Читайте также:
|
Це були коні, яких Господь використовуватиме, коли прийде забрати своїх людей, свою Церкву. Я підійшов до коней і почав гладити їх. Господь підійшов до мене і дозволив проїхатися на одному, верхи я почав відчувати те, що раніше ніколи не відчував, -мир, свободу, любов, святість, які людина може мати тільки тут. Я насолоджувався всім, що бачили мої очі в тому прекрасному місці, яке Бог приготував для нас.
Також ми бачили весільний бенкетний стіл, на якому все вже було приготовано. Він не мав початку і кінця. Ми бачили стільці, приготовані для нас. Ми також бачили вінці вічного життя приготовані для нас. Ми бачили чудову їжу, яка вже стояла для всіх, хто буде запрошений на весілля Агнця.
Там були ангели з білою тканиною для одягу, який Бог готує для нас. Я був вражений усім цим.
Слово Боже говорить, що ми повинні стати як діти. На небесах ми були схожі на дітей. Ми насолоджувалися всіл,-,, що там було: квітами, оселями... Господь навіть дозволив нам побувати в оселях.
Потім Господь узяв нас до місця, де було багато дітей. Господь став серед них, і вони почали разом бавитися. З кожною дитиною Господь провів достатньо часу, і Йому подобалося бути з ними.
Ми запитали Його: «Господи, це діти, які повинні народитися на землі?»
Господь відповів: «Ні, це діти, яких абортували».
Коли я це почув, щось всередині змусило мене здригнутися. Я пам'ятав випадок з минулого, коли ще не знав Бога. Тоді у мене були стосунки з дівчиною, і вона завагітніла. Коли вона сказала мені це, я не знав, що робити далі, і попросив, аби і вона подумала над цим. Минув час. Коли я прийшов до неї, щоб сказати про своє рішення, було вже надто пізно: вона зробила аборт.
Це залишило відбиток на моєму житті. Навіть після того, як я прийняв Господа, я не міг пробачити собі той аборт. Але зараз Господь дозволив мені увійти в те місце і промовив до мене: «Аріелю, ти бачиш ту дівчинку, он там? Це твоя донька».
Щойно Він сказав мені це, я побачив дівчинку і відчув, що давня рана серця почала затягуватися. Господь дозволив мені підійти до неї близько, і вона була поряд зі мною. Я обійняв її і подивився їй у вічі. Єдине слово, яке я почув з її вуст, було: «Татусю».
Я зрозумів і відчув, що Господь помилував мене і простив мені. Але тепер я мусив навчитися пробачити себе самого.
Дорогі друзі, хочу сказати вам одну річ. Бог уже простив вам гріхи, тепер ви повинні навчитися пробачити самих себе. Я дякую Богові, що Він дозволив мені поділитися цим свідоцтвом із вами.
Господи Ісусе, я віддаю Тобі всю честь і славу! Це свідчення Господа, Він дозволив нам отримати це одкровення. Я сподіваюся, що кожен, хто чує це свідчення, також отримав благословення і може поділитися цим з іншими.
Нехай Господь благословить вас!
М
Одкровення небес
3-тє свідоцтво
1 витре [Бог] кожну сльозу з очей їхніх; і смер-Іти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні
болю не буде більше, бо все попереднє минуло
Од. 21, 4).
Коли ми прибули і великі двері були відчинені, я побачила долину, повну квітів. Квіти були красиві, і їхній запах був незвичайним. Коли ми йшли, то відчували незвичайну свободу, яку ніколи не відчували на землі. Ми відчували світ, який наповнював наші серця, і коли ми розглядали квіти, то помітили, що всі вони були унікальні; кожна пелюстка був іншою, індивідуальною і мала унікальний колір.
У серці я сказала Господу, що хотіла б мати одну з таких квіток. Господь, перебуваючи поруч зі мною, кивнув на знак згоди, і я потягнула квітку на себе. Але нічого не вийшло, я не могла зі^ьа"і и її і витягти з землі. Я не змогла зірвати навіть пелюстки. Годі Господь, порушивши тишу, сказав: «Тут все повинно робитися в любові». Він торкнувся квітки, і квітка сама лягла Йому на руку. Тоді Він дав її мені. Ми продовжували йти далі, але запах квітів все ще був з нами.
Ми прийшли до місця з дуже красивими дверима. Це були не прості двері, вони були майстерно зроблені і вигравіювані дорогоцінними каменями. Двері відчинилися, і ми увійшли в кімнату, де було багато людей. Кожен тут інтенсивно готувався. Дехто ніс на плечах рулони білої сяючою тканини, інші несли рулони золотої нитки. Всі виконували роботу поспішно.
Ми запитали Господа, чому все робиться з таким зусиллям і поспіхом. Тоді Господь покликав одного з молодих людей, щоб той підійшов до нас. У цього чоловіка на плечах був рулон тканини. Він підійшов і шанобливо подивився на Господа. Коли Ісус запитав його, навіщо він несе цей рулон, чоловік, подивившись на Господа, відповів: «Господи, Ти знаєш для чого ця тканина. З неї шитимуть одяг для відкуплених, одяг для славної Нареченої». Почувши це, ми сильно зраділи.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 62 | Нарушение авторских прав