Організація життєдіяльності.

Буття молодшого дошкільника має сприяти розширенню його музичного досвіду, збагаченню вражень про різноманітність мелодій, способи їх виконання голосом та на різноманітних інструментах, розвитку м’язового почуття та відчуття ритму, вміння орієнтуватися в просторі, використовувати в танцювальних рухах міміку і пантоміміку, імпровізувати, відтворювати найпростіший ритмічний малюнок з допомогою хлопків, притупів та гри на дитячих інструментах; в іграх – інсценівках тощо.

Спільне з дорослими слухання музичних творів у сім’ї й дошкільному закладі сприяє розвитку музичного смаку, індивідуальних уподобань, уміння розпізнавати прослухане за жанром, темпом і тембром звучання («На що схожа?», «Про що розповідає?» тощо). Важливо використовувати для прослуховування високохудожні й доступні дитині музичні твори, коментувати їх, виявляти повагу до її думки щодо кожного. Доречно пропонувати малюкові «намалювати» мелодію фарбами, олівцями, фломастерами, придумати оповідання читанок з відповідними рухами, імпровізувати. Слід підбирати для прослуховування знайомі та незнайомі дитині твори з класичного та сучасного дитячого репертуару. Не варто нав’язувати їй музичний супровід життєдіяльності, якщо вона цього не хоче.

Важливо інтегрувати музику з іншими видами мистецтва – образотворчою діяльністю, художньою літературою.

Ураховуючи, що молодший дошкільний вік сприятливий для становлення співочого голосу, співочих навичок дитини, прояву типу співочого голосу, дорослий створює сприятливі умови як для розвитку співочих можливостей дитини четвертого – п’ятого років життя, так і їх охорони – співочий голос ще слабкий, дихання коротке, артикуляція не чітка. Малюка привчають розмовляти спокійним тоном, не кричати, не надривати голосові зв’язки. Варто приділити увагу артикуляції, вмінню «розспівуватися». Хорові заняття доцільно поєднувати зі співом по підгрупах та індивідуально; пропонувати дитині для запам’ятовування, відтворення, наспівування доступні, з дитячим контекстом, приємні для слуху музичні твори.

Дорослий сприяє розвитку в молодшого дошкільника рухливості та вправності як важливих для становлення особистості властивостей, «занурює» дитину в різноманіття музики, вправляє в підборі образних рухів, відповідних мелодій, що сприяють виразності її поведінки, навчає сприймати та відгукуватися на різні ритм і мелодію. Розвиває основні рухи, звертає увагу на пружність і легкість ходи, бігу, рухів рук та всього плечового поясу. Підтримує творчі прояви дитини, спонукає її рухатися довільно, в різному темпі. Дитина ознайомлюється з назвами та способами виконання різних основних і танцювальних рухів (високий крок, спокійна хода, легкий біг, м’який підскок, стрибки, прямий галоп, колихання рук, тощо). Прямий показ дорослого доречний лише на етапі розучування, засвоєння рухів. Вправляє в умінні використовувати різний простір приміщення – малий та великий, рухатися розкуто, плавно, різко, м’яко; контролювати свої рухи, розраховувати сили, поводитися безпечно. Навчає використовувати ігрові ситуації, в яких дитина бере на себе роль певного персонажа.

Дорослий організовує буття малюка таким чином, щоб він мав змогу грати на різних дитячих музичних інструментах. Гра як діяльність підбору на слух сприяє розвитку музичних здібностей, насамперед тембрового та мелодичного слуху, почуття музичного ритму. Варто приділити увагу навчанню молодшого дошкільника відтворювати рівномірну метричну пульсацію, оскільки сама вона є основою оволодіння ритмічним малюнком. Ефективний педагогічний прийом – спільне музикування дорослого та дитини на фортепіано чи будь-якому іншому клавішному інструменті. Підбір на слух сприяє формуванню імпровізації, творчого продуктивного компонента музичного мислення, без якого музична творчість неможлива. Варто частіше пропонувати вихованцям творчі завдання.

Дорослий організовує ігрове дійство дітей, опосередковане роллю та музикою; створює сприятливі умови для прояву власної індивідуальності, неповторності; використовує виховний потенціал даної музичної діяльності для корекції поведінкових проявів особистості, яка розвивається: «затиснута» дитина несподівано для себе і тих, хто її оточує, може вільно себе проявити в грі – драматизації. Вікові можливості молодшого дошкільника мають визначити тип і ступінь складності музичних ігор – драматизацій. Музичну гру – драматизацію не варто доводити до стану ідеально відшліфованої вистави, оскільки при цьому втрачається елемент імпровізаційності і вона може швидко набриднути дітям. Про ефективність організації буття молодшого дошкільника свідчить перенесення ним елементів музичного спектаклю в самостійну діяльність.

Дата добавления: 2015-12-08