Читайте также:
|
23.05 – Збирання зілля. 24.05 – Святий Мокій.
Літні свята:
Кострубатість (кощність органу, кастрат) літнього Сонця і його сенс: спадання плідних сил. Збереження сил для польових робіт у людей. Перерозподіл сил. Кострубонька. Енергетика тепла – висока, а вологи – недостатня. Так никнуть рослини, чоловіки. Бо ж «без води – і не туди, і не сюди».
Червень.
3.06 – «Посіяла огірочки». Льон сіяти.
7.06 – сіяти капусту та все «головасте».
14.06 – Петрівка. Петрів пост.
Липень.
3. 07. Мефодія. Якщо опади цього дня – вони будуть ще 40 днів.
6. 07. Горпини. Найкращий день для початку збирання лікарських трав.
7 липня. (24.06 за старим стилем). Свято Купали. Містерія знаходження міри води й вогню для повноти родючості, подолання кострубатості. Палять Марену (Мокрину), топлять Купало (Сонце). Згадайте: українці топлять піч, але й топлять будь-що у воді. Звідси та гра слів, що використана в «притчі» про Штірліца: «Штірліц всю ніч топив піч, на ранок вона утопилась». Літо, південь – рай, вирай. Але є небезпека надмірного тепла (вогню). Пік літньої активності Сонця (вогню) і новий «Шлюб» з водою. Купало і Марена; в побутовій обрядовості – Іван і Мар’я. Марена – примара, марення (Мара – у білорусів). Знаходження енергетичної міри активності головних родючих стихій: утоплення і спалення. Художньо-обрядові засоби купальських ритуалів. 7 липня – Різдво Іоанна Предтечі. Звідси «симбіоз» Івана Купала.
Ритуали очищення тіла та душі – водна й вогненна символіка. Напередодні купальської ночі діди (молодиці-жінки) старовинним способом розпалювали вогнище (багаття, ватра). Воно мало цілющу силу. Через вогонь стрибала молодь – очищалася. Енергетика рослин, тварин, людей в купальську ніч уважалася найвищою. Тому й еротичні символи, збирання цілющих трав уночі (не лише від хвороб, але й від чарів та відьом захист). Найбільше цінувалась квітка папороті (надзвичайно дрібні, а шукали їх вночі). На квітку папороті сходив вогонь Перуна вночі. Роль молодиць в обрядах. Відьми та їх купальські шабаші. Купальський образ жаби. Надзвичайно багатий купальський фольклор і поетика.
Ніч на Івана Купала зоряна – багато грибів. Гроза цього дня — мало буде горіхів, добра погода — навпаки. Магічні впливи на погоду. Обрядова страва. Гадання на долю – ворожіння. Дівочі вінки: плин води-часу, прощання з молодістю, досягнення зрілості. Статеві дозволи в купальські свята. Інцестуальні обряди.
Звертаючись до проблеми кореляції сакральної і повсякденної сфер в контексті календарно-обрядових свят, необхідно відзначити, що їх граничне зближення відбувається в певний момент річного циклу — що наближається до періоду літнього сонцестояння або співпадаючий з ним. Подібне можна пояснити тим, що в цей період природа (макрокосм) досягає максимального вегетативного піку, після чого наступає природний спад. Як вже наголошувалося, найважливішою межею аграрної культури виступає мифопоетичне ототожнення мікро- і макрокосму. У зв'язку з цим і соціальна організація (мікрокосм) в період природного піку також досягає свого граничного виразу. Це виражається в максимальному прояві еротичної сфери людських відносин, шлюбних перспектив, що носять підкреслено виражений оргиастический характер. Ці і інші моменти містять максимум сакрального сенсу, що у результаті формує основу і своєрідність троицко-купальских свят і інших фольклорних форм даного річного періоду.
Максимальне зближення буденної і сакральної сфер в троїцько-купальський період припускає проникнення елементів надприродного в повсякденне життя. Ю. Крачковський писав: «Білоруси говорили, що на Купалу відбувається «переворот в світі»: по землі ходять духи і відьми, а звіри і дерева розмовляють людською мовою» [4. З. 124]. У цей період здійснюються найнеймовірніші речі, складові міфологічне багатство слов'янського фольклору.
Про Купалье склалася безліч різних повір’їв, легенд, переказів, художніх творів, що оповідають про характер взаємин людини з надприродними, потойбічними силами. Свідоцтва про проникнення міфологічних персонажів в сферу людського буття значною мірою визначають його ритуальну і побутову спрямованість. При організації побуту і визначенні лінії своєї поведінки чоловік вимушений зважати на незримо присутніх поряд з ним всіляких демонів і духи. Не дивлячись на те, що в більшості своїй вони виступають носіями деструктивних характеристик, людина в певних ситуаціях вимушена звертатися до них за допомогою і не гребувати їх різного роду послугами.
Згідно міфологічним уявленням, що оформилися в рамках народного календаря, особлива активізація демонічних сил стає можливою в період зимового і літнього солнцеворота. В цей час, згідно народним поверьям, «розкриваються небеса» або «розкриваються надра землі», і скопище духів проникає в світ людей. Особливо сприятливим в цьому відношенні є літнє свято Івана Купали.
Народні розповіді про активізацію різних міфологічних персонажів в свято Івани Купали збереглися, починаючи з найраніших етнографічних свідоцтв і аж до польових записів найостанніших років. Серед чудес, що відбуваються напередодні свята, можна виділити незвичайну поведінку тварин і рослин. Це, в першу чергу, виражається в тому, що тварини і рослини знаходять здатність говорити на людській мові. У чудову ніч рослини не тільки говорять, але переходять з місця на місце. Вони здатні не тільки вилікувати людину від різних хвороб, але і дарувати йому безсмертя. Особливе місце в контексті свята Івана Купали займає квітку папороті (у білорусів — папараць-кветка), виступаючу головною фольклорною подією купальской ночі. Підтвердженням тому є багатий етнографічний матеріал, представлений А. Афанасьєвим, Т. Агапкіною, Н. Толстим, З. Толстой, В. Кравченко і багатьма іншими, а також цілий ряд художніх творів Н. Гоголя, Ст. Дуніна-Мартінкевіча, Я. Купали, В. Короткевича і ін.
Папороть, згідно народним переказам, має чудодійні властивості. Відносячись до різновиду рослин нездібних квітнути, він проте опівночі розцвітає. На Гомельщині розповідали: «як папороть починає зацвітати, то летить зірка і так яскраво світить, що страшна справа» [6. З. 138]. Перед людиною, що добула незвичайну квітку, відкриваються безмежні можливості. Він стає таким, що відає, розуміє мова природи, володіє знаннями про минулому і майбутньому. Проте з втратою квітки щасливець, що спочатку знайшов його, згодом втрачає свої необмежені можливості. На нашу думку, це можна пояснити тим, що сакральна і профанная сфери буття не в змозі до безкінечності знаходитися в неподільній тотожності. Рано чи пізно вони повинні дистанціюватися один від одного. Нерідко отримання чудових предметів є просто справою випадку. Наскільки несподівано він отримується, так несподівано і втрачається. У якійсь мірі це відповідає природі свята, що приходить і йде. Невипадково існує безліч фольклорних описів про добування квітки папороті і інших чудових предметів, проте оповідання про подальше використання їх надприродних можливостей практично відсутні.
8.07 – Петро і Февронія. Щасливий день для кохання.
10.07. Самсона. Дощ цього дня вказує на опади через 49 днів — з 28 серпня до 14 вересня. Якщо опади були і на Мокія — то тепер будуть зливи.
12 липня – Святих першоверховних апостолів Петра і Павла.
Спека на Петра та Павла — буде мороз на Різдво.
13.07 – Собор 13 апостолів.
21.07. Казанська Божа мати. Добра погода — косовиця й жнива будуть по сухому.
24.07. Багато комарів – врожай ягід, багато мошви — грибний рік.
28.07 – Курик-Вітрогон.
Серпень.
1.08 – Марена (Мокоша). Свята Мокрина. Найчастіше – це дощова пора, тому до неї треба було встигнути зібрати збіжжя.
2.08 – Свято Перуна, який посилає родючість на землю. Ілля Пророк.
5.08 – Почаївська Божа Мати.
9.08 – Палій (Паликоп). Збирання трав, коноплі; зцілення людей і тварин. Святий Пантелеймон.
10.08 – Смоленська Божа Мати.
Літні обрядові свята урожаю – спаси! Селяни залишали нескошену смужку – ділянку лану – «велесову бороду». У християнстві також освячують дари божі, але чомусь оголошують весь період спасів – постом.
14.08. І Спас. Маковеї (маковий спас). Мокрий спас (очищення на воді). Медовий. Соломія та сім її синів-мучеників. Винесення Чесних Дерев Хреста Господнього. Початок Успенського поста.
19 серпня – ІІ Спас. Великий. Яблучний. Преображення Господнє.
28 серпня – ІІІ Спас. Горіховий. Успенський (Успіня Пресвятої Богородиці).
27.08 – Свято Урожаю – Велеса. Обжинки. Свято урожаю після закінчення його збирання. З останнього колосся жниці робили Сніп – «Дідух» та вінок і передавали господарю. Потім цей сніп використовували в Святій Вечері Різдва. З нього ж розпочинали сівбу наступного року – символ зв’язку річних кіл.
29.08 – Перша Пречиста.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 107 | Нарушение авторских прав