Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Врахування позитивної посткримінальної поведінки при звільненні від подальшого відбування покарання

Читайте также:
  1. Cпеціальні правила призначення покарання неповнолітнім
  2. Відмінність покарання та пробації від інших примусових заходів кримінально-правового впливу
  3. Вольова регуляція поведінки
  4. Воля – свідома саморегуляція людиною своєї поведінки і діяльності, що полягає у здатності активно домагатись свідомо поставленої мети, переборюючи зовнішні та внутрішні перешкоди.
  5. Врахування позитивної посткримінальної поведінки при призначенні покарання
  6. Додаткові покарання

Слід зауважити, що посткримінальна поведінка має своїм змістом єдність протилежностей – правомірного і неправомірного, позитивного і негативного. Тому, цілком закономірним є необхідність вивчення різних видів поведінки злочинця після вчиненого ним злочину, їх кримінально-правові наслідки, поняття та механізм регулювання. Одночасно необхідно прийняти до відома той факт, що в науці більше уваги зверталось на аналіз негативної посткримінальної поведінки особи ніж позитивної.

Поведінка особи, яка знаходиться або примикає до сфери кримінально-правового регулювання поділяється на ряд стадій. Більшість з них достатньо глибоко вивчені вітчизняною кримінально-правовою наукою. Інші, знаходяться в полі її уваги. Однак існують і такі стадії, які залишаються не тільки не дослідженими, а по суті і не визначеними науками кримінально-правового циклу.

Реалізація постзлочинної поведінки може здійснюватись у двох основних напрямках – позитивному і негативному (протиправному або навіть злочинному). Кожний з цих напрямків може і повинен знайти своє відображення в кримінально-правовому регулюванні, враховуватись при здійсненні правозастосувальної діяльності і при реалізації профілактики злочинів.

Постзлочинна (посткримінальна) поведінка - це особливий вид поведінки, яка знаходиться у сфері (або примикає до сфери) кримінально-правового регулювання в питаннях визначення умов та підставпритягнення до кримінальної відповідальності, звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, виконання покарання, можливостей повної реалізації особою комплексу передбачених законом прав, а також при здійсненні заходів загальної та спеціальної профілактики злочинів.

Важливим є визначення моменту початку даної стадії. Звичайно, що відповідь на це питання міститься в самій назві – постзлочинна (посткримінальна) поведінка. Таким чином, слід розуміти, що ця поведінки починається одразу після закінчення саме злочинної діяльності. За загальнимправилом, таким моментом буде або виконання винним свого злочинного наміру в повному обсязі, коли діяння, яке ним вчинено, містить в собі склад закінченого злочину, або зупинення його на і попередніх стадіях злочинної діяльності - готування чи замаху, внаслідок неможливості доведення умислу до кінця.

Поведінка, яка реалізується особою після вчинення злочину, може характеризуватись або як позитивна, або як негативна [7, с. 106-107].

Фактично увага абсолютної більшості дослідників, які під тим чи іншим кутом зору торкались питань посткримінальної поведінки, була зосереджена на проблемі рецидиву злочинів, деяких видах множинності злочинів, а також на комплексі питань, які пов’язані із звільненням від кримінальної відповідальності та від покарання. Деякі види посткримінальної поведінки вивчались тільки постільки, поскільки в цьому виникала необхідність при аналізі таких інститутів кримінального права як звільнення від відбуття покарання з встановленням іспитового строку, умовно-дострокове звільнення та ін. Ці дослідження проводились, в основному в межах кримінально-правової науки і традиційними для неї методами.



Лише один дослідник – Р.А. Сабітов у своїх працях першим розглянув цю проблему саме під кутом зору наявності самостійної стадії – постзлочинного стану в генезисі людської поведінки, яка знаходиться в сфері кримінально-правового регулювання[3].На наявність такої самостійної стадії вказує і професор А.І.Долгова в своєму підручнику "Кримінологія” не розкриваючи при цьому її змісту і характеристик [1,c.11].

Слід зауважити, що перші праці Р.А. Сабітова вийшли друком вже більше 20 років тому. Вони мали в якості об’єкту дослідження масив поведінки, яка регулювалась нормами так званого „соціалістичного” кримінального права і методами притаманними тоталітарній державі.

Загрузка...

Докорінні зміни соціально-політичної ситуації в Україні, законодавчому регулюванні привели до необхідності під іншим кутом зору, на підставі нових характеристик визначити зміст цього поняття, проаналізувати існуючу систему кримінально-правового регулювання посткримінальної поведінки, обсяги та межі її врахування в правозастосувальній та профілактичній діяльності та намітити шляхи та методи, які слід застосовувати для її оптимізації.

В зв’язку з цим, перше питання, яке потребує відповіді торкається взагалі проблеми існування стадії постзлочинної поведінки та її характеристик.

Кримінально-правова теорія, говорячи про стадії, розуміє під ними відповідні етапи розвитку злочинної поведінки – готування до злочину, замах на злочин та закінчений злочин.Кримінологічна наука в силу своєї специфіки розглядає генезис злочинної поведінки в більш широкому аспекті, виділяючи стадії дозлочинної поведінки (передзлочинний стан), злочинної поведінки (скоєння злочину) та постзлочинної поведінки. Наявність даної стадії з позицій розвитку людської діяльності є абсолютно об’єктивною і не повинна викликати заперечень. Апріорі можна ставити питання про наявність у осіб, які на ній знаходяться, комплексу відповідних характеристик, що належать до правової, соціально-психологічної та інших сфер і відрізняють її (цю стадію) від інших, що утворюють генезис злочинної поведінки. У зв’язку з цим, слід зауважити, що позиція вчених, що так чи інакше розглядали генезис злочинної поведінки і закінчували його на стадії скоєння злочину, уявляється неповною, так як за межами аналізу залишилось велике поле діяльності, яке органічно пов’язано із злочинною поведінкою, є по суті її епілогом, заключним етапом. Ця діяльність залежить від ступеню суспільної небезпеки діяння, особи, рівня її асоціальності (закріпленості протиправної установки в стереотипі особи) тощо.

Реалізація посткримінальної поведінки може здійснюватись в двох основних напрямках – позитивному і негативному (протиправному або навіть злочинному). Кожний з цих напрямків може і повинен знайти своє відображення в кримінально-правовому регулюванні, враховуватись при здійсненні правозастосувальної діяльності і при реалізації профілактики злочинів.

Важливим є визначення моменту початку даної стадії. Звичайно, що відповідь на це питання міститься в самій назві – постзлочинна (посткримінальна) поведінка. Таким чином слід розуміти, що ця поведінка починається одразу після закінчення саме злочинної діяльності. За загальним правилом таким моментом буде або виконання винним свого злочинного наміру в повному обсязі, коли діяння, яке ним вчинено містять у собі склад закінченого злочину, або зупинення його на попередніх стадіях злочинної діяльності – готування чи замаху, внаслідок неможливості доведення умислу до кінця.

Р.А.Сабітов справедливо відмічає, що постзлочинна поведінка має поліфонічне значення – кримінально-правове, кримінально-процесуальне та кримінологічне.З повною впевненістю цей перелік можна розширити включивши до нього і кримінально-виконавче значення, так як в своїй більшості посткримінальна поведінка знаходиться в сфері дії норм саме цієї галузі права [5,c.34].

Посткримінальна поведінка, яка реалізується особою може характеризуватись або як позитивна, або як негативна: в першому випадку вона дає підстави застосовувати правові норми заохочувального характеру (наприклад, ст.ст.66; 69; 69-1 КК України); в другому – в дію вступають кримінально-правові норми, які посилюють відповідальність особи, визначають кваліфіковані умови відповідальності за новий злочин (як в плані кваліфікації діяння так і в плані визначення умов відбування покарання: ст. ст. 67; 70; 71 КК України).

 


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 157 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.017 сек.)