|
Читайте также: |
Формальний
група, д-сть якої раціонально організована, має офіційно визна- чений статус, створена на основі будь-яких офіційних документів
ü Діяльність має соціальний характер
ü Взаємостосунки регламентуються зазвичай внутрішніми
документами, високим рівнем дисциплінованості
ü Авторитет учасників часто визначається обійманою
посадою
ü Ефективність функціонування забезпечується керівництвом та контролем через зафіксовані норми та правила
Формальні колективи:
а) навчальні (класний (первинний), загальношкільний,
предметних гуртків;
б) самодіяльні організації; колективна художня самодіяльність (хор, ансамблі, гуртки);
в) товариства та об'єднання за інтересами (спортивне, книголюбів, любителів природи, шкільний театр);
г) тимчасові об'єднання - для виконання певних видів роботи (для участі в суспільно корисній праці, посадці дерев, участь у фізкультурних заходах).
Неформальний
самодіяльне об'єднання громадян, статус, функції, структура якого офіційно не визначені
ü Діяльність спрямована на реалізацію та розвиток
інтересів і потреб їх учасників
ü Взаємостосунки грунтуються на традиціях, моральних
принципах, близькості поглядів, переконань, дружбі
ü Формального лідера немає, переважно це
найавторитетніша особа
ü Контролюючу функцію виконують норми і традиції
Їх ще називають самодіяльними самокерованими об'єднаннями (ССО). Вони можуть існувати:
- у структурі формальних колективів (угрупування,
мікроколектив);
- паралельно (незалежно) від формальних.
Участь молоді у неформальних об'єднаннях пов’язана з потребою вільного самовираження, неформального спілкування, необхідністю знайти друга, висловити душевні переживання, відчути себе вільно і комфортно. Причиною відчуження часто є втрата інтересу до громадського життя, поваги до фальшивих авторитетів, конфлікти в сім'ї, незадоволеність шкільними справами.
Формальні і неформальні організації не протистоять, а доповнюють одна одну, задовольняють інтереси, необхідні для нормальної соціалізації особистості - пристосування до життя у суспільстві. Неформальні групи є незамінними для спілкування рівних з рівними. Завдання вчителя - не ізолювати й не протиставляти їх, не загострювати суперечності між ними, а знаходити спільне, зближувати, використовуючи це найкраще в них.
4. Стосунки в колективі.
У процесі різних видів діяльності в дитячому колективі встановлюються міжособові зв'язки і взаємини. Вони носять різний характер:
гуманні - утворюються у згуртованому колективі. Вони забезпечують гідне місце кожній особистості, увагу і повагу до її думок, проблем, турбот. Головна увага - особистість, її здібності, інтереси, потреби, розкриття творчого потенціалу.
нейтральні - байдуже ставлення один до одного.
асоціальні - негативні, ворожі.
ділові - виникають в результаті співпраці для реалізації спільного завдання. Часто вони є фундаментом для створення особистих стосунків.
особисті - особисті інтереси, здібності.
шефські - можуть виникати між колективами. Коли колектив, який досяг широких результатів у вирішенні тих чи інших практичних завдань, взаємодіючи з іншим колективом, передає йому свій досвід, подає допомогу і підтримку.
Вихователь прагне, щоб ділові та особисті стосунки в колективі були основою для формування в ньому міцних гуманних доброзичливих, основаних на взаємовідповідальності, взаємопідтримці...
5. Вплив сформованого колективу на розвиток особистості.
1)Активізується діяльність дитини. Учень реалізується у колективній діяльності. У спільній діяльності видно успіхи, невдачі кожного вихованця, їх причини. Успіхи кращих стають прикладом для наслідування.
2)Відбувається духовне взаємозбагачення, проявляється зв'язок "особистість–колектив - особистість". Кожний вихованець вносить свій індивідуальний внесок в життя колективу і в той же час сам збагачується від загального духовного багатства колективу.
3)Особистість отримує досвід моральної та соціальної поведінки.
4)Самовиражається та самостверджується.
6. Стадії розвитку колективу.
Стадійність розвитку колективу — це вираження внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої лежить рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями між членами колективу. Колектив стає суб'єктом виховання в результаті свого розвитку. Колектив формується у ході його життя та спільної діяльності.
Отже, колектив - не застигла структура, він постійно розвивається, переходячи у своєму ставленні ряд етапів або стадій. Стадійність розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої - рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу. Шкільний колектив у своєму розвитку проходить 4 стадії.
А.С. Макаренко розглядав становлення і розвиток колективу, його перехід від однієї стадії до іншої в тісній взаємодії з тим, хто ставить вимоги в колективі і як колектив їх приймає (залежно від поставлених вимог).
І стадія. Вимоги ставить вихователь. (Створення колективу учнів)
Колектив на першій стадії свого розвитку характеризується такими ознаками: він лише починає створюватись; члени колективу недостатньо знають один одного; не повною мірою усвідомлюють завдання; немає ініціативи в конкретній діяльності; відсутній актив.
Провідною тактичною лінією діяльності вихователя є знайомство класного керівника з дітьми, що переходить у систематичне глибоке вивчення їх; забезпечення знайомства вихованців між собою; висунення конкретних завдань; організація спільної діяльності; сприяння формуванню активу.
Початком становлення і розвитку дитячого колективу є постановка перед школярами загальної мети їх діяльності, системи чітких, ясних, рішучих за формою, зрозумілих за змістом педагогічних вимог, які ставить вихователь.
Взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив так і на кожного його члена. Діяльність вчителя ускладнюється тим, що діти ще не мають досвіду спільної суспільно корисної роботи.
На цьому етапі організовуються різні, поки що прості, спільні справи. В процесі виконання цих справ виявляються школярі, які проявляють ініціативу, мають організаторські здібності. Так поступово колектив просувається до певної межі І стадії - виділення активу.
Основна функція вчителя - організаторська. Цю стадію розвитку колективу не слід затягувати. Якщо учні довго залежать лише від педагогічного колективу, вони звикають до цього і згодом їх важко змусити підкорятися органам учнівського самоврядування.
ІІ стадія. Вимоги педагога підтримує частина вихованців. (Поширення впливу активу на весь колектив)
Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки: сформувався актив, більшість підпорядковується меншості; члени колективу усвідомлюють завдання; актив починає проявляти ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяльності.
На цій стадії відбувається залучення активістів до керівництва колективом, тобто актив не лише підтримує вимоги педагога, а й сам ставить їх перед членами колективу. Якщо активісти правильно розуміють потреби колективу, то вони стають надійними помічниками педагога.
Через актив класний керівник висуває дальші перспективи діяльності колективу (у навчанні, праці, спорті) і одночасно зміцнює їх авторитет у середовищі школярів, акцентуючи їх увагу на відповідальності, ініціативі і самостійності.
На другій стадії розвитку взаємини між педагогом і вихованцями базуються на засадах демократизму і принципі паралельних впливів на особистість вихованців (поєднання безпосереднього й опосередкованого впливу).
Вихователь на цьому етапі реалізує таку тактичну лінію: керівництво колективом на засадах демократизму, вирішення всіх питань колективу на загальних зборах.
На думку А.С.Макаренка, педагогічне керівництво на цьому етапі полягає в тому, щоб, висунувши на перший план учнівський актив, зайняти "непомітну позицію", направляти, коригувати діяльність активу і колективу в цілому.
Відповідно до цього вихователь продовжує вивчати вихованців; навчає активістів здійснювати керівні функції; спільно з активом визначає перспективні лінії та завдання діяльності колективу.
Поступово відбувається залучення пасивних учнів до громадського життя, а тому створюються реальні умови для участі всіх дітей в управлінні своїм життям.
В колективі виникають відносини творчого співробітництва, взаємодопомоги. На її по чатку колектив нібито поділений на 3 соціально-психологічні мікро групи: активістів (опору класного керівника),пасивних (які поступово долають байдужість), "ядро опору" (педагогічно занедбані діти). Іноді на цій стадії може утворитися і неофіційна група, яка протиставляє себе активу. Проте наявність органів самоврядування допомагає вчителеві справитися з нею.
Тому в розвитку колективу неминучі стрибки, зупинки, рух назад.
III стадія. Вимоги висуває колектив. (Вирішальний вплив громадської думки більшості)
Відбувається активізація кожної особистості, шляхом залучення до різносторонньої діяльності, почергового виконання керівних функцій, самостійного виконання доручень колективу, розвиток у неї внутрішніх стимулів свідомого ставлення до навчання, поведінки, праці та ін. шкільних обов'язків.
Більшість дітей з перших днів діє свідомо, активно, а колектив усвідомлює завдання, поставленні перед ним.
Педагог допомагає активу здобути авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього більше учнів з метою посилення його виховних можливостей, спільно з усіма членами колективу обговорює завдання і перспективні лінії його розвитку.
Керівництво колективом відбувається на засадах демократизму, визнані права колективу самостійно вирішувати питання про заохочення чи покарання своїх учасників, планування роботи, оцінювання поведінки учнів і т.д.
На цій стадії колектив перетворюється в інструмент індивідуального розвитку кожного з його членів. Загальний досвід, однакові оцінки подій є основною ознакою і найбільш характерною рисою колективу на III стадії.
IV стадія. Учень сприймає колективні вимоги як вимоги до себе.
(Самовиховання як вищий тип виховання в колективі)
А.С.Макаренко назвав - період розквіту колективу. На цій стадії розвитку всі члени
колективу добровільно приймають участь у всіх видах діяльності, всі є активістами. Власні інтереси співпадають з колективними. В учнів розвивається інтерес до самовиховання, що переходить у внутрішнє прагнення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру. Виконання моральних норм стає їх потребою.
Колектив перетворюється на справжній суб'єкт виховання. Саме він стимулює всебічний розвиток кожного школяра, а в разі необхідності впливає на особистість, гальмує формування негативних якостей.
Позиція вихователя - порадник, друг, старший товариш. Він інструктує, консультує, надає методичну допомогу, допомагає скласти індивідуальні плани самопізнання, саморозвитку.
А.С.Макаренко визначив мікроклімат на даній стадії словом "Мажор", яке включає в себе оптимізм, радість праці, радість спілкування, почуття захищеності, упевненість, активність, бадьорість.
Подальший розвиток колективу пов'язаний із систематичною діяльністю колективу і послідовним ускладненням її цілей і характеру. Тільки завдання, які постійно ускладнюються, вимагають від колективу і кожної особистості нових творчих зусиль, нового рівня згуртованості і активності.
А.С.Макаренко сформулював це положення як закон розвитку і руху колективу.
На всіх етапах розвитку колективу головна мета - повага до кожної особистості, створення умов для ЇЇ самореалізації, самовдосконалення.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 137 | Нарушение авторских прав