Uuml;bersetzen Sie aufs Ukrainische.

1.Чим ти їздив у Львів? З ким ти їздив у Львів?

2.На кого ти чекаєш? На що ти чекаєш?

3.За що він дякуює? За кого він дякує?

4.Про що розповідає сестра? Про кого вона розповідає?

5.Чим цікавиться твій брат? Ким він цікавиться?

6.З ким ти не згідний? З чим ти не згідний?

7.Кого боїться дитина? Чого бояться люди?

8.На кого сердиться батько? На що він сердиться?

9. Про кого піклуються батьки? Про що піклуються батьки?

fahren mit Dat. – їхати чимось, з кимось

warten auf Akk – чекати на когось, щось

danken für Akk – дякувати за когось, щось

erzählen über Akk – розповідати про когось, щось

sich interessieren für Akk – цікавитись кимось, чимось

einverstanden sein mit Dat. – погоджуватись з кимось, з чимось

Angst haben vor Dat. – боятись когось, чогось

Sich ergärn über Akk. – злитись через когось, щось

sorgen für Akk- піклуватись прo когось, щось

Übungen

Übung 1. Erklären Sie den Gebrauch des Infinitivs.

1.Er will ins Kino gehen. 2.Der Opa geht morgens eine Zeitung kaufen. 3.Der Schüler begann die Hausaufgaben zu machen. 4.Ich hatte keine Zeit ins Kino zu gehen. 5.Wir bitten dich etwas über deine Reise zu erzählen. 6.Er hat vorgeschlagen, eine Reise zu unternehmen. 7.Hast du Lust Tennis zu spielen.

Übung 2. Machen Sie die Übung dem Muster nach.

M. Muss ich das Diktat schreiben?

Nein, du brauchst das Diktat nicht zu schreiben.

1.Muss ich den Artikel bis morgen lesen? 2.Muss ich den Text lesen? 3. Muss ich die Aufgabe bis morgen lösen? 4. Muss ich die Mathematikarbeit schreiben? 5. Muss ich am Sportunterricht teilnehmen?

6. Muss ich Brot kaufen? 7. Muss ich den Freund besuchen? 8. Muss ich ihn begleiten?

Übung 3. Beantworten Sie die Fragen.

1.Ist es schwer Deutsch zu lernen? 2.Ist es leicht die Regeln über Infinitiv zu behalten? 3.Ist es nötig das Sprachlabor jeder Woche zu besuchen? 4. Ist es angenehm, ein deutsches Buch ohne Wörterbuch zu lesen? 5.Ist es gut den ganzen Tag im Freien zu verbringen? 6. Haben Sie die Möglichkeit viel Musik zu hören?

Übung 4. Übersetzen Sie ins Deutsche.

1. Діти навчаються в школі читати і писати.

2. Допоможи мені вирішити задачу.

3. Я йду купувати хліб.

4. Я бачу, як дівчинка плаче.

5. Мій брат навчає мене плавати.

6. Мені слід вивчити цей вірш.

7. Ти заважаєш мені слухати музику.

8. Німецьку мову вчити цікаво.

9. У мене немає часу дивитись телевізор.

10. Я вирішив в неділю піти в кіно.

11. Вона пообіцяла завтра принести книгу.

12. Мені не потрібно повторювати це правило.

13. У мене є можливість послухати цю оперу.

14. Німецькі слова слід вчити кожного дня.

Вставте конструкцію um + zu + Infinitiv

· Sie hat viel gearbeitet. Sie wollte anerkannt werden.

· Die Gangster haben Masken getragen. Sie wollten nicht erkannt werden.

· Sie ist nach India gefahren. Sie will den armen Menschen helfen.

· Ich gehe in die Bibliothek. Ich will die Zeitungen durchblättern.

· Ich treibe Sport. Ich will kräftig werden.

· Mein Bruder fährt immer auf Lande. Er will sich erholen.

· Die Kinder bleiben in der Schule. Sie wollen sich zur Kontrollarbeit vorbereiten.

Ich fahre ins Ferienheim. Ich will mich erholen. - Ich fahre ins Ferienheim, um sich zu erholen.

Die Jungen gehen zum Fluss. Sie wollen baden.

Die Reisenden kommen in diese Stadt. Sie wollen die Stadt besichtigen.

Anna nimmt Urlaub. Sie will ans Schwarze Meer fahren.

Sie nahmen ein Zelt mit. Sie wollen darin übernachten.

Er spricht nicht laut. Er will seinen Bruder bei der Arbeit nicht stören.

Sie gehen ins Hotel. Sie wollen dort übernachten.

Die Studenten kommen zu ihrem Kommilitonen. Sie wollen ein wichtiges Problem besprechen.

Er setzte sich in den Schatten. Er wollte dort ruhig ein Buch lesen.

Ihr müsst tüchtig arbeiten. Ihr wollt die Arbeit rechtzeitig beenden.

Ich brauche mein Handy. Ich will meinen Freund anrufen.

За структурними ознаками речення поділяють на прості і складні. Речення, що складаються тільки з підмета і присудка, називають простими непоширеними (einfache nicht erweiterte Sätze):

Der Student schreibt.

Просте непоширене речення може складатись із самого присудка, якщо він виражений 2-ю особою однини або множини наказового способу.

У таких випадках підмет зрозумілий з форми дієслова:

Schreib! Hör zu!

Речення, до складу яких, крім підмета і присудка, входять другорядні члени, називають простими поширеними (einfache erweiterte Sätze):

Die Studenten unserer Gruppe schreiben heute einen Aufsatz.

Присудки бувають дієслівні та іменні. Дієслівний присудок виражається дієслівними формами:

Mein Freund arbeitet tüchtig.

Mein Freund kann tüchtig arbeiten.

В іменному присудку зв’язка завжди виражена дієсловом:

Mein Freund ist ein tüchtiger Arbeiter.

Mein Freund bleibt ein tüchtiger Arbeiter.

Граматичною формою, що виражає підмет, є називний відмінок:

Die Studenten sprechen von der politischen Information.

Sie sprechen von der politischen Information.

Для будови німецького речення характерні такі основні ознаки:

Наявність обох головних членів речення (двоскладність); для української мови це не обов’язково:

Was machst du? — Ich lese.

Що ти робиш? — Читаю.

Наявність дієслова в особовій формі у складі присудка, що для українського речення також не обов’язково. Порівняйте:

Er ist Student.

Він студент.

Цю якість німецького речення називають його дієслівністю.

Участь порядка слів (поряд з інтонацією) в оформленні різних типів речення.

За метою висловлювання прості речення поділяють на розповідні, питальні та спонукальні.

Розповідне речення (der Aussagesatz) містить повідомлення про будь-який факт дійсності, явище, подію, відповідь на поставлене питання. Закінченість думки в розповідних реченнях виражається за допомогою інтонації. Вимовляють їх рівним тоном, на логічно наголошеному слові тон підвищують, а наприкінці речення знижують. У простому розповідному реченні змінювана частина присудка стоїть на другому місці, а незмінювана— на останньому. Підмет може стояти перед присудком (прямий порядок слів) або після присудка (зворотний порядок слів).
Прямий порядок слів:

Wir arbeiten am Tage.

Зворотний порядок слів:

Am Tage arbeiten wir.

Питальне речення (der Fragesatz) містить питання, яке потребує відповіді від співрозмовника. Розрізняють два основні типи питальних речень: а) питальні речення без питального слова (Fragesätze ohne Fragewort) і б) питальні речення з питальним словом (Fragesätze mit Fragewort).
Питальне речення без питального слова передбачає отримання ствердної або заперечної відповіді про певний факт. Воно характеризується питальною (висхідною) інтонацією і зворотним порядком слів у реченні: на першому місці стоїть змінювана частина присудка, на другому — підмет, далі йдуть другорядні члени, а незмінювана частина присудка, якщо вона є, стоїть у кінці речення:

Fährt Ihr Freund heute nach Odessa?

Haben Sie diese Zeitschrift in der Bibliothek genommen?

Деякі питальні речення без питального слова посідають проміжне місце між розповідним і питальним реченням. У них порядок слів такий, як у розповідному реченні. На питальний характер указує лише питальна інтонація. На такі питання має бути ствердна відповідь, тому їх ще називають питаннями впевненості (Vergewisserungsfragen):

Sie fuhren nach Deutschland? — Freilich...

Питальні речення з питальним словом містять питання про особу, предмет або обставину. Для цих речень характерна інтонація закінченості. На першому місці в них стоїть питальне слово, на другому — змінювана частина присудка, на третьому — група підмета, потім другорядні члени речення, а незмінювана частина присудка, якщо вона є, стоїть у кінці речення:

Wo arbeitet jetzt dein Vater?

Wohin sind Ihre Freunde in Urlaub gefahren?

Питальні слова діляться на дві групи:

— питальні займенникові прислівники: wo, wann, wie, woher, wohin, warum, wie viel, womit...

— питальні займенники: wer, was, welcher, welche, welches, was für ein, was für eine...

Питальні речення з питальними словами wie viel, welcher, wessen будуються за такою схемою:

Wie viel Tische stehen hier?

Wessen Buch ist das?

У всіх видах питальних речень часто вживаються звертання. Вони не впливають на порядок слів і стоять переважно на початку речення, але можуть стояти в середині або в кінці речення.

Спонукальне речення (der Befehlssatz) виражає спонукання до дії, намагання збудити у мовця або співрозмовника бажання щось зробити, чогось домогтися тощо. Таке спонукання може мати різні відтінки, наприклад, категоричного або некатегоричного наказу, прохання, пропозиції, заборони тощо. Присудок у спонукальних реченнях найчастіше виражений дієсловом у наказовому способі і стоїть, як звичайно, на початку рeчення. Підмет — на другому місці. Якщо в реченні присудок виражений дієсловом у 2-й особі однини або множини наказового способу, то підмета немає, оскільки на нього вказує форма дієслова:

Gehen wir endlich!

Tu das für mich!

Наказовий характер спонукальних речень часто посилюється модальними частками doch, einmal, mal, nur:

Komm schnell mal her!

Вправи

Вправа 1. Замініть у реченнях прямий порядок слів на зворотний.

1.Er wohnt jetzt in Berlin. 2. Dieses Haus wurde vor kurzem gebaut. 3. Er erzählte uns gestern über seine Reise. 4. Du hast in der Arbeit einige Fehler gemacht. 5. Wir haben gestern einen neuen Auftrag bekommen. 6. Meine Freunde wollen in diesem Sommer zum Meer fahren. 7. Seine Schwester studiert jetzt in Konstanz.

Вправа 2. Вставте в речення дієслова, виділені курсивом.

1. kommen: Ich mit sechs Jahren in die Schule. 2. verlassen: Mit fünfzehn Jahren ich die Schule. 3. bekommen: Anschliessend ich eine Lehrstelle bei einer Elektrofirma. 4. lernen: Ich dort drei Jahre. 5. besuchen: Während meiner Lehrzeit ich auch die Berufsschule. 6. machen: Nach vier Gesellenjahren ich dann meine Meisterprüfung. 7. übernehme n: Jetzt ich das Geschäft meines Vaters. 8. seid: Wie lange ihr mit eurem Auto unterwegs gewesen? 9. sind: Sie unterwegs in keinen Stau gekommen.

Дата добавления: 2015-10-31