Читайте также:
|
Заходи забезпечення цивільного позову – це дії органів дізнаяя, слідчого, прокурора і суду по відшуканню і вилученню цінностей та накладенню арешту на майно з метою відшкодування завданої потерпілому та цивільному позивачу матеріальної і моральної шкоди.
Можуть вживатись такі заходи:
· вилученя цінностей, незаконно відібраних у власника
· вилученя майна, нажитого злочинним шляхом
· вилучення інших матеріальних цінностей, які належать обвинуваченому
· накладення арешту на майно обвинуваченого
· накладеня арешту на вклади обвинуваченого
· внесеня застави (якщо внесена обвинуваченим) може бути використана за рішенням суду для відшкодування шкоди потерпілому.
Майно на яке не може бути звернено стягненя?
За наявності достатніх даних про те, що злочином завдано матеріальної шкоди, або про те, що заклад здоров'я витратив кошти на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів щодо забезпечення цивільного позову (ч. 1 ст. 29 КПК України).
- Слідчий за клопотанням цивільного позивача або за власною ініціативою зобов'язаний вжити заходів стосовно забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову (ч. 1 ст. 125 КПК України).
-Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться накладенням арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не містилося, а також через вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб провадиться тільки за рішенням суду.
- Майно, на яке накладено арешт, описується й може бути передано на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам до набрання вироком законної сили. Особи, котрим передано майно, попереджуються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження.
Відповідно до частин 1 та 4 ст. 29 КПК України, вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову, а також можливої конфіскації майна обвинуваченого - це не право, а обов'язок органу дізнання, слідчого та прокурора.
- Під час забезпечення цивільного позову арешт накладається на майно, вартість якого відповідає розміру позову, який пред'явлений.
Не підпадають під опис предмети першої необхідності, що використовуються особою, в якої провадиться опис, і членами її родини. Перелік цих предметів визначено в Додатку до КК України.
- Арешт майна й передача його на зберігання оформляються протоколом, що підписується особою, котра провадила опис, понятими та особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається, підписаний цими особами, опис переданого на зберігання майна. В описі повинні бути зазначені найменування описаних предметів, їхня кількість, індивідуальні ознаки та оцінка вартості.
- Для встановлення вартості описаного майна за необхідності запрошується спеціаліст, який також підписує протокол і опис майна з його оцінкою.
Якщо орган дізнання або слідчий не вжили заходів щодо забезпечення цивільного позову, то це може бути здійснено суддею (ч. 1 п. 7 ст. 253 КПК України).
При задоволенні цивільного позову суд до набрання вироком законної сили може постановити про вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову, якщо таких заходів не було вжито раніше (ст. 329 КПК України).
У разі закриття кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутності в діянні складу злочину або за недоведеності участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановлення виправдо-вувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані пояснити особі порядок поновлення її порушених прав та вжити необхідних заходів стосовно відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобіжного заходу та у разі незаконного виконання призначеного покарання у випадках, коли кримінальний закон, що усуває караність діяння, набрав чинності.
Підстави й порядок відшкодування шкоди визначаються законодавством України, а саме Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду" від 01.12.1994р.
Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, стягуються судом при винесенні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора (ч. 1 ст. 93і КПК України).
У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті (ч. З ст. 93і КПК України).
Рішення по суті цивільного позову приймається судом за результатами судового розгляду. У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених ч. З ст. 29 КПК України, підстави та мотиви визнання процесуальних дій або оперативно-розшукових заходів такими, що були проведені з порушенням законодавства (ч. 8 ст. 334 КПК України).
При винесенні обвинувального вироку, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч, 1 ст. З28 КПК України).
При виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину або за відсутності події злочину, суд відмовляє в цивільному позові (ч. 2 ст. 328 КПК України).
У разі виправдання підсудного за відсутності в його діях складу злочину, суд залишає позов без розгляду (ч. З ст. 328 КПК України).
Якщо суд у вироку відмовляє в задоволенні позову, то він не може бути заявлений у порядку цивільного судочинства.
При задоволенні цивільного позову суд зобов'язаний вказати у вирокові розмір суми, яка підпадає під стягнення, з кого ця сума повинна бути стягнута і на чию користь.
Згідно з ч. 1 п. 7, п. 10 ст. 348 КПК України, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники мають право подати апеляційну скаргу на вирок суду лише в частині, що стосується вирішення позову.
За наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода, орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов'язані вжити необхідних заходів до своєчасного забезпечення як заявленого в кримінальній справі, так і можливого в майбутньому цивільного позову (ч. 1 ст. 29, ч. 1 ст. 125, п. 7 ч. 1 ст. 253 КПК).
Окремо зауважимо, що оскільки згідно з ч. 1 ст. 148 КПК однією з цілей застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання процесуальних рішень, у всіх випадках розмір застави не може бути меншим розміру цивільного позову, обґрунтованого достатніми доказами (ч. 2 ст. 154 КПК), адже застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень (ч. 7 ст. 154 КПК), у першу чергу, на відшкодування заподіяної злочином шкоди.
Якщо ж заставодавцями були інші особи, звернення застави можливе тільки за їх згодою (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року № 6 «Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 червня 2003 року № 5).
Стаття 154-1. Застава
Застава полягає у внесенні на депозит органу досудового
розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним,
іншими фізичними чи юридичними особами грошей чи передачі їм інших
матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки,
виконання зобов'язання не відлучатися із зареєстрованого місця
проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без
дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування
і суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.
Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи
органом, який застосував запобіжний захід. Він не може бути
меншим: щодо особи, обвинуваченої
у вчиненні тяжкого, або особливо тяжкого злочину, - однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого
тяжкого, або особливо тяжкого злочину чи раніше судимої особи, -
п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
щодо інших осіб - п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У всіх випадках розмір застави не може бути меншим розміру цивільного позову, обгрунтованого достатніми доказами.
Ч. 7 Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом
при розгляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим,
підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині
майнових стягнень.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 149 | Нарушение авторских прав