Суб’єкти цивільного позову в кримінальному процесі.

Суб”єктами цивільного позову в кримінальному процесі є ті учасники, процесуальний інтерес яких має майновий характер.

Це цивільний позивач та цивільний відповідач. Реалізуючи надані їм законом права і викунуючи покладені на них процесуальні обов”язки, вони мають повну і рівну можливість обстоювати свій протилежний інтерес тим самим сприяють всбічному повному таоб”єктивному встановленню всіх його обставин, що стосуються цивільного позову, і правильного його вирішення по суті.

Цивільний позивач -

Відповідно до ч. 1 ст.50 КПК України – цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 цього Кодексу. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Також відповідно до ч. 2 ст. 29 КПК прокурор пред'являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права.

Цивільний позивач або його представник відповідно до ч. 2 ст. 50 КПК України мають право:

· подавати докази;

· заявляти клопотання;

· брати участь у судовому розгляді;

· просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до
забезпечення заявленого ними позову;

· підтримувати цивільний позов;

· ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення
досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не
провадилось, — після призначення справи до судового розгляду;

· заявляти відводи;

· подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову,

· а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

Цивільний позивач зобов”язаний - відповідно до ч. 3 ст. 50 КПК України на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред'являти всі необхідні документи, зв'язані з заявленим позовом.

Питання щодо регресних вимог – Відповідно до п. 5 ПВСУ від 31 березня 1989 р. № 3 Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна. Виходячи із змісту ст.28 КПК України, право пред'явлення цивільного позову у кримінальній справі належить особі, що зазнала від злочину збитків. У зв'язку з цим у кримінальній справі не можуть розглядатися регресні позови органів страхування і соціального захисту населення, підприємств, установ чи організацій, які відшкодували потерпілому шкоду до розгляду справи в суді. Такі позови заінтересовані особи можуть пред'явити в порядку цивільного судочинства.

Цивільний відповідач –

Осіб, на яких покладається матеріальна відповідальність при провадженні в кримінальній справі, умовно можна розділити на дві групи: 1) особи, що безпосередньо завдали шкоду; 2) особи, які за законом несуть матеріальну відповідальність за протиправні дії інших осіб

1. За загальним правилом цивільним відповідачем є повністю дієздатний обвинувачений. Саме та особа, що здійснила злочин повинна усунути негативні майнові наслідки свого протиправного діяння. Однак інсують випадки коли відповідальність за протиправну поведінку певних категорій осіб несуть інші особи.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 51 КПК України - як цивільних відповідачів може бути притягнуто батьків, опікунів, піклувальників або інших осіб, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого.

Про притягнення як цивільного відповідача особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

Законодавець спирається на норми цивільного матеріального права, що встановлюють випадки відшкодування не його безпосереднім заподіювачем, а іншими особами юридичними або фізичними. Статті 1178-1187 ЦК України.

1. Батьки, опікуни, піклувальники –

Відповідно до ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Відповідно до ст. 1179 ЦК України відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою - неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. Відповідно до ст. 1184 відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою шкода, завдана недієздатною фізичною особою,
відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була
завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду,
завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі
поновлення її цивільної дієздатності.

Дата добавления: 2015-11-26