|
Читайте также: |
Повторити лекційний матеріал.
Письмово вирішити ситуації, подані у Додатку 1.
1. Поняття і види судових витрат у цивільному процесі
Судові витрати - фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу у зв'язку зі зверненням до суду та розглядом справи в суді.
Стягнення судових витрат має на меті, по-перше, компенсувати суду витрати по розгляду цивільних справ, а по-друге, створити несприятливі майнові наслідки для осіб, які вчинили цивільні правопорушення або пред’явили необґрунтовані вимоги до суду.
Це родове поняття, яке включає 2 види витрат: судовий збір і витрати, пов'язані з розглядом справи.
2. Судовий збір
Судовий збір - грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначено Декретом КМУ «Про державне мито» і залежить від об'єктивних ознак позову: правовідносин, з яких він виник, предмета позову. Судовий збір виконує кілька функції:
Ø компенсаційну - частково компенсує державі витрати на утримання судів;
Ø дисциплінуючу - перешкоджає заявленню необґрунтованих позовів та клопотань, оскільки у разі відмови у позові ці витрати позивачу не повертаються;
Ø стимулюючу (превентивну) - відносно високі ставки судового збору, які у разі позитивного судового рішення відповідач повинен компенсувати позивачу. Має на меті стимулювати відповідача у добровільному, позасудовому порядку відновити порушені права позивача.
Державне мито справляється за ставками у розмірах частин н.м.д.г. та у % відношенні до відповідної суми документа.
Державне мито справляється із позовних заяв, заяв у справах окремого і наказного провадження, з апеляційних та касаційних скарг, зустрічних позовних заяв, а також із заяв про вступ у справу 3-х осіб із самостійними позовними вимогами.
Державне мито сплачується до подання позовної заяви до суду в розмірі залежно від ціни позову, вказаної позивачем (ст.80 ЦПК). Ціна позову - грошове вираження майнових вимог позивача; визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку. Ціну позову, за заг.правилом, визначає позивач при поданні позовної заяви. Якщо позивач під час розгляду справи в суді збільшує розмір позовних вимог, то разом з поданням до суду відповідної заяви він повинен доплатити суму судового збору.
Ставки державного мита:
із позовних заяв майнового х-ру – 1% ціни позову, але не менше 3 н.м.д.г. і не більше 100 н.м.д.г.;
із заяв у справах окремого провадження – 0,5 н.м.д.г.;
за подання заяви про видачу судового наказу – 50% ставки, що визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду у порядку позовного провадження;
із апеляційних скарг на рішення судів першої інстанції – 50% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в першій інстанції тощо.
3. Витрати, пов’язані з розглядом справи
До складу витрат, пов'язаних із розглядом судової справи, ЦПК відносить лише:
o витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
o витрати на правову допомогу;
o витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;
o витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
o витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;
o витрати, пов’язані з публікацією у пресі повідомлення про виклик відповідача.
Перелік цих витрат є виключним.
Витрати на ІТЗ оплачують ф.о. та ю.о., що звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого та наказного провадження, клопотаннями про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, подають зустрічну позовну заяву, а також за заяву про вступ у справу 3-х осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.
До цих витрат належать витрати, пов’язані з:
- інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи;
- виготовленням та видачею копій судових рішень.
Ставки ІТЗ:
із позовних заяв майнового х-ру – 120 грн.;
із заяв у справах окремого провадження – 30 грн.;
за подання заяви про видачу судового наказу – 30 грн.;
із апеляційних, касаційних скарг, скарг у зв’язку з винятковими, нововиявленими обставинами – такий же розмір, що й за подання відповідної позовної заяви, заяви до суду першої інстанції тощо.
Оригінали квитанцій про сплату судового збору та витрат на ІТЗ розгляду справи обов’язково (!) потрібно додати до позовної заяви.
Витрати на правову допомогу - витрати сторін та 3-іх осіб, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, які беруть участь у справі.
Формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. При визначенні обґрунтованого розміру гонорару беруться до уваги такі фактори:
1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань; необхідність досвіду для його успішного завершення;
2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі;
3) необхідність виїзду у відрядження;
4) важливість доручення для клієнта;
5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;
6) досягнення позитивного результату, якого бажає клієнт;
7) особливі або додаткові вимоги клієнта щодо строків виконання доручення;
8) характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;
9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. У ст.76 ЦПК 1963р. було зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката в розмірі до 5 % від задоволеної частини позовних вимог. При цьому за неписаними правилами справедливим вважається відшкодування у розмірі 5 % задоволених вимог.
Справедливішим є застосування граничного розміру компенсації правової допомоги залежно від обсягу такої допомоги у справі. Для цього можна використовувати погодинну ставку адвоката або звичайну погодинну ставку на такі послуги у певній місцевості. Такий принцип визначення компенсації не залежить від категорії справ (майнові чи немайнові) і, як наслідок, ціни позову, враховує реально виконану роботу у справі.
У п.1 Додатку до постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» вст-но такі граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення:
- якщо компенсація сплачується іншою стороною – не більше 40% розміру м.з.п. за годину її роботи;
- якщо компенсація сплачується за рахунок держави – не більше 5% розміру м.з.п. за повний робочий день.
Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла сторони несуть самостійно, тобто самі оплачують свій переїзд, а також переїзд свого представника, самі сплачують кошти за наймання житла.
Після розгляду цив.справи стороні, на користь якої ухвалено суд.рішення, та її представнику (якщо їх явка до суду була пов’язана з переїздом) сплачуються добові іншою стороною процесу, а також компенсація втраченого заробітку чи відриву від звичайних занять.
Розмір компенсації за втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої з/п особи. Загальний розмір такої компенсації не може перевищувати 3-кратного розміру м.з.п.
Для визначення розміру компенсації за відрив від звичайних занять за основу береться розмір м.з.п. Загальний розмір такої компенсації не може перевищувати розміру м.з.п.
Граничні розміри сплати добових законом не вст-ся, проте вони не можуть перевищувати норми відшкодування витрат на відрядження.
Сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача, а також про проведення судової експертизи, несе самостійно витрати, пов’язані з:
- переїздом до іншого насел.пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів;
- найманням цими особами житла;
- проведенням судових експертиз.
Після постановлення судом ухвали про призначення суд.експертизи сторона, яка ініціювала її проведення, має внести відповідні кошти за проведення експертизи на рахунок експертної установи. Розмір суми визначається експертом або експертною установою, які проводитимуть експертизу. Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із проведенням суд.експертизи, не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів суд.експертизи у науково-дослідних установах Мін’юсту України.
Якщо клопотання про проведення експертизи було заявлено обома сторонами, то витрати на її оплату вони несуть у рівних частках.
При призначенні суд.експертизи суд повинен визначити строк, протягом якого стороні (сторонам) слід її оплатити. Якщо у визначений строк оплата не буде зд-на, то суд скасовує ухвалу про призначення суд.експертизи.
Крім того, свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам оплачуються:
- добові (не можуть перевищувати норми відшкодування витрат на відрядження);
- компенсація за втрачений заробіток (обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої з/п особи; заг.розмір компенсації не може перевищувати 3-кратного розміру м.з.п.) чи відрив від звичайних занять (обчислюється за кожну годину, але пропорційно до розміру м.з.п.; заг.розмір компенсації не може перевищувати розміру м.з.п.).
Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про їх проведення. Якщо таке клопотання надійшло від обох сторін, то витрати несуть обидві сторони в рівних частках.
На сьогоднішній день граничний розмір компенсації таких витрат не може перевищувати 50% розміру м.з.п. за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі і з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. Витрати, пов`язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача з 07.07.2010р. (внесення останніх суттєвих змін до ЦПКУ)віднесено до судових витрат. Дане нововведення є спірним питанням у юристів-практиків з огляду на наступне:
законодавцем чітко не закріплено на кого саме мають покладатися дані витрати: на суд чи на позивача. Виходячи із практики можна констатувати, що брати на себе по-перше клопіт, по-друге грошові витрати по розміщенню даного оголошення змушений позивач - як найбільш зацікавлена у розшуку відповідача та найшвидшому розгляді справи особа. Проте найчастіше оголошення у пресі носить лише процесуальний х-ер, а не є дійсно дієвим засобом розшуку відповідача, який можливо просто намагається уникнути цивільної відповідальності і тому не з`являється до суду.
Більш проблематичним для позивача даний клопіт стає з наступних причин: у п.2 Порядку визначення друкованого ЗМІ, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, вст-но: «Оголошення про виклик до суду публікується в установлені закон-вом строки у друкованому ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження та в друкованому ЗМІ місцевої сфери розповсюдження за останнім відомим місцем проживання (перебування) на території України відповідача…». Проте за практикою достатньо розмістити дане оголошення лише у друкованому ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження, яким на 2010 рік визначено газету «Урядовий кур`єр», в якій ціна розміщення подібного оголошення починається з 420 грн. (в залежності від обсягу тексту оголошення). Тобто ціна є доволі істотною.
Звичайно у відповідності із ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, судом мають бути присуджені судові витрати з другої сторони, проте судовий процес може тривати довго (тим більше якщо відповідача не знайдено), а сума понесених позивачем витрат зростає.
Виходячи із зазначеного, можна підсумувати, що хоч ЦПЗ і оновилось, проте досконалим не стало і містить досить відчутні прогалини.
4. Звільнення від судових витрат
Відп.до ст.4 Декрету, від сплати державного мита звільняються:
Ø позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення з/п й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин;
Ø позивачі - за позовами, що випливають з захисту прав інтелектуальної власності;
Ø позивачі - за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
Ø позивачі - за позовами про стягнення аліментів;
Ø сторони - із спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності;
Ø інваліди I та II груп, інваліди Великої Вітчизняної війни, громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо.
Окрім того, відп.до ст.5 Декрету місцеві ради мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати держмита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України - щодо держмита, яке зараховується до держбюджету України.
Стаття 81 ЦПК – випадки звільнення від сплати ІТЗ.
Стаття 82 ЦПК передбачає випадки відстрочення та розстрочення оплати держмита та витрат на ІТЗ. Відстрочення - перенесення строку виконання обов'язку щодо сплати судового збору та/або витрат на ІТЗ на інший час. Розстрочення - сплата судового збору та/або витрат на ІТЗ кількома частинами у строки, встановлені судом. Предметом відстрочення і розстрочення може бути лише судовий збір та витрати на ІТЗ. Це питання вирішується судом 1-ї інст. За заявою чи клопотанням сторони. Фактичною підставою для відстрочення або розстрочення є майновий стан сторони.
Внаслідок незадовільного майнового стану сторони суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Ця норма стосується лише витрат, пов'язаних із розглядом справи. До судового збору ця норма не застосовується, тому звільнити від сплати судового збору або зменшити його розмір суд не може (!).
Додаток 1
Ситуація 1
Подружжя Аврорко звернулося з позовом до АТ «Авіалінії України» про стягнення 20 тис.грн. відшкодування моральної шкоди. 11 серпня 1998 року вони поверталися у місце постійного проживання після похорону з Москви і повинні були вилетіти на літаку відповідача за маршрутом Москва-Львів. Виліт неодноразово відкладався і відбувся лише 15 серпня. В результаті чого за заявою подружжя, їм були завдані незручності і страждання. Відповідач позов не визнав. Суд позов задовольнив частково: в користь кожного з позивачів стягнуто по 2 тис.грн.
Вирішіть питання, пов’язані з судовими витратами
Ситуація 2
Старченко Т. пред’явив позов про витребування машини вартістю 40 тис.грн. з володіння Теребовлі Д. В ході розгляду справи суд провів заміну неналежного позивача Старченка Т. належним – Старченком В.
Як в таких випадках буде вирішуватися питання про державне мито?
Ситуація 3
В ході розгляду справи про визнання права власності на приватизовану квартиру вартістю 80 тис.грн. у зв’язку зі смертю 78-річного позивача розгляд справи був припинений. Після визначення правонаступника (син померлого) справа була відновлена.
Вирішіть питання, пов’язані з оплатою державного мита позивачем і правонаступником
Ситуація 4
Визначте розмір державного мита, що підлягає стягненню, якщо:
1) Кінаш М. звернувся до суду з проханням встановити факт родинних відносин;
2) Петренко М. звернувся з позовом про визначення порядку користування автомобілем вартістю 30 тис.грн.;
3) Сидір П. звернувся з скаргою на відмову в реєстрації йому мисливської зброї;
4) представник позивача звернувся в суд з проханням видати йому повторну копію судового рішення;
5) головний лікар психіатричного лікувального закладу звернувся із заявою про визнання Індиченка Т. недієздатним;
6) Сидоренко Т. звернувся в суд із скаргою на незаконну відмову в госпіталізації її 17-річної доньки.
Ситуація 5
Визначте ціну позову і розмір державного мита. З кого повинно стягуватися державне мито у випадку пред’явлення:
1) позову про стягнення боргу у розмірі 30 тис.грн., якщо позов задоволено повністю;
2) позов про стягнення 500 грн. щомісячно у зв’язку з відшкодуванням шкоди, спричиненої каліцтвом, якщо суд присудив стягувати по 100 грн. щомісячно;
3) позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини (середньомісячна з/п позивача 1200 грн., відповідача – 1300 грн.), якщо позов задоволено;
4) позов про визнання права власності на будинок вартістю 90 тис.грн., якщо суд відмовив в задоволенні позову;
5) позов комісії у справах неповнолітніх про позбавлення батьківських прав подружжя Ратник щодо їхніх 2-х дітей (середньомісячна з/п чоловіка – 1250 грн., дружина не працює), якщо суд позов задовольнив.
Додаток 2
Справа № 2-9495/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд
Тернопільської області в складі:
головуючого Свачія І.М.
з участю секретаря Ганулі І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом акціонерного банку «Київська Русь» в особі Тернопільського відділення акціонерного банку «Київська Русь» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в:
АБ «Київська Русь» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 23989-59-08-2 від 19.06.2008 року, в розмірі 8611,13 гривень, посилаючись на те, що останній не виконує належним чином умови кредитного договору щодо повернення кредиту та відсотків.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що дійсно в нього виникла заборгованість по погашенню кредиту та відсотків, однак остання виникла внаслідок важкого матеріального становища та світової економічної кризи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні факти.
19.06.2008 року між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23989-59-08-2, відповідно до якого АБ «Київська Русь» надало ОСОБА_1 (Позичальнику) кредит на споживчі цілі в сумі 13000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23 % річних, з кінцевим терміном повернення 21.06.2010 року, а Позичальник повинен був надавати Банку щомісячно не пізніше двадцятого числа грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотках згідно графіку зазначеного в п. 1.2 Договору.
Позивач виконав свої зобов’язання за Кредитним договором, шляхом видачі коштів через касу в сумі 13000 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки від 19.06.2008 р.
Відповідач починаючи з 10.07.2009 року не виконує належним чином взятих на себе згідно кредитного договору № 23989-59-08-2 від 19.06.2008 року зобов'язань ні в частині повернення кредиту, ні в частині сплати відсотків, що стверджується розрахунком заборгованості за договором проведеним позивачем.
Станом на 27.09.2010 року сума основного боргу по кредиту відповідача перед позивачем становить 6496,00 гривень, борг по нарахованих процентах складає 392,90 гривні.
У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.
У відповідності до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договором (п.2,9 та п. 2.10) передбачено також, що у випадку несвоєчасного погашення суми основного кредиту та відсотків відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 25 % від простроченої суми за кожний випадок прострочення, яка станом на 27.09.2010 року складає по простроченому кредиту – 1624,00 коп., а по прострочених відсотках 98,23грн., що стверджується проведеним позивачем розрахунком.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, та враховуючи факт невиконання відповідачами умов кредитного договору, суд приходить до висновку, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в розмірі 8611,13 гривень.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача в користь позивача, а саме: 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 86,11 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 611, ст.612, ст.629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.88, 154, ч.4 ст.169, ст.ст.209, 213-215, 217, 218, 223-226, 232-233, 294, 295 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь акціонерного банку «Київська Русь» (м. Київ, вул. Хорива, 11-А, п/р №3739890010 в АБ «Київська Русь», МФО 319092, код ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за кредитним договором № 23989-59-08-2 від 19.06.2008 року в розмірі 8611 (вісім тисяч шістсот одинадцять) гривень 13 копійок.
Стягнути ОСОБА_1 в користь акціонерного банку «Київська Русь» понесені судові витрати в розмірі 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 86,11 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 155 | Нарушение авторских прав