Система Особливої частини кримінального права України.

У загальнотеоретичному та філософському плані система розглядається як сукупність елементів, що знаходяться між собою в певних відносинах і зв'язках та утворюють певну цілісність, єдність. Основними компонентами системи є підсистеми, елементи, зв'язки відносини. основними властивостями системи є ієрархічність, наявність багатьох рівнів. Це, зокрема, означає, що кожна система може бути розглянута як елемент системи більш високого порядку, в її елементи в свою чергу, можуть виступати як системи нижчого порядку. Для більшості систем характерною є наявність процесів передачі інформації і управління.

Традиційно системи поділяються на матеріальні та ідеальні (абстрактні). Останні є продуктом (результатом) людського мислення, але будучи створені саме як системи, повинні підкорятись загальним закономірностям їх існування та функціонування.

Наведені положення обов'язково мають бути враховані при розгляді питань про систему Особливої частини кримінального права України. Будучи певною мірою конкретизованими, вони дозволяють визначити деякі її характерні особливості, зокрема:

1. За своїм походженням система Особливої частини кримінального права України як „продукт” правотворчої діяльності є ідеальною (абстрактною) системою. Але будучи „матеріалізованою” в нормативних актах, одержавши юридично-офіційне буття, вона в подальшому має існувати за такими принципами, які були покладені в основу її створення і функціонування.

2. Серед принципів створення системи Особливої частини кримінального права України чільне місце посідають відповідні правила юридичної (перш за все, законодавчої) техніки, після її добору законодавцем вони мають відігравати роль так званих системоутворюючих чинників. Дотримання у подальшому зазначених правил самим законодавцем та іншими суб'єктами правотворчості є необхідною умовою збереження цілісності системи Особливої частини кримінального права України, забезпечення належного її функціонування.

3. Із точки зору ієрархічності система Особливої частини кримінального права України є підсистемою системи кримінального права України в цілому. Остання має свої системоутворюючі чинники, які обов'язково мають бути враховані в межах створення системи Особливої частини кримінального права України.

4. Оскільки на сьогодні створення і функціонування системи Особливої частини кримінального права України практично цілковито „прив'язане” до Кримінального кодексу, її основні властивості та компоненти знаходять свій вираз саме в ньому. Із цієї точки зору окремі розділи Особливої частини КК – це своєрідні її підсистеми, а окремі статті – підсистеми окремих розділів. Як не подільний елемент системи Особливої частини кримінального права України виступає, очевидно, нормативний припис, тобто елементарне, логічно завершене державно-владне веління, без посередньо виражене в тексті нормативного юридичного акта.

5. Багатоступеневість та ієрархічність системи Особливої частини кримінального права України зумовлюють наявність різноманітних „вертикальних” та „горизонтальних” зв'язків між окремими її підсистемами та елементами. Відповідні системоутворюючі чинники обов'язково мають визначити характер і зміст даних зв'язків. У цьому плані і самі системоутворюючі чинники, перш за все, конкретні правила юридичної техніки мають бути об'єднані – при наймі на рівні теорії кримінального права – у своєрідну систему.

З урахуванням зазначених особливостей, система Особливої частини кримінального права України може бути визначена як обумовлений конкретними правилами юридичної техніки порядок відтворення нормативного матеріалу, що становить її зміст, у відповідних нормативних актах, перш за все, в Кримінальному кодексі, внаслідок чого окремі компоненти – нормативні приписи статті, розділи, перебуваючи у зв'язках між собою, утворюють певну цілісність, єдність.

Чинний КК чи будь-який інший нормативно-правовий акт України не передбачає конкретних правил юридичної техніки, на основі яких має створюватись і функціонувати система Особливої частини кримінального права України. Тим самим її основні системоутворюючі чи чинники не мають нормативного характеру. Їх визначення та розкриття змісту здійснюється в межах науки кримінального права. При цьому, як уже зазначалось, основні правила систематизації Особливої частини кримінального права України самі мають право бути об'єднані в певну систему.

З урахуванням узагальнення практики правотворчої діяльності зі створення Особливої частини кримінального права України та внесення до неї змін і доповнень система зазначених основних правил може бути подана таким чином:

1. Розділи Особливої частини кримінального права України як окремі підсистеми утворюються шляхом виділення законодавцем відносно самостійної соціальної цілісності, яка стає родовим об'єктом певної групи злочинів; якісна специфіка такої соціальної цінності має бути відображена у назві відповідному розділі; кожний розділ має свій порядковий номер.

2. Послідовність розміщення розділів у межах Особливої частини кримінального права України визначається, як правило, пріоритетною для законодавця ієрархією соціальних цінностей, виділених ним як родові об’єкти певної групи злочинів.

3. Кожному злочину певного виду має бути „присвячена” окрема стаття Особливої частини кримінального права України; в КК така стаття повинна мати порядковий номер і назву, в якій має знайти відображення якісна специфіка відповідного злочину; при включенні до Особливої частини КК нової статті не повинна порушувати нумерацію інших статей – її порядковий номер доповнюється окремою цифровою позначкою (стаття 63 КК; стаття 229 КК); після виключення з Особливої частини КК певної статті її порядковий номер не повинен надаватись новим статтям з іншим змістом.

4. Якщо злочин нового виду „представлений” в КК кількома юридичними складами (основний, кваліфікований, особливо кваліфікований), „специфічна” частина кожного з таких складів у поєднанні зі „своєю” санкцією має становити окремий нормативний припис; кожний із нормативних приписів такого типу розміщується в окремій частині відповідної статті, при цьому основний склад злочину певного виду, як правило, має бути передбачений у частині 1 відповідної статті.

5. Групування статей, що передбачають відповідальність за злочини певних видів у межах окремих розділів Особливої частини КК, як правило, здійснюється з урахуванням спільності рис безпосередніх об'єктів, на які посягають зазначені злочини. Послідовність розташування статей у межах кожної з таких груп визначається (має визначатись), перш за все, ступенем суспільної небезпечності відповідних злочинів – від більш небезпечних до менш небезпечних.

6. Якщо в кількох статтях відповідного розділу Особливої частини КК вживаються терміни (поняття), що мають однаковий зміст, визначення таких термінів (понять) має даватись в окремій статті, що передбачає відповідальність за злочин певного виду, такі терміни (поняття) повинні визначатись у примітці до цієї статті.

7. Звільнення від кримінальної відповідальності за злочини певного виду має бути передбачене в окремій (останній) частини тієї статті, що передбачає відповідальність за такий злочин (наприклад, ч. 2 ст. 139, ч. 3 ст. 161 КК); якщо звільнення від кримінальної відповідальності стосується кількох різних злочинів, воно має бути передбачене окремою статтею (наприклад, ст. 321 КК).

Крім наведених основних правил юридичної техніки, що безпосередньо визначають систему Особливої частини кримінального права України, існує ще цілий ряд інших правил, які є орієнтиром для законодавця у роботі з відповідним нормативним матеріалом. Це, зокрема, загальні правила щодо єдності термінології, спеціальні правила використання норм (нормативних приписів) із так званою банкетною диспозицією, особливі правила вживання оціночних понять. Зазначені правила, не будучи системоутворюючими чинниками Особливої частини кримінального права України, водночас відіграють важливу роль у забезпеченні її цілісності, а їх дотримання чи порушення свідчать про рівень „юридичної кваліфікації” законодавця.

Норми Особливої частини розташовані у окремих розділах Ко­дексу за певною системою та у певній послідовності. Ця система має такий вигляд:

Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України.

Розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи.

Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи.

Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недотор­каності особи.

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Розділ VI. Злочини проти власності.

Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності.

Розділ VIII. Злочини проти довкілля.

Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки.

Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва.

Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транс­порту.

Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та моральності.

Розділ XIII. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психот­ропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.

Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недо­торканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілі­зації.

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Розділ XVI. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку.

Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності.

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя.

Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Розділ XX. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнарод­ного правопорядку.

Дата добавления: 2015-11-26