І вклади до боку Мого” Ів. 20, 28

“І ви в радости будете черпати воду

з спасенних джерел” Іс. 12, 3

“Його ж ранами нас уздоровлено”

Іс. 53, 5

Але перед тим як передати право прощати, перш ніж зіслати Святого Духа на апостолів, Він вказує на джерело цього помилування і Святого Духа: рани Його Святого Тіла. Рани, які Він волів залишити на Своєму Тілі, вже прославленому.

Коли святий Іван уточнює, що Святий Дух ще не був зісланий, бо Ісус ще не був прославлений, він говорить про прославлення на хресті, як умова прославлення Його у Славі. (Ів. 7, 39)

І з усіх чисельних ран на Його Тілі Він показує на рани на руках і на ногах (Лк. 24, 39).

Руки, що кровоточать, щоб Агнець благословив нас

Якщо ці руки єдиним дотиком можуть повернути зір Вартимеєві, це тому, що раніше вони дозволили себе пронизати цвяхами. Якщо ці уста, промовивши єдине лише слово, очистили душу Закхея, це тому що раніше вони відкрилися для цього слова. Якщо, споглядаючи нещастя зранених сердець, Він зронив “ Прощаю тобі ”, це тому що біль пробитих рук незабаром породить слово “ Прости їм! ” Те, про що він згодом проситиме голосним криком, Він вже це сповнив, Він знає, що це вже сповнено. Ці руки торкалися незрячих очей, чол в гарячці, паралізованих ніг, висхлих рук, коли з Його уст злітали ці дивовижні слова: Прощаю тобі!, Він промовляв їх ще до того, як сказати: Встань і ходи!, і власне, для того, щоб могти їх сказати.

Подивися на Агнця, як Він йде перед тобою! Він простагає Свої руки під цвяхи. Невже Він хоче бути прип’ятим назавжди? Ці руки назавжди залишаться пробитими.

Який же крик вирвано з його грудей цим пекельним болем? Послухай-но, щоб відчути всю його лагідність: Прости! Прости! І знову Прости! Хіба Він не мав сказати чогось важливішого? Чи зробити щось більш термінове? Ні, нічого іншого Він не каже, нічого іншого Він не робить. Він виконує Своє призначення: Його Божий дар приносить плоди. Він виконує Своє священство. Він прославляє Свою смерть. Воїни виконують своє ремесло. Він же – Своє: ремесло Бога. Він виконує Своє призначення через їхнє. Його уста вперше зронили таке слово. Його руки вперше пробито. Чи випадково збіглися цей момент і ці слова? Коли й руки й уста сповнили Слово? Чи існує зв’язок між розтрощеними руками і дарованим прощенням, зв’язок, який не під силу розірвати найгіршим поневірянням.

І тоді, коли в Нього впиналися величезні цвяхи, Він не переставав повторяти:

“Отче, прости їм, бо вони не відають, що творять.2”

перед тим, як Йому належало постати перед Своїми учнями, щоб наділили їх даром освячення, ці руки мали бути пробитими наскрізь.

Так, начебто Його плоть мала бути пробитою для того, щоб помилування з Неба могло розлитися по всіх нашій знедоленій і оскверненій землі. Так начебто ці рани мали слугувати каналами, що з’єднують Джерело із зрошуваними землями.

Кров бризкає в обличчя тих, хто молотом забиває в Нього цвяхи. І цей же струмінь прощення омиває їх серце-обличчя3. І мій друг Томас з в’язниці в Гаруа знає це: “Він не тримає на мене зла за те, що я завдав Йому ран”.

“Отче, прости!” Чуючи ці слова, не можу не згадати обличчя Ролана.

“Погляньте на мої руки!” Через руки, які священник, кладе на твою голову, в тебе перетікає Кров із пробитих цвяхами рук Господа.

Ці руки не торкнуться твого чола раніше, ніж їх проб’ють твої цвяхи. Але через ці отвори в твою душу проллються життєдайні потоки Прощення. Який джгут їх зупинить? Яке кровоспинне перешкодить цьому потоку?

Невичерпне джерело життя

Крім рук і ніг, пробитий Його Бік. Рана, завдана списом гріха стає джерелом, з якого струменить кров, що зціляє грішника. Кров бризкає на поганського сотника, який встромив у нього списа, і охрещує його цими бризками. Той викукує: “Воістину, Він Син Божий!” (Лк. 23, 44). І тоді й кат (a не тільки розбійник), стає дитиною світла4.

Вістря списа обертається в бік мене, того, хто його встромив, але лише для того, щоб мене преобразити. Ісус зціляє тим самим, чим Йому було завдано ран.

І якби ти задав йому запитання: “Звідки ці рани на Твоїх грудях?”, Він відповів би тобі: “Побито Мене в домі тих, хто кохає Мене” (Зах. 13, 6). Тих, хто забив Його до смерті, Він перетворив на дітей життя.

І зранене Ісусове Серце відкриває нашим очам і дотику саме Серце Бога.

“Ісус може прощати, бо Він страждав. Бог Отець прощає тому, що Йому також було завдано ран” (Марк, одинадцять років)

Текст пророка Захарія передає словами цей безмовний крик, останній в Його житті: “А на Давидів дім та на єрусалиського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. Того дня відкриється джерело для Давидового дому та для єрусалимських мешканців для жертви за гріх і за нечистоту” (Зах. 12 і 13).

Джерело, яке ніщо ніколи не висушить, з якого течуть потоки животворної крови, щоб омити все людство. Тільки ця кров здатна омити, очистити, зцілити.

Ріка Божественної Крови, що хоче залити усе людство – як новий потоп –, щоб очистити його від усіх нечистот, від усіляких мерзот (по-грецьки “очистити”: katharizo, буквально: робити чистим). Ця пролита кров назавжди може зупинити кровопролиття. Єдина кров, яка здатна зробити так, щоб людська кров ніколи більше не проливалась марно й не була звичним явищем… За єдиної умови: щоб Свята Кров також не була пролита надаремно, безплідно, марно… Щоб ми не дозволяли їй падати на каміння, не даючи їй живити нашу землю. Щоб ти сам не проливав її, не марнував. Бо лише ця Кров “очищує нас від усякого гріха” (1 Ів. 1, 7)5

Кров, що обпікає

Але ця Кров не тільки очищає. Вона преображає, прославляє, обожествлює! Тому з того ж самого джерела струменіє й інший потік: живі води Духа. Кров і Вода перемішані, бо ж Кров Ісуса горить вогнем Святого Духа. Вогненна кров: у ній палає Дух-Любов. Святого Духа зіслано, бо пролито Святу Ісусову Кров. Святий Дух сходить тільки разом з Кров’ю і в ній. Щоб тебе освятити Духом. Перший із мучеників, Ісус пролив Свою Кров і дарував Духа. Ісус прийшов не тільки з водою, а з з водою і з кров’ю. Таким чином, свідків є троє: “Дух (через) Воду і Кров” (1 Ів. 5, 6).

Тепер ти розумієш, чому, перш ніж вдихнути Свого Духа і передати Свій дар прощення, потрібно було, щоб Він явив нам Джерело Прощення?

А пророк уточнює, що ж це за джерело: “І будуть дивитися на Мене, Кого прокололи” (Зах. 12, 10)

Як зануритися в це джерело очищення, преображення, не поглянувши на Того, Якому ти сам пронизав Серце6?

Не зробивши цього перед сповіддю, але тим більше після неї. Бо потім: Ісус повернувся через тиждень після тієї “п’ятидесятної” пасхальної вечері. І Тома, за Божим провидінням, хотів побачити, щоб повірити, не Його славу або Його чудеса, а саме Його рани, і нічого іншого. Тобто, сліди на Його Тілі, що доводять, як далеко може піти Любов…, що доводять, що його Господь не є великим космічним абсолютом, в якому все розчиняється. Ісус так зрадів цьому, що повернувся навмисне заради нього: Простягни свою руку і вклади до боку Мого і побач, наскільки Отець полюбив тебе!

Ці рани прославлені, світлоносні, сяючі, бо вічні. Рани, завдані тобі гріхом, також можуть стати джерелами життя для інших, бо в Ісусовій крові вони були прославлені Духом Слави.

Отже, не лише дивитися на Його зранене Серце, але й доторкнутися до Нього, як Тома. Або більше того, разом зі всіми святими сховатися в Ньому, знайти в Ньому захист: бо хіба ж це не найбільші двері усіх християн? Або ще краще: заснути в Ньому, як дитина. І попросту жити в Ньому, як у твоїй домівці, любити в Ньому.

Дата добавления: 2015-10-31