Домашнє завдання

Повторити лекційний матеріал.

Вирішити письмово (!) ситуації, подані у Додатку 2 до теми «Треті особи у цивільному процесі».

Самостійно опрацювати відмінності органів державного управління, профспілок, підприємств, організацій і окремих громадян, які захищають права інших осіб, від інших учасників процесу

Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, беруть участь у справі з метою захисту прав сторін у справі. До цих осіб належать: Уповноважений ВРУ з прав людини (омбудсмен), прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ст.13 ЗУ "Про Уповноваженого ВРУ з прав людини " Уповноважений має право:

— на ознайомлення з документами, у т.ч. секретними (таємними), та отримання їх копій в о.д.в., о.м.с., об'єднаннях громадян, на п., у., о. незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах;

— бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у т.ч. на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

— звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.20 ЗУ "Про об'єднання громадян " для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян мають право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах.

Порядок реалізації цього права доцільно передбачати в статуті відповідного об'єднання. В такому випадку довіреностей на представництво інтересів членів об'єднання в суді подавати не потрібно, оскільки представництво виникає на підставі закону.

Відповідно до ст.19 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в о.д.в. та о.м.с., у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого ВРУ, а також міжнародних судових установ.

У порядку позовного провадження у справі про захист прав споживачів може звернутися до суду Державний комітет України у справах захисту прав споживачів і його органи, а також громадські організації (об'єднання) споживачів, які відповідно до п.10 ч.1 ст.26 ЗУ "Про захист прав споживачів" мають право представляти й захищати в суді інтереси споживачів.

Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, о.д.в., о.м.с. та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом (ст.154 СК).

Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (ч.2 ст.172 СК).

Формами участі у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у справі, є:

— подання позовної заяви в інтересах позивача. У такому випадку відповідний орган є ініціатором справи замість позивача;

— вступ у справу для захисту інтересів особи сторони або третьої особи як з власної ініціативи, так і за ухвалою суду;

— участь у справі для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом (наприклад, у справах про усиновлення обов'язковим є висновок органу опіки та піклування про відповідність усиновлення інтересам дитини), або якщо суд визнає це за необхідне.

Відповідно до ст.19 СК при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Останній подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Органи опіки та піклування згідно мають право пред'явити позов про визнання шлюбу недійсним (ст.42), про позбавлення батьківських прав (ст.165), про скасування чи визнання усиновлення недійсним (ст.240), про відібрання дитини від батьків (ст.170).

Виконання житлово-комунальними органами функцій управління житловим фондом України зумовлює можливу і необхідну їх участь у цивільному процесі щодо справ, пов'язаних зі зміною юридичного, технічного, комунального стану споруд і будівель. Для подання висновку про придатність жилого приміщення для проживання суди повинні залучати до участі у справі органи санітарно-епідеміологічної служби, а також місцеві житлові органи, якщо рішення у справі може вплинути на їхні інтереси. Невиконання цього обов'язку призводить до порушення прав зазначених органів і може бути підставою для скасування судового рішення, ухваленого у таких справах без їхньої участі.

Висновок о.д.в. та о.м.с. складається від імені відповідного органу і підписується його керівником. Висновок має бути оголошений в судовому засіданні, і суд оцінює його у сукупності з усіма матеріалами справи.

Характер заінтересованості усіх вищезазначених осіб (органів), крім батьків та дітей, не особистий, а службовий, посадовий. Підставами для участі в процесі зазначених осіб є норми ЦПП й інших галузей права, що надають їм повноваження щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також ініціатива зазначених органів, осіб, держави.

Окремо ЦПК виділяє прокурор а та зазначає, що він здійснює представництво (а не захист) громадянина або держави. Правовий статус прокурора у цивільному процесі визначається також гл.3 розд.III ЗУ "Про прокуратуру".

Прокурор може вступити у справу у будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Метою участі прокурора у цивільному процесі є:

- захист прав і законних інтересів громадянина та держави;

- своєчасне вжиття заходів для недопущення порушень чинного законодавства або усунення наслідків наявного порушення.

Участь прокурора у цивільному процесі є проявом принципу публічності, бо прокурор в силу повноважень, встановлених законодавством, сприяє заінтересованій особі в реалізації її прав.

Діяльність прокуратури носить державний характер, тому прокурор має у справі лише процесуально-правову заінтересованість. Прокурор, який у справі має матеріально-правову заінтересованість, не може брати у ній участь та підлягає відводу (самовідводу).

Формами представництва прокурора є:

— звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

— участь у розгляді судами справ;

— внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд рішення ВСУ, за нововиявленими обставинами.

Згідно з п.30 ст.4 Декрету КМУ "Про державне мито" Генпрокуратура України та її органи звільняються від сплати державного мита у справах за позовами в інтересах громадян і держави (державних підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, щодо яких є державний інтерес у зв'язку із вкладенням державної власності в їх створення і діяльність, належністю державі частини акцій тощо), в інших випадках, зокрема у разі пред'явлення позову прокуратурою від свого імені як юридичної особи, у разі участі її у справі як відповідача, питання про сплату нею державного мита або про розподіл судових витрат між сторонами вирішується на загальних підставах.

Особи, які звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають загальні права, передбачені ст.27 ЦПКУ, а також спеціальні права, що їх має особа, в інтересах якої вони діють, окрім права укладати мирову угоду.

Розгляд справи всупереч бажанню позивача неможливий. Тому, якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду.

Відмова від позову не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.

О.д.в. та о.м.с., які беруть участь у справі для подання висновку, мають лише загальні процесуальні права і обов'язки, встановлені ст. 27 ЦПКУ, а також мають право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті.

Прокурор, який не брав участі у справі, має право знайомитися з матеріалами справи в суді.

Самостійне опрацювання:

Відмінності між органами державного управління, профспілками, підприємствами та окремими громадянами, що захищають права інших осіб, від інших учасників процесу:

між прокурором та процесуальним представником:

o представник завжди може виступати у процесі, маючи на це відповідні повноваження сторони; прокурор виступає без будь-яких повноважень, таке право делеговане прокурору законом;

o інтереси представника і довірителя повинні співпадати; інтереси особи, яку захищає прокурор, і його власні інтереси можуть і не співпадати;

між органами державного управління та експертами:

o о.д.в., на відміну від експертів, вирішують і правові питання, дають висновок не тільки за фактичними обставинами, але й по суті справи;

o експерт (на відміну від о.д.в.) не є особою, яка заінтересована в результаті справи;

o о.д.в. та о.м.с., їх представники у судовому засіданні не попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку та за дачу завідомо неправдивого висновку;

між о.д.в. та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог:

o треті особи пов'язані зі сторонами матеріально-правовими відносинами і захищають у процесі свої особисті інтереси, а о.д.в. не знаходяться у матеріально-правовому зв'язку зі сторонами і захищають права інших осіб, виходячи з державних та громадських інтересів.

Дата добавления: 2015-11-28