Гальмування умовних рефлексів .

Що таке гальмування умовних рефлексів? Формування умовних рефлексів, їхнє об'єднання у складні умовнорефлекторні акти можливе завдяки взаємодії двох форм нервового процесу: збудження та гальмування.
Гальмування - це припинення або послаблення певних реакцій організму. Гальмування умовнорефлекторної діяльності, як і діяльності центральної нервової системи в цілому, має виняткове значення. Завдяки йому умовні рефлекси коригуються відповідно до змінених умов або тимчасово зникають, якщо умовний подразник втратив своє сигнальне значення. Гальмування лежить також в основі здатності чекати, зберігати самовладання, розрізняти подібні між собою умовні сигнали тощо.
Розрізняють дві форми гальмування: зовнішнє (безумовне) і внутрішнє (умовне). Зовнішнє гальмування умовнорефлекторних реакцій пов'язане з дією стороннього подразника і є природженою властивістю нервової системи. Будь-який новий або несподіваний подразник (наприклад, побічний звук, зміна інтенсивності освітлення, больове відчуття), який спричиняє орієнтувальний рефлекс, може тимчасово послабити або повністю припинити рефлекс.
Біологічне значення безумовного зовнішнього гальмування умовних рефлексів полягає у забезпеченні реакції на основний, найважливіший для організму в даний момент стимул (наприклад, написання контрольної роботи).
На відміну від зовнішнього, внутрішнє гальмування виникає у результаті «порушення» взаємодії між умовним і безумовним подразниками.
Таке гальмування розвивається тоді, коли дія умовного подразника не підкріплюється безумовним. Наприклад, у собаки виробили рефлекс слиновиділення на світло (умовний подразник). Якщо вмикання лампочки буде повторюватися, але не супроводжуватиметься підкріпленням їжею (безумовний подразник), слиновиділення у відповідь на світло припиниться. При цьому умовна реакція зникає не відразу, а згасає поступово. Якщо через деякий час повторити дію умовного подразника ізольовано від підкріплення, то можна спостерігати загальмовану реакцію. Це свідчить саме про гальмування рефлексу, а не про його втрату.
За допомогою внутрішнього гальмування мозок позбувається умовних рефлексів (інформації), що втратили значення для організму. Але у людини добре закріплені рухові умовні рефлекси можуть зберігатися тривалий час навіть після перерви в тренуванні (катання на ковзанах, велосипеді тощо).
Біологічне значення внутрішнього гальмування умовних рефлексів полягає в тому, що умови зовнішнього середовища, що змінилися (припинення підкріплення умовного подразника безумовним), потребують відповідної пристосувальної зміни в умовнорефлекторній поведінці. Умовний рефлекс пригнічується, оскільки втрачає своє значення в діяльності організму.
Як взаємодіють збудження та гальмування в корі великого мозку? Збудження та гальмування - основні процеси діяльності центральної нервової системи. В основі їхньої взаємодії лежать певні закономірності. Так, виникаючи у відповідних центрах, процеси збудження або гальмування здатні поширюватись (іррадіювати) по всій центральній нервовій системі. Це явище дістало назву іррадіації (від лат. іррадіо - сяю, випромінюю). Протилежний процес - обмеження, скорочення зони джерела збудження або гальмування називається концентрацією (від лат. концентратіо -зосередження, скупчення) (мал. 35).
Процеси іррадіації і концентрації нервових процесів складають основу взаємодій у центральній нервовій системі. Ці явища можна спостерігати при утворенні рухових умовних рефлексів, коли на першій стадії утворення рухових навичок, унаслідок поширення збудження скорочується багато м'язів, непотрібних для виконання даного руху. І тільки в процесі багатьох повторень вправи у результаті концентрації процесу збудження в необхідних ділянках кори рухи стають висококоординованими.
Зміни в діяльності ділянок кори великого мозку можуть наставати не тільки у результаті поширення і концентрації процесів збудження та гальмування, а й унаслідок індукції (від лат. індуктіо - наведення). Індукція спостерігається тільки після концентрації збудження чи гальмування або при їхній достатній силі.
Розрізняють дві фази індукції: позитивну, коли гальмування підсилює збудження, та негативну, коли збудження спричиняє гальмування. Існує також послідовна індукція, яка полягає в зміні нервового процесу на протилежний у місці його виникнення.
Щоразу у різні ділянки кори великого мозку надходить велика кількість нервових імпульсів. Поширення та концентрація збудження і гальмування є причиною того, що одні ділянки кори перебувають у збудженому стані, інші - у загальмованому.
Явища іррадіації та концентрації нервових процесів (разом з індукцією) визначають характер взаємодій процесів збудження і гальмування в корі великого мозку і в кінцевому результаті - поведінку
людини і вищих тварин.

Дата добавления: 2015-10-30