Підготовка трас електропроводок

Монтаж електропроводок, як і інші види електромонтажних робіт, виконують у дві стадії. На першій стадії здійснюють підготовчі й заготівельні роботи в майстерних монтажно-заготівельних ділянок і безпосередньо на монтажних об'єктах.

У монтажних майстерень (поза зоною монтажу й незалежно від будівельної готовності монтируемого об'єкта) виготовляють і збирають укрупнені вузли й блоки — шинні, трубні, заземлення електропроводок, кабельних ліній і т.п. Безпосередньо на монтажному майданчику при певній готовності будівельних робіт роблять розмітку й підготовку трас електричних мереж; розмітку й підготовку трас для заземлюючих обладнань; закладку труб у фундаменти й інші будівельні підстави при переході з одного приміщення в інше й при виході назовні; здійснюють контроль над установкою будівельниками або виконують установку заставних елементів і деталей для наступного кріплення до них електроустаткування й конструкцій; здійснюють контроль над утвором у процесі будівництва прорізів, ніш, гнізд, борозен, необхідних для установки електроустаткування й монтажу електропроводок.

На другій стадії виконують властиво електромонтажні роботи безпосередньо на монтажному об'єкті. У ці роботи входять установка на підготовлені місця електроустаткування й электроконструкций, прокладка по підготовлених трасах готових елементів і вузлів електропроводок, підключення електричних мереж до встановлених електроустаткування, апаратів і приладам.

Будівельні роботи в приміщеннях, прийнятих під монтаж електроустаткування, відповідно до вимог будівельних норм і правил (Снип) повинні бути доведені до стану, що забезпечує нормальне й безпечне ведення електромонтажних робіт, захист монтируемого встаткування, кабельних виробів і электроматериалов від впливу атмосферних опадів, ґрунтових вод і низьких температур, від забруднення

і випадкових ушкоджень при виробництві подальших робіт суміжними організаціями.

До початку робіт другої стадії повинні бути закінчені будівельні й опоряджувальні роботи в електротехнічних приміщеннях — збірних розподільних обладнань, щитів, станцій керування, камерах трансформаторів, машинних залах і їх підвалах і ін.

Установка зборень" і комплектних розподільних обладнань, щитів, пультів, шаф, складань магнітних станцій і пускачів, акумуляторних батарей і конденсаторів допускається тільки після остаточної обробки приміщень, закінчення монтажу й випробування опалення, вентиляції й інших суміжних робіт.

Монтаж кабельних ліній у траншеях, слід виконувати після здачі замовникові траншів, включаючи їх геодезичну зйомку із установленням вертикальних оцінок, а монтаж кабельних ліній у блоковій каналізації — після здачі замовникові блоків і колодязів. Монтаж кабельних ліній у кабельних півповерхах і тунелях проводиться після закінчення побілки й обладнання перекриттів; монтаж електричних машин — після здачі фундаментів (включаючи їх геодезичну перевірку), залізничних колій до місць установки машин, а також після пуску крана; монтаж електричних машин і апаратів на механізмах — після здачі під монтаж майданчиків під машини або апарати.

У житлових і культурно-побутових будинках (у тому числі великоблочних і велико-панельних) монтаж електропроводок проводиться також у дві стадії.

Відступу від вимог відносно стану будівельних робіт, при яких можливий монтаж електроустаткування, приводять до псування встаткування й електричних мереж, і на їхнє відновлення, очищення, повторне сушіння, фарбування, ревізію непродуктивно затрачаються засоби й праця.

Прокладка кабелів у траншеях, не підготовлених повністю до початку укладання кабелю, або по трасах, у межах яких не виконані планувальні роботи, приводить часто до ушкоджень кабелів, особливо при виробництві планувальних робіт.

Борозни, канали, ніші в стінах і перекриттях для монтажу проводок і электроконструкций відповідно до вимог Снип повинні бути передбачені в будівельних кресленнях і виконані будівельною організацією в процесі будівництва, а при велико-панельнім будівництві — у процесі виготовлення панелей і блоків на комбінатах стройиндустрии. Відсутність каналів і ніш приводить до трудомістких пробивних робіт.

Передчасний початок робіт у незакінчених будівельниками приміщеннях є порушенням Снип. Підготовка трас електропроводок складається з наступних монтажних операцій: розмітки трас і місць установки кріпильних деталей; пробивних робіт для установки кріпильних деталей; установки кріпильних деталей у будівельних конструкціях: бетонних, цегельних, шлакоблокових і т.д.

Роботи по підготовці трас електропроводок ставляться до числа найбільш трудомістких операцій, особливо при ручному способі¹ їх виконання.

Розмітка

Розмічальні роботи починають із прив'язки трас до місць розташування розподільних обладнань, уведень, пускових приладів і приймачів енергії. Для цього спочатку розмічають місця пробивання отворів, гнізд і ніш або місця установки заставних елементів для закріплення електроустаткування. Потім визначають і розмічають трасу електропроводки, місця -проходів через стіни й перекриття, місця установки коробка, а також місця установки кріпильних деталей для труб, кабелів і ін.

Для тросових електропроводок роблять розмітку місць анкерних проміжних кріплень; для електропроводок на лотках — місць установки підтримуючих конструкцій і крапок їх кріплення до будівельних елементів будинків; при прокладці проводів і кабелів по смугах і стрічкам -— місць кріплення смуг і стрічок. При розмітці трубних трас виконують точну прив'язку місць виходу кінців труб до электроприемникам. Опорні конструкції для прокладки трубопроводів установлюють в одній площині, точно дотримуючись горизонтальних і вертикальних ліній розмітки. На всій трасі або ділянці траси проводки встановлюють дві крайні деталі кріплення й між ними натягають шнур або сталевий дріт, по якому розставляють інші деталі кріплення. У вертикальному напрямку розмітку роблять по схилу.

Визначення трас і місць установки електроустаткування роблять по робочих кресленнях проекту, користуючись заданими оцінками від рівня підлоги або стелі, відстанями від колон, ферм і інших будівельних елементів, розташованих на одному рівні, або оцінками по висоті.

Розмітку трас відкритих проводок роблять відбиттям пофарбованим шнуром вертикальних і горизонтальних ліній, дотримуючи паралельності лініям сполучення стін і стель. Поперечними лініями відзначають місця установки опорних конструкцій і кріпильних деталей у такій послідовності: спочатку в коробок, электроприемников, на поворотах і в проходів, а потім проміжні кріплення. Місця установки кріпильних деталей, що підтримують і закріпляючих проведення й кабелі, розташовують уздовж траси симетрично й на однакових відстанях, що не перевищують максимально припустимих по Снип.,

Проходи розташовують на одній лінії й в одній площині з кабелями, що прокладаються проводами й.

Сховану прокладку проводів по перекриттях' (у штукатурці, у щілинах і порожнечах плит або иод плитою перекриття) при можливості виконують по найкоротшій відстані між найбільш зручним місцем переходу на стелю й світильниками.

11?

Розмітку трас схованих проводок, поглиблених у борозни стін і стель, потрібно виконувати по найкоротшому напрямкові від уведень до електроустаткування й світильникам. При розмітці. користуються вимірювальними лінійками, складними метрами й рулетками, розмічальними тичинами, циркулями, шнурками з,схилами, рівнями й іншими спеціальними пристосуваннями й "інструментами.

При спорудженні будинків зі збірних будівельних конструкцій з відформованими в них каналами для проводів і прорізами, нішами й поглибленнями для розподільних обладнань і настановних виробів розмітку місць установки приладів і трас проводок не роблять. Замість розмічальних робіт перевіряють придатність каналів для затягування проводів, особливо в місцях сполучення будівельних елементів будинку.

Найбільші відстані між крапками кріплення проводок, відстані між паралельно прокладеними проводами, припустимі радіуси вигину проводів, кабелів і труб, мінімальні габарити прокладки мережі над різними поверхнями й інші вимоги для розмітки трас регламентовані чинними правилами й нормами.

§ 27. Пробивні роботи

Обсяг пробивних робіт і витрати праці на їхнє виконання при сучасних індустріальних методах монтажу різко скорочуються завдяки застосуванню прогресивних способів закріплення деталей і конструкцій у будівельних підставах: забивання й встреливания кріпильних деталей; установки заставних частин; утвору каналів, борозен, ніш, наскрізних отворів у будівельних конструкціях при їхньому виготовленні; приклеювання деталей електропроводок і настановних виробів.

Пробивні роботи, яких повністю уникнути не представляється можливим, повинні виконуватися механізованим способом. Механізація пробивних робіт скорочує витрати праці й забезпечує правильні геометричні розміри отворів, що пробиваються, при мінімальнім порушенні будівельної конструкції.

У якості засобів механізації пробивних робіт використовують електричні й пневматичні свердлильні машини й перфоратори, оснащені робочим інструментом (свердла, бури, шлямбури, коронки) із пластинами із твердих сплавів, в основному з металокерамічних сплавів ВК (зерна карбіду вольфраму, зцементовані металевим кобальтом), що відрізняються твердістю й зносостійкістю.

Для свердлення отворів і гнізд у будівельних підставах свердлами, армованими пластинами твердих сплавів, порожніми коронками КГС і іншим робочим інструментом використовують серійні електричні свердлильні машини, призначені для свердління по металу й дереву.

Свердління гнізд і отворів виконують, головним чином, у цегельних стінах. Виконання гнізд у бетоні, навіть невисоких марок твердості, не є ефективним. Продуктивність свердління становить 10 мм у хвилину, а при влученні свердла у твердий наповнювач швидкість свердління різко знижується й відбувається сильне нагрівання, швидке зношування й викрашування твердосплавних пластинок.

Для свердлення отворів у залізобетоні ефективні электро­
свердлильні машини з ударнорповоротними насадками й электро­
молотки з ударнотобертальною дією інструмента. При
свердлінні із застосуванням ударноо поворотної насадки або буравлення
отворів у залізобетонних підставах при ударноавращатель­
ном дії інструмента умови роботи краще й. роби-
дительность у порівнянні із простим обертанням свердла вище за
рахунок більш ефективного видалення бурового дріб'язку й менших
зусиль, необхідних для втримання інструмента в руках оперую­
щего. ' '

Для пробивання отворів більших розмірів, особливо в бетонних підставах, використовують стиснене повітря як джерело енергії, застосовуючи молотки ударного й ударнорповоротної дії (перфоратори). Пневматичний інструмент відрізняється легкістю, простотою конструкції, надійністю й відносною безпекою. Тому при наявності на будівництві мережі стисненого повітря рекомендується застосовувати для пробивних робіт пневмоинструмен-ты.

Отвору в цегельних і бетонних підставах під розпірні дюбелі пробивають спеціальним пробійником ручним або механізованим способом. При ручнім пробиванні пробійники вставляють у спеціальне оправлення, при механізованому — у перехідну втулку електричного або пневматичного молотка. Пробійник має в робочій частині циліндричну форму із трьома поздовжніми канавками довжиною 55 мм для видалення бурового дріб'язку.

Ручні пробійники випускаються двох типів: ПО-1 довжиною 90 мм і діаметром 4,8 мм і ПО-2 довжиною 90 мм і діаметром 7,8 мм. При роботі з ручним пробійником застосовують оправлення ОПКМ із клином. Наприкінці оправлення встановлюють стрижень пробійника. Клин призначений для вибивання пробійників з оправлення.

-Пробивання отворів вручну роблять легкими ударами молотка по пробійникові, який міцно закріплюють в оправленні й направляють перпендикулярно до стіни. Після кожного удару пробійник, легко повертається. Діаметр пробійника вибирають на 0,5 мм менше діаметра дебюля, тому що отвір у стіні при пробиванні виходить на 0,5—1 мм більше діаметра пробійника. Глибина отвору повинна відповідати довжині дюбеля.

Для пробивання отворів у багатопустотних плитах междуэтажных перекриттів одержує усе більш широке застосування піротехнічний ударний стовпчик КК-2М.

Дата добавления: 2015-12-08