Література___

1. Грабовський С. Соціальна структура і деякі сакраментальні питання українського життя // Сучасність. - 1997. - № 7-S.

15. Дікон Б. та ін. Глобальна соціальна політика. - Київ, 1999.

16. Економічне диво чи економічна загадка? Соціальне ринкове господар
ство та його застосування. - Київ, 1992.

17. Економіст. - 2000. - № 1-3.

18. Кіндратець О. Вирішення проблеми бідності в соціальній державі //
Людина і політика. - 2000. - №2.

19. Концепція соціального забезпечення населення України, схвалена Вер
ховною Радою України від 21 грудня 1993 р. // Голос України. — 1994. —
19 січня.

20. Макаренко В.А. Проблеми трансформації соціальної сфери в сучасно
му українському суспільстві // В кн.: Методологія, теорія та практика соці
ологічного аналізу сучасного суспільства. — Харків, 2001.

21. Науменко М. Соціальне забезпечення. Яку модель обрати? // Віче. —
1994. - № 2.

22. Новиков В., Надточій В. Соціальна політика у ФРН: оплата праці та
пенсійне страхування // Економіка України. — 1994. — № 2.

19. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми тео
рії і практики. До десятиріччя незалежності України. — Київ, 2000.

21. Скуратівський В. та ін. Соціальна політика. — Київ, 1997.

20. Соскін О. Соціальне партнерство чи «соціальна війна»? // Економічні
реформи сьогодні. — 1997. — № 8.

22. Соціальна стратифікація і політика // Політична думка. — 1993. — № 1.

23. Статистичний щорічник: Україна за 1999 рік. — Київ, 2000.

24. Україна в цифрах. - Київ, 1999-2000.

25. Україна. Людський розвиток: Звіт. - ПРООН. 1996-1999.

21. Україна. Соціальна сфера у перехідний період. Аналіз Світового бан
ку. - Київ, 1996 - 2000.

26. Зрхард Л. Благосостояние для всех. — Москва, 1991.

1. Castles, Francis G. The Comparative History of Public Policy. -
Cambridge, 1992.

2. Furness N., Tillon T. From Social Security to Social Equality. -
Bloomington, London, 1977.

8. Kemeny J. Theories of Power in The Three Worlds of Welfare Capitalism //
Journal of European Social Policy. - 1995. - Vol. 5.

9. Understanding the Swedish Model / Ed. by J.-E. Lane. - London, 1991.

18. ДЕМОКРАТІЯ І БАГАТОМАНІТНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО

18.1. Багатоманітність — невід 'ємна властивість
демократії___________________________________

Світ є багатоманітним і різнобарвним, а світ людський — тим більше. За відомими сьогодні даними, на Земній кулі є близько 200 держав і територій, люди спілкуються 600 живими мовами, ідентифікують себе з якимось одним з 5000 етносів. Не менше розмаїття знаходимо у соціальних ролях і політичних уподобаннях, економічних достатках і релігійних віруваннях, естетичних смаках і уявленнях про сенс життя. Усі ці виміри багатоманітності, поєднуючись в конкретних індивідах у досить довільних комбінаціях, створюють враження повного хаосу, який перешкоджає людині раціонально скеровувати своє суспільне буття. Це враження підсилюється постійними, часто жорстокими суперечностями і конфліктами, що виникають між окремими особами і різними спільнотами.

Певна хаотичність і конфліктогенність земного буття уже з давніх часів породила надію на винайдення силою розуму такого соціального устрою, який би трансформував багатоманітність у єдність і впорядкованість, замість змагань і конфліктів встановив би непорушну злагоду. Конфуцій і Платон, Т. Мор і Ф. Бекон, Л.-С. Мерсьє і К. Маркс — наймудріші представники людства — впродовж майже трьох тисячоліть прагнули знайти універсальну формулу, яка допомогла б облаштувати ідеально гармонізоване суспільство і забезпечити усім людям добробут. На тлі цих благородних умоглядних шукань несподіваним контрапунктом або навіть низьким виявом зневіри у всесиллі розуму видається висновок про принципову неможливість повністю осягнути та усунути багатоманітність, хаотичність і конфліктність соціального буття. Тим більше, що усвідомлення таких тверджень і здійснення відповідної суспільної практики наиширше пов'язуються з демократією — тією формою державного устрою, яка нині забезпечує найбільший добробут окремим громадянам, найвищий статус країнам, які її втілюють. А проголосивши в новій Конституції демократичний вибір, ми також визнали: суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної й ідеологічної багатоманітності⁵-.

Багатоманітність та суперечливість — не тимчасовий тягар недосконалих форм суспільного буття, а неусувна норма існування реального соціуму. Повною мірою це притаманне й демократії. «Демократія, за своєю природою, є системою усталених змагань за владу. Без змагань і конфліктів немає демократії», — зауважує відомий американський політолог Л. Даймонд.

Конституція України. - Київ, 19%. - Ст. 15.

Щоправда, кількома рядками нижче він додає: «Демократія вимагає конфліктів — але не надто багато; змагання має бути — але тільки у ретельно визначених і загально визнаних межах. Суперечності мають бути пом'якшені консенсусом»⁵⁶.

Отже, у реальному демократичному суспільстві багатоманітність має співіснувати з потягом до єдності, так само як консенсус щодо фундаментальних цінностей і принципів повинен не придушувати чи то дисонансу інтересів автономних особистостей, чи то колективних прав людських спільнот — як тих, що становлять більшість, так і меншин. Тут ми зіштовхуємося з проблемою оптимального узгодження різноманітних потреб і внесків, прав і відповідальності суб'єктів багатовимірної ієрархічно організованої системи — одного для усіх соціуму". Ця система складна настільки, що жоден розум — індивідуальний чи колективний, навіть озброєний найновішою технікою, — не в змозі осягнути її до решти. Тому оптимізація досягається не тільки у свідомо-теоретичний спосіб, а часто-густо — через традиції життєдіяльності, зокрема, через усталені правила змагань і розв'язання конфліктів, що їх люди застосовують за звичкою.

Добре відома й інша позиція. Протилежністю демократії - не тільки у політичних гаслах чи соціальній практиці, але й концептуально — у ставленні до багатоманітності і до можливостей свідомої уніфікації суспільного буття є комуністична ідеологія. Одна з її неодмінних тез полягає в тому, що існують об'єктивні природно-історичні закони розвитку суспільства⁵⁸, осягнувши які можна будувати комунізм за єдиним безпомилковим планом, уникаючи розмаїття та конфліктів окремих людей-цеглинок чи їх груп⁵⁹. Знищення приватної власності, ринкових відносин і запровадження планової організації усього «народного господарства» К. Маркс та його послідовники обґрунтовували як наслідок пізнання такого закону суспільного розвитку. Та чи так це виявляється насправді?

⁵⁶ Див.: Diamond L. Three Paradoxes of Democracy // The Global Resurgence of Democracy /
L. Diamond and M. F. Plamters (eds.). - 2-nd ed. - Baltimore, 1996. - P. 112.

⁵⁷ У сучасній суспільствознавчій літературі слово «актор» останнім часом почали вживати як
синонім усталеного слова «суб'єкт», що позначає джерело і носія певної активності, дії,
функції.

⁵⁸ Див., наприклад: Маркс К. Капитал. Т. 1 // Маркс К., Знгельс Ф. Сочинения. - Т. 23. -
С. 10; Ленин В.И. Карл Маркс //Ленин В.И. Полн. собр. соч. - Т. 26. - С. 56-58.

⁵⁹ Спостерігаючи за першими кроками російського комунізму, наш співвітчизник
М. Бердяєв описав потяг марксизму-ленінізму до уніфікації людей — «цеглинок»
комуністичного будівництва, які за відомим стандартом «фабрикують на фабриках». Ленін,
писав М. Бердяєв, «бесконечно верил в общественную муштровку человека, верил, что
принудительная общественная организация может создать какого угодно нового человека,
совершенного социального человека, не нуждающегося больше в насилии. Так и Маркс
верил, что новьш человек фабрикуется на фабриках. В зтом бьш утопизм Ленина, но
реализуемьій и реализованньїй». Див.: Бердяєв Н.А. Истоки и смьісл русского
коммунизма. — Москва, 1990. — С. 105.

Переконливу аргументацію принципової «непрозорості» сутності соціальних порядків для розуму окремої людини або усього людства, а також хибності будь-якої спроби розбудувати «справедливе суспільство» за єдиним раціональним планом дав, зокрема, відомий мислитель XX ст., лауреат Нобелівської премії з економіки Ф. фон Гаєк. Спираючись на свої дослідження, він ще з післявоєнних часів передрікав крах СРСР і усього соціалістичного табору. Так, у 1978 році Ф. Гаєк писав: «У моральному плані соціалізм не може не підривати підґрунтя усіх етичних норм, особистої свободи і відповідальності. В політичному плані він врешті-решт веде до тоталітарного управління. В економічному плані він виявляється серйозною перешкодою зростання добробуту або навіть призводить до зубожіння»⁶⁰.

Критичні передбачення Гаєка щодо долі соціалізму і його ідеологічного підґрунтя збулися, й це переконливо доводить: спонтанність і багатоманітність суспільного буття — аж до конфліктності — насправді не має альтернативи. Демократія, оскільки вона грунтується на визнанні цієї властивості й відповідної організації суспільної активності, виявляється набагато життєздатнішою формою соціального буття, ніж соціалізм (або тоталітаризм взагалі), що живиться потягом до повної уніфікації та безпроблемної злагоди людей і їх спільнот. Разом з тим, демократичний лад не заперечує певної єдності і перспектив узгодження численних проявів соціальної активності. Загальна проблема полягає в оптимізації єдності багатоманітного, яка ніколи не може завершитися; почасти вона має здійснюватися силою розуму, а почасти — через спонтанно виникаючі традиції життєдіяльності.

18.2. Багатоманітність національного______

За своєю природою людина є істотою соціальною, вона не може повноцінно існувати поза суспільством. А суспільство не є однорідною множиною своїх членів, воно досить складно внутрішньо структуроване. Можна виокремити різні виміри цієї структурованості — тендерний, етнічний, економічний, релігійний, соціально-політичний, фаховий і т. п. Деякі з них існують од віку, а інші виникають на певному етапі розвитку людства й колись можуть зникнути. Національний вимір буття суспільства не є одвічним, він почав набувати своїх визначальних рис з настанням доби Нового часу. Знаковими подіями на шляху формування розмаїття модерних націй визнають Велику Французьку буржуазну революцію (1789-1794) та війну за незалежність британських колоній у Північній Америці, яка, зокрема, привела до створення 4 липня 1775 року нової держави — Сполучених Штатів Америки.

Сьогодні впливовим чинником визначення стану будь-якої країни та світу загалом є активність різноманітних соціальних суб'єктів у вимірі націо-

⁶⁰ Див.: Хайек Ф.А. Дорога к рабству // Вопросьі философии. - 1990. - №№10-12; Хайек Ф.А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. — Москва, 1992.

нального. Окрема особа, громадська організація або політична партія, нація, держава чи міждержавний союз — усі ці актори діють у вимірі національного тому, що мають тут свої інтереси або ж у такий спосіб прагнуть вплинути на інші сфери взаємопов'язаного суспільного буття.

На шляху становлення незалежної демократичної України проблеми національного виміру виявляються вельми актуальними. Про це свідчить, наприклад, заява першого Президента України Л. Кравчука напередодні III Всесвітнього форуму українців (серпень 2001): «Українська нація, на жаль, дотепер ще не сформована»⁶¹. І далі: «У нас немає навіть теоретичних підстав політичного бачення української нації». Насправді, внаслідок тривалої монополії марксистсько-ленінського підходу до розуміння націй як історично безперспективних після пролетарської революції спільнот, а націоналізму в нашій країні — як виключно «українського буржуазного націоналізму», ворожого «новій історичній спільноті — радянському народу», науковці й політики були відлучені від накопиченого в світі теоретичного і практичного досвіду. Але події кінця 80-их - 90-их років, коли у Центральній, Східній та Південній Європі виникла низка нових незалежних держав, довели життєздатність національного чинника, безпідставність і шкідливість його ігнорування в осягненні найновіших регіональних і загальносвітових процесів. Тому ефективний поступ України як суверенної держави, а її народу — як сучасної повноцінної нації не відбудеться без ретельного вивчення відповідних здобутків суспільствознавства та їх використання задля оптимізації процесів творення нації, держави, демократії. Слід тільки взяти до уваги, що запозичення світового досвіду не може бути некритичним, воно повинно враховувати особливості історії України, її нинішнього духовного й матеріального буття.

---

Дата добавления: 2015-11-26