Міграційна політика та соціально-економічні наслідки міжнародної міграції

Читайте также:

Міграційна політика - політика держави у сфері міграції населення і трудових ресурсів. Вона включає два напрямки - імміграційну та еміграційну політику. Імміграційна політика - регламентація правил і норм прийняття іноземних громадян. Еміграційна політика - регламентація правил і порядку виїзду громадян країни за кордон і захист їх прав у країнах, які приймають. Прорахунки у виборі орієнтирів міграційної політики викликають небажану реакцію у вигляді зростання нелегальної міграції, підвищення соціальної активності мігрантів після повернення. В цій сфері очевидна неефективність жорстких директивних заходів і необхідність непрямого, координуючого впливу з боку держави та урядів.

Країни-імпортери трудових ресурсів, які постійно відчувають потребу у залученні робочої сили, свою імміграційну політику основують на заходах, які регулюють чисельність та якісний склад мігрантів. Інструментом цього регулювання є показник імміграційної квоти, який щорічно розраховується та затверджується за окремими категоріями робітників на основі аналізу національного ринку робочої сили, національного ринку житла та соціальної обстановки в суспільстві. Основними вимогами до іноземної робочої сили є рівень кваліфікації та професійної підготовки, досвід роботи за спеціальністю, віковий ценз, стан здоров'я.

Країни-експортери трудових ресурсів забезпечують постійний приплив робочої сили на світовий ринок. Проведення еміграційної політики спрямовано на досягнення таких цілей: сприяння скороченню безробіття в країні; надходженню валютних коштів від трудящих-емігрантів; забезпечення відповідного рівня умов життя і праці для робітників-емігрантів.

Міграція робочої сили викликає різні наслідки для країн-екс-портерів та країн-імпортерів трудових ресурсів. До ряду позитивних наслідків для країн-імпортерів робочої сили можна віднести:

o підвищення конкурентоспроможності вироблюваних товарів внаслідок зменшення витрат, які пов'язані з більш низькою зарплатою іноземних робітників;

o економія на витратах на освіту та професійну підготовку іноземних робітників;

o встановлення з боку іноземних робітників додаткового попиту на товари та послуги, стимулюючи зростання виробництва;

o робітники-іноземці виступають соціальним амортизатором під час кризових явищ;

o економія на пенсійному забезпеченні робітників-мігрантів. До негативних наслідків можна віднести посилення соціальної

напруги, коли мігранти посідають робочі місця національних робітників; визначення тенденції до зниження заробітної плати; потенційна загроза зростання безробіття.

До позитивних наслідків експорту робочої сили можна віднести:

o зменшення тиску надлишкових ресурсів та соціальної напруги в країні;

o надходження валютних коштів, які в деяких країнах перевищують надходження від інших форм зовнішньоекономічних відносин;

o економія на навчанні новим професійним навикам, ознайомлення з передовою організацією праці в країні прийому.

До негативних наслідків для країн експортерів робочої сили можна віднести "відплив умів" - виїзд висококваліфікованих спеціалістів.

Міграція висококваліфікованих спеціалістів набуває дедалі більшого розмаху. Спеціалістів, які виїжджають, приваблює, передусім, вищий рівень зарплати та побутових умов, а також більші можливості для професійного зростання. Сьогодні ця проблема активно постає перед колишніми соціалістичними країнами.

Україна перетворюється на експортера робочої сили. За оцінками спеціалістів, за кордоном працює від 2 до 5 млн українців. На жаль більшість працює нелегально, що зменшує можливості для отримання державною доходів від переказів працівників-мігрантів. Проблемою стає також відплив висококваліфікованих працівників та науковців.

4.2.3. Міграція робочої сили. Суть, причини і наслідки Міграція робочої сили — це переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей і кращих умов життя (рис. 4.8). Міграція робочої сили включає; — імміграцію — в'їзд працездатного населення в дану країну; — еміграцію — виїзд працездатного населення за кордон; — рееміграцію — повернення емігрантів.

Рис. 4.8. Міграція робочої сили Міграція робочої сили зумовлюється незбалансованим економічним, соціальним і демографічним розвитком країни. Вона здійснюється під впливом економічних і неекономічних причин. До них відносяться: 1) національні відмінності в заробітній платі, 2) наявність безробіття, 3) національні відмінності в умовах праці. Вказані причини зумовлюють переважно міграцію із слаборозвинутих країн у розвинуті., Практика показує, що міграційні процеси відбуваються і між країнами, що є на однаковому рівні економічного розвитку. Така міграція зумовлюється переважно неекономічними причинами, до яких можна віднести порушення прав людини, політичні переслідування, релігійні, екологічні та причини особистого характеру. У зв'язку з цим розрізняють добровільну і вимушену міграцію. Добровільна переважно зумовлюється економічними причинами. Вимушена головним чином зумовлюється причинами неекономічного характеру. Прикладом другої можуть бути втікачі з Іраку, Чечні, Нагірного Карабаху. Частина людей виїжджає з наміром заробити гроші і повернутися назад. Це зумовлює зворотну міграцію (або рееміграцію). У сучасних умовах значна частина населення намагається мігрувати із Південно-Східної Азії в країни Західної Європи та США. Причинами цієї міграції є низький рівень життя, воєнні події, політичні переслідування. Значна частина цих мігрантів намагається пробратися через територію України нелегально. Міграційні процеси припиняються, якщо економіка розвивається успішно, створюються робочі місця і можна знайти роботу. Прикладом може бути Японія, еміграція громадян із якої припинилася у 60-х роках XX ст., а в 90-х роках населення інших країн почало мігрувати в Японію. Сучасна міграція має певні особливості і відрізняється від міграційних процесів XIX і першої половини XX ст. 1. Головною особливістю сучасної міграції є постійне зростання її масштабів. У світі значно зросла кількість країн, з яких виїжджають і в які прибувають мігранти. За даними міжнародної статистики не менше 125 млн громадян живуть сьогодні за межами своїх країн, у тому числі понад 20 млн українців. Міграція набула глобального характеру. 2. Другою особливістю є те, що міграція постійно "молодшає". Середній вік мігрантів становить 20—25 років. Особливо багато молоді бажає мігрувати в країнах Південно — Східної Азії та постсоціалістичних країнах. За оцінкою економістів за кордоном працює 5—7 млн українців. Країни, що приймають іммігрантів, зацікавлені приймати власне молодих і кваліфікованих, бо чим молодший працівник, тим більша від нього віддача, тим більший період, протягом якого він може працювати. 3. Третьою особливістю сучасної міграції є її підпільний характер. Нелегальних мігрантів можна поділити на дві категорії: — іммігранти, які виїжджають легально, але залишаються за кордоном на тривалий час; — іммігранти, які в'їжджають нелегально, використовуючи фальшиві документи. Кількість останніх встановити важко. У зв'язку з посиленням нелегальної міграції Україна стала транзитною державою для нелегальної міграції на Захід. Зростання нелегальної міграції дає можливість підприємцям західних країн використовувати дешеву й абсолютно безправну робочу силу, яка не може претендувати на підвищення заробітної плати, на створення відповідних соціальних та інших умов. 4. Друга половина XX ст. характеризується таким явищем як "відплив талантів". Воно полягає у виїзді значної кількості науково-технічних працівників. Цей вид міграції характерний для України і спричиняє суттєві негативні економічні наслідки. "Відплив таланів" є серйозною проблемою для більшості країн, що розвиваються. Масова еміграція університетських викладачів, лікарів та інших дефіцитних спеціалістів у багатьох країнах досягла катастрофічних масштабів (наприклад Заїр, Замбія, Малайзія та інші). Основною причиною міграції висококваліфікованих спеціалістів є низька оплата праці. 5. В останній третині XX ст. зазнав змін географічний напрям емігрантів. Якщо в 50—70 роки міграційні потоки йшли в основному з країн, що розвиваються, в індустріально розвинуті, то в останні два десятиріччя іноземні працівники все більше перемішуються з більш розвинутих країн у менш розвинуті, особливо в так звані нові індустріальні країни, в які зросла й міграція капіталів. Міграція робочої сили в сучасних умовах усе більше регулюється законодавством країн експортерів робочої сили і країн імпортерів, а також міжнародними угодами. Оцінюючи міграційні процеси, їх дослідники вважають, що міграція в найближчому майбутньому не припиниться. Вона не скоротиться до того часу, доки існуватимуть суттєві відмінності в умовах і оплаті праці, в соціальному і культурному розвитку різних країн..

ВСТУП Одним із важливих елементів глобальної економічної системи, на якуперетворився світ наприкінці другого тисячоліття, є міжнародний ринокпраці з його уніфікованою шкалою критеріїв щодо якості трудовихресурсів, розвитком нових форм зайнятості, гнучкістю та надзвичайноюмобільністю сукупної робочої сили. Міжнародний ринок праці, якийоб'єднує понад 1,3 млрд працездатного населення світу, потребуєформування регулятивного та координаційного механізмів з узгодженняпопиту та пропозиції світових трудових ресурсів, їх перерозподілу міжрізними країнами, регіонами, ланками світового господарства таефективного використання, розширює можливості обміну знаннями,інформацією і досвідом між народами. У формуванні міжнародного ринку праці втілилися такі характернітенденції сучасного етапу розвитку людської цивілізації, як посиленнясоціальної орієнтації світової економіки, демократизація трудовихвідносин, інтернаціоналізація вимог до відтворення робочої сили,стандартизація умов життя і праці людей у різних частинах планети,розвиток та вдосконалення особистості на основі загальнолюдськихцінностей. Крім того, об'єднання національних ринків праці в один —світовий — істотно позначається на макроекономічній політиці окремихдержав у галузі праці та соціально-трудових відносин, знімаючиобмеження, спричинені національними особливостями, та надаючи їй більшуніверсального характеру. Розвиток міжнародного ринку праціматеріалізується у зростанні масштабів та інтенсивності міжнароднихміграційних процесів, які набувають дедалі глобальнішого характеру,залучаючи населення абсолютної більшості країн світу. Поглибленнянауково-технологічної революції, кардинальні зміни на політичній картісвіту, структурні трансформації в міжнародній економіці зумовили появунових рис і особливостей міжнародної трудової міграції, модифікацію їїзакономірностей і тенденцій. Ці зміни стосуються напрямків міжнароднихміграційних потоків, обсягів та географії переселенських рухів,професійно-кваліфікаційного складу мігрантів, їхньої ролі в економічнихпроцесах. Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – сутності таструктури світового ринку праці, масштабів, форм й основних напрямківсучасних міграційних процесів, державного регулювання міжнародної

міграції робочої сили, українського аспекту міжнародної міграції

Постановка проблеми. Міграція – є унікальною особливістю нашого часу, яка має

як позитивний так і негативний вплив на економічну та соціальну сторону життя.

Міграційні переміщення з’явились майже разом з виникненням людства. Ці

переміщення мали багато причин, такі як: природні катаклізми, голод, несприятливі

кліматичні умови, війни, політичний натиск та ін.

Україна у всі історичні періоди відзначалася значним переміщенням людей як по

її території, так і за її межі. Тому в умовах інтенсивного розвитку суспільства є

актуальною тема дослідження джерел та чинників, що впливають на міждержавні

переміщення працездатного населення країни. У статті розглядаються проблеми

міграції в Україні в кінці ХІХ – початку ХХ століття, які залишили не аби який вплив

на економічне та демографічне становище в країні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема історичної міграції дуже

популярна тема серед українських вчених. Проблемами міграції у ХІХ-ХХ роках та її

впливом на сучасне становище досліджували та досліджують багато науковців

економістів. Для написання цієї статті були використані роботи таких науковців, як

О. Заклекта, С. Злупко [1], М.Куропатський [5], М.Н. Лещенко [6], І.М. Прибиткова

[10] та інші.

Метою статті є аналіз теоретико-методологічних підходів до дослідження

міграції в період ХІХ початку ХХ століття. Вище окреслені проблеми визначають

актуальність теми даного дослідження і вимагають більш глибокого вивчення

історичної міграції в вказаний період.

Викладення основного матеріалу. За період дослідження міграційних процесів

та виявлення причин їх з’явлення, українськими вченими було запропоновано багато

засобів дослідження та поділення на етапи міграційних процесів періоду ХІХ початку

ХХ століття. Наприклад Степан Злупко [1] у свої монографії «Іван Франко і економічна

думка світу» пише, що Іван Франко був одним із найглибших дослідників міграції

українського населення кінця ХІХ – початку ХХ століття. [2,255] У своїх працях,

присвячених еміграції, Іван франко акцентував увагу на економічних причинах

еміграції, через їх призму розкривав масштаби, інтенсивність еміграційного руху,

з’ясовував їх природу і причини, розглядав міграцію з урахуванням світового

міграційного досвіду. [1,96]

Сучасні вчені історичні міграційні процеси поділяють на чотири етапи. Першою

хвилею є період з кінця ХІХ – початку ХХ століття. Вона охоплює практично всі

українські землі – як ті, що входили до складу царської Росії, так і ті, що знаходились

під владою Австро-Угорщини. [3] Але існує також і регіональні особливості міграції

даного періоду. В кінці ХІХ ст. внаслідок аграрного перенаселення, що зумовлювало

безземелля селян, важке соціальне становище, посилюється міграція населення із

західноукраїнських земель, спочатку у країні південної та західної Європи, а потім в

Америку [8]. Для європейців синонімом слова бідність була Галичина, тому що більш

ніж 40% селян-мігрантів мали наділи менш ніж 2 га. Чисельність українських мігрантів

була дуже масштабною. За даними В. Яворської [11] тільки з 1835 по 1913 рік із

західноукраїнських земель у Сполучені Штати виїхало 413 тис. осіб. За підрахунками

істориків. Тільки в США до початку першої світової війни переїхало 470 тис. осіб, а ще

170 виїхало до Канади. Однак за думкою В.Євтуха [4,18], життя українських емігрантів

було зовсім не легким. Вони жили в крайній нужді, перш за все тому, що для селян

було не вирішене земельне питання. Українців в США приймали на роботу останніми,

звільняли першими. Як зазначав М. Куропатський [5,43], що бідні та неграмотні

мігранти могли влаштуватися тільки на важку роботу. Чоловіки здебільшого знаходили

роботу на антрацитових копальнях та шахтах. Велику роль у налагоджуванні побутуніж 40% селян-мігрантів мали наділи менш ніж 2 га. Чисельність українських мігрантів