Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ГРУПОВА ПОЛІТИКА

Читайте также:
  1. Внутрішня і зовнішня політика уряду «лівого блоку» у Франція.
  2. Грошовий ринок та монетарна політика.
  3. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ.
  4. Зовнішня політика Рузвельта в 30-ті роки
  5. Зовнішня політика фашистської Італії в 20-30-і рр.
  6. ИУі ІДЬНЖАВНА ПОЛІТИКА

принципи та механізми представлення інтересів громадян при прийнятті політичних і управлінських рішень за допомогою певних добровільних громадських об'єднань, а також засоби впливу, які ці об'єднання використовують. У політології виділяють: плюралістичну, корпоративну, некорпоративну та патронажно-клієнтельну моделі захисту інтересів і групової політики.

 

 

ДЕМОКРАТІЯ

(від грец. demos — народ і kratos — влада) — політичний лад, порядок здійснення влади, спосіб управління суспільними справами за участю й в інтересах народу; практичне втілення ідеалів свободи, справедливості, рівності можливостей, людських прав; соціальна активність, участь громадян в ухваленні і здійсненні суспільних рішень, у житті громади, розв'язанні проблем. Демократія — це не лише формальне визнання народу джерелом влади, сувереном, стосовно якого влада відіграє обслуговуючу роль, не тільки переважне право більшості при ухваленні суспільних рішень, а ще й поважання прав і потреб меншості, загальне дотримання закону й конституційного порядку, чітке визначення політичних процедур, суспільних заходів, політичної комунікації за допомогою регламентів, толерантне, терпиме ставлення її учасників до інших думок і позицій, готовність до компромісу у розв'язанні спірних питань. Ознакою демократії є участь громадян у формуванні органів державної влади, контролі за їх-

ньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права і здійснення цього права у процедурах виборів, референдумів тощо, участь у розв'язанні суспільних проблем.

ДЕПУТАТ

(від лат. deputatus — визначений, посла
ний) — особа, уповноважена групою лю
дей на виконання якихось відповідаль
них завдань, доручень, на представниц
тво й захист їхніх інтересів. Депутат — це
виборний член представницького органу
влади — парламенту чи зібрання нижчо
го рівня.

 

ДЕРЖАВА

1.2. спосіб улаштування життя громади на
засадах публічної влади; суспільство, в
якому встановлений і дотримується
певний порядок, лад (перш за все за до
помогою законів), завдяки чому вдаєть
ся зберегти соціальну цілісність і безпе
ку. Держава — це організоване відповід
но до певного принципу, владно упо
рядковане суспільство, певна форма
державного правління. Це й система ор
ганів урядування, установа для управ
ління життєдіяльністю суспільства, за
хисту інтересів певної сукупності лю
дей — її громадян, апарат управління
громадськими справами, наділений мо
нополією суспільної влади, повнова
женнями підпорядковувати громадян
певної території з визначеного кола пи
тань, правом збирати податки, встанов
лювати закони й домагатися їх дотри
мання, монопольним правом легально
го застосування сили. Держава — це й
певна територіальна організація люд
ності і публічної влади — країна, в якій
впроваджено відповідний адміністра
тивно-територіальний устрій влади,
форму державного устрою.



ДЕРЖАВА «ЗАГАЛЬНОГО ДОБРОБУТУ (welfare state) — тип сучасної ліберальної демократичної держави, яка проводить соціальну політику, спрямовану на створення рівних життєвих умов для всіх членів суспільства шляхом регулювання доходів, залучення непривілейованих класів (передусім робітників) до контролю над елітою і до прийняття державних рішень.

 

ДЕРЖАВНА (ВНУТРІШНЯ) ПОЛІТИКА

(англ. — public policy) — сукупність дій державних органів влади, спрямованих на розв'язання певних суспільних проблем, регулювання суспільних відносин, збереження існуючого стану в суспільстві або цілеспрямоване його перетворення, забезпечення цілісності, взаємозв'язку і взаємодії окремих сфер суспільства. Державна політика спрямована на узгодження інтересів окремих верств населення, встановлення їх пріоритетності (ранжу-вання) та можливе — за даних конкретних умов — задоволення, Залежно від форми державного правління внутрішня державна політика більшою або меншою мірою впливає на життя суспільства в таких сферах, як виробництво й розподіл, охорона громадського порядку та суспільної безпеки, охорона здоров'я, освіта, культура тощо.

Загрузка...

 

ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ

встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

 

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ

передача центром компетенції, ряду функцій і повноважень місцевим орга-

нам влади, які не підпорядковані центральній владі; правове відчуження повноважень держави як юридичної особи на користь іншої юридичної особи — місцевої влади.

 

ДИСКРИМІНАЦІЯ

(від лат. diskriminatio — розрізняю, розділяю) — навмисне позбавлення або обмеження прав окремих громадян, певних соціальних груп чи громадських організацій. Дискримінація може здійснюватися за ознаками расової, національної або державної приналежності, майнового стану, політичних чи релігійних переконань, статі тощо. Одним з найбільш поширених видів політичної дискримінації є позбавлення виборчих прав шляхом незаконної й безпідставної відмови у включенні до списку виборців, створення перешкод у реєстрації кандидата. Згідно зі статтею 7 Загальної декларації прав людини, «всі люди рівні перед законом і мають право без будь-якої різниці на рівний захист закону. Всі люди мають право на рівний захист від будь-якої дискримінації, що порушує цю Декларацію, та від будь-якого підбурювання до такої дискримінації».

 

ДИСИДЕНТСТВО

опозиція (як правило, серед інтелігенції) авторитарній або тоталітарній системі, яка використовує ненасильницькі засоби (самвидав, демонстрації протесту); головним об'єктом її критики є становище з правами людини і свободою слова в недемократичних суспільствах. Цей рух сприяв лібералізації комуністичної системи, а його організації були першими проявами зародження громадянського суспільства. Деякі дисиденти потім стали державними політичними діячами (В. Гавел, А. Сахаров, В. Чор-новіл).

ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ

сукупність конституційних прав, які визначають юридичні можливості людини в економічній сфері, характер і зміст яких визначається економічним, соціальним і політичним ладом в конкретному суспільстві. Основними економічними правами і свободами людини в демократичному суспільстві є право приватної власності, право на спадщину, свобода підприємницької діяльності, право на страйк, на участь в управлінні підприємством тощо.

 

ЕКСТРЕМІЗМ

(від лат. extremus — крайній) — схильність суб'єктів політики до крайніх поглядів і надзвичайних дій у політиці та ідеологічному протиборстві; нетолерантність, несприйняття й неприйняття інших думок, чужих позицій та уподобань; недемократичний спосіб дії при розв'язанні суспільних проблем, що суперечить принципові плюралізму і полягає у нав'язуванні чиєїсь однієї позиції як єдино правильної й обов'язкової для всіх, у використанні крайніх, силових заходів (бойкот, страйк, блокада) або навіть таких, що виходять за межі закону — насильства, терору тощо.

 

ЕЛЕКТОРАТ

(від франц. electeur - обираю) - корпус виборців, сукупність громадян, які користуються активним виборчим правом, тобто правом обирати когось до складу органу влади.

 

ЕТАТИЗМ

(від франц. etat — держава) — підпорядкування державі усіх сфер життя суспільства, повне й цілковите підпорядкування її всеохопному, тотальному впливові; політика активного втручання держави в економічну та інші сфери життя суспільства, цілковита їх підконтрольність державі. Наслідком етатизму є крайня цен-

ралізація, дріб'язкова регламентація та бюрократизація суспільних процесів, відчуження народу від участі в громадських справах, у розв'язанні спільних проблем.

 

ЗАГАЛЬНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО

один з основоположних принципів демократичного виборчого процесу, який означає, що до участі у виборах мають бути залучені всі громадяни країни, які до-сягли встановленого законом віку, без жодних обмежень, за винятком випадків, однозначно визначених законом.

 

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА

орган державної влади, відповідальний за створення й дотримання певної системи законодавства в суспільстві, уповноважений ухвалювати нові і змінювати чинні закони. До функцій законодавчої влади в демократичних суспільствах належать також репрезентація інтересів громадян, призначення на посади й формування державних органів, контроль за діяльністю виконавчої влади та ін.

 

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА

право вносити на розгляд законодавчого органу (парламенту) проекти законів у відповідності до встановленої процедури.

 

ЗАКОНОСЛУХНЯНІСТЬ

пошанування людиною чинних суспільних норм і правил суспільного співжиття, настанов та імперативів влади, дотримання законів, виконання обов'язків, покладених на неї громадою.

 

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

засоби зв'язку між членами громади, суспільства, що використовуються для поширення інформації про події, оприлюднення політичних та інших суспільно значимих заяв і рішень. До числа засобів масової інформації належать періодичні друковані видання (газети, журнали, бюлетені тощо), різноманітні технічні засо би і способи передачі на відстань звукової або візуальної інформації (радіо, телебачення, Інтернет.


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 77 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.023 сек.)