Зовнішня і внутрішня структура математичного заняття

Ми встановили, що при підготовці педагога до заняття постановка мети заняття, тобто формулювання бажаних результатів, визначається його дидактичною позицією: що він бажає робити на занятті - учити або розвивати? Від визначення цієї позиції залежить його орієнтація на типову (класичну) структуру заняття відповідно до класичної системи дидактичних принципів: актуалізація знань, пояснення нового, закріплення, контроль, повторення; або структуру розвиваючого заняття відповідно до нової системи дидактичних принципів Л.В. Занкова: підготовча

робота до постановки проблемної ситуації, постановка проблемної ситуації, організація усвідомлення учбової задачі і її ухвалення дітьми (що конкретизує пізнавальний мотив: «Цікаво... ну і як же тут поступити, як це все-таки зробити?»), підготовка і організація системи моделюючих дій (або завдань) для вирішення проблемної ситуації, усвідомлення необхідності і раціональності нового знання, і на наступному етапі - організація ситуації, стимулюючої перенесення нового знання або уміння на розширений змістовний об'єм, узагальнення цього знання або уміння і зміцнення його у вигляді узагальненого способу дій або узагальненого поняття. На перший погляд, цей перелік здається украй складним, оскільки сформульований в новій, незвиклій педагогу лексиці сучасної теорії і психології навчання. Реально, на занятті з дошкільниками, становлячі дидактичні позиції органічно «перетікають» одна в іншу і педагогу залишається лише стежити за тим, щоб процес не зупинився «у важкому місці» і завершився шуканим узагальненням.

Очевидно, що в центрі даної методичної технології стоїть уміння педагога організувати проблемну ситуацію на занятті (на даному математичному змісті), причому «подати» її в такій формі, щоб діти зрозуміли суть поблеми і схотіли виконати дії по її рішенню (ухвалення учбової задачі і організація учбової мотивації). Наступне найважливіше методичне уміння - це уміння побудувати систему моделюючих дій дитини з поняттям або способом дій, що вивчається. При цьому ніж молодше дитина, тим значимєє роль речовинних моделей понять або способів дій. І нарешті, останнє - це методичне уміння так організувати процес «підбиття підсумку» діяльності, щоб діти самостійно сформулювали шуканий висновок, причому на максимально можливому на даний момент рівні узагальнення.

Дві розглянуті вище дидактичні схеми визначають зовнішню структуру заняття (етапи заняття, на яких розв'язуються ті або інші дидактичні задачі).

Не менше важливим для педагога дошкільної освіти при підготовці до заняття є уміння спланувати і розробити внутрішню структуру заняття, яка визначається системою завдань (вправ), виконуючи які,

дитина знайомиться з істотними властивостями математичних об'єктів, їх взаємозв'язком і взаїмозавісимостямі, знайомиться з новими поняттями, придбаває знання і уміння, просуваючись в своєму розвитку. Від того, які завдання підбирає вихователь для даного заняття, в якій послідовності їх вибудовує, наскільки їм підготовлена і розроблена система моделюючих дій дитини, направлена на рішення проблеми, поставленої в завданні, залежить досягнення цілей навчання, характер, спосіб і рівень самостійності дитячої діяльності на занятті.

Через учбові завдання (вправи) реалізуються наступні функції розвиваючого навчання: мотиваційна (завдання в ігровій формі, проблемне завдання), розвиваюча (завдання, виконання яких формує і розвиває психічні процеси дитини), пізнавальна (завдання, виконання яких підводить дитину до нових знань або усвідомлення нового способу діяльності), дидактична (завдання виховуючі різні якості характеру - акуратність, уважність, старанність, довільність, або завдання, що готують дитину до розуміння значення проблемної ситуації, завдання, виконання яких обумовлює узагальнення способу дії або поняття) і контролююча (завдання, якість виконання яких показує педагогу і самій дитині, на якому рівні він оволодів знанням або способом дії).

Не секрет, що питання методиста при методичному аналізі заняття: «Яка мета цього завдання? Яку роль воно виконує на даному етапі заняття? Які функції виконує? Яку роль воно виконує в досягненні мети заняття? Чому вибрана така послідовність завдань?» - для багатьох педагогів, особливо початківців, вельми важкі, тому що завдання може з'явитися в занятті, оскільки воно є в методічке, або педагог побачив його на занятті колеги і воно сподобалося, або його знайшли в журналі, або «треба ж з чогось зробити заняття», або «а ніж воно погано?», або «дітям подобається», або «а у нас є така дидактична допомога» і т.п.

Таким чином, ми вважаємо важливим позначити ще одне методичне уміння педагога - уміння усвідомлено складати завдання і вибудовувати їх в систему, маючи на увазі досягнення мети заняття. Це уміння можна по аналогії з принципами розвиваючого навчання назвати умінням усвідомлювати і умінням управляти методичним процесом на занятті.

Дата добавления: 2015-12-08