Профілактика та запобігання хвороб фіалки роду сенполія

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

ВІДДІЛЕННЯ: БІОЛОГІЯ ТА ХІМІЯ

СЕКЦІЯ: ЕКОЛОГІЯ РОСЛИННОГО СВІТУ(БОТАНІКА)

БАЗОВА ДИСЦИПЛІНА: БІОЛОГІЯ

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ХВОРОБ ФІАЛКИ РОДУ СЕНПОЛІЯ

РОБОТУ ВИКОНАЛА:

СЛУХАЧ МАН, ПАНТЄЛЄЄВА АНАСТАСІЯ СЕРГІЇВНА, 11 СІЧНЯ 1999 РОКУ НАРОДЖЕННЯ УЧЕНИЦЯ 8 –А КЛАСУ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ № 16 ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОН ВУЛ. ВИШГОРОДСЬКА, 44а КВ.52 Тел. [phone]

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: ЛАКОЗА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА, КАНДИДАТ ПЕДАГОГІЧ. НАУК, ВЧИТЕЛЬ БІОЛОГІЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ № 16 ТЕЛ. [phone]

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЗАБОПІГАННЯ ХВОРОБ ФІАЛКИ РОДУ СЕНПОЛІЯ

Зміст

Вступ………………………………………………………………..4

Розділ 1. Теоретична частина…………………………………..6

1. Визначення сенполія…………………………………………6

2. Класифікація фіалок…………………………………………6

3. Історія відкриття сенполії……………………………………6

4. Поширення у дикій природі…………………………………6

5. Будова рослини………………………………………………7

6. Розмноження…………………………………………………7

7. Різновидність сенполій………………………………………7

Розділ 2. Практична частина….…………………………………..9

1. Як доглядати за сенполією………………………………….9

1) Агротехніка…………………………………………….9

2) Місцезнаходження фіалок…………………………….9

3) Ґрунт………………………………………………........9

4) Полив…………………………………………………...9

5) Підживлення……………………………………………9

6) Вологість повітря……………………………………...9

7) Зимове утримання……………………………………..10

2. Захворювання сенполії………...............................................10

1) Неінфекційні захворювання……………………………...10

2) Інфекційні захворювання………………………………..11

Список використаної літератури…………………………………20

Додатки…………………………………………………………….21

Тези…………………………………………………………………26

Вступ

Біологія - сукупність наук про природу. Вона встановлює загальні закономірності, властиві життю у всіх його проявах. Існує надзвичайно багато видів біологічних дисциплін. Наприклад, біомеханіка, біоніка, біофізика, біохімія, ботаніка, генетика, палеонтологія, екологія, та інші.(7)

А саме, мене зацікавила ботаніка. Безумовним фактом є те, що кожній жінці подобаються квіти. Комусь подобаються зрізані, комусь - живі, а мені – кімнатні. Тому що вони радують наше око цілий рік й сприяють мікроклімату кімнати.

Більшість експертів вважають королевою кімнатних рослин сенполію. Це і не дивно, ця чудова рослина займає мало місця і не дуже вимоглива у вирощуванні. Багато квітникарів мають вдома сенполію, але не завжди можуть успішно її вирощувати і розмножувати у зв’язку з її хворобами. Тому у своїй роботі я намагалася з’ясувати їх причини і способи боротьби з ними, що і визначає актуальність нашого дослідження.

В наших краях сенполія з’явилася на початку 20 століття. На той час вона була рідкістю і вирощувалася лише в оранжереях. Наприкінці 1940-х – на початку 1950-х рр. почалося масове захоплення цією культурою. Селекцією сенполії стали займатися в 1960-х рр. Велика заслуга в цій області належить директору Ботанічного саду Ленінградського університету – Залеському, який зібрав велику колекцію і присвятив багато років свого життя науковій роботі по вивченню цієї рослини. Особливе місце займають Борис Михайлович і Тетяна Миколаївна Макуні. До середини 1990-х рр. Макуні вивели близько 300 сортів узамбарської фіалки. Більшість макунівських назв цікаві та запам’ятовуються, наприклад, «Гранатовий браслет», «Владика Мідної Гори», «Весела Марганцівка», «Ах, Настася» та інші.

Предметом дослідження є догляд за сенполіями різних сортів та профілактика їхніх хвороб.

Мета роботи - дослідити сенполію, як різновид декоративних рослин, у тому числі вирощуваних в кімнатних умовах, вивчення особливостей догляду за нею, профілактики та боротьби з її хворобами та шкідниками. Поставлена мета реалізується через такі завдання:

· Походження назви «сенполія»;

· Визначити:

o будову рослини (неозброєним оком та під електронним мікроскопом),

o класифікацію,

o історію та місце відкриття;

· Систематизувати поради щодо вирощування;

· Дослідити описи хвороб та засоби боротьби з ними.

Розділ 1. Теоретична частина

Визначення

Сенполія (лат. Saintpaulia) - рід красиво квітучих трав'янистих рослин сімейства Геснерієві (Gesneriaceae). Одне з найпоширеніших кімнатних рослин; відома в квітникарстві також під назвою узамбарська фіалка.(7)

Класифікація

Царство: Рослини
Відділ: Покритонасінні
Клас: Дводольні
Порядок: Ясноткоквіткові
Сімейство: Геснерієві
Рід: Сенполія

Історія відкриття

Рослина була відкрита в 1892 році бароном Вальтером фон Сен-Полем (зустрічається також інший варіант російського написання цього прізвища – Сенполій) (1860-1940), військовим комендантом узамбарского округу Німецької Східної Африки - колонії Німеччини, яка перебувала на території сучасних Танзанії, Бурунді та Руанди. Вальтер Сен-Поль звернув увагу на цю рослину під час прогулянки. Зібране насіння він вислав своєму батькові - президенту Німецького дендрологічного товариства, Ульріху фон Сен-Полю, а той передав їх ботаніку Герману Вендланду (1825-1903). Вендланд виростив рослину з насіння і в 1893 році описав його як Saintpaulia ionanta (Сенполия фіалкоквіткова), виділивши цей вид в окремий рід, який він назвав на честь батька і сина Сен-Полів.

Вперше сенполія була представлена ​​на міжнародній виставці квітів в Генті в 1893 році. Після виставки право промислового розведення було придбано фірмою Е. Бенара. У 1927 році сенполії потрапили в США, де відразу завоювали популярність як кімнатні рослини. До 1949 року було виведено вже сто сортів. Зараз число сортів перевищує кілька тисяч. Представники роду - низькорослі вічнозелені багаторічні трав'янисті рослини.

Поширення у дикій природі

У природних умовах росте в гірських регіонах Східної Африки.
Ареал сенполії обмежений гірськими регіонами Танзанії та Кенії, при цьому переважна більшість видів зустрічається тільки в Танзанії, в Улугурських і Усамбарських (узамбарская) горах (на сучасних картах зазвичай використовується назва «гори Усамбара»). З видів, що зустрічаються на території Кенії, можна назвати Saintpaulia teitensis B.L. Burtt (1958).

Сенполії нерідко ростуть біля водоспадів, на терасах річок, в умовах водяного пилу і туману.

Будова рослини

Стебла укорочені, з прикореневою розеткою листя.

Листки досить м'ясисті, покриті ворсинками, округлі, зазвичай зі злегка нерівнобокою серцеподібною основою, з округлою або короткозагостреною верхівкою. Можуть бути як однорідного зеленого забарвлення, так і плямистими (додаток 1).

Квітки мають рильце (додаток 2.1), стовпчик (додаток 2.2), маточку (додаток 2.3), зав’язь (додаток 2.4), квітколоже (додаток 2.5), квітконіжку (додаток 2.6), чашолистки (додаток 2.7), п’ять пелюсток (додаток 2.8), тичинку (додаток 2.11), що складається з пиляка (додаток 2.9) і тичинкової нитки (додаток 2.10).

Плід - коробочка з численними дрібним насінням з прямим зародком.

Розмноження

Сенполії легко розмножувати листовими живцями (додаток 3), частиною листа і дочірніми розетками. Найпоширеніший спосіб - листовим черешком. Для цього потрібен здоровий сформований лист. Млявий, пониклий лист, як правило, загниває. Довжина черешка повинна бути 2-3 см. Черешок ставлять у воду до утворення коренів (деякі крупнолистові сорти відразу можуть утворювати діток) або висаджують у пухкий ґрунт на глибину не більше 1-2 см. Саджанець поливають водою кімнатної температури і вкривають для збереження вологості повітря поліетиленовим пакетом, при цьому важливо стежити, щоб не утворювався конденсат, при його утворенні - провітрювати пакет. Температура - не нижче 20-22 °C. Утворення коренів і розвиток діток триває до 1-2 місяців.

Різновидність

Сорти сенполій ділять на кілька груп, у першу чергу, за забарвленням і формою квіток і за їх типом. За цим принципом виділяють класичні, зіркоподібні, фантазійні, облямовані сенполії і сенполії-«химери».

За типом листя рослини в першу чергу розрізняються як «хлопчики» (англ. boy) і «дівчатка» (англ. girl). У рослин - «дівчаток» (додаток 4) на верхній стороні в основі листка є світла пляма, у сортів групи «хлопчики» (додаток 5) листя повністю зелене. Найбільш часто зустрічаються сенполії з розетками, діаметр яких варіює від 20 до 40 см. Існують сорти-гіганти (діаметр від 40 до 60 см), мініатюри (до 15 см) і навіть так звані мікромініатюри - у останніх рослин діаметр розеток всього близько 6 см.

Розділ 2. Практична частина

Як доглядати за сенполією?

Агротехніка

Горщики для сенполій не повинні бути занадто великими (300-500мл).

Місцезнаходження

Краще всього розміщувати горщики на вікнах західної чи східної орієнтації. Для того, щоб рослина висвітлювалося з усіх боків, її періодично повертають. Щоб сенполія цвіла цілий рік, можна використовувати штучне освітлення. Найкраще для цієї мети підійдуть люмінесцентні лампи. Оптимальна температура - 20-22 ° C, без різких коливань. Сенполії бояться холодних протягів і прямих сонячних променів.

Ґрунт

В якості гранту можна використовувати покупний Грунь для сенполій або суміш листової, дернової, хвойної і торф'яної землі в співвідношенні 3:2:1:1 з додаванням розпушувачів - перліту, вермікуліту, крупного річкового піску і нарізаного сфагнуму.

Полив

Поливають сенполії у міру підсихання земляної грудки. Ґрунт повинен бути постійно зволоженим, проте потрібно стежити, щоб волога не застоювалася в корінні. Поливати краще по краю горщика, щоб вода не потрапляла на листя. Ні в якому разі не можна поливати сенполію холодною водою. У кімнатному квітникарстві також поширений метод гнотового поливу.

Підживлення

Підживлення комплексними мінеральними добривами проводиться регулярно в період росту і цвітіння, приблизно раз на 2 тижні.

Вологість повітря

Вологість повітря повинна бути не нижче 50%. Обприскувати рослини небажано. Робити це можна тільки під час цвітіння, при цьому воду слід розпорошувати дуже дрібно. Можна поставити горщик в піддон з сирою галькою або розмістити його серед інших рослин.

Зимове утримання

У зв'язку зі зменшенням тривалості світлового дня взимку краще скористатися додатковим штучним освітленням. Його тривалість повинна становити 11-13 годин в день. При температурі нижче 15° C освітлення не приносить відчутних результатів - всі процеси в рослинах сповільнюються. Взимку полив потрібно трохи обмежити.

Хвороби сенполії

Неінфекційні хвороби

Назва хвороби	Ознаки	Причини	Лікування
Пожовтіння листя (додаток 6)	Пожовтіння листя	Причинами є надмірна освітленість, коли на рослину падають прямі сонячні промені, або слабке притінення, а також постійна нестача вологи або поживних речовин у ґрунті.	При нестачі поживних речовин в земляній суміші рекомендуються підгодовування (не надто сильної концентрації). Якщо ж і після цього не видно позитивних результатів, то слід перевірити кислотність ґрунтової суміші. Занадто кислу або лужну землю слід замінити.
Загнивання стебла і кореневої системи	Першою ознакою загнивання стебла служить в'янення нижніх листків. Вони стають тьмяними, як би курними, ніби рослина потребує поливу (хоча земля достатньо волога).	Причинами можуть бути посадка в щільну важку землю, висока концентрація добрив в земляній суміші, великі горщики, полив холодною водою, недостатньо висока температура повітря (нижче 20° С), занадто глибока посадка рослин. У дорослих екземплярів стебла загнивають і при ущільненні землі, коли немає вільного доступу повітря до коріння. У такому випадку відгнивання знаходиться в підземній частині стебла, корені ростуть тільки у верхньому шарі земляної грудки (всередині земляна грудка дуже щільна), розетки листя втрачають декоративність та стійкість в ґрунті.	При загниванні стебла і кореневої системи рослину найкраще пересадити в свіжу земляну суміш. Якщо цього не зробити, стебло згниває, і рослина гине.

Інфекційні хвороби

Борошниста роса (додаток 7)	Грибкове захворювання, яке проявляється у вигляді білого нальоту на квітках та листі сенполії. Здається, ніби вони притрушені борошном.	Поширенню борошнистої роси сприяють пил і бруд на рослинах, підвіконнях та полицях, де вони розміщуються. Дуже важливо дотримувати чистоту. Горщики і піддони необхідно періодично мити теплою водою. Виникненню захворювання сприяє також недостатнє освітлення (в глибині кімнати), короткий світловий день (7-8 годин на добу) або підвищена вологість повітря при низькій температурі (14-16° С). Хвороба сильніше проявляється у випадку, якщо земляна суміш містить занадто багато азоту, але мало калію і фосфору. Надлишок азоту в земляній суміші можна визначити за зовнішнім виглядом рослин, зокрема, станом молодого листя в точці росту. При нормальному розвитку сенполій молоді листочки збільшуються рівномірно, добре розвиваються. Через надлишок азоту ці листочки ущільнюються і деформуються, впираючись в наступний ряд листків. Надалі деформоване молоде листя звільняється від тісноти. Рослина розростається, листя надмірно збільшуються в розмірі, стають жорсткими і ламкими. Сенполія цвіте слабкіше, квітки дрібніші звичайних, з'являються бічні нащадки (пасинки).	Щоб позбутися від борошнистої роси, необхідно в основному застосовувати фунгіциди. Іноді треба подбати про зменшення вмісту азоту. Для цього земляну грудку поливають теплою водою (30° С) - приблизно 0,3 л на горщик. Надалі підгодовують фосфорними і калійними добривами (1 г на 1 л води). З фунгіцидів використовують ті, які після обробки не пошкоджують ніжні опушені листя сенполій і не залишають плям. Ефективний водний розчин Бенлат (фундозола, 1 г на 1 л води), яким обробляють листя рослин і зволожують земляну грудку. Зазвичай буває достатньо одного обприскування, але, якщо бажані результати не досягнуті, його повторюють через 10 днів.
Борошнистий червець (додаток 8)	Самки (до 5 мм довжини) плодовиті, виділяють особливий м'який білий пух, в який відкладають багато яєць. В основному червець розміщується на нижньому боці листків і в центрі листових розеток, біля основи квітконосів.		Якщо шкідників мало, їх простіше всього зібрати вручну за допомогою тонкої загостреної палички, обмотаною ватою, змоченою спиртом або одеколоном. Після цього рослини ретельно миють теплою водою. Таку операцію слід проводити щодня, поки не будуть знищені всі дорослі комахи і молоді екземпляри, що вийшли з яєць. Можна також обробити захворілі фіалки розчином відповідного інсектициду - зазвичай буває достатньо двох обприскувань з інтервалом в 5 днів.
Нематоди (додаток 9)	мікроскопічні круглі черв'яки, що паразитують у різних частинах рослин. Впроваджуючись в живу тканину, вони харчуються клітинним соком і при цьому виділяють шкідливі для рослин речовини. На сенполії найчастіше поселяються галові нематоди в корінні і в підставі стебел, викликаючи здуття (галли), рідше зустрічаються листові нематоди - хризантемна, сунична та інші. На жаль, на перших порах виявити зараження цими паразитами досить важко, рослини виглядають нормально, лише в подальшому стають помітні ознаки зараження: уповільнення зростання, прив’явше листя, потовщення стебла, посилене утворення біля основи стебла молодих бічних розеток. Іноді на стеблі виникають тріщини і рани, що призводить до проникнення всередину рослини хвороботворних мікроорганізмів. Зараження галовою нематодою відразу стає помітним при уважному розгляді кореневої системи: на коренях чітко проглядаються своєрідні здуття. При ураженні листовою нематодою на листках з'являються темні плями. Вони поступово збільшуються в розмірах, і лист потроху відмирає.	Щоб попередити зараження галовою нематодою, особливу увагу потрібно приділяти якості земляної суміші, її стерилізації. Не потрібно брати землю, що була у вживанні, з оранжерей, квіткових господарств. При складанні земляної суміші на 1 відро додають 1 літрову банку землі, обробленої каліфорнійськими черв'яками.	При виявленні ознак зараження галовою нематодою потрібно насамперед подбати про збереження сорту. Для цього слід виростити рослину заново з листового черешка, укоренивши його у воді, а при посадці використовувати нову земляну суміш. Лист беруть добре розвинений, але не з найбільш старих. Якщо рослина сильно заражена, то краще розстатися з цим екземпляром, а горщики ретельно прокип'ятити у воді. Справа в тому, що хімічні засоби боротьби з нематодами в кімнатних умовах досить складні через високу токсичність препаратів для людини.
Оранжерейна попелиця (додаток 10)	дрібна сисна комаха блідо-зеленого кольору, довжиною 1,4-2,5 мм. Зустрічається переважно на молодих частинах рослин, поблизу точки зростання, в основному на квітконіжках, бутонах і квітках, що тільки розпускаються, в невеликій кількості - на верхній стороні листя. Цей шкідник висмоктує клітинний сік і своїми виділеннями забруднює рослини, у них закупорюються продихи, що заважає нормальному газообміну. На цих виділеннях можуть оселитися попелисті грибки. Попелиці мало помітні на рослинах, тому час від часу необхідно уважно оглядати сенполії, особливо їх молоді частини, обережно мити листя.		Якщо попелиць небагато, від них вдається позбутися регулярним обмиванням рослини під цівкою трохи теплої води. У разі сильного ураження можна застосовувати препарати: актеллик або ровікурт (з розрахунку 1 см3 емульсії на 1 л води). Обприскують 1 раз на тиждень, зазвичай буває достатньо 2-3 обробок. Помічено, що попелиці частіше з'являються при надлишку азоту в ґрунті, тому слід підживити рослини фосфорно-калійними добривами.
Комарики-сциаріди (додаток 11)	Останнім часом у сенполій і деяких інших кімнатних рослин з'явився новий дуже небезпечний шкідник - своєрідні дрібні комарики, вони називаються сциаріди. Вони особливо помітні, коли літають над рослинами у великій кількості, іноді повзають по поверхні землі та по стінках горщиків. Рослини набувають пригнічений вигляд, листя - тьмяність, втрачають пружність.	Ймовірно, їх широке розповсюдження пов'язане з частим використанням напівперепрілої листової землі. Такий вологий субстрат - сприятливе середовище, в якій дорослі комахи відкладають яйця. Дрібні білі личинки з темною голівкою (довжиною 8-10 мм, їх часто приймають за черв'ячків) у великих кількостях становлять небезпеку для рослин. Вони з неймовірною ненажерливістю поїдають листя, що не повністю розклалося в земляній суміші, рослинні залишки в перегної, все це перетворюється в пилоподібну, липку і в'язку масу чорного кольору. При цьому значно ущільнюється земляна грудка, різко скорочується доступ повітря до коріння. Все це призводить до загнивання коренів і стебла. Цих шкідників особливо приваблюють надмірно зволожений субстрат і висока вологість повітря, тому, щоб попередити їх поширення, потрібно насамперед не допускати тривалого перезволоження ґрунту. Краще поливати частіше, але невеликою кількістю води. Не слід складати земляну суміш з не повністю розкладених залишків. Бажано брати такі компоненти, які личинки не переробляють: річковий пісок, грубоволокнистий торф, нарізаний мох, дернова земля, шматочки деревного вугілля.	Пропарювання суміші в даному випадку малоефективне: личинки гинуть, але дорослі комарики знову відкладають у землю яйця, і личинки з'являються знову. Масовому розмноженню комариків сприяє і постійна висока температура без доступу свіжого повітря (наприклад, в тепличках, під люмінесцентними лампами). У добре провітрюваних прохолодних приміщеннях комарики менш активні. Останнім часом для боротьби з цими шкідниками дуже ефективними виявилися наявні в продажі спеціальні крейдяні олівці, вживані від тарганів. Досить нанести крейдою по краю горщика кілька штрихів або трохи припудрити поверхню землі, щоб комарики зникли. Важливо тільки при вживанні звертати увагу на термін придатності препарату.
Цикламентовий кліщ (додаток 12)	Дуже дрібний, не помітний неозброєним оком, розглядати його можна тільки за допомогою сильної лупи: довжина тіла у самок 0,20-0,25 мм, а у самців і того менше - близько 0,15 мм. Кліщі та їх личинки поселяються в самій точці росту, на тільки-но зароджених бутонах і листочках. У пошкоджених екземплярів молоді листочки в центрі розетки деформуються, начебто кучерявляться, зморщуються, покриваються коричневим або сірим пушком. Листя і стебла стають ламкими, бутони обпадають, формуються недорозвинені квітки потворної форми, іноді з ділянками неприродно яскравого забарвлення.		Кліщі швидко розмножуються: нове покоління за сприятливих умов може з'являтися кожні три тижні. Ось чому дуже важливо при першій же підозрі в зараженні відокремити і ізолювати уражені рослини. Для боротьби використовують препарати неорон або актеллик (1 г на 1 л води). Рослини ретельно обприскують так, щоб трохи розчину потрапило в ґрунт і вбралося в нього. Інший спосіб боротьби з кліщами - це теплова обробка. Уражену рослину повністю занурюють у воду, нагріту до 45,5 ° С, і витримують протягом 15 хвилин. При цьому необхідно строго підтримувати потрібну температуру, неприпустимо перевищення як температури води, так і часу обробки. Щоб вода не вистигала, в неї потроху підливають гарячу. Потім рослини 2-3 доби тримають у теплому темному місці і тільки потім ставлять на колишнє місце.
Сіра гниль (додаток 13)	Інфекційне грибкове захворювання, яке викликається грибом фузаріум і проявляється загниванням розетки. Квітки і бутони покриваються сірою цвіллю, уражені ділянки відмирають.	Зазвичай гриб вражає рослин, потрапляючи на висохлі хворі квітки і пошкоджене листя. Захворювання сенполії інтенсивно розвивається при невисокій температурі повітря (нижче 16° С), рясному поливі, в умовах високої вологості, надмірному добриві азотом, слабкої циркуляції повітря. Для запобігання інфекційного загнивання слід суворо дотримуватися режиму поливу, температури, вологості.	При виявленні цвілі видаляють уражені частини, рослину обробляють розчином двозаміщеного фосфорнокислого натрію (1 г на 1 л води) або іншими фунгіцидами (Бенлат і т. д.).

(6)

Список використаної літератури

1. Залеський Д. М. Сенполії: Їх дикорослі види і питання культури. - Л.: Видавництво Ленінградського університету, 1983.

2. Іванина Л. І. Сімейство геснерієві (Gesneriaceae) / / Життя рослин: в 6 тт. Т. 5. Ч. 2. Квіткові рослини / під ред. А. Л. Тахтаджяна. - М.: Просвещение, 1981.

3. Ботаніка. Енциклопедія «Всі рослини світу»: Пер. з англ. = Botanica / ред. Д. Григор'єв та ін - М.: Könemann, 2006 (російське видання).

4. К. Віллі, В. Детьє «Біологія» - видавництво «Мир» Москва,1974.

5. Шабатура М.Н.; Матяш Н.Ю.; Мотузний В.О. «Біологія людини» - видавництво «Генеза», 1997.

Інтернет ресурси:

6. http://www.fialki.com.ua/senpolia-pests-and-sicknesses.html

7. http://uk.wikipedia.org/wiki

Додатки

Додаток 1. Листок сенполії

Додаток 2. Будова квітки сенполії (2.1- рильце; 2.2 – стовпчик; 2.3 – маточка; 2.4 – завязь; 2.5 – квітколоже; 2.6 – квітконіжка; 2.7 – чашолистики; 2.8 – пелюстка; 2.9 – пиляк; 2.10 – тичинкова нитка; 2.11 – тичинка)

Додаток 3. Розмноження живцями

Додаток 4. Листок у рослин - «дівчаток»

Додаток 5. Листок у рослин-«хлопчиків2

Додаток 6. Пожовтіння листя

Додаток 7. Борошниста роса

Додаток 8. Борошнистий червець

Додаток 9. Нематоди (9.а – рослина без нематод; 9.б – рослина з нематодами)

Додаток 10. Оранжерейна попелиця

Додаток 11. Комарики-сциарід

Додаток 12. Цикламентовий кліщ

Додаток 13. Сіра гниль

Додаток 14. Ворсинки сенполії під електронним мікроскопом(14.а; 14.б)

а

б

Тези

Сенполія або узамбарська фіалка дістала свою назву відповідно до прізвища першовідкривача – Сен-поль та місця знаходження – Узамбарські гори.

Узамбарська фіалка була відкрита в 1892 році, але стала відомою всьому світу у 1893 році.

У природі зустрічається в гірських регіонах Східної Африки, а саме в горах Кенії та Танзанії. Полюбляють рости у вологих і теплих місцях.

Фіалка (лат. Víola) і сенполія (лат. Saintpaulia) з точки зору класифікації досить далекі один від одного.(7).

Царство: Рослини царство: Рослини

Відділ: Streptophyta відділ: Streptophyta

Надклас: Покритонасінні надклас: Покритонасінні

Клас: Еудікоти клас: Еудікоти

Підклас: Айстериди підклас: Розиди

Порядок: Губоцвіті порядок: Мальпігієві

Родина: Геснерієві родина: Фіалкові

Рід: Сенполія рід: Фіалка

Сорти сенполії діляться за забарвленням, формою квіток та її типом, також за типом листя та діаметром розеток.

Сенполія може розмножуватися як вегетативно, так і статевим шляхом. З власного досвіду можу стверджувати, що сенполія найчастіше розмножується вегетативним шляхом.

Досліджуючи вирощування фіалок, ми дійшли висновку, що горщики повинні бути невеликими (300-500мл), сенполія не полюбляє прямого світла та протягів, потрібна суміш різних ґрунтів, поливати по мірі підсихання землі, підживлювати раз на 2 тижні та взимку краще використовувати штучне освітлення.

Хвороби сенполії ми поділяємо на інфекційні та неінфекційні. Хвороби – це порушення нормальної життєдіяльності організму, в результаті чого знижування його пристосувальні можливості.(5). Неінфекційні хвороби найчастіше виникають через порушення агротехніки. Інфекційні – через неправильний ґрунт, вологість повітря, бруд.

Під час дослідження будови листка сенполії під електронним мікроскопом з’ясувалося, що у здорової сенполії ворсинки на листку перпендикулярні та прямі, а у хворої – ворсинки знаходяться під різними кутами та пошкоджені.(додаток 14.а та 14.б)

Дата добавления: 2015-11-26