Засоби згуртування колективу.

1. Формування традицій (дотримання певних правил поведінки у щоденному житті, шкільні традиції виховують почуття обов’язку, честі, гордості за колектив, його успіхи в навчанні та праці).

2. Принцип паралельної дії (вимога до виховання ставиться не прямо, а через колектив – А.С.Макаренко).

3. Організація колективної діяльності (різноманітна спільна діяльність робить життя колективу цікавим, сприяє налагодженню стосунків між первинними колективами).

4. Громадська думка (формою її вияву є загальні збори колективу, на яких вирішуються всі важливі справи, проблеми, порушення норм поведінки).

5. Учнівське самоврядування (педагоги повинні зміцнювати його авторитет серед школярів, частіше звертатися по допомогу до членів учнівського самоврядування, радитися з ними, за таких умов учні починають прислухатися до них).

6. Продумана організація дозвілля учнів (колективне відвідування кіно, театрів, екскурсії, турпоходи, підготовка до проведення шкільних свят і вечорів відпочинку, художня самодіяльність).

7. Згуртованість у діяльності педагогів.

Про рівень розвитку учнівського колективу свідчать такі показники:

· Мобільність при виконанні колективних справ і доручень;

· Прагнення до вирішення складніших завдань, активна участь кожного у їх розв’язанні;

· Товариські взаємини, уважність один до одного, готовність допомогти слабшому, поважання гідності однокласників, здатність до порозуміння без сварок і образ;

· Бажання дітей бути разом, задоволення від спілкування, життєрадісність, бадьорість, зібраність, відсутність нашіптування, почуття гумору, вміння належним чином вирішувати конфліктні ситуації, готовність долати труднощі, виконувати відповідальні доручення;

· Відповідальність за колективну справу;

· Самостійне висунення суспільно значущих цілей і досягнення їх на основі самоврядування.

У школах, де порівняно слабкі учнівські колективи, часто утворюються невеликі групи негативного спрямування. У стосунках між ними немає рівності, кожен хоче бути лідером. Їх учасники, як правило, ігнорують шкільний режим, традиції педагогічного та учнівського колективів, завжди чимось незадоволені, але явно не висловлюють своєї позиції, діють обережно, іноді відверто порушуючи дисципліну.

Потрібно комплектувати так класи, щоб у групу чи колектив не попадало кілька членів негативної групи.

Нерідко негативні угрупування з’являються через неправильну поведінку активу. Привілеї, відсутність контролю призводить до незадоволення діями активу і негативно група протидіє йому.

Педагоги роз’єднують членів негативної групи, відокремлюють лідера від негативної групи.

Приймаючи до колективу члена негативної групи, слід передбачити його стосунки у колективі. Це допоможе обрати відповідні виховні заходи.

Виховна робота з лідером негативної мікрогрупи полягає в тому, що можна змінити становище лідера мікрогрупи в колективі класу, залучивши його до діяльності, корисної колективу.. Це позитивно на нього впливатиме. Якщо він глибоко педагогічно занедбаний, його ізолюють від групи, а в групі проводять відповідну виховну роботу.

Розвінчання лідерів, поглиблення суперечностей в самій групі полягає у необхідності переконати її членів в аморальності та незаконності норм, що їх об’єднують, навести яскраві приклади. У результаті у декого з членів групи може з’явитися бажання порвати з нею.

Дата добавления: 2015-12-08