Функції фін. Прав норм. В зошиті. Коспенсаційна і штрафна

3. види фін.право норм Фінансові норми є досить різноманітними за своїми якостями й рисами. Це дає змогу класифікувати їх за цілим рядом ознак. Зокрема, залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин, визначального характеру їх юридичних прав та обов’язків фінансово-правові норми можна поділити на три види: зобов’язувальні, заборонні й уповноважувальні. При цьому незалежно від виду фінансово-правові норми мають категоричний характер, що пояснюється значенням закріплених правил поведінки учасників фінансових відносин для держави, зокрема щодо забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування відповідними фінансовими ресурсами.

Зобов’язу вальні фінансово-правові норми вимагають від учасників фінансових відносин відповідних дій і встановлюють їх права та обов’язки у сфері цих відносин. Саме в цих нормах переважно виявляється основний метод фінансово-правового регулювання — метод владних приписів. Більшість норм фінансового права є зобов’язувальними. Так, відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законодавством. Згідно з п. 4. ст. 85, до повноважень Верховної Ради України належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішень щодо звіту про його виконання. Відповідно до ст. 111 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством.

Заборонні фінансово-правові норми містять заборону на певні дії, встановлюють обов’язок учасників фінансових відносин утриматися від них. Так, ч. 6 ст. 15 Бюджетного кодексу України забороняє використовувати емісійні кошти НБУ на фінансування дефіциту Державного бюджету України. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, окрім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України (ч. З ст. 21 Бюджетного кодексу). Слід зазначити, що кількість заборонних фінансових норм, порівняно із зобов’язувальними, незначна. Причина —перевага зобов’язань, що містяться у приписах уповноважувальних норм. Оскільки у нормі є чіткий припис дотримуватися встановлених правил поведінки, немає потреби запроваджувати додаткові заборони.

Уповноважувальні фінансово-правові норми визначають права учасників фінансових відносин на певні самостійні дії у передбачених межах. На відміну від приватних галузей права, фінансове право як публічна галузь містить незначний перелік уповноважувальних приписів, хоч їх кількість із часом збільшується внаслідок поступового переважання приватної форми власності та розширення ролі договорів, у тому числі у фінансовій діяльності. Такі норми дають змогу учасникам фінансових відносин приймати самостійні рішення, але в чітко визначених межах. Однак уповноважувальні норми у фінансовому праві також мають імперативний характер, оскільки учасникам фінансових відносин заборонено виходити за межі встановлених приписів. Зокрема, згідно зі ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону. Причому частина передбачених місцевих зборів є обов’язковою для введення на території відповідної громади.

За ч. 1 ст. 85 Бюджетного кодексу України держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків. Водночас існує обмеження, що це може відбутися лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів із Державного бюджету України. Певного мірою уповноважувальні фінансово-правові норми покликані розвивати ініціативу учасників фінансово-правових відносин, передусім суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб—суб’єктів підприємницької діяльності) та органів місцевого самоврядування.

За змістом норми фінансового права можуть бути матеріальними і процесуальними. Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють види й обсяг грошових зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед державою і територіальними громадами, джерела утворення фінансових ресурсів, види видатків тощо, тобто виражають матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав і обов’язків учасників фінансових відносин. Більшість норм фінансово-правового інституту бюджетного устрою є матеріальними.

Процесуальні (процедурні) фінансово-правові норми визначають порядок діяльності у сфері мобілізації, розподілу й витрачання публічних фондів коштів. Цілий інститут фінансового права присвячено лише процедурним питанням — бюджетний

процес. Бюджетний кодекс установлює процедуру складання проекту закону про Державний бюджет України, розробки бюджетної резолюції, складання бюджетних запитів; розгляду й затвердження акта про бюджет парламентом; його виконання; складання, розгляду і затвердження звітності про виконання державного бюджету.

Водночас бюджетне право є винятком із загальної сукупності фінансових інститутів, що містять, поряд із матеріальними, і процесуальні правові норми. Це стосується як податків і неподаткових доходів, так і видатків бюджетної системи України. На жаль, не всі фінансові норми характеризуються високим рівнем розробки й вимогою чітко дотримуватися встановлених правил поведінки, що досить часто ускладнює можливість задоволення фінансових інтересів держави. На практиці часто виникають ситуації, особливо у сфері податкових відносин, коли колізії у нормативно-правових актах або нечітко виписані правила поведінки спричинюють проблеми у застосуванні фінансово- правових норм.

Розуміння ролі процесуальних норм та їх значна кількість (навіть поза межами бюджетного права) дали змогу вченим говорити про включення до фінансового права фінансового процесу. У вузькому розумінні фінансовий процес — це врегульована фінансовим процесуальним правом сукупність послідовних процесуальних дій державних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів фінансових правовідносин у сфері управління публічними фінансами, що виконуються за певного процедурою, мають певні стадії, установлені фінансовими процесуальними нормами, за допомогою яких реалізуються матеріальні норми фінансового права1.

За терміном дії розрізняють постійні та тимчасові норми фінансового права. Останні притаманні сфері регулювання бюджетних відносин.

За дією у просторі виокремлюють загальнодержавні й місцеві норми. Останні властиві діяльності муніципальних органів влади.

За колом осіб, на яких фінансові норми поширюють свою дію, їх поділяють на загальні, спеціальні, виняткові. Залежно від характеру дій суб’єктів фінансових відносин на підставі нормативно-правових актів, що охоплюють різні види фінансово-правових норм, розрізняють1 чотири форми реалізації норм фінансового права:

1) виконання (суб’єкти провадять активні дії для втілення приписів, що містяться в зобов’язувальних нормах);

2) використання (суб’єкти фінансово-правових відносин реалізують суб’єктивні права й обов’язки, передбачені диспозицією фінансово-правової норми);

3) дотримання (суб’єкти виконують припис про заборону дій у галузі фінансів);

4) застосування (органи держави й органи місцевого самоврядування, наділені владними повноваженнями, через правоза- стосовні акти провадять дії, скеровані на формування, розподіл і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів).

Говорять також про наявність у фінансовому праві правових норм із технічним змістом, або техніко-юридичних правових норм1 2. Сюди належать, зокрема, правила бухгалтерського обліку та звітності або норми, що містяться у бюджетній класифікації. Але в будь-якому разі юридичного значення у галузі фінансового права надають лише технічним нормам, пов’язаним із публічною фінансовою діяльністю.

Дата добавления: 2015-10-31