На політичні орієнтації__

Через засоби масової інформації у відкритому демократичному суспільстві відбувається вільний обмін ідеями, інформацією, іншою духовною продукцією. А це сприяє перетворенню політичного плюралізму у важливу складову всієї політичної системи, її еволюційного розвитку. Для сучасного суспільства характерним є діалог різних політичних сил з опорою на мас-медіа, і це значною мірою впливає на формування громадської думки. Через ЗМІ здійснюються різні форми громадського контролю за діями влади. Це забезпечує зворотній зв'язок, що стабілізує саму політичну систему.

Сутність сучасної демократії полягає не тільки в тому, яка частина населення бере участь у формуванні політичних рішень, а й у тому, як влада взаємодіє з усім населенням, яку роль відіграє населення у формуванні влади і у вирішенні її долі. Взаємодія влади та населення відбувається у різних формах і засоби масової інформації тут грають велику роль.

Ще у 1940 р. американські вчені П. Лазарсфельд, Б. Берельсон та Г. Годе виступили з ідеєю «двоступінчатого порогу комунікації», згідно з якою розповсюдження інформації та її вплив на громадську думку відбувається у два етапи. На першому етапі оцінки від мас-медіа транслюються до неформальних лідерів громадської думки. На другому етапі оцінки сприймаються послідовниками лідерів. У цьому процесі важливе значення мають «інноваційні групи», які першими засвоюють нові орієнтири і продукують їх у політичному житті. Засоби масової інформації значною мірою формують орієнтири політично активної частини населення.

Частина третя. ГРОМАДЯНИН, СУСПІЛЬСТВО ЙДЕМОКРАТІЯ

Демократичність країни залежить не стільки від того, яка частина населення реально бере участь у формуванні громадської думки, скільки від того, які взаємовідносини існують всередині політично активної частини населення і яке її ставлення до решти людей. Вплив виборців виявляється в тому, що завдяки їм у періоди між виборами має значення думка всього елек-торату, в тому числі й політично пасивної маси. Якщо такий вплив існує, то це означає, що громадська думка стала дієвим, постійно функціонуючим елементом політичної системи.

Для формування громадської думки на користь того чи іншого кандидата ЗМІ широко використовують матеріали соціологічних опитувань. Анкетування та інтерв'ю дозволяють виявити преференції виборців і на цій основі розробити стратегію виборчої кампанії. Проте, бувають непрофесійно проведені опитування, які не відображають реальність, тому здатні дезорієнтувати громадськість. Гірше того, серед «брудних» передвиборчих технологій існує і свідома фальсифікація матеріалів соціологічних досліджень, що носить замовний характер. Використання подібних технологій підриває довіру громадськості до мас-медіа, створює умови для поширення корумпованос-ті в журналістському середовищі.

Розвиток ЗМІ здійснює вплив на методи політики у сучасному суспільстві. Дедалі більшу роль у процесі комунікації в політиці грає телебачення, яке навіть починає нав'язувати політикам свої правила гри. Відомий німецький політолог Г. Оберройтер у 1989 р. вперше використав термін «медіати-зація політики». Цим терміном визначається важливе явище сучасного життя: політика починає підкорятися внутрішнім законам засобів масової інформації. Можна виділити наступні ознаки цього явища:

1) Політика перетворюється в гру на публіку, стилізуючись у відповіднос
ті до вимог драматургії. Перевага віддається видовищам, ритуалам та персо
ніфікованим подіям.

2) Політики повинні діяти швидко, не зволікаючи з висловленням власної
точки зору, щоб справити сприятливе враження на публіку. У багатьох ви
падках політичні дії підміняються теледраматургією, коли демонструється
не те, що насправді важливо, а те, що подобається глядачам.

3) Між діяльністю політиків та їх виступами на телеекрані лежить прірва,
яку команди політиків намагаються замаскувати. Все частішими стають
спроби підмінити політичну реальність театром на телеекрані і надлишком
тем.

Таким чином, телебачення створює можливості для так званої символічної діяльності політиків. Замість дискусій, формування громадської думки, прийняття політичних рішень, воно нерідко демонструє лише певні символічні дії. Символічна або «віртуальна» політика з'являється там, де політики

Дата добавления: 2015-11-26