на борту, потрапляння на мілину, зіткнень з айсбергами і крижаним покривом або іншими морськими перешкодами.
До важких катастроф може призвести порушення правил перевезення на суднах небезпечних вантажів.
Питання надання допомоги і порятунку на морі регламентовані міжнародними конвенціями, згідно з якими державам слід надавати допомогу тим, хто зазнає лиха на морі. Головним принципом надання допомоги і порятунку на морі є принцип порятунку без дискримінації. Відповідно до ст. 11 Міжнародної конвенції 1910 р. і Кодексу торгового мореплавства, кожний капітан зобов'язаний, якщо немає серйозної небезпеки для його судна, екіпажу і пасажирів, надавати допомогу будь-якій особі в морі, навіть ворогу, коли його життю загрожує небезпека. Невиконання цього обов'язку тягне за собою покарання винного відповідно до закону його держави. Вимоги міжнародних конвенцій та інших актів щодо надання допомоги і порятунку людей цілком поширюються й на військові кораблі і судна.
Внаслідок морських катастроф у світі щороку гине близько 200 тис. осіб, із них майже 25 % безпосередньо у воді після аварії судна, а 25 % - на рятувальних засобах до підходу рятувальних суден, причому за умов, які не є дійсно смертельними. Інші гинуть разом із суднами і кораблями. Причинами загибелі людей, що залишилися на воді і різних рятувальних засобах, є переохолодження, невміння плавати, нервово-психічний стрес тощо.
Відомі дослідники (французький лікар Ален Бомбар, болгарин Папазови) своїм прикладом довели, що люди, які опинилися після катастрофи на рятувальних засобах, можуть залишатися живими протягом тривалого часу навіть за відсутності прісної води та їжі, одержуючи їх із морепродуктів океану. І тільки неправильна поведінка, паніка, стрес деморалізують людину, вона перестає боротися за своє життя.
Катастрофи можуть статися в порту (на пристані) або під час пересування суден річкою, акваторією моря (озера). Можливими є вибухи, пожежі, витік хімічних речовин, зіткнення одного судна з іншим або з якимось перешкодами (наприклад, із опорами мостів), потрапляння судна на мілину або його швидке затоплення. Складна обстановка може виникнути при короткочасній аварійній ситуації, особливо у відкритому морі.
Найважчими наслідками під час аварій і катастроф на водному транспорті є:
— вибухи небезпечних вантажів, які призводять до загибелі пасажирів і екіпажів суден, працівників портів, пристаней, спричиняють руйнації і затоплення суден, ушкодження і руйнації елементів портового господарства;
— пожежі на вантажних, пасажирських, промислових і, особливо, нафтоналивних суднах, які спричиняють аналогічні наслідки;
— розливи нафтопродуктів, утворення значних «нафтових плям» в акваторії й на узбережжі, знищення пляжів, завдання екологічного збитку навколишньому середовищу;
— колосальний матеріальний збиток морському, річковому і промисловому флоту.
План дій на судні, що зазнає лиха, полягає в наступному: оголошення тривоги для екіпажу і пасажирів, оцінка обстановки і вживання заходів щодо захисту людей, які перебувають на судні, підготування засобів для рятування і гасіння пожежі, а також механізмів захисту судна від надходження всередину води.
Будь-яка катастрофа на воді характеризується ізольованістю потерпілих, незначною кількістю рятувальних засобів і сил ЕМД, можливістю виникнення паніки серед людей.
Можливими видами ураження є механічні травми, термічні опіки, гострі хімічні отруєння, переохолодження у воді, утоплення.
Під час аварійної ситуації на морі й у разі загрози загибелі корабля важливо не піддаватися паніці.
Рішення про покидання судна приймає тільки капітан. Посадка в шлюпки і на плоти проводиться тільки по команді з мостика.
Для рятування пасажирів на кораблі є:
1. Індивідуальні рятувальні засоби – жилет, пояс, круг, костюм.
2. Колективні рятувальні засоби – надувний пліт, шлюпки.
Залишати корабель в аварійній ситуації потрібно з борту захищеного від вітру, відразу слід відплисти на 35-50 м, щоб не затягнуло у вирву.
При попаданні людини в холодну воду відбувається різкий відтік тепла з тіла за рахунок контактної теплопровідності (теплопровідність води в 28 разів більше теплопровідності повітря). Час, протягом якого людина може перебувати в воді без наслідків для організму, залежить від температури води і фізичного стану людини (його загартування), але слід також пам’ятати, що переохолодитися можливо і в воді при температурі +20 оС.
Для приблизного визначення часу безпечного перебування (Твиж.) людини вхолодній воді (при t від 0 до 15 оС) деякі спеціалісти використовують наступну формулу:
Твиж. (хв.) = 4 ∙ t.
Наприклад, при температурі води 1 оС, час виживання дорівнює 4 хвилини, при цьому слід пам’ятати, що перебування в воді з нульовою температурою становить не більше 2 хвилин. Для загартованих і фізично підготовлених людей межі перебування в воді можуть бути розширені.
Людина, що перебуває в воді, може піддаватися різним небезпекам, таким як раптова зупинка серця і дихання, порушення кровообігу мозку, асфіксія і забруднення дихання, переохолодження і пригнічення кровообігу, набряк легень.
Організовуючи життя потерпілих, слід пам’ятати, що від 50 до 75% людей впадають в істерику і лише 12-25% зможуть діяти правильно і рішуче. Опираючись на них, потрібно негайно надати допомогу потерпілим і підтримувати порядок.
Під час організації ЕМД потерпілим у фазі ізоляції перша медична допомога має бути надана в порядку само- і взаємодопомоги, а також медичним персоналом судна. На судні або на березі організують пункт збору потерпілих, де надається невідкладна лікарська допомога із використанням основині принципів лікувально-евакуаційного забезпечення. Як транспортні засоби (за обставинами) може використовуватися водний (морський), повітряний (гелікоптери), автомобільний і залізничний транспорт. У кожному порту має існувати план дії на випадок катастрофи. Під час надходження потерпілих до лікувальної установи завдання ЕМД і питання лікування вирішуються за планом роботи в надзвичайних ситуаціях.
2.6. Організація роботи медичних формувань служби медицини катастроф в місцях транспортних катастроф:
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав